Справа № 2-а-643/11

ПОСТАНОВА

іменем України  

 01 лютого 2011 року                                           м. Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді                     Гамули Б.С.,

при секретарі                                                Семенюк О.В.,

з участю позивача                                        ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Камені-Каширському справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора РРДПС ВДАІ м. Рівне ВДАІ УМВС України в Рівненській області Ференчука Володимира Олександровича про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

                                                       встановив:

24 січня 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до інспектора РРДПС ВДАІ м. Рівне ВДАІ УМВС України в Рівненській області Ференчука В.О. про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому зазначає, що постановою відповідача від 17 грудня 2010 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 грн. За цією постановою його визнано винним у тому, що він 17 грудня 2010 року на вул. Київській в м. Рівне, керуючи автомобілем марки „Фольксваген Пассат”, номерний знак НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 83 км/год, чим порушив  п. 12.4 Правил дорожнього руху України.

Вважає дану постанову незаконною, оскільки вказаного порушення не вчиняв, а при винесенні постанови інспектором ДПС Ференчуком В.О. не були з’ясовані всі обставини справи, які підлягали з’ясуванню. Протокол та оскаржувана постанова складені лише на підставі власного враження відповідача у відсутності пояснень інших осіб, без врахування його пояснень щодо обставин справи. Не наведено доказів, що виміряна швидкість належить саме його автомобілю.

Просить визнати дії відповідача неправомірними та скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.

          Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених в позовній заяві. Пояснив, що 17 грудня 2010 року рухався в м. Рівне в межах дозволеної швидкості. Перевищити її не міг, оскільки рухався за іншим автомобілем, якого інспектор ДАІ за перевищення швидкості не зупиняв, отже Правил не порушував. На його прохання показати прилад вимірювання швидкості відповідач відмовив, інших доказів не представив. Свідками даної події були лише пасажири його автомобіля, які також не змогли ознайомитись з показниками приладу вимірювання швидкості. Просить позов задовольнити повністю.

          Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча у встановленому законом порядку був повідомлений про час і місце судового розгляду, про причин неявки суд не повідомив, заперечень на позов не подав.  

          Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердила, що інспектор ДАІ не ознайомив ОСОБА_1 з показниками приладу, яким вимірював швидкість. Позивач швидкість не перевищував, оскільки рухався за іншим автомобілем, якого інспектор за таке ж порушення не зупиняв.

Заслухавши пояснення позивача, показання свідка, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до задоволення частково.

          В судовому засіданні встановлено, що постановою відповідача від 17 грудня 2010 року ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 грн.

          За цією постановою його визнано винним у тому, що він 17 грудня 2010 року,  на вул. Київська в м. Рівне, керуючи автомобілем марки „Фольксваген Пассат”, номерний знак НОМЕР_1, рухався  зі  швидкістю 83 км/год, чим  порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пунктом 12.4 Правил дорожнього руху України передбачено, що у  населених  пунктах рух  транспортних  засобів  дозволяється  із швидкістю не  більше 60 км/год.

Згідно ст. 280 КпАП України посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вимог даної статті закону відповідачем не дотримано. Зокрема при розгляді справи про вчинення адміністративного правопорушення ним не взято до уваги та не спростовано пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при невизнані нею своєї винуватості не опитано інших свідків даної події, та не зібрано додаткових доказів вчинення правопорушення, в результаті чого інспектором ДПС не було повно, всебічно та об’єктивно досліджено усі обставини справи.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вміненого йому правопорушення не являється. Рапорт відповідача з цього приводу у матеріалах адміністративної справи відсутній.

Таким чином, в судовому засіданні не здобуто доказів вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України, а тому позов в цій частині слід задовольнити, скасувати оскаржувану постанову, а справу провадженням закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Позовні вимоги в частині визнання дій відповідача неправомірними задоволенню не підлягають, оскільки останній як посадова особа органу ДАІ вправі виносити постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази про те, що позивачу була своєчасно надіслана копія оскаржуваної постанови, тому суд вважає за можливе поновити пропущений ним строк звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 86, 158-163, 171-2 КАС України, п. 1 ст. 247, ст.ст. 287, 288, 293 КпАП України, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Постанову інспектора РРДПС ВДАІ м. Рівне ВДАІ УМВС України в Рівненській області Ференчука Володимира Олександровича від 17 грудня 2010 року серії ВК1 № 005869 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України та накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 300 (триста) гривень скасувати, а провадження в адміністративній справі закрити за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя:                                                                                         Б.  С.  Гамула