Суддя Клименко А. М.

Справа № 645/2412/21

Провадження № 2/644/2276/21

10.12.2021

Рішення

Іменем України

10 грудня 2021 року.

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Клименка А.М.,

з участю:

секретаря судового засідання - Джебраілової Е.С.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, 3% річних, інфляційних втрат та пені,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, 3% річних, інфляційних втрат та пені.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 посилається на те, що ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 30000 грн., про що видав боргову розписку. ОСОБА_2 зобов`язався повернути борг до 01 липня 2014 року, однак грошові кошти не повернув у зв`язку з важким матеріальним становищем. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (свідоцтво про смерть НОМЕР_1 від 18 березня 2019 року). 05 листопада 2019 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 . Зазначає, що до неї як до спадкоємця перейшло право вимоги за вказаною борговою розпискою. Наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов`язань. У зв`язку з наведеним просить стягнути на її користь суму боргу в розмірі 30000 грн., інфляційні втрати за період з 01.07.2017 до 08.04.2021 в сумі 30800 грн., 3% річних за період з 01.07.2017 до 08.04.2021 в сумі 6112 грн. 61 коп., пеню за період 01.07.2017 до 08.04.2021 в сумі 64970 грн. 28 коп., а також відшкодувати понесені позивачкою судові витрати.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 травня 2021 року цивільну справу за вказаним позовом передано за підсудністю до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова.

Ухвалою суду від 07 липня 2021 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивачка в судове засідання не прибула, про час та місце розгляду справи була повідомлена через свого представника.

Представник позивачки - адвокат Ястребової Є.Б. у судовому засіданні позов підтримала.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

Представник позивачки проти застосування строку позовної давності заперечувала, вважала, що обіцянка відповідача повернути борг, висловлена під час його телефонної розмови з сином позивачки - ОСОБА_5 , перериває сплив строку позовної давності.

Вислухавши представника позивача та її відповідача, свідка ОСОБА_5 , вивчивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами, докази суд вважає, що позов задоволенню не підлягає. До такого висновку суд дійшов виходячи з наступного…

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс15, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів. Тому у справах про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання, а суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За таких обставин факт укладення договору позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 01 серпня 2013 року підтверджується наданою позивачем розпискою (а.с. 14).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 6 листопада 2013 року (№ 6-116цс13), 19 березня 2014 року (№ 6-20цс14), 18 червня 2014 року (№ 6-61цс14), від 03 червня 2015 року (№ 6-31цс15) та від 29 червня 2016 року (№ 6-1188цс16).

Судом установлено, що 01 серпня 2013 року між чоловіком позивачки - ОСОБА_4 і відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до якого відповідач отримав від ОСОБА_6 у борг 30000 грн., які зобов`язався повернути до закінчення другого кварталу 2014 року, але не повернув.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Після його смерті спадщину прийняла його дружина - позивачка ОСОБА_3 , яка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 05.11.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мороз Г.І. за реєстровим № 4660.

Позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з цим позовом, надіславши його засобом поштового зв`язку 09.04.2021 до Фрунзенського районного суду м. Харкова.

Таким чином, станом на день звернення позивачки до суду позовна давність сплинула.

При цьому суд зазначає, що позовна давність за вищевказаним договором позики сплинула ще за життя первісного кредитора - ОСОБА_4 , який до суду з позовом про стягнення грошових коштів за цим договором позики - не звертався.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про застосування до спірних правовідносин трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України, підлягає задоволенню, у зв`язку з чим у задоволенні вимог про стягнення суми боргу за договором позики, а також усіх похідних від цих вимог - позовних вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат і пені - слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Доводи представника позивача щодо переривання строку позовної давності у зв`язку зі здійсненням телефонної розмови між сином позивачки - свідком ОСОБА_5 , який не є ані стороною договору, ані спадкоємцем кредитора, та відповідачем ОСОБА_2 є безпідставними та не узгоджуються з вимогами ст. 264 ЦК України, оскільки не є діями, які свідчать про визнання відповідачем боргу.

У зв`язку з повною відмовою в задоволенні позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачкою судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12 - 19, 141, 265 - 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 247, 257, 263 - 266 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, 3% річних, інфляційних втрат та пені - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через районний суд.

Суддя: