РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

13 січня 2011 року                           селище Верховина             Справа №  2-14/11

Верховинський районний суд Івано-Франківської області  у складі:                    

головуючого судді:                     Данилюк    М.П.   

секретаря                                         Фурманюк В.М.

з участю сторін: позивачки            ОСОБА_1

                             відповідача         ОСОБА_2

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду в Верховинському районі  цивільну справу  за  позовом  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2  про  про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою  ,-

ВСТАНОВИВ:

          Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до відповідача ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що вона є власником земельної ділянки площею 0,17 га відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю в АДРЕСА_1 для ведення селянського господарства та обслуговування будівель. На цій земельній ділянці розміщені господарські споруди згідно будівельного паспорту та криниця, яку вона використовує для споживання води у харчових потребах. Її межівником та сусідом є відповідач у справі ОСОБА_2. З березня 2008 року відповідач не дотримується добросусідства, а саме, двірний туалет відповідача знаходиться навпроти вікна кухні на відстані 4 м., та на відстані 26 м. від криниці, вміст туалету стікає під вікно.

          Із-за вчинених відповідачем порушень, які створили небезпеку негативного впливу на якість води у криниці і стан здоров’я родини, а тому вона неодноразово зверталася до головного санітарного лікаря Верховинського району для притягнення відповідача до відповідальності та зобов’язати перенести ним туалет в інше місце, яке б відповідало санітарним вимогам. Просить зобов’язати відповідача перенести туалет в інше місце, яке б не створювало  перешкоди  та дотримувались санітарні норми, а також стягнути на її користь судові витрати.

         Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, суду пояснив, що згідно будівельного паспорта, який він отримав в 1983 році, ним проведено будівництво його господарства.  В 2006 році будинок прийнятий в експлуатацію і є акт № 12 про закінчення забудови індивідуальної садиби від 05.06.2006р. Саме будівництво ним розпочато ще в 1971 році, про що сказано у вище вказаному акті. Ним не порушувались норми забудови садиби  в т.ч. туалет, а побудовані споруди згідно плану забудови, відповідно до технічного паспорту забудови. Позивачка розпочала  будівництво своїх житлових та допоміжних споруд пізніше за нього,  і до сьогоднішнього дня не ввела в експлуатацію свої забудови, тому підстав говорити що він чинить перешкоди позивачці у користуванні земельною ділянкою немає, його забудова огорожена, а також земельну ділянку позивачки ним не зачіпається. Просить в задоволенні позову відмовити.

     Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивачки не підлягають до задоволення із слідуючих міркувань.

      Позивачкою не додано доказів про порушення відповідачем ОСОБА_2  права на її користування земельною ділянкою згідно державного акта від 24 вересня 2002 року.

      Самі листи із Верховинської районної санітарно-епідеміологічної станції не дають суду підстав вважати, що відповідачем порушується право позивачки на користування земельною ділянкою, тому позивачкою такі позовні вимоги в судовому засіданні не доведено.

     Крім того, споруджені будівлі на її земельній ділянці згідно плану забудови, не прийняті в експлуатацію та відсутні правовстановлюючі документи на будівлі.

      Із представлених доказів відповідача ОСОБА_2 вбачається, що згідно Державного акта на право приватної власності  на землю та технічного паспорта на забудову ним розпочато забудову житлового будинку із господарськими спорудами в1971 році, а закінчив 05.06.2006 року, будинок прийнятий в експлуатацію в 2006 році (а.с.22) та видані правовстановлюючі документи на право власності на житловий будинок із господарськими спорудами.(а.с.25) Будь-яких порушень земельного законодавства зі сторони відповідача у порушенні права власності чи права володіння земельною ділянкою позивачки відповідачем не проводилось.

    Спірний туалет , про який йде спір , відповідачем споруджено згідно дозволу на добудову господарських будівель від 01.12.1983 року (а.с.24), а тому суд вважає, що будь-яких перешкод у користуванні земельною ділянкою позивачці відповідачем не чиниться.

      Відповідно до ч.2ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Ч.3 цієї ж статті Закону передбачає захист прав громадян на земельні ділянки та шлях їх здійснення.

      Позивачкою не доведено в судовому засідання порушення таких прав які б підлягали відновленню, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 152, 211ЗК  України, ст.ст.10, 11, 130, 174, 209, 212, 213, 214-215, 217, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення моральної шкоди та  стягнення судових витрат –відмовити.    

Рішення може бути оскаржене  в апеляційному порядку до  Апеляційного суду Івано-Франківської області через Верховинський  районний суд протягом  десяти днів з часу  його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий:                                       ________________________              М.П. Данилюк