Справа № 2-а- 410/11

П О С Т А Н О В А

іменем України

          31 січня  2011  року                                                                            м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді  Діденко О.П.,

          розглянувши  в порядку письмового провадження  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління  Пенсійного  фонду України  в м.Ніжині  Чернігівської області про  визнання протиправними дій та  зобов»язання   нарахування та виплати державної соціальної допомоги,  як дитині війни,

в с т а н о в и в:

          Позивач ОСОБА_1 звернулась   до суду з адміністративним позовом, у  якому  просила  поновити пропущений строк  звернення до суду за захистом  прав, свобод та інтересів,  порушених  з 09 липня 2007 року,  визнати протиправними дії   управління Пенсійного фонду України в м.Ніжині  щодо нарахування та виплати їй з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року державної соціальної допомоги, як дитині війни, у меншому розмірі, ніж це передбачено законом, та просила зобов»язати  відповідача  нарахувати та виплатити їй  з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року   державну соціальну допомогу,  як дитині війни, у  розмірі 30% мінімальної пенсії за віком шляхом перерахування на її адресу

                  В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з»явилася.

                  Представник відповідача в судове засідання не з»явився, але в письмовому запереченні відповідач  просив  розглянути справу без участі його представника, тому  суд  визнав можливим відповідно до  ст.122 ч. 4 КАС України справу розглянути в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у зв»язку з чим відповідно до ст. 41 ч.1 КАС України  фіксування судового засідання  за допомогою  звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

                   В письмовому запереченні на позов відповідач  просив відмовити у його  задоволенні   з тих підстав, що позивачем пропущений шестимісячний строк   звернення до суду, передбачений ст.  99 КАС України,  і підстав для його поновлення немає, та  посилаючись на те,  що  надбавка до пенсії позивачу виплачувалася   відповідно до ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням  законів України «Про державний бюджет України» та постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008 року за № 530  у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,  у зв»язку  з чим посилання позивача на протиправність  дій  відповідача вважає безпідставними та  необґрунтованими.

                  Дослідивши письмові докази, суд приходить до слідуючого висновку.  

Позивач ОСОБА_1  народилася ІНФОРМАЦІЯ_1,  що підтверджується копією паспорта на а.с. 6, а тому відповідно до ст.1  Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року  являється дитиною війни, отримує пенсію за віком,  що  підтверджується  копією пенсійного посвідчення з відміткою «дитина війни» на а.с.8, тобто має право  на пільги, передбачені зазначеним  законом,  при цьому доплату до пенсії здійснює відповідач.

                 Позивач звернулася  до суду  20 січня 2011 року і   її  позов у частині  позовних вимог,  що стосуються періоду часу з  09 липня 2007 року  по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 20 липня  2010 року,  ухвалою від  31 січня 2011 року залишено без розгляду, а в поновленні пропущеного строку звернення з позовом до суду  відмовлено.

                 Стосовно позовних вимог  у межах шестимісячного строку звернення до суду,  суд приймає до уваги слідуюче.

                 Статтею 6 Закону  України “Про соціальний захист дітей війни”  ( в редакції до 28.12.2007 року) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується  на 30 % мінімальної пенсії за віком,  розмір якої встановлено ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року за № 107-1V (підпункт 2 пункту 41 розділу 11) внесені зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якими передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів  війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Але  рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року N 10-рп/2008 зазначені зміни  визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними, тобто вказаним рішенням Конституційного Суду України було поновлено перелік пільг та соціальних гарантій дітям війни, а саме - виплату надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком і в подальшому  виплата такої надбавки не зупинялася.  

Відповідно до ст.19 ч.2  Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права  і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при  прийнятті нових  законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

          За таких обставин  відповідач, починаючи  з  20 липня  2010 року  діяв усупереч ст. 19 ч.2 Конституції України, оскільки із вказаного часу   повинен був здійснювати доплату надбавки до пенсії позивача  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,  а не в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,  тому позовні вимоги   у   частині  визнання протиправними дій відповідача  із зазначеного періоду  по грудень 2010 року включно  суд вважає такими, що підлягають задоволенню, а відповідно підлягають задоволенню і позовні вимоги  щодо зобов»язання відповідача  нарахувати та виплатити  соціальну допомогу у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком  за період з 20 липня 2010 року  по 31 грудня 2010 року, з урахуванням отриманих нею за цей період сум.  У задоволенні  позовних вимог щодо  зобов»язання  відповідача перерахування  щомісячної державної соціальної допомоги на домашню адресу позивачки суд вважає необхідним відмовити, оскільки  спосіб виконання  судового рішення відповідно до ст.257 КАС України  у судовому рішенні може бути зазначено у разі такої необхідності, про що позивачкою не зазначено.

    Відповідно до ст.94 КАС України   з місцевого бюджету м.Ніжина на користь  ОСОБА_1   слід стягнути 3 (три) грн.40 коп. у повернення сплаченого судового збору.          

               Керуючись ст.ст.158-163, 99, 94 Кодексу адміністративного судочинства України,  ст.ст.19,  22  Конституції України,  ст.ст. 1, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008,  суд

п о с т а н о в и в:

          Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Ніжині Чернігівської області  щодо нарахування та виплати ОСОБА_1,  як дитині війни, щомісячної  державної  соціальної допомоги у розмірі,  що не відповідає встановленому  ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”,  за період з 20 липня 2010 року  по грудень 2010 року включно.

          Зобов"язати Управління пенсійного Фонду України в м.Ніжині Чернігівської області здійснити нарахування  та виплату  ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 20 липня 2010 року    по  31 грудня 2010  року, з урахуванням  отриманих нею сум.

          У задоволенні позовних вимог в іншій частині ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути    з місцевого бюджету м.Ніжина на користь ОСОБА_1  3 (три) грн.40 коп. у повернення сплаченого судового збору.

  На постанову  може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного адміністративного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня отримання її копії.

              Суддя  Ніжинського

                міськрайонного суду                                                         О.П. Діденко