УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/2111/21 Головуючий у 1-й інст. Рожкова О. С.

Категорія 44 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б, Трояновської Г.С.

з участю секретаря

судового засідання Дяченко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/2111/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про стягнення моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 вересня 2021 року, ухвалене суддею Рожковою О.С.

встановив:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, на обґрунтування якого зазначив, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року у справі № 806/2700/18 визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, викладену у листі від 20.05.2018, якою ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для передачі в оренду на термін 49 років земельної ділянки для сінокосіння, кадастровий номер 1825284600:05:000:00675, за клопотанням від 03.05.2018.

При цьому зазначає, що такі неправомірні дії спричинили йому моральну шкоду, яка виразилася у душевних стражданнях. Маючи гарантоване законом право на отримання земельної ділянки в оренду та за наявності усіх правових підстав для його реалізації, він змушений був витрачати час для звернення до юристів та судових органів з метою усунення незаконних перешкод, які чинились працівниками Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. У зв`язку з цим він був позбавлений можливості своєчасно та у повній мірі вирішувати свої побутові проблеми й задовольняти життєво-необхідні потреби. Перенесений у зв`язку з неправомірними діями відповідача сильний психологічний стрес, постійне напруження під час судового врегулювання спору призвели до погіршення стосунків з односельчанами, негативно вплинули на його психологічний стан й стосунки у сім`ї.

З урахуванням вищевикладеного ОСОБА_1 просив стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на свою користь 1500000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 15 вересня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції, встановивши протиправність дій відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і винними протиправними діями останнього, прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди. При вирішенні спору суд також не врахував положення ст.ст.23,1167 ЦК України та залишив поза увагою його доводи щодо спричинення моральної шкоди внаслідок неправомірних дій органу державної влади.

Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,в якому відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки матеріали справи не містять доказів спричинення позивачу моральної шкоди. Одна лише наявність вказаного рішення не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено наявності такої шкоди. В свою чергу, обґрунтування розміру завданої моральної шкоди за недоведеністю спричинення останньої, не має правового значення для вирішення спору.

Сторони в судове засідання не з`явилися, з невідомих суду причин. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів здійснює розгляд справи за відсутності всіх учасників справи, які не з`явились в судове засідання та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 3 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із клопотанням, в якому просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки для сінокосіння з послідуючою передачею в оренду терміном на 49 років (кадастровий номер 1825284600:05:000:00675), яка розташована на території Ружинського району Житомирської області.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року у справі № 806/2700/18 визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки для сінокосіння з послідуючою передачею в оренду на 49 років. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння земельної ділянки за кадастровим номером 1825284600:05:000:00675, площею 10,000 га, згідно клопотання від 03.05.2018.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що наявність судового рішення про визнання протиправною бездіяльністі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 05 вересня 2018 року на виготовлення проекту землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки, не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки ним не доведено всіх складових цивільно-правової відповідальності, а саме наявності такої шкоди. Позивачем не надано суду доказів, що вказували б на факт заподіяння йому фізичних чи душевних страждань, або інших втрат немайнового характеру та не доведено як самого факту завдання моральної шкоди, настання відповідних негативних наслідків, так і причинного зв`язку між зазначеними фактами та наслідками.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Як визначено ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (за змінами та доповненнями), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 визначено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі статті 56 Конституції України судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. Дія цієї норми не поширюється на випадки заподіяння моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю недержавних органів, їх посадових чи службових осіб.

Згідно з ч.1 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Так звертаючись з позовом до суду про відшкодування моральної шкоди

позивач посилався на ту обставину, що протиправність дій відповідача встановлена рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року.

Разом з тим, одна лише наявність судового рішення не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки останнім не доведено всіх складових цивільно-процесуальної відповідальності, а саме наявності такої шкоди.

Обґрунтування розміру моральної шкоди за недоведеністю спричинення останньої не має правового значення для вирішення спору.

Із врахуванням правових норм, слід дійти висновку, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про її відшкодування.

При цьому вказаним рішенням Житомирський окружний адміністративний суд, визнавши протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 , зобов`язав Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння земельної ділянки за кадастровим номером 1825284600:05:000:00675, площею 10,000 га, згідно клопотання від 03.05.2018. Отже, цим судовим рішенням були відновлені порушені права позивача на розгляд його клопотання у відповідності до вимог законодавства.

Крім того, на виконання вказаного судового рішення, наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області № 6-4890/14-18-СГ від 19.12.2018 було надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння земельної ділянки за кадастровим номером 1825284600:05:000:00675, площею 10,0000 га згідно клопотання від 03.05.2018.

Таким чином, встановивши, що позивачем під час розгляду справи не надано суду доказів, які б вказували на факт заподіяння йому моральної шкоди, сильних душевних страждань чи інших втрат немайнового характеру, понесених матеріальних збитків та не доведено як самого факту завдання моральної шкоди, настання відповідних негативних наслідків, так і причинного зв`язку між зазначеними фактами та наслідками, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції під час розгляд справи висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц є безпідставним, оскільки вказані висновки стосуються інших правовідносин, які виникли з договору банківського вкладу та випливають з положень Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апелянтом не надано.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 вересня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді