Справа № 2-312-11

РІШЕННЯ

іменем України

10 січня 2010 року                       Дзержинський міський суд Донецької області  у складі :

головуючого –судді                                                             Челюбєєва Є.В.

при секретарі –                                                              Бондарчук Т.І.,

з участю

представника позивача –                                                           ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дзержинська цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства “Дзержинськвугілля” про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н  О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з жовтня 2002 року по 25.11.2010 року він знаходився у трудових відносинах з ДП «Дзержинськвугілля». З підприємства він був звільнений в зв’язку з невідповідністю виконуючій роботі внаслідок стану здоров’я, яке перешкоджає продовженню виконання даній роботі.

Працюючи на даному підприємстві він отримав професійне захворювання –хронічна попереково –крижова радикулопатія у стадії затягнувшогося загострення, рецидивуюча течія, з вираженим м’язово –тонічним синдромом, правобічним корінцевим больовим синдромом, статико –динамічними порушеннями. Висновком МСЕК йому встановлено професійне захворювання, 50% втрати професійної працездатності та він визнаний інвалідом 3 групи. Пошкодженням здоров’я йому заподіяно моральні страждання, на відшкодування яких він просить стягнути 80 000 (вісімдесят тисяч) грн.

Позивач у судове засідання не з’явився, його інтереси в суді за довіреністю  представляла ОСОБА_1 яка позовні вимоги підтримала повністю і просила суд поновити позивачеві строк для звернення до суду з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної умовами виробництва.

Представник відповідача  в судове засідання не з’явився, надавши суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що позивач, з 07.10.2002 року працював на шахті «Північна»ДП «Дзержинськвугілля»підземним гірником очисного вибою та підземним гірничим майстром. Згідно до наказу № 193 к від 25.11.2010 року ОСОБА_2 був звільнений з займаної посади в зв’язку з невідповідністю виконуючій роботі внаслідок стану здоров’я, яке перешкоджає продовженню виконання даній роботі.

Висновком лікувально –експертної комісії від 19.10.2010 року у ОСОБА_2 встановлено професійне захворювання: хронічна попереково –крижова радикулопатія у стадії затягнувшогося загострення, рецидивуюча течія, з вираженим м’язово –тонічним синдромом, правобічним корінцевим больовим синдромом, статико –динамічними порушеннями. Висновком МСЕК йому встановлено професійне захворювання, 50% втрати професійної працездатності та він визнаний інвалідом 3 групи. (а.с. 7).

23 листопада 2010 року на підставі акту огляду МСЕК ОСОБА_2 з 19.11.2010 року у зв’язку з вказаним професійним захворюванням вперше був визнаний інвалідом 3 групи з втратою професійного захворювання на  50 % (а.с. 7).

Висновком лікувально –експертної комісії № 1992 від 19.10.2010 року підтверджено, що вказане професійне захворювання ОСОБА_2 отримав під час виконання трудових обов’язків (а.с. 10).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з  19.11.2010 року, а саме з часу встановлення йому стійкої втрати працездатності, тому правовідносини по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної йому ушкодженням здоров’я під час виконання трудових обов’язків, регулюються саме ст. 237-1 КЗпП України.

Згідно до ч.4 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відповідно до частини 1 та 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Враховуючи зазначені положення основного Закону України та КЗпП України підприємство мало створити потерпілому як і іншим працівникам належні небезпечні умови праці, за яких факт настання професійного захворювання або іншого пошкодження здоров’я були неможливими.

Однак, суд вважає, що саме через шкідливі та небезпечні умови праці позивач отримав професійне захворювання.

Сукупність проаналізованих та досліджених в судовому засіданні доказів дає можливість суду зробити висновок про те, що ушкодження здоров’я на виробництві спричинило позивачу моральну шкоду, яка полягає в фізичному болю та у моральних переживаннях, що призвело до змін звичайного образу життя та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Внаслідок порушення відповідачем права позивача на безпечні умови праці у останнього виникло професійне захворювання: хронічна попереково –крижова радикулопатія у стадії затягнувшогося загострення, рецидивуюча течія, з вираженим м’язово –тонічним синдромом, правобічним корінцевим больовим синдромом, статико –динамічними порушеннями. Позивач постійно знаходиться на лікуванні, йому встановлена третя група інвалідності та стійка втрата працездатності 50 % , він відчуває інші неприємні відчуття від незадовільного стану здоров’я. Перелічені негативні явища дійсно не можуть не турбувати потерпілого, не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує порушення нормальних життєвих зв’язків позивача, неможливість ведення попереднього способу життя. Разом з тим, вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 80 000 гр. суд визнає збільшеною. З  врахуванням ступеня та глибини моральних страждань позивача, керуючись принципом розумності та справедливості, суд знаходить можливим стягнути на користь позивача           30 000 грн. як відшкодування моральної шкоди.

Згідно до роз’яснень п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995 року на вимоги про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується строк позовної давності у три місяці (ст. 233 КЗпП України).

Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, встановлених ст. 233 КЗпП України, суд може поновити ці строки.

У судовому засіданні встановлено, що позивачу була встановлена стійка втрата професійної працездатності внаслідок тяжкої праці під впливом шкідливих умов праці понад 28 років, він вимушений постійно приймати ліки, часто хворіє, що не дозволяло позивачу в строк звернутися до суду. Враховуючи зазначене, а також, що внаслідок отриманого професійного захворювання позивач став інвалідом, що виключає можливість поліпшення стану здоров’я і для забезпечення гарантованого  ст. 55 Конституції України права на захист своїх прав в суді, суд вважає можливим поновити позивачеві строк для звернення до суду з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної умовами виробництва.

Відповідно до ст. 88 ч. 3 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалене рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України витрати на інформаційно –технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичній особи, покладаються на сторони після розгляду справи судом.

Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 212 ЦПК України, ст. 233, 234, 237-1 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги  задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Дзержинськвугілля” на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у відшкодування моральної шкоди у сумі 30 000 (тридцять тисяч) гр.

Стягнути з Державного підприємства «Дзержинськвугілля»в доход держави судовий збір у сумі 8 (вісім) гр. 50 коп. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 15 (п'ятнадцять) гр.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на його апеляційне оскарження.

На рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області апеляційна скарга протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Головуючий