Справа № 916/3508/19

Провадження № 6/522/1003/21

УХВАЛА

20 грудня 2021 року                                                                         м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., розглянувши матеріали подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаклай» Гєна Кірілла Олександровича, (стягувач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Вігор»), -

ВСТАНОВИЛА:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаклай» Гєна Кірілла Олександровича, (стягувач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Вігор»).

Дослідивши матеріали подання, суд зазначає наступне.

Розділом VI Цивільного процесуального кодексу України регулюються процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень саме у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Відповідно до ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Таким чином, положеннями ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України врегульовано питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням у цивільній справі.

Питання тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України нормами Цивільного процесуального кодексу України не врегульовано.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що подання приватного виконавця подане в рамках виконавчого провадження № 66067075 з виконання наказу про примусове виконання рішення, виданого Господарським судом Одеської області 17 січня 2020 року у справі № 916/3508/19 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 26 грудня 2019 року.

Розділом VI Господарського процесуального кодексу України регулюються процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах.

Статтею 337 Господарського процесуального кодексу України передбачено порядок застосування господарським судом тимчасового обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України.

Згідно зі статтею 338 VІ Розділу ГПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Таким чином, в даному випадку, питання обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України, у зв`язку з невиконанням рішення господарського суду під час здійснення виконавчого провадження, де боржником та стягувачем виступають юридичні особи, врегульовано положеннями ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідно до ст. 338 Господарського процесуального кодексу України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції

Правила ст. ст. 441, 446 Цивільного процесуального кодексу України не встановлюють виключень з правил предметної підсудності, встановлених ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23, 24 свого рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (№29458/04 та №29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві … керується законом, що приймається парламентом» (Zand v. Austria № 7360/76); фраза «встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути «встановленим законом» є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium №32492/96); суд не є встановленим законом у разі, якщо правила, які регламентують склад суду, не були додержані (Posokhov v. Russia №63486/00, Fedotova v. Russia №73225/01).

Згідно з ч. 9 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 Цивільного процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд вважає можливим застосувати до подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАКЛАЙ» Гєна Кірілла Олександровича аналогію закону та керується положеннями ст. 186 Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином, вищевказане подання приватного виконавця не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим у відкритті провадження слід відмовити.

Керуючись ст. п. 1 ч. 1 ст. 186, ст. 441 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИЛА:

У відкритті провадження за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаклай» Гєна Кірілла Олександровича, (стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Вігор»)- відмовити.

Роз`яснити заявнику, що розгляд справи належить до юрисдикції господарського суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя                 Т. Ю. Федчишена