ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/10165/21

провадження № 2/753/6753/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2021 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

при секретарі - Григораш Н.М.,

учасники справи:

представник позивача Рева В.В. ,

представник відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши в приміщенні Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу за позовом державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» до ОСОБА_3 , третя особа Філія «135 Домобудівельний комбінат» державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» про визнання ордеру недійсним

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року представник державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати недійсним ордер № 0147 від 15.08.2018, виданий ОСОБА_3 на вселення у кімнату АДРЕСА_1 та стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 16 714,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_3 відповідно до наказу Філії «135 ДБК» ДП МОУ «Укрвійськбуд» № 83 від 06.12.2017 року прийнято на посаду тесляра ЖКГ-1 Філії «135 ДБК» ДП МОУ «Укрвійськбуд». 15.08.2018 року адміністрацією Філії ДП МОУ «Укрвійськбуд» - «135 ДБК» ОСОБА_3 разом з членами родини було видано відомчий ордер № 0147 на зайняття жилого приміщення (кімнати) АДРЕСА_1 житловою площею 18 кв.м. Відповідно до наказу директора Філії «135 ДБК» ДП МОУ «Укрвійськбуд» № 62 від 31.08.2020 року ОСОБА_3 звільнено з посади тесляра ЖКГ-1 Філії «135 ДБК» ДП МОУ «Укрвійськбуд». Зазначає про те, що в ордері № 0147 від 15.08.2018 року, виданому ОСОБА_3 відсутня інформація про місце роботи на підприємстві, а також загальна форма даного ордеру видана з порушенням затвердженого зразка згідно Постанови КМУ № 498 від 20.06.2018 року. Посилаючись на вищенаведене звернувся до суду з даним позовом. Крім того, просив стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 16 714,96 грн.

Ухвалою суду від 08.06.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечував, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, оскільки позивачем не зазначено жодної належної підстави для визнання ордеру незаконним. Крім того, просив відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, оскільки вказана плата за проживання в гуртожитку йому не доводилася та з`явилася тільки з вересня 2020 року і в позову не вказано на підставі яких документів.

Ухвалою суду від 09.09 2020 року закрито підготовче засідання, призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши вступні слова учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ДП МОУ «Укрвійськбуд» має відокремлений структурний підрозділ Філію «135 Домобудівельний комбінат» ДП МОУ «Укрвійськбуд».

На балансі філії ДП МОУ «Укрвійськбуд» - «135 Домобудівельний комбінат» перебуває будинок АДРЕСА_2 , що підтверджується актом приймання (передачі) будинків, споруд і територій військового містечка.

Відповідно до п. 4.2 Статуту ДП МОУ «Укрвійськбуд», зазначені житлові будинки є державною власністю і закріплюється за ДП МОУ «Укрвійськбуд» на праві господарського відання, з обмеженими правомочностями розпорядження щодо основних фондів та інших видів майна.

Відповідно до наказу Філії «135 ДБК» ДП МОУ «Укрвійськбуд» № 83 від 06.12.2017 року ОСОБА_3 прийнято на посаду тесляра ЖКГ-1 Філії «135 ДБК» ДП МОУ «Укрвійськбуд».

15.08.2018 року адміністрацією Філії ДП МОУ «Укрвійськбуд» - «135 ДБК» ОСОБА_3 з сім`єю з двох осіб було видано відомчий ордер № 0147 на жиле приміщення (гуртожиток) № 46 гуртожитку АДРЕСА_2 житловою площею 18 кв.м.

Ордер виданий на підставі наказу Філії «135 ДБК» ДП МОУ «Укрвійськбуд» від 15.08.2018 року № 26.

Відповідно до наказу директора Філії «135 ДБК» ДП МОУ «Укрвійськбуд» № 62 від 31.08.2020 року ОСОБА_3 звільнено з посади тесляра ЖКГ-1 Філії «135 ДБК» ДП МОУ «Укрвійськбуд».

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Положеннями ст. 9 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) визначено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

В силу ч. 1 ст. 58 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Статтею 59 ЖК УРСР визначені підстави і порядок визнання ордера на жиле приміщення недійсним.

Так, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.

В порядку ст. 117 ЖК УРСР у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Якщо громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, їм повинно бути надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше жиле приміщення.

У випадках визнання ордера на жиле приміщення недійсним з інших підстав, крім випадку, передбаченого частиною першою цієї статті, громадяни, зазначені в ордері, підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 118 ЖК УРСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Статтею 119 ЖК УРСР визначено, що Перелік категорій робітників, яким може бути надано службові жилі приміщення, встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік у випадках, які визначаються Радою Міністрів СРСР, службові жилі приміщення можуть надаватися окремим категоріям військовослужбовців.

Порядок надання службових жилих приміщень установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації (ст.121 ЖК УРСР).

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (ч.1 ст. 122 ЖК УРСР).

Верховний Суд України у п. 7 Постанови Пленуму «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року надав роз`яснення, що на вимоги про визнання недійсним ордера на жиле приміщення за передбаченими ст.59 ЖК підставами поширюється трирічний строк позовної давності. Визнавши причини пропуску цього строку поважними, суд задовольняє обґрунтовані вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З наведених обставин справи вбачається, що відповідач, на час виникнення спірних правовідносин, працював у Філії «135 ДБК» ДП МОУ «Укрвійськбуд» на посаді тесляра ЖКГ-1. На підставі рішення позивача, відповідачу було видано відомчий ордер №0147 на жиле приміщення жилою площею 18 кв.м. - ізольованої однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

У позові позивач ставить вимогу про визнання ордеру недійсним посилаючись на те, що в ордері № 0147 від 15.08.2018 року, виданому ОСОБА_3 відсутня інформація про місце роботи на підприємстві, а також загальна форма даного ордеру видана з порушенням затвердженого зразка згідно Постанови КМУ № 498 від 20.06.2018 року.

Разом з тим, виходячи з наведених норм чинного законодавства, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Таким чином, обставини, на які посилається позивач у своєму позові, в тому числі відсутність договору найму житлового приміщення не є правовою підставою для визнання недійсним ордеру.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Позовна вимога про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 16 714,96 грн. задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Положення ст.ст. 66-68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і положення підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг покладають на користувачів житла (власників) обов`язок щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація тощо) та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.

Аналіз норм діючого законодавства дозволяє прийти до висновку, що плата за проживання у гуртожитку за своїм змістом не є платою за житлово-комунальні послуги. З заявою про зміну предмету позову позивач не звертався. Належних доказів наявної заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 16 714,96 грн. суду не надав, а відтак підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 16 714,96 грн. не має, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, розглянувши справу в межах заявлених позивачем вимог, а також враховуючи те, що пред`явленні позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» до ОСОБА_3 , третя особа Філія «135 Домобудівельний комбінат» державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» про визнання ордеру недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА