ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року м. Херсон

Справа № 766/17951/20

Провадження №22-ц/819/1430/21

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий Бездрабко В.О. (суддя-доповідач)

судді: Базіль Л.В.

Приходько Л.А.

секретар судового засідання: Дундич А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Шевченко Антон Сергійович, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 травня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Булах Є.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову.

Позов мотивований тим, що в провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебувала цивільна справа №766/5906/18 за позовом ОСОБА_2 до Херсонської міської ради, третя особа із самостійними вимогами на предмет спору – ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення та скасування державної реєстрації нерухомого майна; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2018 року у цій справі була задоволена заява ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешт на нерухоме майно – квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням суду від 19 червня 2020 року, постановленим у справі №766/5906/18, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно задоволений, визнано за останньою право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19 жовтня 2018 року, якою був накладений арешт на вищезазначене нерухоме майно.

Позивач вказала, що вжиття заходів забезпечення позову завдало їй збитків, оскільки 01 жовтня 2018 року між нею та ОСОБА_3 був укладений попередній договір, за яким сторони домовились у строк до 30 листопада 2018 року укласти договір купівлі-продажу квартири за 565200,00грн., що еквівалентно 20 000,00дол. США, при цьому покупцем був наданий їй завдаток у розмірі 56520,00грн, що еквівалентно 2000,00дол. США, а ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання по його поверненню в подвійному розмірі у випадку неукладення основного договору у встановлений строк. Проте, укладенню основного договору купівлі-продажу завадив арешт нерухомого майна, накладений ухвалою суду від 19 жовтня 2018 року, у зв`язку з чим вона зазнала штрафних санкцій за невиконання зобов`язань за договором у розмірі отриманого завдатку в сумі 56520,00грн.

Крім того, через обмеження вжитті судом за заявою ОСОБА_2 щодо відчуження нерухомості, вона не мала можливості своєчасно погасити боргові зобов`язання за укладеним 05 березня 2018 року між нею та ТОВ «Допоможемо ближньому» договором про надання поворотної фінансової допомоги №05/03-2018, що призвело до застосування штрафних санкцій у вигляді нарахованих процентів (3% на місяць) за користування позиковими коштами в межах строку дії договору та штрафних санкцій (7% на місяць) за несвоєчасне повернення позики, у зв`язку з чим ОСОБА_1 надмірно сплачено процентів на суму 18 774,1грн. та нараховано штрафних санкцій у розмірі 235 290,00грн.

ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь збитки заподіянні забезпеченням позову у справі №766/5906/18 у загальному розмірі 310 584,10грн., судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 20 травня 2021року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалено стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 14 250,00грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що на підтвердження існування спричинених ОСОБА_1 збитків, остання не надала доказів наявності причинно-наслідкового зв`язку між реалізацією суб`єктивного процесуального права ОСОБА_2 на звернення до суду із позовом та завданими позивачеві матеріальними збитками, як і не надала достовірних доказів їх понесення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Шевченко А.С., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду від 20 травня 2021 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що позивач є власником спірної квартири, яку отримала в спадок за заповітом після померлого ОСОБА_4 .

Відповідач ОСОБА_2 , заперечуючи право спадкодавця на нерухоме майно та права позивача щодо квартири, неодноразово зверталася з позовами до суду та правоохоронних органів, що призвело до накладення арешту на майно, обмеження права ОСОБА_1 на розпорядження нерухомістю та потягло заподіяння їй збитків.

Апелянт вказав, що рішення суду першої інстанції є невмотивованим, суд безпідставно застосував до спірних правовідносин ст.331 ч.2 ЦК України, якою врегульовано процедуру набуття права власності на новостворене майно та об`єкти незавершеного будівництва, в той час як майно набуто позивачем в порядку спадкування, а тому відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від прийняття спадщини воно належить спадкоємцеві з часу її відкриття.

Також вказав, що стягнувши на користь відповідача ОСОБА_2 заявлені судові витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги у повному обсязі, суд не врахував, що розмір заявлених до стягнення витрат не є співмірним із виконаними адвокатом роботами (послугами). Крім цього, судом не враховано, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи з дитинства та звільнена від сплати судових витрат, а тому покладення на неї обов`язку із відшкодування витрат на правничу допомогу на користь відповідача не ґрунтується на вимогах закону.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Шкута О.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Зокрема зазначив, що на момент укладення договору про надання поворотної фінансової допомоги позивач не була власником спірного нерухомого майна, яке стало предметом забезпечення позову, а відносини щодо отримання та повернення позики регулюються відповідним договором між позикодавцем та позичальником.

Що стосується зазначених позивачем штрафних санкцій за невиконання зобов`язання із укладення договору купівлі-продажу квартири у розмірі отриманого завдатку в сумі 56520,00грн, то попередній договір від 01 жовтня 2018 року не є нотаріально посвідченим, а відтак не породжує юридичних наслідків, пов`язаних з його виконанням.

Позивач не довела заподіяння їй збитків у зв`язку із застосуванням заходів забезпечення позову, а тому суд правильно відмовив у задоволенні позову.

Просив стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 14250,00грн.

Заслухавши доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебувала цивільна справа №766/5906/18 за позовом ОСОБА_2 до Херсонської міської ради, третя особа із самостійними вимогами на предмет спору – ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення та скасування державної реєстрації нерухомого майна; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання права власності на майно.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2018 року були вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_2 .

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 19 червня 2020 року, ухваленим у цивільній справі №766/5906/18 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання права власності задоволений, визнано за останньою право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 19 жовтня 2018 року, скасовано.

Згідно ст.159 ч.1 ЦПК України, у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 цього Кодексу підстав або у випадку ухвалення рішення суду (третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу) щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Відповідно до частин 1-3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до положень наведеної норми права особа, яка вимагає відшкодування збитків, має довести наявність заподіяння їй шкоди; причинний зв`язок між вжиттям заходів забезпечення позову та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком, що настав у зв`язку із забезпеченням позову. Також позивач має довести, що тільки вжитті судом заходи забезпечення позову стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості, зокрема, своєчасно виконати свої зобов`язання.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , якому за життя на праві власності належала двокімнатна квартира АДРЕСА_2 .

Згідно складеного ОСОБА_4 заповіту належне йому майно він заповів на користь ОСОБА_1 , якій 01 листопада 2018 року видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом та проведена реєстрація права власності (а.с.18).

Звернувшись до суду з позовом про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, позивач пов`язує їх заподіяння неможливістю вільно розпоряджатися спірною квартирою, на яку за ініціативою відповідача був накладений арешт, у зв`язку з чим їй заподіяні збитки у вигляді необхідності повернення розміру отриманого завдатку через неукладення договору купівлі-продажу квартири, а також неможливістю своєчасного погашення боргових зобов`язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги, які вона мала намір повернути за рахунок коштів, виручених від продажу цього нерухомого майна.

Відповідно до положень ст.1268, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Відсутність свідоцтва про спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ст.1296, 1298 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що 05 березня 2018 року, тобто до спливу строку визначеного законодавством для прийняття спадщини, між ТОВ «Допоможемо ближньому» та ОСОБА_1 укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги №05/03-2018, за умовами якого позичальник отримала поворотну фінансову допомогу окремими траншами з максимальним лімітом допомоги у розмірі 200 000, 00 грн. для використання на власні потреби, строком до 04 березня 2019 року та сплатою 3 % щомісячно за користування фінансовою допомогою.

Сторони погодили, що за прострочення повернення отриманої позики в обумовлені строки позичальник має сплатити штраф у розмірі 7% в календарний місяць від суми неповернутої в строк суми поворотної фінансової допомоги – пункт 6.3 договору (а.с.20-22).

Згідно видаткових касових ордерів від 05 березня 2018 року ОСОБА_1 отримала від ТОВ «Допоможемо ближньому» грошові кошти у загальному розмірі 200000,00 грн. (а.с.23).

З акту звірки взаєморозрахунків по договору поворотної фінансової допомоги №05/03-2018 від 05 березня 2018 року та квитанцій до прибуткового касового ордеру (а.с.24-29) встановлено, що починаючи з березня 2019 року, позичальнику нараховувалися штрафні санкції за неналежне виконання умов договору (а.с.30-31).

Аналізуючи наведене, можна дійти висновку, що укладення ОСОБА_1 договору про надання поворотної фінансової допомоги та виникнення у позичальника обов`язків по виконання умов цього договору, за часом їх настання, не пов`язанні із отримання позивачем спадку, розпорядження яким виникає не з часу відкриття спадщини, а з моменту оформлення у визначеному законом порядку відповідних прав. А відтак, посилання позивача на те, що нею порушені умови виконання договору про надання поворотної фінансової допомоги від 05 березня 2018 року у зв`язку із вжиттям судом заходами забезпечення позову, застосованих ухвалою від 19 жовтня 2018 року, слід визнати неприйнятними.

Також встановлено, що 01 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в простій письмовій формі укладений попередній договір, за умовами якого сторони зобов`язалися у строк до 30 листопада 2018 року укласти та нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_2 .

Згідно п. 5.1, 5.3 договору покупець передав, а продавець отримала завдаток у розмірі 56 520, 00грн. У разі невиконання умов договору продавцем квартири ОСОБА_1 протягом 3 днів з 30 листопада 2018року, продавець зобов`язана повернути покупцю подвійну суму завдатку (а.с.32.). Позивачем не надано доказів про повернення нею суми отриманого завдатку.

Відповідно до вимог ст.635, 657 ЦК України попередній договір купівлі-продажу квартири має біти укладений у письмовій формі з обов`язковим нотаріальним посвідченням, оскільки попередній договір укладається у формі, встановлені для основного договору.

У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ст.220 ЦК України), а отже не породжує юридичних прав та обов`язків у зв`язку із недійсністю такого договору, й як наслідок, не створює для відповідача обов`язків із відшкодування збитків.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки вжиті судом заходи забезпечення позову не призвели до заподіяння позивачу збитків унаслідок накладення арешту на спірне нерухоме майно. Доводи апеляційної скарги ці висновки не спростовують.

Разом із цим, розглянувши справу по суті заявлених вимог, суд першої інстанції безпідставно послався в мотивувальній частині рішення на ст. 331 ч.2 ЦК України (набуття права власності на новостворене майно та об`єкти незавершеного будівництва), яка виниклі між сторонами правовідносини не регламентує, а відтак це посилання підлягає виключенню.

Ухваливши рішення про відмову у задоволенні позову, суд у відповідності до положень ст.141 ЦПК України, здійснив розподіл судових витрат, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі 14250,00грн.

В підтвердження обґрунтованості понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано: договір №98/20-ц про надання професійної правової допомоги від 23 грудня 2020року, укладений між ОСОБА_2 та АО «Адвокатська компанія «Шкута і партнери»; ордер адвоката Крупиці О.С. серії ХС №81795. та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність серії ХС №000010; акт прийому-передачі (опис) наданих послуг по договору №98/20-ц; квитанцію до прибуткового касового ордеру №98/20-ц від 23 грудня 2020 року про оплату вартості наданої правової допомоги у розмірі 14 250,00 грн.

При цьому, суд першої інстанції вважав, що понесені відповідачем витрати на правову допомогу є підтвердженими, дійсними, необхідними, розумними, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Проте, повністю погодитися з висновком суду в цій частині не можна.

З договору №98/20-ц про надання професійної правничої допомоги від 23 грудня 2020року встановлено, що вартість послуг за договору становить по 14 250,00грн. в судах першої, апеляційної, касаційної інстанціях (пункт 5), тобто визначена у фіксованому розмірі.

Згідно з актом прийому-передачі (опису) наданих послуг від 29 грудня 2020року адвокатом надавалися такі послуги : ознайомлення з позовною заявою і наданими документами по справі – витрачено часу 1година 45хвин; надання консультацій з правових питань по справі. Визначення подальшої судової перспективи, вироблення стратегії і тактики забезпечення інтересів замовника – 1 година 30 хвилин; підготовка відзиву на позовну заяву – 04 години 10 хвилин; копіювання та друк документів, відправлення поштової кореспонденції- 1 година 40 хвилин; участь в судових засіданнях (а.с.58).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»  договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

В ході розгляду справи представник позивача заперечував щодо розміру судових витрат на професійну правову допомогу заявлених до стягнення та стягнутих судом першої інстанції та заявлених до стягнення в суді апеляційної інстанції, пославшись на їх завищений розмір з огляду на складність справи та обсяг поданих адвокатом Селецької Л.І. послуг з правничої допомоги. Також вказав, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи та звільнена від сплати судових витрат, які згідно ст.141 ч.7 ЦПК України мають компенсуватися за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Доводи апеляційної скарги про те, що відсутні підстави стягнення з ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, оскільки вона є інвалідом ІІ групи та на підставі Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, а тому витрати на правову допомогу у цій справі мають компенсуватися за рахунок держави, є необґрунтованими.  

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст.141 ч.6 ЦПК України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як зазначалося вище статтею 133 ч.1, 2 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із частиною третьою цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Положеннями частини першої ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (тобто безоплатної правової допомоги).

Враховуючи наведені положення законодавства, обґрунтованим є висновок, що витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, незалежно від наявності у них пільг зі сплати судового збору.

Викладене відповідає правовим висновкам суду касаційної інстанції, які містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020року у справі №567/517/17; в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020року у справі №754/13568/18, та які в силу положень ст.263 ч.4 ЦПК України мають бути врахованими у подібних правовідносинах.

Отже, ураховуючи наведені норми процесуального права, складність справи, обсяг наданих адвокатом позивача послуг з професійної правничої допомоги, матеріальний стан сторін, обумовлений наявність у позивача ОСОБА_1 інвалідності 2 групи з дитинства безстроково, що підтверджено довідкою МСЕК№064011 від 17 вересня 2001року, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір присуджених до стягнення судом першої інстанції на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу, змінивши їх розмір з 14250,00грн. до 7000,00грн. та стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідача понесені ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000,00грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Шевченко Антон Сергійович, задовольнити частково.

З мотивувальної частини рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 травня 2021 року виключити посилання на ст. 331 ч.2 ЦК України.

Це ж рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 14250,00грн. змінити, зменшивши суму судових витрат, яка підлягає стягненню до 7000,00грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000,00грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:                                                                 В.О. Бездрабко

Судді:                                                                         Л.В. Базіль

Л.А. Приходько