Справа № 2-1271         

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2011 року                                             Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого-судді - Ванівського О.М.

             при секретарі –Яриш О.В.,

         з участю представника позивача – ОСОБА_1,

         відповідачів –ОСОБА_2, ОСОБА_3

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про повернення боргу,  

в с т а н о в и в :

    Позивач –ОСОБА_4 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про повернення боргу. В обґрунтування внесеного позову покликається на те, що 01.01.2010р. відповідачі позичили у неї по 10000 доларів США кожен, з гарантією повернення повної суми грошових коштів 01.10.2010р. Як доказ отримання грошових коштів, відповідачі власноручно написали розписки, в яких гарантують повернення позичених грошей своїм майном, яке знаходиться у сумісній власності за адресою: АДРЕСА_1. Термін повернення боргу сплив 01.10.2010р., але відповідачі ухиляються від виконання своїх обов’язків по поверненню боргу, посилаючись на те, що у відповідачів немає коштів. Вважає, що невиконання взятих відповідачами на себе зобов’язань по поверненню грошових коштів, тягне за собою повернення боргу частками їх майна.

    В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у такому і просив позов задовольнити.

    Відповідачі в судовому засіданні позов визнали повністю. Додатково пояснили, що 01.01.2010р. позичили у ОСОБА_4 по 10000 доларів США кожен, з гарантією повернення повної суми грошових коштів 01.10.2010р., але не виконали своїх обов’язків по поверненню боргу через те, що не мають фінансової можливості це зробити.

    Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають до задоволення з наступних підстав.

    Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору, який є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України), і вимогами законодавства.

    Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

    Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

    В судовому засіданні встановлено, що 01.01.2010р. відповідачі –ОСОБА_2, ОСОБА_3 позичили у позивача ОСОБА_4 по 10000 доларів США кожен, з гарантією повернення повної суми грошових коштів 01.10.2010р. Як доказ отримання грошових коштів, відповідачі власноручно написали розписки, в яких гарантують повернення позичених грошей своїм майном, яке знаходиться у сумісній власності за адресою: АДРЕСА_1. Термін повернення боргу сплив 01.10.2010р., але відповідачі не виконали своїх обов’язків по поверненню боргу, посилаючись на те, що немає коштів.

    Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

    Згідно ч.3 ст.13 ЦК України особа може відмовитись від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦК України, особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.

    Стаття 1049 ЦК України встановлює обов’язок позичальника повернути позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Сторонами було домовлено, що у разі неможливості повернення позичених коштів, повернення боргу буде здійснюватись шляхом передачі їх часток квартири АДРЕСА_1 яка перебуває у спільній сумісній власності. Це підтверджується наявними в матеріалах справи розписками (а.с.12, 13).

    Сума позову підлягає до стягнення, оскільки стверджена представленими до суду письмовими доказами.

    Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що  позов ОСОБА_4 підлягає до задоволення.

    Керуючись ст. ст. 12, 14, 16, 526, 530, 611, 625, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 3, 57, 58, 59, 60, 64, 118, 119, 120 ЦПК України, суд,-

       в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_4 - задовольнити.

Передати по 1/3 частці майна ОСОБА_2, ОСОБА_3, що перебуває у спільній приватній власності квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_4.

Зобов’язати ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»зареєструвати квартиру АДРЕСА_1 як приватну власність на ОСОБА_4 та видати на її ім’я реєстраційні документи, які засвідчують право власності як єдиного власника вказаної квартири.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                            О.М.Ванівський