ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

13 вересня 2006 р.

№ 13/24

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів: Щотки С.О. ( головуючий), Плюшка І.А., Подоляк О.А.,

розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  в м. Києві  касаційну  скаргу

ВАТ “Енергопостачальна компанія “Чернігівобленерго”

на рішення та постанову

господарського суду Чернігівської області від 27.02.2006 року Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 року

у справі

№13/24

за позовом

комунального підприємства “Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства”

до	ВАТ “Енергопостачальна компанія “Чернігівобленерго”

Про	стягнення 254700,28 грн.,

за  участю  представників :

позивача                           відповідача

- Васюк Д.Г., - Пономар Ю.В.,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 27.02.2006 року  у справі № 13/24 (суддя Фетисова І.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 року (судді: Конде Л.О.,  Куровський С.В., Михальська Ю.Б.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 254700,28 грн. набутих без достатньої правової підстави, 2547 грн. витрат на оплату державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням та постановою господарських судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення та неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.    

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення” від 29.12.1976 року №11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981 року №  4, від 25.12.1992 року № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні
висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова зазначеним  вимогам  не  відповідають, зважаючи на наступне.

Господарські суди першої та апеляційної інстанцій всупереч вимогам ст. 43 ГПК України не забезпечили всебічний, повний і об’єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а відтак прийшли до передчасного висновку про те, що позивач є правонаступником ДП НПВ “Північне”, ДП НПВ “Південне”, ДП НПВ “Водовідведення”.

Зокрема, місцевий та апеляційний господарські суди не перевірили доводи відповідача  про те, що державна реєстрація припинення ДП НПВ “Північне”, ДП НПВ “Південне”, ДП НПВ “Водовідведення” у результаті приєднання останніх до позивача не відбулась та не оцінили наявну у матеріалах справи копію довідки Управління статистики у Ніжинському районі № 26 від 10.01.2006 року згідно якої ДП НПВ “Північне”, ДП НПВ “Південне”, ДП НПВ “Водовідведення” значаться у єдиному державному реєстрі підприємств, установ та організацій ( т. 2, а.с. 55).

Водночас, положеннями ст.ст. 104, 106 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Окрім того, відповідно до п. 11 ст. 37 Закону України № 755-ІV від 15.05.2003 року “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” зміни до установчих документів юридичної особи, що не припиняється в результаті приєднання, підлягають державній реєстрації після державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті приєднання у порядку, встановленому статтею 29 цього Закону. Приєднання вважається завершеним з моменту державної реєстрації таких змін до установчих документів та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються в результаті приєднання.  

Однак, місцевий та апеляційний господарські суди на зазначені норми матеріального права уваги не звернули та не оцінили обставини щодо державної реєстрації припинення ДП НПВ “Північне”, ДП НПВ “Південне”, ДП НПВ “Водовідведення”.

Разом з тим, господарським судам першої та апеляційної інстанцій належало перевірити доводи відповідача про те, що спірні кошти були оплачені згідно протоколів-погодження (а.с. 116, 118, 120, 122, 124, 126, 128 130, 132, 165-174) і частина спірних коштів була виплачена Головним фінансовим управлінням в Чернігівській області в рахунок оплати пільг та субсидій.

Відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що  не були  встановлені у рішенні або  постанові господарського суду чи  відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того  чи іншого доказу, про  перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, рішення господарського суду Чернігівської області від 27.02.2006 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 року у справі № 13/24 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд господарського суду Чернігівської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ВАТ “Енергопостачальна компанія “Чернігівобленерго” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 27.02.2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 року у справі № 13/24 скасувати, справу передати на новий розгляд господарського суду Чернігівської області.

Головуючий, суддя                                                                    С. Щотка   

С у д д і:                                                                                        І.Плюшко

                                                                                                              О.Подоляк