справа № 2-а-147/11

ПОСТАНОВА

                                                                   ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 січня 2011 року                                                                                        м. Білогірськ

Суддя Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим Куртлушаєв М.І., розглянувши без фіксування судового засідання технічними засобами в порядку ч.1 ст.41 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Білогірському районі АР Крим про визнання дій протиправними, зобов`язання нарахування та виплати недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «Дітям  війни»,

В С Т А Н О В И В:

04 січня 2011 року (згідно дати поштового штемпелю відправлення) ОСОБА_1 звернувся до Білогірського районного суду АР Крим з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Білогірському районі АР Крим про визнання протиправними дій та зобов`язання нарахування і виплати недоплаченої щомісячної  соціальної допомоги «Дітям  війни»за період з 01 січня 2006 року по день розгляду справи у суді.

Вимоги мотивовані тим, що він є «дитиною війни», в розумінні  Закону  України  «Про соціальний захист дітей війни»і має право на пільги, передбачені цим Законом, які йому відповідачем  сплачені частково.  

У судове засідання позивач не з’явився, надав заяву з проханням розглянути справу за його відсутністю, на задоволенні позову наполягав.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, але надав заперечення, згідно яких позов не визнав та у задоволенні просив відмовити, мотивуючі тим, що фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюються за рахунок коштів державного бюджету України, які передбачені  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року № 2195-IV. Питання про конституційність зазначеної норми Закону «Про державний бюджет України на 2006 рік»Конституційним судом не розглядалось. У 2007 році дія ст.6 вищевказаного Закону була зупинена Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік»від 19.12.2006р. № 489-V. Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. було визнано неконституційними окремі положення Закону № 489, зокрема положення п.12 ст. 71, якою було припинено на 2007р. дію ст. 6 вищевказаного Закону № 2195, та ст. 111 якою передбачались виплати підвищення інвалідам - дітям війни у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. З 01.01.2008р. управлінням виплачувалось підвищення у зв’язку з набуттям чинності Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік»та внесення змін до деяких законодавчих актів України № 107- VІ від 28.12.2007р.  22 травня 2008 року зазначений  закон Конституційним Судом України було визнано неконституційним, порядок  призначення та виплати підвищення передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залишається неврегульованим, тому  з 22 травня 2008 року на  підставі   постанови  Кабінету Міністрів України від 28 травня  2008 року № 530 «Про  деякі  питання  соціального захисту окремих  категорій  громадян»позивачу  надбавка  виплачувалася  у  розмірі 48 гривень 10 копійок, з 01  липня  2008 року - 48 гривень 20 копійок, з 01  жовтня 2008 року  -  49 гривень  80 копійок. Норми Закону України № 107- VІ від 28.12.2007р. рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008р. визнані неконституційними та втратили свою чинність. Питання про механізм та нарахування виплати по Закону, не визначені і в даний час, відсутні кошти на ці виплати в державному бюджеті, законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком», як розрахункова величина для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.   

Суд відповідно до ст. 128 КАС України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ч.1 ст.48 КАС України, суд, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважаю, що позов підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

04.01.2011 року (згідно дати на поштовому штемпелю відправлення) позивач звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим, про визнання відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах –неправомірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна  була  дізнатися  про  порушення  своїх  прав,  свобод  чи інтересів.  

            Закон України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року за  № 2195-IV набрав чинності з 01 січня 2006 року, офіційно опублікований: у «Урядовому кур'єрі», 2004, 12, 22.12.2004, № 244; «Президентському віснику», 2004, 12, 24.12.2004, № 60; «Голосі України», 2004, 12, 28.12.2004, № 247; «Офіційному віснику України», 2004, № 50 31.12.2004, ст. 3258; «Відомостях Верховної Ради України», 2005, № 4, 28.01.2005, ст. 94.    

           Крім того, право дітей війни на отримання підвищення до пенсії широко висвітлювалося у доступних засобах масової інформації.  

           Відповідно до ст. 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, доводяться до відома населення у порядку, встановленому законом. Тобто всі нормативні акти оприлюднюються та є загальнодоступними.  

            Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

           Рішення Конституційного Суду також оприлюднюються у встановленому порядку. Так, рішення Конституційного Суду України «У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян)»від 09 липня 2007 року, справа № 6-рп/2007, офіційно опубліковане у «Офіційному віснику України», 2007, №  52 (27.07.2007), ст. 2132 і у періодичних виданнях.    

           Таким чином, позивач мав можливість ознайомитися з нормативно-правовими актами та знав про порушення своїх прав, оскільки щомісячно отримує пенсію та мав можливість своєчасно звернутися до суду за їх захистом.  

           Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.  

         Заяви від позивачки про поновлення строку звернення до суду не надано, натомість  вимоги ст.ст.100,102 КАС України передбачають, що розгляд  та  вирішення питання щодо поновлення  пропущеного строку можливе лише за умовою наявності відповідної заяви із клопотанням поновити  строк, яке належить обґрунтувати поважністю причин його пропущення (зазвичай це обставини, що не залежали від волі такої особи) та навести відповідні докази.   

В даному ж випадку  позивачем  вищезазначені вимоги не виконані.

Тому приходжу до висновку, що позовна заява в цій частині підлягає залишенню без розгляду.   

Що стосується позовних вимог, які розглядаються судом, було встановлено, що,  позивач  перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Білогірському районі АР Крим, отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та є дитиною війни, у зв’язку з чим на нього в силу  ст.ст. 1,6 поширюється дія Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», якими  передбачено, що  дітям війни пенсії  або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків  мінімальної   пенсії  за  віком.  

Мінімальна  пенсія  за  віком,  виходячи  з положень ч. 1 ст. 28  Закону  України  «Про загальнообов’язкове  державне  пенсійне страхування»,  встановлюється у  розмірі  прожиткового мінімуму  для  осіб, які  втратили працездатність,  визначеного  законом  про Державний  бюджет України  на  відповідний рік.     

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.     

           Згідно зі  ст. 52  Закону України  «Про Державний  бюджет на  2010 рік»прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність, у 2010 році встановлено у розмірі: з 01 січня - 695 гривень, з 01 квітня - 706 гривень, з 01 липня - 709 гривень, з 01 жовтня - 723 гривень, з 01 грудня - 734 гривень.    

           Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії склав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.       

           Проте, рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008р. визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»щодо викладення положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в новій редакції.       

           Враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного Суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18 листопада 2004р.       

У 2010 році дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не призупинялася, а застосування відповідачем положень Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.       

За положеннями чинного законодавства України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року №1058-ІV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

          З матеріалів справи вбачається, що відповідач виплачував щомісячно позивачеві,  як дитині війни, підвищення до пенсії на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону №2195-IV, який має вищу юридичну силу.         

Доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову, не можуть бути прийняті до уваги та служити підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки особливий статус «дітей війни»та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.3 Закону №2195-IV).         

        Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивачу, передбаченої ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»покладено на органи пенсійного фонду  за місцем проживання позивача.         

             Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.         

Відповідно до ст.ст. 22, 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути  обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

             Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Так, Законом України «Про соціальний  захист дітей війни»реалізовано  конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

             Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.         

             Обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України  «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.       

             Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку  на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.         

             Згідно п.1, п. 2 ч. 1 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, зобов’язання відповідача вчинити певні дії.             

             Таким чином суд вважає, що порушення права позивача на отримання допомоги до пенсії у розмірі, передбаченому законом, може бути поновлено шляхом визнання  протиправною бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим та  зобов'язання відповідача виконати певні дії, а саме, провести нарахування та відповідні виплати з 04.07.2010 року по час розгляду справи без зазначення конкретної суми, оскільки суд не є уповноваженим органом провадити розрахунок суми заборгованості по виплатам підвищення пенсії як дитині війни, крім того,  рішення суду є наслідком правового регулювання чинних відносин, з метою захисту порушеного права. Позовні вимоги на майбутнє не можуть бути задоволені судом, оскільки рішення суду не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому, змінювати правове регулювання суспільних відносин.        

Судові витрати у справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.

На підставі  ст. ст.1, 3, 17, 43,46, 48, 53, 55 ,64, 85, п.19 ч.1 ст. 92  Конституції України, ст. ст. 1, 6   Закону України «Про  соціальний  захист  дітей  війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, Рішення Європейського Суду з  прав  людини «Кечко проти України», керуючись ст. ст.  7–12,69-71,94,122,158-160, 162,183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, -

                                                       П О  С Т А Н О В И В:

позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в   Білогірському районі АР Крим щодо несвоєчасного перерахунку та невиплати в повному обсязі щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1 у період з 04 липня 2010 року по 27 січня 2011 року.           

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим  здійснити нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1, що встановлена ст. 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з розрахунку встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»за період з 04 липня 2010 року по 27 січня 2011 року, за виключенням виплачених сум за вказаний період.   

В іншій частині позовні вимоги –залишити без розгляду.  

          Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.     

          Постанова суду підлягає негайному виконанню відповідачем у межах суми стягнення за один місяць.   

          Постанова може бути оскаржена до Севастопольського адміністративного апеляційного суду через Білогірський районний  суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.

          Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.                    

Суддя:                                                                                 Секретар: