Постанова

Іменем України

21 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 209/4023/19

провадження № 61-3884св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Укрхімтрансаміак»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Радкевича Сергія Олександровича на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Деркач Н. М., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» (далі - ДП «Укрхімтрансаміак») про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що він наказом від 06 березня 2018 року № 60-К по ДП «Укрхімтрансаміак» був призначений на посаду заступника директора по проектуванню та технічної діагностики ДП «Укрхімтрансаміак».

Наказом від 12 жовтня 2018 року по ДП «Укрхімтрансаміак» був переведений на посаду заступника директора з науково-інноваційної діяльності ДП «Укрхімтрансаміак».

Наказом по особовому складу ДП «Укрхімтрансаміак» від 07 листопада 2019 року № 365-к-о був звільнений з посади заступника директора з науково-інноваційної діяльності 07 листопада 2019 року у зв`язку зі скороченням штату працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Позивач вважає цей наказ незаконним та таким, що не відповідає дійсним обставинам та причинам звільнення, цим самим порушує його трудові права, виходячи з наступного.

Так, 07 вересня 2019 року його було ознайомлено під особистий підпис про зміни в організації праці, а саме те, що посада, яку він займав, відсутня.

Одночасно з попередженням йому була запропонована інша робота у відповідача з дотриманням вимог статті 49-2 КЗпП України, а саме - була запропонована посада на головному підприємстві (м. Київ) - провідного економіста служби внутрішнього аудиту та посади на управліннях ДП «Укрхімтрансаміак» згідно з додатком.

Позивач вказує, що від запропонованих посад він відмовився, у зв`язку з чим і було видано наказ № 365-к-о про його звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Позивач вважає таке звільнення незаконними, оскільки згідно із наказом ДП «Укрхімтрансаміак» від 25 червня 2019 року № 107 «Про зміни в організації праці ДП «Укрхімтрансаміак» затверджено новий штатний розпис працівників головного підприємства ДП «Укрхімтрансаміак».

Згідно з зазначеним наказом всіх працівників попереджено про зміни в організації праці, і його в тому числі.

Під час ознайомлення з попередженням йому було запропоновано, зокрема, посаду провідного економіста служби внутрішнього аудиту та посади на управліннях ДП «Укрхімтрансаміак».

Від зазначеної пропозиції він був змушений відмовитись, оскільки зазначена посада йому була запропонована без врахування вимог статті 42 КЗпП України про переважне право на залишення на роботі, а саме - вона не відповідала рівню його кваліфікації та продуктивності праці, тобто була порушена вимога про переважне право на залишення на роботі працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому, його посада так і залишилася, було тільки змінено назву посади.

Крім того, наказом ДП «Укрхімтрансаміак» від 25 червня 2019 року № 107 «Про зміни в організації праці ДП «Укрхімтрансаміак» фактично не відбувалося зміни істотних умов праці, було введено в дію лише новий штатний розпис.

Окрім того, на ДП «Укрхімтрансаміак» діє профспілковий комітет, і його не було належним чином допущено до засідання профспілкового комітету, де розглядалося питання про його наступне звільнення.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив суд скасувати наказ ДП «Укрхімтрансаміак» від 07 листопада 2019 року № 365-к-о «Про звільнення ОСОБА_1 », поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора з науково-інноваційної діяльності ДП «Укрхімтрансаміак»; стягнути з ДП «Укрхімтрансаміак» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 листопада 2019 року по день винесення судового рішення по справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 червня 2020 року позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з науково-інноваційної діяльності ДП «Укрхімтрансаміак» з 07 листопада 2019 року.

Стягнуто з ДП «Укрхімтрансаміак» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 482 724,76 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивача було звільнено з посади заступника директора з науково-іноваційної діяльності ДП «Укрхімтрансаміак» на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України неправомірно, у зв`язку з чим він підлягає поновленню на роботі на зазначеній посаді. У зв`язку із встановленням неправомірності звільнення позивача з посади та його поновлення на роботі, підлягає також стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Не погодившись з таким рішенням, ДП «Укрхімтрансаміак» подало апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року апеляційну скаргу ДП «Укрхімтрансаміак» задоволено.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 червня 2020 року скасовано.

Ухвалено нове судове рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Укрхімтрансаміак» про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на підприємстві дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці, штат працівників було скорочено, відповідачем при звільненні позивача було дотримано всіх вимог трудового законодавства, йому було запропоновано всі наявні вакансії, від яких він відмовився, дозвіл на звільнення в установленому законом порядку надано профспілковим комітетом, а тому позовні вимоги є безпідставними.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У березні 2021 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Радкевича С. О. звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

21 квітня 2021 року ДП «Укрхімтрансаміак» до Верховного Суду подану відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відповідач просить суд вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

14 квітня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що наказом ДП «Укрхімтрансаміак» від 06 березня 2018 № 60-к-о ОСОБА_1 прийнято з 07 березня 2018 року на посаду заступника директора з проектування та технічної діагностики з посадовим окладом 44 110,00 грн.

Наказом ДП «Укрхімтрансаміак» від 16 жовтня 2018 № 348-к-о ОСОБА_1 переведено на посаду заступника директора з науково-інноваційної діяльності з 16 жовтня 2018 року з посадовим окладом 50 955,00 грн.

Наказом від 25 червня 2019 № 106 «Про затвердження організаційної структури» було введено в дію нову організаційну структуру Підприємства, яка була затверджена Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, відповідно до положень пункту 7.4. Статуту ДП «Укрхімтрансаміак».

Наказом від 25 червня 2019 № 107 було затверджено штатний розпис працівників ДП «Укрхімтрансаміак» у новій редакції.

Відповідно до нового штатного розпису посада, яку займав ОСОБА_1 , відсутня.

06 вересня 2019 року ОСОБА_1 вручено під особистий підпис повідомлення про скорочення посади заступника директора з науково-інноваційної діяльності та запропоновано всі вакантні посади на головному Підприємстві та структурних підрозділах Підприємства.

Відповідно до повідомлення від 09 вересня 2019 року та телеграми від 18 вересня 2019 року ОСОБА_1 було додатково запропоновано вакантні посади, які з`явились на Підприємстві на вказану дату.

Листом від 30 вересня 2019 року ОСОБА_1 відмовився від запропонованих посад.

Відповідно до пункту 11.2.10 Статуту ДП «Укрхімтрансаміак», Уповноважений орган управління погоджує кандидатури на посади заступників директора, головного бухгалтера та керівника юридичної служби Підприємства та звільнення їх з посад.

Листом від 02 жовтня 2019 року № 1220, відповідно до вимог пункту 11.2.10 Статуту ДП «Укрхімтрансаміак», в.о. директора ОСОБА_2 звернувся до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України щодо погодження звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Листом від 09 жовтня 2019 року № 2202-15/41488-08 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України погодило звільнення ОСОБА_1 .

Відповідно до листа від 05 листопада 2019 року № 18 за підписом голови профспілкового комітету, адміністрації ДП «Укрхімтрансаміак» було надано згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з науково-інноваційної діяльності за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. У листі зазначено про особисту присутність ОСОБА_1 на засіданні профспілкового комітету.

Наказом від 07 листопада 2019 № 365-к-о ОСОБА_1 звільнено з посади у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення.

Близький за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-43/асі18).

Згідно зі статтею 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40, пунктами 2, 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Із матеріалів справи вбачається, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, що підтверджується наказом ДП «Укрхімтрансаміак» від 25 червня 2019 № 106 «Про затвердження організаційної структури».

06 вересня 2019 року ОСОБА_1 вручено під особистий підпис повідомлення про скорочення посади заступника директора з науково-інноваційної діяльності та запропоновано всі вакантні посади на головному Підприємстві та структурних підрозділах Підприємства.

Відповідно до повідомлення від 09 вересня 2019 року та телеграми від 18 вересня 2019 року ОСОБА_1 було додатково запропоновано вакантні посади, які з`явились на Підприємстві на вказану дату.

Листом від 30 вересня 2019 року ОСОБА_1 відмовився від запропонованих посад.

Відповідно до листа від 05 листопада 2019 року № 18 за підписом голови профспілкового комітету, адміністрації ДП «Укрхімтрансаміак» було надано згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з науково-інноваційної діяльності за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. У листі зазначено про особисту присутність ОСОБА_1 на засіданні профспілкового комітету.

При таких обставинах, ухвалюючи рішення про відмову у позові, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що відповідно до наказу про припинення трудового договору від 07 листопада 2019 № 365-к-о позивача було звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з дотриманням вимог, передбачених статтею 49-2 КЗпП України, його звільнення було погоджено Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, ОСОБА_1 був своєчасно повідомлений про наступне вивільнення і йому було запропоновано вакантні посади в установі відповідача. При цьому, розірвання трудового договору було проведено за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої був позивач.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Установивши, що у відповідача мали місце зміни в організації праці, роботодавцем дотримано процедуру звільнення позивача за скороченням штату працівників, що підтверджується відповідними доказами, які містять матеріали справи, ураховуючи похідність вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги її висновків не спростовують, на законність ухваленого судового рішенння не впливають.

Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув справу відповідно до таких висновків.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Радкевичем Сергієм Олександровичем, залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов