ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

21 листопада 2007 р.

№ 5/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Уліцького А.М.,

суддів:

Жаботиної Г.В., Чернова Є.В.

розглянувши касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "А&А"

на постанову

від 21.08.07 Київського апеляційного господарського суду

у справі

№5/12

господарського суду

м. Києва

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖенСан"

до	Товариства з обмеженою відповідальністю "А&А"

про	спонукання до виконання дій

за участю представників сторін

від позивача:

Повжик Д.А., дов.

від відповідача:

у засідання не прибули

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ЖенСан" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "А&А" про зобов’язання відповідача не чинити перешкоди позивачу в здійсненні права користування земельною ділянкою, розташованою між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:0350030), наданою згідно з укладеним між позивачем та Київською міською радою договором №62-6-00257 від 08.09.05; а також приведення спірної земельної ділянки в первісний стан шляхом знесення розташованих на її території належних відповідачу об’єктів, звільнивши земельну ділянку (з урахуванням уточнення).

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що Шевченківським районним судом м. Києва розглядається спір за позовом прокурора м. Києва про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради №826/2236 від 18.11.04 “Про передачу ТОВ “ЖенСан” земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торговельного центру з багатоповерховим паркінгом та реконструкції площі біля станції метро “Лісова” між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва”, на підставі якого укладено договір оренди земельної ділянки з позивачем №62-6-00257 від 08.09.05.

Рішенням від 11.07.06 господарський суд м. Києва (суддя Іванова Л.Б.) позов задовольнив у повному обсязі.

Рішення мотивовано тим, що відповідач використовує надану в оренду позивачу спірну земельну ділянку самовільно за відсутності документів на право користування, а відтак має звільнити її на підставі ст. 212 ЗК України.

Постановою від 21.08.07 Київський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Андрієнка В.В. –головуючого, Капацин Н.В., Студенця В.І.) рішення залишив без змін, погодившись з висновками суду першої інстанції.

Ухвалою від 10.10.07 Вищий господарський суд України призначив до розгляду клопотання про прийняття до касаційного провадження касаційної скарги відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на участь Лебедєва В.В. у судовому засіданні апеляційної інстанції та встановлення Київським апеляційним господарським судом його повноважень представляти інтереси відповідача на підставі довіреності №44/07-Д від 15.08.07 судова колегія дійшла висновку про прийняття касаційної скарги у справі до провадження та розгляд її по суті.

Касаційна скарга мотивована безпідставністю укладення між позивачем та Київською міською радою договору оренди земельної ділянки через дев'ять місяців після прийняття радою відповідного рішення, а відтак нікчемністю вказаного договору. Також відповідач зазначає про недопустимість прийняття судом рішення з викладенням його резолютивної частини в альтернативній формі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням Київської міської ради №826/2236 від 18.11.04 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ЖенСан" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торгівельного центру з багатоповерховим паркінгом та реконструкції площі біля станції метро "Лісова" між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва" позивачу надано в довгострокову оренду на 25 років за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови вказану земельну ділянку загальною площею 4,0141 га (кадастровий номер 8000000000:62:035:0030).

В силу ст. 125 ЗК України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації; приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

8 вересня 2005 року між Київською міською радою та позивачем укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який нотаріально посвідчений та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в книзі записів державної реєстрації за №62-6-00257. Також Київською міської радою та позивачем складений акт прийому-передачі орендованої земельної ділянки від 08.09.05.

Відповідач заперечує обставини щодо виникнення у позивача права на спірну земельну ділянку, посилаючись на неправомірність укладення вказаного договору оренди землі від 08.09.05 через 9 місяців після прийняття рішення ради з цього приводу, а також на обставини зупинення дії цього рішення Київської міської ради №826/2236 від 18.11.04 згідно з ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.12.05 у справі №2-14056/05.

Такі доводи відповідача правомірно залишені судами поза увагою, зважаючи на недоведеність обставин визнання недійсним укладеного між позивачем та Київською міською радою договору оренди земельної ділянки.  Обставини визнання недійсним чи скасування рішення Київської міської ради №826/2236 від 18.11.04 на момент розгляді справи відповідачем не доведені.

У зв'язку з оскарження вказаного рішення ради судом апеляційної інстанції зупинялось провадження у справі до набрання законної сили рішенням Шевченківського районного суду в справі №2а-683 від 07.08.06, але через скасування його в апеляційному порядку та залишення позову без розгляду провадження у даній справі було відновлено.

З огляду на таке звернення позивача до господарського суду для захисту своїх прав на спірну земельну ділянку відповідає вимогам ст. 152 ЗК України, згідно з ч. 2 якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

В якості порушення своїх прав на спірну земельну ділянку позивач посилається на обставини неможливості приступити до її використання та забудови відповідно до умов п. 8.4 договору в зв'язку з розташуванням на ній належних відповідачу об'єктів: кафе "У ліса"; зала гральних автоматів; магазин-гастроном; аптека; споруди, де розташовані послуги ксерокопіювання, фото та мобільного зв'язку; літній майданчик.

Наявність таких обставин встановлена судами при розгляді справи на підставі Актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.12.05 №1524/20 і від 16.12.05 №1530/20, складених Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель в м. Києві, та виданого інспекцією припису від 16.12.05 №1052/20, яким зобов'язано позивача у 30-денний строк докласти зусиль організаційно-правового характеру для звільнення земельної ділянки від сторонніх суб'єктів господарської діяльності.

Відповідач факт розташування на спірній земельній ділянці належних йому об'єктів не оспорював, а навпаки доводив правомірність їх знаходження згідно з розпорядженням Представника Президента України "Про дозвіл на встановлення комплексу торгових кіосків, павільйонів та обладнання літнього тротуарного майданчика біля ст. метро "Лісова" від 23.03.93, виданого за зверненням Асоціації малих підприємств "Інформбокс", яка в зв'язку з неможливістю самостійно здійснювати будівництво та подальшу експлуатацію відповідного торгівельного комплексу безоплатно передала відповідачу інтелектуальну власність та авторські права на проектну документацію.

Стаття 22 ЗК України (в редакції 1993 року) передбачала виникнення права власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право; а також заборону приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, які визначені у ст.ст. 23, 24 цього Кодексу. Статті 125, 126 ЗК України (в редакції на момент вирішення спору) містять тотожні положення.

Проте, як встановлено судами, обставини набуття у встановленому законом порядку певних прав на спірну земельну ділянку шляхом отримання ним відповідного документу відповідач не довів.

При цьому за відсутністю передбачених ст. 125 ЗК України документів доводи відповідача щодо звернення до Київської міської ради з метою отримання дозволу на право користування земельною ділянкою правомірно залишені судами поза увагою, оскільки відповідачем не доводились обставини оскарження і визнання незаконними дій чи бездіяльності ради або іншого органу стосовно відмови в наданні земельної ділянки або нерозгляду цього питання.

Виходячи з викладеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки та застосування до нього положень ст. 212 ЗК України, згідно з ч. 1 якої самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Проте при прийнятті рішення у справі суд першої інстанції не врахував, що відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 7 постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають з встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог.

Тобто резолютивна частина рішення не повинна викладатись альтернативно, а у випадку, коли такі альтернативні вимоги містяться у позовній заяві господарському суду необхідно визначити предмет позову і вирішувати спір у залежності від характеру зобов'язань відповідача. У резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.

Як вірно зазначено в касаційній скарзі, в порушення вказаних вимог суд першої інстанції в п. 3 резолютивної частини рішення зобов'язав Товариство з обмеженою відповідальністю "А&А" за власний рахунок або за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖенСан" привести земельну ділянку в первісний стан шляхом знесення розташованих на території торгівельно-розважального комплексу об'єктів. Тобто вказаний пункт рішення викладений альтернативно, що є неприпустимим.

Зважаючи на те, що згідно з ч. 2 ст. 212 ЗК України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки, рішення в цій частині підлягає зміні шляхом зобов'язання відповідача привести спірну земельну ділянку в придатний для використання стан за власний рахунок.

В решті рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду м. Києва від 11.07.06 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.07 у справі №5/12 змінити, виключивши з пункту 3 резолютивної частини рішення у справі фразу: "або за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖенСан"".

3.          В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.07 у справі №5/12 залишити без змін.

Головуючий                                                                                А.Уліцький

Судді                                                                                                    Г.Жаботина

                                                                                                    Є.Чернов