Постанова

Іменем України

14 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 717/660/19

провадження № 61-10138св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Максимчук Анжела Вікторівна, на ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області, у складі судді Руснака А. І., від 02 березня 2021 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області, у складі судді Руснака А. І., від 02 березня 2021 року про повернення заяви без розгляду та постанову Чернівецького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Височанської Н. К., Владичана А. І., Лисака І. Н., від 06 травня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Інформація про рух справи в судах та короткий зміст заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до

ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна, набутого у шлюбі, особистою приватною власністю дружини.

Позовна заява мотивована тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 06 травня 1995 року до 17 грудня 2014 року. Із 01 вересня 2000 року подружжя спільно не проживає та з цього часу не веде спільне господарство.

14 жовтня 2006 року нею було придбано за власні кошти квартиру АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира).

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати спірну квартиру її особистою приватною власністю.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання майна спільною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частку квартири.

Зустрічний позов мотивовано тим, що 14 жовтня 2006 року, тобто під час зареєстрованого шлюбу, сторони на підставі договору купівлі-продажу набули у спільну сумісну власність спірну квартиру.

При цьому подаючи позов про розірвання шлюбу в справі № 717/1937/14-ц, ОСОБА_1 вказала, що спільне господарство та проживання сторони припинили у 2013 році, а не із 01 вересня 2000 року.

З урахуванням викладеного, просив визнати за ним та ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальних часток спірної квартири за кожним.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 02 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження.

Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальної частки квартири

АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна квартира придбана в період шлюбу сторін, є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 , а тому їх частки у праві власності на квартиру є рівними. В порушення вимог частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) ОСОБА_1 та її представник не надали суду належних та допустимих доказів придбання спірної квартири за кошти, які належали їй особисто. Крім того, позивачем не надано доказів, що на час придбання спірного майна між нею та відповідачем був встановлений режим окремого проживання подружжя, наслідки якого передбачені статтею 120 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 11 березня 2020 року апеляційну скаргу Максимчук А. В. , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишено без задоволення.

Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2019 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що районний суд дійшов правильного висновку про недоведеність ОСОБА_1 належними та допустимими доказами належності спірного майна до її особистої приватної власності.

Постановою Верховного Суду від 25 вересня 2020 рокукасаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Максимчук А. В. залишено без задоволення, а рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду

від 11 березня 2020 року залишено без змін.

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Кельменецького районного суду Чернівецької області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 09 грудня 2019 року.

Заява мотивована тим, що рішенням Хотинського районного суду

від 25 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 06 липня 2020 року, у справі № 717/1435/19, позов ОСОБА_1 про встановлення факту окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин задоволено частково, встановлено факт окремого проживання сторін із 01 січня 2004 року до розірвання шлюбу

30 грудня 2014 року, встановлено факт припинення шлюбних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із 01 вересня 2000 року до розірвання шлюбу 30 грудня 2014 року.

Наведені обставини, заявник вважала нововиявленими та просила суд ухвалити нове рішення по справі в межах позовних вимог з урахуванням цих обставин.

Короткий зміст оскаржених ухвал суду першої інстанції

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла Максимчук А. В. , про зупинення провадження у справі повернуто без розгляду на підставі

частини четвертої статті 183 ЦПК України.

Суд першої інстанції виходив з того, що подана електронною поштою заява про зупинення провадження не скріплена цифровим підписом позивача або її представника, а тому вважається такою, що не підписана.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 березня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що обставини на які посилається заявник у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а саме щодо припинення шлюбних відносин сторін та окремого проживання, були відомі позивачу під час розгляду справи, ці факти входили до предмету доказування та отримали оцінку судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Натомість доводи заяви фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат понесених відповідачем у зв`язку з розглядом заяви ОСОБА_1 , врахувавши обсяг виконаних адвокатом робіт, час витрачений адвокатом на виконання таких робіт, ціну позову, з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача суми витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги в розмірі 5 000 грн.

Короткий зміст оскарженої постанови апеляційного суду

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 06 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 березня

2021 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 березня 2021 року про повернення без розгляду заяви про зупинення провадження залишено без змін.

Ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 березня

2021 року в частині розподілу судових витрат змінено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 200 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 4 800 грн.

Апеляційний суд виходив з того, що у поданій заяві ОСОБА_1 просить переоцінити доказ, оцінений судом у процесі розгляду справи, що у розумінні положень пункту 1 частини четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

Встановивши, що клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє

Максимчук А. В. , про зупинення провадження у справі надіслане на електронну адресу Хотинського районного суду Чернівецької області без застосування електронного цифрового підпису, що позбавило суд можливості ідентифікувати особу, яка його подала, колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для його повернення без розгляду.

Змінюючи ухвалу суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, апеляційний суд виходив з того, що документально підтверджено понесення ОСОБА_2 під час розгляду справи у суді першої інстанції витрат на правничу допомогу, надану адвокатським об`єднанням «Поляк і Партнери» на підставі договору про надання юридичних послуг в розмірі 7 200 грн, який є співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт.

Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу від ОСОБА_1 не надходило.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Максимчук А. В., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16 червня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Максимчук А. В. подала касаційну скаргу на ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 березня 2021 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, ухвалу цього ж суду від 02 березня 2021 року про повернення заяви без розгляду та постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 травня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано її матеріали із районного суду.

У серпні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Щодо повернення заяви без розгляду

Заявник вважає, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржену ухвалу, не врахував, що 24 лютого 2021 року представником позивача засобами електронної пошти та через ТОВ «Нова пошта» було подано клопотання про зупинення провадження у справі. Примірник клопотання відправлений засобами поштового зв`язку отриманий судом 01 березня 2021 року. Також представник позивача направила клопотання про зупинення провадження у справі з використанням електронної пошти суду, надіславши скановану копію клопотання з додатками.

Щодо відмови у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами

Заявник вважає, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, не вирішив клопотання представника позивача про зупинення провадження по справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 717/59/21; здійснив повторний розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а не справи по суті; всупереч вимог частини восьмої статті 279 ЦПК України не досліджував матеріали справи (докази).

Звертає увагу касаційного суду на відсутність в матеріалах справи договору про правову допомогу з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, що вказує на помилковість висновків судів про наявність підстав для стягнення на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Поляк М. В. подав до Верховного Суду відзив, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

У відзиві на касаційну скаргу викладено клопотання про продовження строку на його подання, вирішуючи яке Верховний Суд враховує дату отримання відповідачем копії ухвали про відкриття касаційного провадження та копії касаційної скарги, час необхідний на підготовку відзиву та вважає, що наявні підстави для продовження строку для подання ОСОБА_2 відзиву на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 травня 1995 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб.

Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 17 грудня 2014 року шлюб між сторонами розірвано.

14 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Кельменецького районного нотаріального округу Чернівецької області Лакустою В. І. та зареєстрований в реєстрі за № 3179.

14 жовтня 2006 року ОСОБА_2 надав згоду на купівлю ОСОБА_1 спірної квартири, за грошові кошти, набуті подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 17 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 06 липня 2021 року, у справі № 717/1435/19 встановлено факт окремого проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 січня 2004 року до розірвання шлюбу 30 грудня 2014 року, встановлено факт фактичного припинення шлюбних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 вересня 2000 року до розірвання шлюбу 30 грудня 2014 року.

Позиція Верховного Суду

За змістом статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвал суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та про залишення позову (заяви) без розгляду, після їх перегляду в апеляційному порядку є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Підставами для такого перегляду є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 19/028-10/13 від 30 червня 2020 року).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 127/10129/17 від 22 січня

2019 року)

Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/819/18 від 14 квітня 2021 року).

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 не є нововиявленими в розумінні ЦПК України.

Такий висновок є правильним, оскільки, звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 обґрунтовувала належність спірної квартири дооб`єктів особистої власності фактом придбання її за особисті кошти в період припинення шлюбних відносин із відповідачем.

Суди першої й апеляційної інстанцій вважали, що рішення Хотинського районного суду від 25 лютого 2020 року, залишене без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 06 липня 2020 року, у справі № 717/1435/19, яким встановлено факт окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період

із 01 вересня 2000 року до розірвання шлюбу 30 грудня 2014 року є новим доказом, обставин, які у тому числі були підставами позову у розглядуваній справі, а отже не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

Колегія суддів з таким висновком судів погоджується.

Позивач, не довівши в межах розглядуваної справи обставини, які входять до предмету доказування за її позовом про визнання майна особистою приватною власністю, після розгляду справи судом апеляційної інстанції, звернулась із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та надала в якості нового доказу рішення суду в іншій, ініційованій нею ж, цивільній справі про встановлення фактів окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Однак ОСОБА_1 пред`явивши позов про визнання нерухомого майна, набутого у шлюбі, особистою приватною власністю дружини, мала саме в межах цієї справи доводити правові підстави для задоволення своїх вимог та захищати права, які вважає оспореними, невизнаними чи порушеними, а не заявляти новий позов для встановлення обставин та фактів, які входять до предмету доказування у розглядуваній справі.

Розглядаючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій правильно вказали, що ті обставини, які позивач вважає нововиявленими, були їй відомі ще на дату подання позовної заяви, тобто вони не є нововиявленими.

Крім того, на час апеляційного перегляду розглядуваної справи, Хотинським районним судом вже було ухвалено рішення від 25 лютого 2020 року у справі № 717/1435/19, а на час касаційного перегляду справи Верховним Судом це рішення вже набрало законної сили.

Змагальність сторін і диспозитивність цивільного судочинства є одними з основних засад (принципів) останнього (пункти 4 і 5 частини третьої статті 2, частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як на підставі доказів, поданих учасниками справи (частина перша статті 13 ЦПК України).

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає, щоби, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень. Згідно з ним жодна сторона не може вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду справи та постановлення у ній нового рішення.

Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення ЄСПЛ від 9 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України» («Zheltyakov v. Ukraine»), заява № 4994/04, § 42-43).

Верховний Суд звертає увагу на те, що рішення Хотинського районного суду від 25 лютого 2020 року у справі № 717/1435/19 не є доказом нововиявлених обставин, тобто не підтверджує їхню наявність, а є новим доказом, що може підтверджувати ті самі обставини, які були відомими позивачу на момент звернення з позовом до суду.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що подання ОСОБА_1 нових доказів спрямоване на переоцінку доказів, які вже дослідили суди під час розгляду справи по суті.

Оскільки висновки судів про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є правильними; підстав для перегляду остаточних судових рішень, які ухвалили суди під час розгляду справи по суті немає, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних ухвали Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 березня 2021 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та прийнятої за результатами її апеляційного перегляду постанови Чернівецького апеляційного суду від 06 травня 2021 року.

Щодо ухвали Хотинського районного суду Чернівецької області

від 02 березня 2021 року про повернення заяви без розгляду

24 лютого 2021 року до Хотинського районного суду Чернівецької області засобами електронного поштового зв`язку надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - Максимчук А. В. про зупинення провадження у справі, яке не скріплене електронним цифровим підписом (далі - ЕЦП) особи, що її подає.

Згідно зі статтею 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.

Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником (частина друга статті 183 ЦПК України).

Згідно із частинами п`ятою, шостою та восьмою статті 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Встановивши, що клопотання про зупинення провадження у справі від імені представника позивача адвоката Максимчук А. А. подано засобами електронної пошти, не через підсистему «Електронний Суд» та без використання ЕЦП, тобто вважається таким, що заявником не підписано, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що таке клопотання підлягає поверненню без розгляду відповідно до частини четвертої статті 183 ЦПК України.

Клопотання представника ОСОБА_1 - Максимчук А. В. про зупинення провадження у справі, подане засобами поштового зв`язку, зареєстроване у Хотинському районному суді Чернівецької області 03 березня 2021 року за вхідним номером 02-75-1943/2021-вх, а отже підстави для його вирішення судом після постановлення 02 березня 2021 року ухвали за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами були відсутні.

Належні докази одержання судом засобами поштового зв`язку клопотання про зупинення провадження у справі раніше 03 березня 2021 року, в матеріалах справи відсутні.

Додана до апеляційної скарги позивача копія експрес-накладної № 59000651082334 від 27 лютого 2021 року щодо поштового відправлення

від імені Максимчук А. В. не дає можливості ідентифікувати, вміст такого відправлення.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі

№ 755/9215/15-ц.

Представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Поляк М. В.

до суду першої інстанції було подано звіт (акт) про надані послуги у зв`язку з розглядом справи № 717/660/19 від 02 березня 2021 року та квитанцію до прибуткового касового ордера № 02/21/03 від 02 березня 2021 року, а до апеляційного суду - звіт (акт) про надані послуги у зв`язку з розглядом справи № 717/660/19 від 30 квітня 2021 року та квитанцію до прибуткового касового ордера № 30/21/074 від 30 квітня 2021 року.

Крім того, матеріали справи містять копії ордерів на представництво адвокатом Поляк М. В. інтересів ОСОБА_2 , копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧЦ № 000122 від 24 березня 2017 року, виданого Поляк М. В., копію договору про надання юридичної (правничої) допомоги № 46/21 від 19 лютого 2021 року.

З урахуванням наведених норм права та наданих відповідачем на підтвердження витрат на правничу допомогу доказів, суд апеляційної інстанції, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, дійшов обґрунтованого висновку, про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 7 200 грн та в апеляційному суді в сумі 4 800 грн.

Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Поляк М. В. за договором про надання юридичної (правничої) допомоги № 46/21

від 19 лютого 2021 року наведено у відповідних звітах (актах)про надані послуги у зв`язку з розглядом справи № 717/660/19.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки письмовим доказам по справі, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані та такі, що переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів. Ухвали районного суду та постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованими та містять відповідні висновки щодо оцінки доказів сторін, в межах підстав, предмету позову та вирішуваних процесуальних питань.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом встановлено, що такі доводи висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Максимчук Анжела Вікторівна, залишити без задоволення.

Ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 березня

2021 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 березня 2021 року про повернення заяви без розгляду та постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 травня

2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович