ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 636/5116/21 Головуючий суддя І інстанції Гуменний З. І.

Провадження № 11-кп/818/3710/21         Суддя доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: Крадіжка

                                У Х В А Л А

                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого                         - Шабельнікова С.К.

суддів                                - Кружиліної О.А., Савенка М.Є.

­­­­за участю секретаря                - Вакула Н.С.,

захисника                                - Бодяна М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 08 грудня 2021 року, якою задоволено клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12021221240000310 від 06.06.2021 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,

                        В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою продовжено обвинуваченому  ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів – до 06 лютого 2022 року включно.

Визначено  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заставу в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 136200,00 грн., при внесенні якої  ОСОБА_1  з під варти звільнити покласти на нього наступні обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду та повідомляти суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить ухвалу суду першої інстанції в частині продовження строку тримання його під вартою скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати йому запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, у вигляді цілодобового домашнього арешту.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог обвинувачений зазначає, що оскаржувану ухвалу вважає незаконною, необґрунтованою. Вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України прокурором не доведені, а є надуманими та формальними. Зазначає, що у нього житло та він працює хоча і неофіційно. Крім того вказує, що вину визнає та розкаюється у скоєному.

В апеляційній скарзі обвинувачений заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги з його обов`язковою участю.

З метою всебічності та повноти дослідження всіх обставин справи, з урахуванням введених в Україні та затверджених змін до постанови КМУ від 9 грудня 2020 р. N 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 21 квітня 2021 р. №405, про встановлення карантинних заході, до початку апеляційного розгляду було направлено відповідний запит через адміністрацію ДУ «Харківський слідчий ізолятор», в якому тримається обвинувачений, для з`ясування процесуальної позиції обвинуваченого щодо його бажання брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Згідно отриманої розписки з ДУ «Харківський слідчий ізолятор», обвинувачений не погодився брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що в умовах епідемії Коронавірусу свідчить про зловживання своїми процесуальними правами та свідоме ігнорування певних карантинних обмежень на території країни.

Прокурор, відповідно до ч.1 ст. 135 КПК України, був належним чином повідомлений засобами телефонного зв`язку про дату та час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

За таких обставин, апеляційний перегляд ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 08 грудня 2021 року, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 відбувається лише за участю захисника обвинуваченого – адвоката Бодяна М.В.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи захисника обвинуваченого, який підтримав вимоги апеляційної скарги, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу, у відповідності з нормами ст.404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги належить залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: а саме можливість обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні або вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років позбавлення волі, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Відповідно до фактичних обставин справи вбачається, що ОСОБА_1  офіційно не працевлаштований, тобто не має офіційних джерел існування, не має міцних соціальних зв`язків, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена, вчинив новий умисний злочин. Крім того, на цей час у суді перебувають кримінальні провадження стосовно обвинуваченого, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.

Наявність сукупності вищенаведених відомостей об`єктивно свідчить про продовження існування ризиків, що встановлені судом першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів погоджується зі слушністю висновків суду першої інстанції щодо продовження існування раніше встановлених ризиків, а саме того, що ОСОБА_1 може переховуватись від суду; незаконного впливати на потерпілих і свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 не зменшилися та не перестали існувати на момент продовження цього запобіжного заходу.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, який інкримінується обвинуваченому, а саме у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у житло чи інше приміщення, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема права власності населення.

Враховуючи вищенаведені відомості, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовує в суді першої інстанції необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання обвинуваченого під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження, які прокурор вважає доведеними, направивши обвинувальний акт до суду першої інстанції, якому за наслідками судового розгляду, суд надасть відповідну процесуальну оцінку, ухваливши виправдувальний чи обвинувальний вирок.

Колегія суддів ставиться критично до тверджень обвинуваченого щодо не доведеності ризиків та не підтвердження їх існування, оскільки відомості, що є наявними в матеріалах судового провадження свідчать про протилежне, а їх наявність об`єктивно спростовує апеляційні доводи про недоведеність ризиків щодо переховування від суду можливість, незаконного впливу на потерпілих і свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Посилання обвинуваченого на наявність у нього житла та на те, що він працює хоча і неофіційно, вину визнає та розкаюється у скоєному, самі по собі не спростовують висновків суду першої інстанції щодо доцільності продовження тримання його під вартою, не зменшують існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зазначених в оскаржуваній ухвалі, а тому, доводи останнього колегія суддів не вважає визначальними, саме з урахуванням  негативних відомостей  про особу обвинуваченого. Крім того, ці обставини існували на час вчинення інкримінованих йому злочинів, і не стали стримуючим фактором для ОСОБА_1 від противоправних дій.

З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 та відсутності на цей час жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги обвинуваченого.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на дотримання судом першої інстанції вимог ст. 28 КПК України щодо розумних строків судового розгляду.

Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

                 П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 08 грудня 2021 року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

   Головуючий

       Судді