Справа № 165/3140/19

Провадження № 2/165/25/21

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ        

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року                                                        м. Нововолинськ

       Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді                                        Василюка А.В.,

за участю секретаря                                        Навроцької М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Нововолинську, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -                

               встановив:

18 листопада 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26 березня 2008 року між АТ Комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитно-заставний договір №VONVAK67620143. Відповідно до умов договору банк надав позичальнику кредит в грошовій формі в розмірі 74 274 грн. на придбання нового автомобіля з кінцевою датою повернення 25 березня 2015 року включно, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 27,12 % річних. Додатковою угодою від 23 квітня 2012 року сторони змінили умови кредитування. З метою виконання зобов`язань, передбачених кредитним договором між банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено договори поруки, згідно яких останні поручилася перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором. Поручителі у договорі підтвердили, що їм відомі всі умови кредитного договору і, що у разі порушення боржником зобов`язань передбачених цим договором, поручитель і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Оскільки ОСОБА_1 добровільно не виконала договірні зобов`язання, в строк обумовлений договором не повернула кошти за договором, тому позивач змушений звернутися за захистом своїх прав до суду та просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та поручителів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість, яка станом на 30 серпня 2019 року становить 29 673 грн. і включає: строкову заборгованість по кредиту 12 203,16 грн.; заборгованість за відсотками 302,58 грн., заборгованість по комісії в розмірі 4,18 грн.; пеню у розмірі 15 512,58 грн.; 250 грн. штраф, 1401,12 грн. штраф (процентна складова), а також просить стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

Ухвалою від 11 грудня 2019 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, запропоновано відповідачам подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

У судове засідання представник АТ КБ "ПриватБанк" не з`явився, у позовній заяві просив суд позов задоволити. У відповіді на відзив (а.с.89-105) та запереченні (а.с.165-171) представник позивача зазначив, що згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами і оскільки п.6 Додаткової угоди строк позовної давності за кредитним договором №VONVAK67620143 був збільшений до п`ятдесяти років, а строк виконання зобов`язань встановлений договором до 25 березня 2015 року, тому звернувшись до суду 11 листопада 2019 року, банк не порушив строків позовної давності. Просив врахувати, що станом на дату укладення додаткової угоди сторони обумовили, що залишок по кредиту становить 45 719,03 грн., а тому твердження відповідача про відсутність заборгованості перед банком на дату укладення додаткової угоди вважає безпідставними. Одночасне стягнення штрафу і пені не суперечить ст.61 Конституції України і в межах одного виду відповідальності, відповідно до ЦК України, може бути застосовуватися різний набір санкцій. Штраф застосовується за порушення виконання зобов`язання, а пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Оскільки зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а матеріалами справи, зокрема розрахунком, підтверджується неналежне виконання ОСОБА_1 кредитного договору, тому і з неї, і з поручителів як солідарних боржників слід стягнути всього 29 673 грн. заборгованості за кредитним договором №VONVAK67620143, а також судові витрати банку.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується оголошеннями про їх виклик (а.с.189-191). Відповідач ОСОБА_1 подала до суду письмовий відзив (а.с.53-55) та заперечення на відповідь на відзив (а.с.106-110), в яких зазначила, що за умовами кредитного договору №VONVAK67620143 вона отримала у позивача кредит на суму 74 274 грн. з терміном його повернення до 26 березня 2011 року. За період з 26 березня 2008 року до 26 березня 2011 року вона сплатила 53 170,01 грн., а в період з 26 березня 2011 року до 23 квітня 2012 року внесла ще 75 543,47 грн., тобто до підписання додаткової угоди, вона в повному обсязі, виконала умови договору. З цих підстав, вважає, що додаткова угода є недійсною, а до спірних правовідносин не можна застосувати строк позовної давності 50 років, натомість, просила суд застосувати загальні строки позовної давності тривалістю три роки. Оскільки до матеріалів справи позивачем не долучено детального щомісячного розрахунку заборгованості по кредитному договору, інформації щодо дати направлення досудових вимог про погашення заборгованості за кредитним договором та інформації щодо внесення змін до кредитного договору згідно додаткової угоди від 23 квітня 2012 року, вважає позов необґрунтованим, а у його задоволенні просить відмовити.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

26 березня 2008 року між АТ КБ "ПриватБанк"  та ОСОБА_1 був укладений кредитно-заставний договір №VONVAK67620143(а.с.13-22).

Додатковою угодою до кредитного договору, підписаною сторонами 23 квітня 2012 року (а.с.23), банк зменшив суму кредиту на 2503,43 грн., тобто надав позичальнику кредит в грошовій формі на наступних умовах: сума кредиту 67 625,33 грн., що погашається у відповідності до графіка погашення кредиту, наведеного у додатку №1 до цього договору; кінцева дата повернення кредиту 25 березня 2008 року включно; мета використання кредиту: придбання позичальником автомобіля, оплата страхових платежів за договорами страхування, оплата коштів за реєстрацію предмета застави в Державному Реєстрі, винагорода за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту.

Станом на дату укладення додаткової угоди сторони обумовили, що залишок по кредиту становить 45 719,03 грн., а тому твердження відповідача щодо відсутності заборгованості перед банком на дату укладення додаткової угоди та її недійсність, не заслуговують на увагу.

       На виконання умов договору ПАТ «КБ «ПриватБанк» здійснив перерахування кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 , що остання підтвердила у відзиві.

       Виконання позичальником зобов`язань за договором забезпечено поруками. Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 поручилися перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, зобов`язалися повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити штрафні санкції та інші платежі у розмірі та у випадках передбачених кредитним договором. Поручителі у договорі підтвердили, що їм відомі всі умови кредитного договору і, що у разі порушення боржником зобов`язань передбачених цим договором, поручителі і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники (а.с.25-26).

Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 прострочила виконання зобов`язання, у зв`язку з чим відбулося істотне порушення умов договору. Банк направив позичальнику та поручителям повідомлення про істотне порушення умов Договору, необхідність повернення кредитних коштів, процентів, пені та штрафних санкцій (а.с.11-12), однак як ОСОБА_1 так і поручителі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не зреагували на вимоги банку.

Суд звертає увагу також на те, що відповідальність за порушення термінів/строків оплати послуг Банку наданих за договором, визначено у цьому договорі.

Так, п.4.2 кредитного договору нарахування процентів здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти нараховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році.

Згідно з наданим розрахунком, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 30 серпня 2019 року склала 29 673,62 грн. і включає: 12 203,16 грн. заборгованості за кредитом; 302,58 грн. заборгованість по відсотках; 4,18 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; 15 512,58 грн. – пеню за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 250 грн. штраф (фіксовану частину); 1401,12 грн. штраф (процентну складову) (а.с.5-8). В розрахунку зазначаються зокрема: періоди здійснення погашення заборгованості за кредитним договором, періоди та суму зменшення сальдо за кредитом, період виникнення прострочення за тілом кредиту та її розмір, розмір відсоткової ставки, розмір пені, розмір і період нарахування відсотків, розмір і період нарахування комісії тощо. На спростування наданого банком розрахунку, відповідачі, всупереч ст.81 ЦПК України, не надали суду жодних доказів.

Щодо заявленого відповідачем ОСОБА_1 клопотання про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно вимог ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно з п.6 Додаткової угоди, що є невід`ємною частиною договору, строк позовної давності за кредитним договором №VONVAK67620143, щодо вимог з повернення кредиту, оплати відсотків, винагороди, штрафів та пені, збільшено сторонами до п`ятдесяти років.

Наведене дає підстави вважати, що позовна давність не спливла, оскільки збільшення додатковою угодою строків позовної давності цілком відповідає вимогам ст.259 ЦК України.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до змісту ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідачів.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з приписами ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів , неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повинні нести солідарну відповідальність з ОСОБА_1 за невиконання нею умов кредитного договору, а твердження останньої щодо недійсності Додаткової угоди та його окремих пунктів, з огляду на встановлені обставини, суд не бере до уваги.

 Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

  Відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем, нарахована сума пені складає 15 512,58 грн., в той час як заборгованості по тілу кредиту становить 12 203,16 грн., що в силу ч. 3 ст. 551 ЦК України є підставою для зменшення розміру пені.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст.551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

Враховуючи те, що розмір пені значно перевищує розмір збитків завданих банку з підстав неналежного виконання зобов`язання боржником, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд зменшує розмір пені до 3000 грн., що, в такому випадку є достатнім та співмірним із сумою заборгованості по кредиту.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в солідарному порядку в користь АТ КБ "ПриватБанк" підлягає стягненню всього 17 161,04 грн. заборгованості за кредитним договором №VONVAK67620143 від 26 березня 2008 року.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» стягується судовий збір, що був сплачений позивачем при подачі позову і підтверджується документально (а.с.1) і становить по 640,30 грн. з кожного відповідача.

Керуючись ст.13, ст.12, ст.81, ст.137, ст.141, ст.211, ст.259, ст.263, ст.279 ЦПК України, на підставі ст.553, ст.554, ст.610, ст.611, ст.625, ст.1050 ЦК України, - суд,

постановив:

              Позов задоволити частково.

              Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: с. Тишковичі, Володимир-Волинський район, Волинська область), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) в користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" юридична адреса: вул. Грушевського, буд.1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №VONVAK67620143від 26 березня 2008 року в розмірі 17 161 (сімнадцять тисяч сто шістдесят одна) грн. 04 коп., з яких: 12 203 (дванадцять тисяч двісті три) грн. 16 коп. заборгованість за тілом кредиту; 302 (триста дві) грн. 58 коп. заборгованість за нарахованими відсотками; 4 (чотири) грн. 18 коп. заборгованість по комісії за користування кредитом; 250 (двісті п`ятдесят) грн. штраф (фіксована частини); 1401 (одна тисяча чотириста одна) грн. 12 коп. штраф (процентна складова); 3000 (три тисячі) грн. пеня.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) в користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" юридична адреса: вул. Грушевського, буд.1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570)  640 (шістсот сорок) грн. 30 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: с. Тишковичі, Володимир-Волинський район, Волинська область) в користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" юридична адреса: вул. Грушевського, буд.1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570)  640 (шістсот сорок) грн. 30 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) в користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" юридична адреса: вул. Грушевського, буд.1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570)  640 (шістсот сорок) грн. 30 коп. судового збору.

       У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий        суддя                        підпис                А.В. Василюк