Справа № 1-29/11

           В И Р О К

                                                      ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 січня 2011 року             Глухівський міськрайонний суд  Сумської області

          в складі : головуючого судді                        Тимощенко І.О.

                            при секретарі                                  Кабановій Л.О.

                            з участю   прокурора                      Новикова В.О.                              

                      з участю  захисника                             ОСОБА_1,

                      потерпілої                                        ОСОБА_2

                     законного представника потерпілої  ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глухові справу про обвинувачення

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця  с. Полошки, Глухівського району, Сумської області, українця, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, не працюючого, не одруженого, мешкаючого по АДРЕСА_1, раніше не судимого,  

В скоєнні злочину,передбаченого ст.296 ч.1 КК України, -

                                                  В С Т А Н О В И В :

          Підсудний ОСОБА_4 5 липня 2010 року, біля 23 год.30 хв., знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, йшов  убік парку будинку культури по вулиці Леніна в с. Полошки Глухівського району, та поблизу будинку № 25, зустрів незнайому йому громадянку ОСОБА_2, яка поверталася додому з будинку культури, схопив її за руку і коли вона намагалася  вирватися від захвату, то він  безпідставно вдарив її кулаком в обличчя. Після цього потерпіла ОСОБА_2 намагалася вирватися від захвату і вони вдвох разом з підсудним ОСОБА_4 раптово впали на землю. Скориставшись цим, підсудний ОСОБА_4 почав наносити удари по обличчю потерпілої ОСОБА_2, яка намагаючись визволитися і припинити все, голосно кричала, після чого підсудний ОСОБА_4 умисно натиснув рукою в область її шиї, щоб вона не кричала. На крик потерпілої ОСОБА_2 на вулицю вийшла жителька ОСОБА_5, яка прогнала підсудного ОСОБА_4

          В результаті  хуліганських дій підсудного ОСОБА_4 по відношенню до ОСОБА_2  згідно   висновку судово-медичної експертизи  № 157 від 07 липня 2010 року  були завдані легкі тілесні ушкодження  у вигляді синців та саднин  обличчя, садна шиї.

          Будучи допитаним в судовому засіданні  підсудний ОСОБА_4 свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ст..296 ч.1 КК України визнав повністю та суду пояснив, що він дійсно 5 липня 2010 року увечері відпочивав разом зі своїм кумом ОСОБА_6 біля місцевого бару, де розпивали спиртне. Знаходячись в стані алкогольного сп’яніння та повертаючись додому, біля 23 год.30 хв. по дорозі він зустрів потерпілу ОСОБА_2 Зупинивши її, взяв її за руку і запропонував їй поспілкуватися, але вона почала з ним сперечатися, що його розлютило. Він вдарив ОСОБА_2 кулаком в обличчя один раз, після чого вона почала кричати і намагатись визволитися, відступаючи назад. Після чого вони разом впали на землю і він сів на коліна над ОСОБА_2 в області живота і руками намагався закрити їй рот, щоб вона не кричала. Вона витягла з кишені мобільний телефон і набирала номер. Він вихопив у неї з руки телефон, щоб вона нікому не зателефонувала. Потім він почув жіночі крики і, обернувшись, побачив, що з будинку вийшла жителька с. Полошки Глухівського району ОСОБА_5, яка почала кричати. Злякавшись, він встав з колін та побіг в сторону  свого дому. В цей вечір він був одягнений у шорти білого кольору, футболку світло-блакитного кольору і сланцях. Коли він бив потерпілу ОСОБА_2, то не мав намірів її зґвалтувати, тому дій, направлених на це не скоював. Вважає, що причиною своєї поведінки є те, що він був у стані алкогольного сп’яніння.

          В скоєному злочині щиро розкаюється.          

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що 5 липня 2010 року біля  20 год. 00 хв. вона разом з подругами ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_13 і братом останніх ОСОБА_10 пішли до сільського клубу. Біля 23 год. 00 хв. вона пішла додому одна. Коли вона йшла по центральній вулиці додому, то зустріла незнайомого хлопця, який був одягнений у футболку і шорти білого кольору. Пройшовши  близько 500 метрів, в районі будинку родини ОСОБА_5, її наздогнав незнайомий хлопець, який став спереду неї і на ньому вже не було футболки та шортів, а тільки труси темного кольору. Він схопив її лівою рукою за праву руку, спитавши хто вона така, але вона нічого не відповіла, намагаючись вирватися від захвату. Але цей хлопець не відпускав її і несподівано вдарив два чи три рази кулаком в обличчя в область лівої щоки. Потім він обхватив рукою за її шию і потягнув на другий бік вулиці, де знаходився нежилий будинок. Вона разом впали на землю і він сів  на неї, схопивши рукою за шию, сказавши при цьому, щоб вона не кричала, бо він  її задушить. Вона дуже злякалася і реально сприйняла цю погрозу. Від незнайомого хлопця було чутно запах алкоголю. Перелякавшись за своє життя, вона продовжувала кричати. Він вдарив її кілька разів кулаком в обличчя в область лівої щоки та губ. Знову він схопив рукою  її за шию, а другою рукою намагався розтебнути ґудзики джинсів, після чого вона ще гучніше почала кричати. Але, щоб вона не кричала, цей хлопець засунув їй у ротову порожнину свій палець, придавивши язика. Однією рукою вона витягла з кишені мобільний телефон, щоб зателефонувати батьку, але  він вихопив у неї телефон і продовжував душити. В цю мить вийшла мешканка с. Полошки ОСОБА_5 і почала кричати на хлопця, спитала в нього, що відбувається. Побачивши ОСОБА_5, хлопець відпустив її, а сам побіг в сторону клубу. ОСОБА_5 допомогла їй встати, підняла з землі її мобільний телефон. Вона розповіла жінці про те, що сталося. ОСОБА_5 зателефонувала її батькам і через деякий час вони  прийшли і відвели її додому. Пізніше вона дізналася, що цей хлопець на ім’я ОСОБА_4 є мешканцем с. Полошки Глухівського району.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка законний представник потерпілої ОСОБА_2 –ОСОБА_3 суду пояснив, що 5 липня 2010 року увечері його донька пішла на зустріч зі своїми подругами до сільського клубу. Того ж вечора, він  з дружиною знаходились вдома. Біля 23 год. 30 хв. на їх домашній телефон зателефонувала односельчанка ОСОБА_5, яка сказала, щоб він прийшов до неї забрати свою доньку ОСОБА_2. Одразу ж вони з дружиною пішли до неї. Коли прийшли до ОСОБА_5, то побачили, що ОСОБА_2 сиділа у веранді і плакала, була дуже перелякана. Вона нічого не могла розповісти. Її обличчя було пухлим, з носа сочилася кров. Вона тільки промовила, що на неї хтось напав. ОСОБА_5 їм розповіла, що вона почула крики на вулиці, вибігши з дому побачила, що якийсь хлопець бив ОСОБА_2 і коли вона крикнула він втік. Вони відвели ОСОБА_2 додому. Донька скаржилася на погане  самопочуття і головну біль, а також біль у спині. Тієї ж ночі вони зателефонували до міліції.  Також ОСОБА_3 суду пояснив, що на початку жовтня 2010 року увечері до них прийшли односельці ОСОБА_4 і його матір ОСОБА_11 На той час йому вже було відомо, що напад на його доньку здійснив ОСОБА_4 Він не став з ними розмовляти і прогнав ОСОБА_4  ОСОБА_11 вмовляла його забрати заяву з міліції, пропонуючи гроші, щоб примиритися, але він відмовився. Він також стверджує, що те, що зробив з його донькою ОСОБА_4 не хуліганські дії, а замах на зґвалтування.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 дала суду показання аналогічні показанням свідка ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що 5 липня 2010 року увечері вона знаходилась вдома і відпочивала. Вона прокинулась від криків, які почула на вулиці. Піднявшись з ліжка вона подивилася який час. На годиннику  було 23 год. 30 хв. Вона вийшла з будинку на вулицю і побачила, на протилежній стороні дороги ближче  до будинку № 23 на землі лежить дівчина, а над нею якийсь хлопець. Він був одягнений у футболку світлого кольору. Цей хлопець кричав до дівчини, щоб вона дала йому телефон і вдарив її рукою в обличчя. Вона крикнула хлопцеві, що він не бив дівчину, і хлопець, злякавшись, піднявся та побіг в бік будинку культури. В темряві вона не впізнала дівчину і хлопця, а коли підійшла ближче до дівчини, то допомогла їй встати  з землі. Дівчина була дуже налякана і сильно плакала. Вона дізналася у дівчини, що її звуть ОСОБА_2, а також вона їй розповіла що з нею трапилось.  У ОСОБА_2 було пухле обличчя, з носу сочилася кров. Вона зателефонувала батькам дівчини і повідомили їм про те, що трапилось. Через деякий час до неї прийшли ОСОБА_3 та ОСОБА_12 Вони забрали свою доньку і відвели її додому.

Крім повного визнання своє вини підсудним ОСОБА_4, показами потерпілої ОСОБА_2, свідками ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_5, його вина підтверджується зібраними по справі доказами.

Так, згідно протоколу огляду місця події від 06 липня 2010 року вбачається, що місце вчинення злочину підсудним ОСОБА_4 є  ділянка вулиці Леніна в с. Полошки навпроти домогосподарства № 25 на місці якої  під час огляду були виявлені та вилучені сережка з пластмаси білого кольору п’ятикутної форми та дві монети номіналом 5 копійок. (а.с.20-24).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 157 від 07 липня 2010 року  потерпілій ОСОБА_2 були завдані легкі тілесні ушкодження  у вигляді синців та саднин  обличчя, садна шиї. (а.с.34).

Згідно висновку судово-медичного експерта № 242від 26 листопада 2010 року потерпілій ОСОБА_2 були спричинені легкі тілесні ушкодження у вигляді синців та саднин обличчя, садна шиї.(а.с.49-50).

Протоколами відтворення обстановки та обставин події від 22 листопада 2010 року та фототаблицями до них, з яких вбачається, що підсудний ОСОБА_4 продемонстрував послідовність своїх дій, які відбулися 05 липня 2010 року по відношенню до потерпілої ОСОБА_2 (а.с.69-79).

З протоколу проведення очної ставки між потерпілою ОСОБА_2 і підсудним ОСОБА_4 вбачається, що кожен з них підтвердили свої показання. (а.с.103).

Таким чином суд приходить до висновку про те, що  дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ст. 296 ч.1 КК України, як  грубе порушення  громадського порядку  з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, тобто хуліганство.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_4 суд відповідно до  вимог ст.65 КК України, враховує ступінь і характер  суспільної небезпеки ним скоєного, особу винного: раніше   не судимий, задовільно  характеризується за місцем проживання.

Як пом’якшуючими покарання обставинами суд визнає щире розкаяння підсудного ОСОБА_4 у вчиненому ним злочині, те, що позитивно характеризується за місцем проживання, на утриманні має неповнолітню дитину.

Як обтяжуючими покарання обставинами суд визнає, те, що злочин скоєно Підсудним ОСОБА_4 в стані алкогольного сп’яніння.

Враховуючи викладене, фактичні обставини справи, особу підсудного, а також і те, що вчинений ним злочини віднесений до  злочинів   невеликої тяжкості, згідно ст. 12 КК України, суд вважає призначити йому покарання у вигляді  обмеження  волі.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Міру запобіжного заходу підсудному ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу необхідно залишити підписку про невиїзд.

Речові докази по справі: дві монети номіналом 5 копійок та дві пластмасові сережки необхідно повернути потерпілій ОСОБА_2 для використання за призначенням.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,  -

                                        З А С У Д И В :

ОСОБА_4  визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ст.296 ч.1 КК України і призначити йому покарання  у вигляді одного року обмеження волі.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

Речові докази по справі: дві монети номіналом 5 копійок та дві пластмасові сережки повернути потерпілій ОСОБА_2 для використання за призначенням.

Вирок суду може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області через Глухівський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Вирок суду виконано суддею на комп’ютері в нарадчій кімнаті.

Суддя