Постанова

Іменем України

15 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 161/16130/17

провадження № 61-13557св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Городище»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 лютого 2019 року в складі судді Івасюти Л. В.

та постанову Волинського апеляційного суду від 04 червня 2019 року у складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Матвійчук Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Городище» (далі - СТОВ «Городище», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору оренди земельної ділянки та додаткових угод до договору оренди недійсними, визнання договору оренди земельної ділянки поновленим.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, товариство зазначало, що 20 листопада

2009 року між ОСОБА_1 і СТОВ «Городище» укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,71 га на території Чаруківської сільської ради Луцького району Волинської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 5 років. Договір зареєстрований 28 грудня 2009 року в Луцькому районному відділі Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» (далі - ДП «Центр ДЗК»).

Cтрок дії договору оренди землі закінчився 28 грудня 2014 року, однак позивач продовжив користуватися спірною земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, що підтверджено платіжними відомостями за 2015-2017 роки централізованої бухгалтерії ТОВ «Городище».

29 червня 2017 року до товариства (орендаря) звернулася ОСОБА_1

з листом-повідомленням про припинення договору оренди. Їй було роз`яснено, що орендні відносини продовжені до 28 грудня 2019 року й немає правових підстав для припинення дії договору.

11 липня 2017 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстровано укладений строком на один рік, із можливістю пролонгації, договір оренди спірної земельної ділянки.

Вказаний договір позивач вважав незаконним та таким, що укладений

з порушенням переважного права ТОВ «Городище» на продовження орендних відносин з ОСОБА_1 .

Уточнивши позовні вимоги, СТОВ «Городище» просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки на території Чаруківської сільської ради Луцького району Волинської області площею 2,71 га, кадастровий номер 0722886800:03:000:2231, укладений 07 липня 2017 року між ОСОБА_1

і ОСОБА_2 , та додаткові угоди до договору оренди землі від 17 жовтня

і 17 листопада 2017 року, якими внесено зміни до нього; визнати поновленим договір оренди земельної ділянки на території Чаруківської сільської ради Луцького району Волинської області площею 2,71 га, укладений 20 листопада 2009 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Городище», зареєстрований у Луцькому районному відділі ДП «Центр ДЗК» 28 грудня 2009 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 лютого 2019 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки на території Чаруківської сільської ради Луцького району Волинської області площею 2,71 га, кадастровий номер 0722886800:03:000:2231, укладений 07 липня 2017 року між ОСОБА_1

і ОСОБА_2 , та додаткові угоди до договору оренди земельної ділянки від 17 жовтня і від 17 листопада 2017 року, якими внесено зміни до нього.

У задоволенні позову про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки на території Чаруківської сільської ради Луцького району Волинської області площею 2,71 га, укладеного між ОСОБА_1 і СТОВ «Городище», відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в рівних частинах на користь СТОВ «Городище» 5 124,00 грн судових витрат, по 2 652,00 грн з кожного.

Визнаючи недійсним договір оренди земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що орендні відносини між сторонами тривають. Передача

в оренду іншому орендарю - ОСОБА_2 , земельної ділянки, яка не була вільною, порушує право СТОВ «Городище» на поновлення договору оренди землі з ОСОБА_3 , передбачене частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Відмовляючи в задоволенні вимоги про поновлення договору оренди, суд, виходячи з того, що укладений договір оренди може бути поновлений на тих самих умовах, на яких був первинно укладений, та врахувавши, що текст договору оренди, відомості про який зареєстровано 28 грудня 2009 року

в Луцькому районному відділі ДП «Центр ДЗК», та додаткової угоди до цього договору позивач не надав і суд не здобув, дійшов висновку про неможливість задоволення цієї позовної вимоги.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 04 червня 2019 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 лютого 2019 року

в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею

2,71 га на території Чаруківської сільської ради Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722886800:03:000:2231, укладеного 07 липня

2017 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , та додаткових угод до нього

від 17 жовтня і від 17 листопада 2017 року, якими внесено зміни до договору,

а також в частині стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь

СТОВ «Городище» 5 124,00 грн судових витрат у рівних частинах, по 2 652,00 грн

з кожного, залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав,

що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене

з дотриманням норм матеріального і процесуального права та не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В частині визнання поновленим договору оренди спірної земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 і СТОВ «Городище», рішення суду першої інстанції не оскаржувалось та в апеляційному порядку не переглядалось.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у липні 2019 року,

ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 лютого 2019 року

та постанову Волинського апеляційного суду від 04 червня 2019 року скасувати

в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та додаткових угод до нього від 17 жовтня і від 17 листопада 2017 року, а також у частині стягнення з кожного з відповідачів по 2 652,00 грн судового збору й ухвалити

в цій частині нове рішення про відмову в позові.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що між СТОВ «Городище» і ОСОБА_1 договір оренди спірної земельної ділянки не укладався,

ні оригіналу договору, ні його копії суду не надали ні позивач,

ні відповідач ОСОБА_1 , не надано також і належних доказів державної реєстрації договору оренди саме щодо спірної земельної ділянки, оскільки

в записі про державну реєстрацію договору оренди вказано інший кадастровий номер земельної ділянки. Отже, у СТОВ «Городище» не виникло переважного права на укладення договору оренди землі.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив СТОВ «Городище», поданий адвокатом Мохнюком М. В., на касаційну скаргу ОСОБА_2 ,

в якому заявник просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Мотивуючи відзив, заявник зазначив, що суди дійшли правильного

та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову СТОВ «Городище», правильно застосувавши до спірних правовідносин частини першу - третю статті 215 ЦК України, а також статтю 33 Закону України «Про оренду землі» та статтю 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки оспорювані договори порушували першочергове законне право позивача на переукладеннядоговору оренди землі з ОСОБА_1 на той самий строк, на тих самих умовах.

Також заявник вказує, що відсутність у матеріалах справи копії договору оренди, укладеного між СТОВ «Городище» і ОСОБА_1 , не свідчить про неукладення такого договору, як вказує ОСОБА_2 у касаційній скарзі, оскільки під час судового розгляду підтвердився не тільки факт державної реєстрації такого договору, а й факт виконання договору його сторонами.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, матеріали справи витребувано з Луцького міськрайонного суду Волинської області. Відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення дії рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 лютого

2019 року та постанови Волинського апеляційного суду від 04 червня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року справу призначено

до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі № 161/16130/17-ц за позовом СТОВ «Городище»

до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та додаткових угод до нього, визнання поновленим договору оренди земельної ділянки до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку справи № 233/2021/19-ц (провадження № 14-166цс20) за позовом ПрАТ «АПК-ІНВЕСТ» до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Костянтинівська районна державної адміністрації Донецької області, про переукладення договору оренди землі та за зустрічним позовом

ОСОБА_4 до ПрАТ «АПК-ІНВЕСТ» про припинення договору оренди земельної частки (паю) шляхом його розірвання.

Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року поновлено касаційне провадження у справі № 161/16130/17-ц за позовом СТОВ «Городище»

до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та додаткових угод до нього, визнання поновленим договору оренди земельної ділянки.

Фактичні обставини справи

Суд встановив, що земельна ділянка площею 2,71 га на території Чаруківської сільської ради Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722886800:03:000:2231, належить на праві приватної власності ОСОБА_1

28 грудня 2009 року за номером 040907600181 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі зареєстровано договір оренди земельної ділянки площею 2,71 га на території Чаруківської сільської ради Луцького району Волинської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 5 років.

Факт укладення договору оренди між ОСОБА_1 та СТОВ «Городище» підтвердила й сама ОСОБА_1 у листі-повідомленні про припинення

з товариством орендних відносин з 29 червня 2017 року.

07 липня 2017 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір оренди спірної земельної ділянки, строком на один рік з можливістю пролонгації.

17 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 07 липня 2017 року, згідно з якою пункт 8 договору оренди викладено в новій редакції: «Договір укладено на 4 роки, про що вносяться зміни в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно»,

а 17 листопада 2017 року - додаткову угоду, згідно з якою пункт 9 договору оренди викладено в новій редакції: «Орендна плата вноситься орендарем

в грошовій формі й становить 4 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що становить 5 319,16 грн».

Тобто земельна ділянка, якою після закінчення строку договору оренди

від 20 листопада 2009 року продовжувало користуватись СТОВ «Городище», передана власником земельної ділянки ОСОБА_5 іншому орендареві.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Предметом цього спору є, зокрема, вимога позивача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1

і ОСОБА_2 .

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно до статті 16 ЦК України,

а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.

Згідно з частиною першою та третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою

та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо

не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, правом оспорити правочин наділені не лише сторони такого правочину, але й інші заінтересовані особи (кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі). У цій справі СТОВ «Городище» не є стороною укладеного між відповідачами договору оренди і оспорює його

як заінтересована особа.

Зміст статей 3, 15, 16 ЦК України свідчить, що правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся

до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки

в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Отже, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, перш за все повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси

як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором

і в результаті визнання його недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Стаття 55 Конституції України гарантує можливість звернення до суду

за захистом порушеного права, але вимагається, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим - тобто порушення дійсно повинно мати місце

і стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів позивача. Отже, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Визнаючи недійсним договір оренди земельної ділянки від 07 липня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , та додаткових угод до нього, суди як першої так і апеляційної інстанцій не дали оцінки тому, що строк дії укладеного з ТОВ «Городище» договору оренди закінчився, а у визначений Законом України «Про оренду землі» спосіб договір поновлено не було. Сам

по собі факт продовження користування ТОВ «Городище» орендованою земельної ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі не має самостійного правового значення. Оскільки строк дії договору оренди землі між ОСОБА_1 та СТОВ «Городище» сплив, то припинилися суб`єктивні цивільні права СТОВ «Городище» на користування спірної земельною ділянкою.

З наведених вище підстав укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2

та оспорюваний договір оренди землі не порушує прав та інтересів позивача.

За наведених обставин колегія суддів касаційного суду вважає, що висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та вимогах закону і підлягають скасуванню, а в задоволенні позову

СТОВ «Городище» слід відмовить з викладених підстав.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду

в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного

07 липня 2017 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , та додаткових угод

до цього договору оренди від 17 жовтня і від 17 листопада 2017 року, а також

в частині стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в рівних частинах

на користь СТОВ «Городище» 5 124,00 грн судових витрат, по 2 652,00 грн

з кожного, відмовити у задоволенні цих позовних вимог.

У частині відмови в позові про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим судові рішення не оскаржуються та, відповідно, в касаційному порядку не переглядаються (стаття 400 ЦПК України).

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду

в оскаржуваній частині скасував, судові витрати, понесені ОСОБА_2

у зв`язку з оплатою судового збору за подання апеляційної скарги, в сумі

3 457,80 грн та судові витрати, понесені ОСОБА_2 у зв`язку з оплатою судового збору за подання касаційної скарги, в сумі 4 610,40 грн, а всього

8 068,20 грн підлягають відшкодуванню за рахунок СТОВ «Городище».

Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 лютого

2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 04 червня 2019 року скасувати в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 2,71 га, розташованої на території Чаруківської сільської ради Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722886800:03:000:2231, укладеного 07 липня 2017 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , та додаткових угод до договору оренди земельної ділянки

від 17 жовтня і від 17 листопада 2017 року, а також в частині стягнення

з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Городище» 5 124,00 грн судових витрат, по 2 652,00 грн з кожного, відмовити

у позові в цій частині.

Стягнути із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Городище» на користь ОСОБА_2 8 068,20 грн

на відшкодування судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору

за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун М. Ю. Тітов