ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2006 р. | № 11/195-05-5801 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Щотки С.О. (головуючий), Плюшка І.А., Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу | ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” |
на рішення та постанову | господарського суду Одеської області від 15.08.2005 року Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 року |
у справі | №11/195-05-5801 |
за позовом | ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” |
до | державного підприємства “Одеська залізниця” |
про | стягнення 7208,82 грн., |
за участю представників : |
позивача відповідача | - Лішунова Н.В., - Бєлоусова С.В., |
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Одеської області від 15.08.2005 року у справі № 11/195-05-5801 (суддя: Власова С.Г.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 року (судді: Журавльов О.О., Тофан В.М., Савицького Я.Ф.) у позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням та постановою господарських судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просив рішення та постанову у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що місцевим та апеляційним господарськими судами неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення” від 29.12.1976 року №11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981 року № 4, від 25.12.1992 року № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні
висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.
Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова зазначеним вимогам не відповідають.
Всупереч вимогам ст. 43 ГПК України місцевий та апеляційний господарські суди не забезпечили всебічний, повний і об’єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Господарські суди не з’ясували межі відповідальності сторін у разі втрати вантажу з огляду на умови договору, укладеного сторонами у справі.
Водночас, апеляційний господарський суд не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню для вирішення даного господарського спору. Зокрема, згідно п. 4.2 договору поставки № ЦХП-50102 від 31.01.2002 року, укладеного сторонами (далі - Договір) постачання продукції здійснюється залізничним транспортом на умовах FCA (франко-перевізник).
Поставка на умовах FCA означає, що поставка товару здійснюється шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.
Відповідно до ст. А.5 Розділу FCA Інкотермс 2000 року Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4.
Оскільки вантажовідправником продукції, а відтак і стороною договорів перевезення, за залізничними накладними №№ 48117897, 48119489 є ВАТ “МК “Азовсталь”, для дотримання положень ч. 3 ст. 43, ст. 43 ГПК України судам слід було залучити до участі в справі ВАТ “МК “Азовсталь”.
Господарські суди першої та апеляційної інстанцій також не звернули увагу на те, що п. 5.2 договору № ЦХП-50102 від 31.01.2002 року сторони погодили порядок приймання продукції покупцем, а саме приймання продукції по якості та кількості проводиться вантажоодержувачем відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення: по кількості –№ П-6, по якості –№ П-7 (далі –Інструкція № П-6 та Інструкція № П-7).
З огляду на вимоги пунктів 14, 16 –18, 25 Інструкції П-6 у разі виявлення при прийманні продукції недостачі, одержувач зобов’язаний призупинити приймання продукції, забезпечити охорону продукції. Про виявлену недостачу продукції складається акт за підписами осіб, які приймали продукцію. Одночасно з призупиненням приймання продукції одержувач зобов’язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акту представника іногороднього відправника. У разі неявки представника відправника за викликом одержувача приймання продукції за кількістю і складання акта про недостачу здійснюється за участю представника іншого підприємства (організації) чи представника громадськості підприємства-одержувача. Результати приймання продукції по кількості оформлюються актом. Акт складається в той же день, коли виявлена недостача.
Місцевому та апеляційному господарським судам належало перевірити доводи позивача про те, що відповідач здійснив приймання продукції з порушенням вимог Інструкції № П-6, а комерційний акт складено в односторонньому порядку, оскільки вантажоодержувачем згідно залізничних накладних №№ 48117897, 48119489 є Одеська залізниця –відповідач у справі, а комерційні акти № 722516/330 від 12.07.2002 року, № 722522/336 від 31.07.2002 року складено працівниками станції Знаменка Одеської залізниці.
Окрім того, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто. Відтак, маса вантажу у межах граничного розходження маси вантажу підлягає оплаті вантажоодержувачем.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про те, що господарськими судами неправильно застосовані норми матеріального права, а тому, оскаржувані рішення та постанова не можуть вважатися законними та обґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, рішення господарського суду Одеської області від 15.08.2005 року та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 року у справі № 11/195-05-5801 підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 15.08.2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 року у справі № 11/195-05/5801 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Головуючий, суддя С.Щотка
С у д д і І. Плюшко
О.Подоляк