ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року м. Черкаси  

Справа № 695/318/20

Провадження № 22-ц/821/1889/21

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого                Єльцова В. О.        

суддів                        Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В.

за участю секретаря Зінченко Ю. О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ;

представник позивача – адвокат Брус С. М.

відповідач – ОСОБА_2

представник відповідача – адвокат Сучило А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, -

в с т а н о в и в :

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до   ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому з урахуванням позовної заяви в новій редакції від 09.07.2020 просила:

-встановити (визнати), що   ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - Черкаська область, Золотоніський район, с. Нова Дмитрівка, громадянка України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з березня 2018 року сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

У квітні 2019 року позивачка завагітніла від відповідача, але на початку жовтня 2019 року сторони розійшлися.

Відповідач до народження спільної дитини обіцяв бути записаним її батьком, однак у подальшому ухилився від подання заяви щодо визнання походження дитини.

Тому запис про батька спільної дитини у Книзі реєстрації народжень здійснений за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові дитини - за вказівкою позивача.

На даний час позивач з дочкою проживають окремо, дочка знаходиться на повному утримання матері. Відповідач участі у вихованні дитини не приймає, не цікавиться дитиною, допомоги в утриманні позивачу не надає.

Одночасно із зверненням до суду з даним позовом, позивачем подано клопотання про призначення судової генетичної (генотипоскопічної) експертизи, проведення якої просить доручити Медико-генетичному центру ТОВ «МАМА ПАПА».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 серпня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено (визнано), що   ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: с. Нова Дмитрівка, Золотоніського району Черкаської області, громадянка України.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею та документально стверджені судові витрати в загальній сумі 3 840 (три тисячі вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.08.2021, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 вказує, що у справі було призначено генетичну експертизу, він не заперечував проти проведення генетичної експертизи, однак вважав, що експертиза повинна бути проведена державною спеціалізованою експертною установою.

Проте про визначення певної дати, часу та адреси для здачі зразків скаржник не був належним чином повідомлений, оскільки йому не надходили листи повідомлення про необхідність явка для здачі біологічних зразків, тим більше перебував у службовому відрядженні, що підтверджується відповідними доказами.

Зазначив, що йому не зрозуміло, чому суд першої інстанції не взяв до уваги заперечення представника ОСОБА_2 стосовно проведення судово-генетичної експертизи саме Медико-генетичним центром ТОВ «Мама Папа».

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 вказала, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними, а рішення місцевого суду таким, що відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Як встановлено місцевим судом, згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 08.01.2020, у ОСОБА_1 народилась донька ОСОБА_3 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження, № витягу 00025199200 від 14.01.2020 відомості про батька дитини у графі «батько», записані за вказівкою матері відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Ухвалою суду від 16.12.2020 призначено у даній справі судову генетичну (генотипоскопічну) експертизу, виконання якої доручено Медико-генетичному центру ТОВ «МАМА ПАПА». У судовому засіданні 16.12.2020 відповідач щодо проведення вказаної експертизи Медико-генетичним центром ТОВ «МАМА ПАПА» не заперечував.

На вирішення експертизи поставлено питання: Чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - Черкаська область, Золотоніський район, с. Нова Дмитрівка?

Згідно з повідомленням від 09.02.2021 Медико-генетичного центру ТОВ «МАМА ПАПА» вбачається, що для здачі зразків прибула ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 . ОСОБА_2 до експертної установи не з`явився, що унеможливило відібрання зразків та проведення експертного дослідження.

Мотиви з яких виходить апеляційний суд на застосовані норми права.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, які з`явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши доводи скаржника, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно ст. 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав, що не здобуто жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності кровного споріднення між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чи факту походження дитини від іншого чоловіка, а також беручи до уваги ухилення відповідачем від участі в проведенні експертизи, прийшов до висновку, що відповідач є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому позовні вимоги про визнання батьківства підлягають задоволенню, що відповідатиме інтересам дитини.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 51 Конституції України  та статті 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частини друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

За змістом частин першої та другої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Згідно із частиною першою статі 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі вище перераховані докази в сукупності.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як докази для встановлення батьківства в суді можуть бути досліджені зокрема: листи, телеграми відповідача, в яких він повідомляє про можливість народження чи народження його дитини певною жінкою; заява відповідача за місцем роботи про надання йому відпустки у зв`язку з народженням дитини; показання свідків про виявлення відповідачем турботи про дитину та її матір, обрання імені дитини тощо.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням статті 89 ЦПК України, згідно з якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції за клопотанням позивача була призначена судово-медична генетична експертиза, на вирішення якої поставлено питання: Чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - Черкаська область, Золотоніський район, с. Нова Дмитрівка?

За інформацією Медико-генетичного центру «Мама-Папа» від 09 лютого 2021 року провести експертизу неможливо, в зв`язку з не явкою для відбору експериментальних зразків ОСОБА_2 29 січня 2021.

Відповідно до статті 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

За приписами частин першої, третьої статті 12, статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частини четвертої статті 12, частин другої, третьої статті 13 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2021 року в справі № 645/1098/18 (провадження № 61-759св21) зазначено, що «при вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька. Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року). У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 399/1029/15-ц (провадження № 61-14438св18) вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо. Згідно з частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

З аналізу наведеної норми процесуального закону можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні».

Отже, оцінивши надані сторонами докази, встановивши, що відповідач ухиляється від проведення експертизи, про дату час та місце проведення експертизи повідомлявся належним чином, доказів щодо поважності причин неявки до експертної станови в суді першої інстанції під час розгляду справи не надав, хоча в судовому засіданні був присутній під час ухвалення рішення суду, тому місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до доведення необхідності переоцінки доказів, які наявні в матеріалах справи.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновку суду першої інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в  :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно-процесуальним законодавством.

Повний текст постанови складений 21 грудня 2021 року.

Головуючий

Судді: