Справа № 419/1814/21

Провадження № 2/419/344/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 року смт Новоайдар Луганської області

Новоайдарський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Глазкової Ю. О.,

за участі секретаря судового засідання Шапка О. О.,

представника позивача адвоката Харченка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новоайдарської селищної ради про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області,

встановив:

У серпні 2021 року адвокат Харченко О.М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Новойадарського районного суду Луганської області з позовною заявою до Новоайдарської селищної ради про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, у обґрунтування якого зазначив, що згідно рішення XV сесії IV скликання Олексіївської сільської ради Новоайдарського районного суду Луганської області № 15/11 від 15 листопада 2004 року ОСОБА_1 виділено земельну ділянку, загальною площею 0,2500 га, цільове призначення якої для будівництва обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі зазначеного рішення позивачу видано державний акт на право приватної власності на землю серії ЛГ №137357 від 27.06.2006, в якому зазначено співвласників земельної ділянки, окрім позивача, його дружина ОСОБА_2 та діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , частка кожного -1/4.

Представник позивача зазначає, що згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, її власником є ОСОБА_1 , а тому просив на підставі ст. 155 ЗК України визнати державний акт недійсним, оскільки відомості про власників землі у реєстрі та згідно державного акту відрізняються, що перешкоджає ОСОБА_1 вільно розпоряджатись майном.

Представником ГУ Держгеокадастру у Луганській області надано письмові пояснення, в яких зазначено, що спірна земельна ділянка на підставі рішення Олексіївської сільської ради була виділена лише ОСОБА_1 , у державному акті вказано, що остання належить співвласникам- членам родини позивача, у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю міститься запис № 231805/010642100029 від 27.06.2006, відповідно до якого власником земельної ділянки для обслуговування житлового будинку є ОСОБА_1 . З метою реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі 14.05.2020 ТОВ «ВКФ «Луг-Азимут-Центр». 22.06.2020 земельна ділянка зареєстрована у земельному кадастрі, відкрита поземельна книга з інформацією про власника ОСОБА_1 .

Позивач у судове засіданні не з`явився, вважається повідомленим у відповідності до ч.5 ст. 130 ЦПК України.

Представник позивача у судовому засіданні просив позов задовольнити, надавши аналогічні пояснення як у позові, вказавши, що невідповідність державного акту та запису у реєстрі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку власників унеможливлює ОСОБА_1 розпорядження нею, зокрема шляхом відчуження.

Представник відповідача Новоайдарської селищної ради у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без участі її представника.

Третя особа -Головне управління Держгеокадастру у Луганській області повідомлене у встановленому законом порядку про судовий розгляд, у раніше письмових поясненнях просило розглядати справу без участі їхнього представника.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд доходить до наступного.

Згідно рішення XV сесії IV скликання Олексіївської сільської ради Новоайдарського районного суду Луганської області № 15/11 від 15 листопада 2004 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки та передачі їх у власність 31 громадянам, із земель населеного пункту с. Олексіївка, с. Михайлюки Олексіївської сільської ради" та згідно списку до цього рішення вбачається, що ОСОБА_1 виділено земельну ділянку, загальною площею 0,2500 га, цільове призначення якої для будівництва обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛГ № 137357, виданого 27.06.2006 на підставі рішення Олексіївської сільської ради від 15 листопада 2004 року № 15/11 встановлено, що земельна ділянка розміром 0,2500 га, кадастровий номер: 4423180500:13:003:0001 за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності у розмірі ј частка кожному ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку встановлено, що вказана земельна ділянка належить на праві власності ОСОБА_1 згідно державного акту від 27.06.2006 року серії ЛГ № 137357.

Згідно копії свідоцтва про право власності на житло, виданого 04 листопада 2002 року Новоайдарською районною радою, видно, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності у рівних частках ОСОБА_1 , його дружині ОСОБА_2 та дітям ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 116 ЗК України (у редакції чинній на момент виділення земельної ділянки у приватну власність) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У частині 1 статті 126 ЗК України ( у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.4 ст. 120 ЗК України (в редакції, чинній на момент видачі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №137357 від 27.06.2006 року) при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Згідно ч.1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт (ст. 155 ЗК України).

Позивач звернувся до суду з позовом до Новоайдарської селищної ради про визнання державного акту на право власності на землю недійсним.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 його власниками у рівних частках є позивач та його члени родини.

Як встановлено на час отримання державного акту на право власності на земельну ділянку, цільове призначення якої для обслуговування житлового будинку, згідно ст. 120 ЗК України право власності на землю переходить до власників житлового будинку у відповідності до часток права власності на нього.

Відповідно до списку співвласників земельної ділянки державного акту серії ЛГ № 137357 вбачається, що такими є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Проте, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не залучені до участі у справі.

Відповідачем у справі визначена лише Новоайдарська селищна рада.

Належними відповідачами у справах про визнання недійсними актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Позивач та його представник не звертались із відповідною заявою у порядку, передбаченому ст. 51 ЦПК України про заміну неналежного відповідача належним та залученням співвідповідача. При цьому суд роз`яснював таке право представнику позивача на стадії підготовчого судового засідання.

Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (близькі за змістом висновки сформульовані у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.

Таким чином, оскільки у справі не залучені відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд вважає, що це є підставою для відмови у позові з наведених підстав.

Суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду (п. п. 11, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»).

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір у разі відмови у позові покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 141, 211, 223, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Новоайдарської селищної ради про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Новоайдарський районний суд Луганської області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 20 грудня 2021 року.

Суддя Ю.О. Глазкова