ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

УХВАЛА  

16 грудня 2021 року м. ХарківСправа № 922/4278/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.  

при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.

розглянувши заяву про зловживання правом (вх. №26485 від 10.11.2021) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" (64650, Харківська область, Лозівський район, с. Веселе, вул. Центральна, 1, код 34174009)

до Фермерського господарства "Подолівське" (64701, Харківська область, м. Барвінкове, вул. Скрипника, 6, код 38072134)

про стягнення 10317788,55грн.

за участі представників учасників справи:

позивача – Соколик І.В.,  ордер серія ВІ №1064178 від 05.11.2021р.;

відповідача - Смілянського Я.Г.,   ордер серія АІ №1092423 від 22.07.2021р., договір про надання юридичних послуг та правової допомоги від 21.07.2021р.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" звернулось до Господарському суду Харківської області через систему "Електронний суд" з позовом до Фермерського господарства "Подолівське", в якому просить стягнути з Фермерського господарства "Подолівське" грошові кошти у розмірі 10317788,55грн., з яких: 1393831,45грн. безпідставно набуті кошти у вигляді суборендної плати за користування земельними ділянками з 01.01.2021 по 01.11.2021; 39721,57грн. – сума заборгованості за договором №03/01/17-ПО від 03.01.2017 не сплачену за 2020 рік, 9498923,46грн. – неустойка у розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками за весь час прострочення, тобто з 03.01.2020 по 04.10.2021, 666062,73грн. – пені у розмірі 0,1%(згідно п. 4.5 договору), 989,23грн. – 3%річних нарахованих на несплачену суму боргу за договором, 34712,13грн. – 3%річних нарахованих на суму безпідставно набутих коштів, у вигляді суборендної плати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4278/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "06" грудня 2021 р. о 11:00.

10.11.2021 від відповідача надійшла заява  про зловживання правом (вх.№26485 від 10.11.2021) в якій відповідач просив визнати подання ТОВ "КРАЄВИД АГРО" як позивачем, та/або адвокатом Соколик І.В., позовних заяв з недоліками до ФГ “ПОДОЛІВСЬКЕ" по справам №№922/4033/21, 922/4035/21, 922/4036/21, 922/4037/21, 922/4064/21, 922/4065/21, 922/4066/21, 922/4094/21, 922/4095/21, 922/4096/21, 922/4276/21, 922/4277/21, 922/4278/21, 922/4289/21, 922/4290/21, та 922/4291/21 - зловживанням правом та застосувати передбачені законом наслідки, а саме: позовну заяву по справі №922/4278/21 повернути позивачеві, або позов по справі №922/4278/21 залишити без розгляду. В обгрнутування вказаної заяви відповідачем зазначено, що такі дії позивача свідчать про маніпулювання авто розподілом, оскільки позивач 16 разів звертався до суду з схожими позовами , які містили одні і тіж недоліки, а саме: не сплата судового збору, а також відсутність доказів надіслання копії позовної заяви разом з додатками відповідачу. Таким чином, відповідач вважає, що дії адвоката Соколок І.В., яка є представником ТОВ «Краєвид Агро» шістнадцять разів не направив позовні заяви відповідачам та не надав докази сплати судового збору виключають будь-які сумніви щодо випадковості або помилковості недоліків позовних заяв, натомість свідчать про цілеспрямоване зловживання правом па користь Позивача з метою маніпулювання авторозподілом справ міме суддями (припис п. 2 ч 2 ст 43 ГПК України). Крім цього, відповідач наголошує, що, дії позивача носять явні ознаки зловживання правом при зверненні з шістнадцяттю однотипними позовними заявами, що мають однаковий предмет позову - грошове стягнення та однакові підстави - договір суборенди земельних ділянок №03/01/17-110 від 03 січня 2017 року. Відповідач наголошує, що якнайменш в 5 справах строк для усунення недоліків не сплив та ухвалу про повернення позовної заяви не винесено: в ухвалі від 01 11 2021 року по справі № 922/4276/21 про стягнення 2 091779,21 гри за договором суборенди № 03/01/І7-ПО від 03 січня 2017 року на усунення недоліків встановлено строк в 10 днів з моменту отримання ухвали, в ухвалі від 29 10.2021 року по справі № 922/4277/21 про стягнення 9 498 923,46 грн плати за користування земельними ділянками за весь час прострочення з 03.01.2020 до 04 10 2021 на усунення недоліків встановлено строк в 7 днів з моменту отримання ухвали; в ухвалі від 28 10 2021 року по справі № 922/4289/21 про стягнення 867 171, 32 грн за договором суборенди № 03/01/17-ПО від 03 січня 20217 року на усунення недоліків встановлено строк в 7 днів з моменту отримання ухвали, в ухвалі від 28.10.2021 року по справі № 922/4290/21 про стягнення 9 498 923,46 гри заборгованості з 03 січня 2020 року по 04 жовтня 2021 року на усунення недоліків встановлено строк в 7 днів з моменту отримання ухвали, в ухвалі від 28 10.2021 року по справі № 922/4291/21 про стягнення 2 091779,21 грн за користування земельними ділянками з 01 січня 2021 року до 04 жовтня 2021 року на усунення недоліків встановлено строк в 10 днів з моменту отримання ухвали. Отже, як видно з наведеного, наразі в провадженні суду одночасно знаходяться дві пари позовних заяв з однаковими позовними вимогами, а підставами вказаних позовів є факт користування Відповідачем земельними ділянками Позивача за договором суборенди № 03/01/17-ПО від 03 січня 2017 року. Позовні вимоги по даній справі № 922/4278/21 - також випливають з тих самих підстав. Відмінність в грошовій сумі розрахунку вимог не виключає факту зловживання правом при поданні зазначених п`ятнадцяти позовних заяв та позовної заяви поданій справі. Відповідач вважає, що деякі відмінності в формулюванні вимог не спростовують посилання Відповідача на зловживання правом Позивачем та поданні однакових позовів, адже можуть бути доведені шляхом дослідження умісту позовних заяв, що містяться в матеріалах вищезазначених справ. Таким чином, відповідач вважає, що Позивачем здійснено зловживання правом, прямо передбачене приписом п. 2 ч. 2 ст. 43 ГПК України, а саме подання декількох позовів до того ж самого відповідача з тим самим предметом з тих самих підстав, метою яких ( маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями, наслідком чого є право суду залишити позовну заяву без розгляду або повернути позивачеві.

03.12.2021 від позивача надійшли додаткові пояснення  на заяву представника відповідача Фермерського господарства «Подолівське» адвоката Смілянського Я.Г., в яких позивач проти вказаної заяви заперечував та вказував, що   станом на дату звернення до суду з даним позовом, тобто 26 жовтня 2021 року, у провадженні суду були відсутні аналогічні позовні заяви, такі позовні заяви, які передбачені п. 2 ч. 2 ст. 43 ГПК України, а тому вважає, що доводи відповідача про те, що такі дії позивача є маніпуляцією автоматизованим розподілом справ між суддями є припущенням, крім цього, позивач зазначає, що не сплата останнім судового збору при звернення з вказаними відповідачем позовами до суду пояснюється тим, що позивач не мав об`єктивної можливості сплатити судовий збір при поданні позову до суду, несплата судового збору також зумовлена розміром судового збору, накладенням арешту на розрахункові рахунки Позивача та їх відповідно недостатністю для сплати судового збору, що підтверджується відповідною довідкою банку та постановою державного виконавця про арешт коштів від 06.10.2021 року (ВП № 67042773). Також вказує, що у зв`язку з відсутністю на підприємстві штатного фахівця в області права, а  також значну кількість інших спорів, в тому числі і між ТОВ «КРАЄВИД АГРО» та ФГ «ПОДОЛІВСЬКЕ» (з інших підстав та предметів), які зокрема перебувають у провадженні Господарського суду Харківської області, а також з запровадженими карантинними обмеженнями з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” позивач був обмежений у можливості зібрати та подати до суду докази, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Протокольною ухвалою від 06.12.2021 суд на підставі ст.169 ГПК України, встановив порядок розгляду заяви про зловживання правом в наступному засіданні, після ознайомлення з матеріалами справи представника відповідача та з метою надати можливість відповідачу ознайомитись з поясненнями позивача відкладено  підготовче засідання по справі на 16.12.2021 о 10:30.

13.12.2021 від відповідача надійшли додаткові пояснення  до заяви про зловживання правом від 10.11.2021, в яких відповідач зазначив, що всі 16 позовів, які подані позивачем мають аналогічні предмети позову, позовним вимогам позову по поточній справі, адже:

1. усі предмети позовів по справам про стягнення грошової суми в 867 171,32 грн.  (№ 922/4033/21, 922/4066/21, № 922/4096/21 та 922/4289/21) включають вимогу про стягнення суми заборгованості за договором у розмірі 39 721,57 грн несплачену з 31.12.2020 року, як і поточний позов.

2. усі предмети позовів про стягнення окремо грошової суми в розмірі 9  498 923,46 грн (№ 922/4037/21, 922/4064/21, № 922/4094/21, 922/4277/21 та 922/4290/21) є ідентичні вимозі (є складовими предмету позову) по поточній справі;

3. усі предмети позовів про стягнення 2 091 779,21грн безпідставно набутих грошів у вигляді суборендної плати за користування земельними ділянками з 01.01.2021 року по 04.10.2021 року (№ 922/4035/21, 922/4065/21, 922/4095/21, 922/4276/21 та 922/4291/21) є аналогічними вимозі по поточній справі, але за іншим математичним розрахунком. Отже, вказаним доведено подання декількох, а саме шістнядцяти, аналогічних позовних заяв – тотожних за сторонами та підставами позовів та аналогічних за предметами позовів. Щодо пояснень позивача на заяву про зловживання правом, відповідач зазначає, що посилання позивача відсутність у провадженні суду аналогічних позовів є хибним, оскільки станом на 26.10.2021 року на розгляді суду знаходилось або було подано до суду 5 аналогічних позовів (справа № 922/4035/21 у судді Калантай М.В., справа № 922/4037/21 у судді Лавренюк Т.А., надалі - справа № 922/4076/21 у судді Аюпової Р.М., надалі - справа № 922/4277/21 у судді Бринцева О.В., надалі - справа №922/4278/21 у судді Новікової Н.А.). Щодо арешту рахунків позивача, відповідач вказує, що вказане посилання позивача на арешт коштів не пояснює подання 04.10.2021 року та 05.10.2021 року перших семи позовних заяв з недоліком щодо несплати судового збору оскільки такий арешт було накладено 06.10.2021. Також вказане посилання не пояснює сплату судового збору 05.11.2021 року за поточною справою, адже арешт ще не знято. Стосовно підстав для залишення позову без розгляду відповідач зазначив, що суд має право залишити без розгляду або повернути заяву в разі визнання її подання зловживанням правом в порядку, зокрема, п. 2 ч. 2 ст. 43 ГПК України в разі подання «декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав», а тому відповідач просить суд спочатку визнати дії позивача зловживанням правом в порядку п. 2 ч. 2 ст. 43 ГПК, а потім застосувати до даної позовної заяви припис ч. 3 ст. 43 ГПК України з урахуванням стадії перебігу справи, а саме – залишити без розгляду.

У підготовчому засіданні 16.12.2021 повноважний представник відповідача підтримав заяву  про зловживання правом від 10.11.2021 та в обґрунтування  зазначив, що позивачем подано шістнадцять однотипних позовних заяв, що мають однаковий предмет позову - грошове стягнення та однакові підстави - договір суборенди земельних ділянок №03/01/17-ПО від 03 січня 2017 року: №922/4033/21, 922/4035/21, 922/4036/21, 922/4037/21, 922/4064/21, 922/4065/21, 922/4066/21, 922/4094/21, 922/4095/21, 922/4096/21, 922/4276/21, 922/4277/21, 922/4278/21, 922/4289/21, 922/4290/21, та 922/4291/21. Відповідач наголошує, що вказані обставини свідчать про цілеспрямоване зловживання правом на користь позивача з метою маніпулювання авторозподілом справ між суддями, і саме відкриття провадження у справі саме суддею Новіковою Н.А.. Водночас, вважає доводи позивача наведені в додаткових поясненнях не обгрунтованими та хибними. Вважає, що обставини щодо подання позивачем 16 аналогічних позовів до того самого відповідача з схожим предметом та підставами позову є зловживанням процесуальними правами позивача на звернення до суду, а тому просить визнати дії позивача зловживанням правом в порядку п. 2 ч. 2 ст. 43 ГПК, а потім застосувати до даної позовної заяви припис ч. 3 ст. 43 ГПК України з урахуванням стадії перебігу справи, а саме – залишити без розгляду.

Позивач проти заяви про зловживання правом заперечує, вказує, що станом на дату звернення до суду з даним позовом, у провадженні суду були відсутні аналогічні позовні заяви, такі позовні заяви, які передбачені п. 2 ч. 2 ст. 43 ГПК України, а тому вважає, що доводи відповідача про те, що такі дії позивача є маніпуляцією автоматизованим розподілом справ між суддями є припущенням, крім цього, позивач зазначає, що не сплата останнім судового збору при звернення з вказаними відповідачем позовами до суду пояснюється тим, що позивач не мав об`єктивної можливості сплатити судовий збір при поданні позову до суду, несплата судового збору також зумовлена розміром судового збору, накладенням арешту на розрахункові рахунки Позивача та їх відповідно недостатністю для сплати судового збору, що підтверджується відповідною довідкою банку та постановою державного виконавця про арешт коштів від 06.10.2021 року (ВП № 67042773). Також вказує, що у зв`язку з відсутністю на підприємстві штатного фахівця в області права, а  також значну кількість інших спорів, в тому числі і між ТОВ «КРАЄВИД АГРО» та ФГ «ПОДОЛІВСЬКЕ» (з інших підстав та предметів), які зокрема перебувають у провадженні Господарського суду Харківської області, а також з запровадженими карантинними обмеженнями з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” позивач був обмежений у можливості зібрати та подати до суду докази, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Розглянувши  заяву Фермерського господарства "Подолівське" про зловживання правом (вх. №26485 від 10.11.2021), дослідивши всі наведені сторонами обставини, заслухавши пояснення представників учасників справи у підготовчому засіданні, суд вважає заяву Фермерського господарства "Подолівське" про зловживання правом (вх. №26485 від 10.11.2021) необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України закріплюють, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а відповідно звернення позивача до суду в друге з ідентичним позовом з підстав повернення позивачу позовної заяви першого разу є правом останнього відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.

Положеннями ч. 2 ст. 43 ГПК України,передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

При цьому, згідно ч. 4 ст. 43 ГПК України, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Так, суд зазначає, що зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).

Таким чином, під зловживанням процесуальним правом слід розуміти такі дії особи, які перешкоджають здійсненню правосуддя та виконанню завдань господарського судочинства.

При цьому, такий метою зловживанням правом шляхом  подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав є  маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Так, як стверджує відповідач,  зловживання правом позивача полягає в поданні останнім 16-ти однотипних позовних заяв до одного й того самого відповідача з аналогічним предметом позову і з аналогічних підстав №№922/4033/21, 922/4035/21, 922/4036/21, 922/4037/21, 922/4064/21, 922/4065/21, 922/4066/21, 922/4094/21, 922/4095/21, 922/4096/21, 922/4276/21, 922/4277/21, 922/4278/21, 922/4289/21, 922/4290/21, та 922/4291/21 з метою маніпулювання автоматизованою системою розподілу справи, а тому до позивача у даній справі повинні бути застосовані наслідки передбачені положеннями ГПК України, а позові підлягає залишенню без розгляду. В обґрунтування вказаних обставин відповідачем надано копії Ухвал господарського суду Харківської області по вище перелічених справах.

Оцінюючи вказані доводи відповідача суд зазначає, що як вбачається з наданих відповідачем копій ухвал по вищеперелічених справах та з системи «Діловодство спеціалізованого суду», позивач дійсно звертався до суду з позовами:

- 04.10.2021 з позовом №922/4033/21 предметом якого були вимоги про стягнення пені у розмірі 800 116,08 грн., суми заборгованості за договором у розмірі 39 721,57 грн., 3% річних у розмірі 903,35 грн. та 3% річних у розмірі 26 429,32 грн., позовну заяву у якій ухвалою суду від 22.10.2021 було повернуто позивачу;  з позовом  №922/4035/21 де предметом були вимоги стягнення 2091779,21грн. та яку було повернуто ухвалою суду від 01.11.2021; з позовом №922/4036/21  де предметом були вимоги про стягнення неустойки в розмірі 9 498 923,46грн., який ухвалою суду від 21.10.2021 було повернуто позивачу; з позовом №922/4037/21 предметом позову були вимоги про стягнення неустойки в розмірі 9 498 923,46грн., позовну заяву по справі було повернуто 19.11.2021;

- 05.10.2021 з позовом №922/4064/21 де предметом позову були вимоги про стягнення неустойки в розмірі 9 498 923,46грн., позову було повернуто 18.10.2021; з позовом №922/4066/21 де предметом позову були вимоги про стягнення з відповідача 800116,08грн пені у розмірі 0.1%, 39721,57грн заборгованості за договором не сплачену з 31 грудня 2020 року за 2020 рік, 904,35грн 3% річних на суму 39721,57грн та 26429,32грн 3% річних за договором суборенди № 03/01/17-ПО від 03 січня 20217 року, позовну заяву по справі було повернуто 12.10.2021;

- 07.10.2021 з позовом №922/4094/21 де предметом були вимоги про стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками за весь час прострочення з 03.01.2020 до 04.10.2021 у розмірі 9498923,46грн., позовну заяву по справі було повернуто 12.10.2021; з позовом №922/4095/21 де предметом були вимоги про стягнення 2091779,21грн., яким було повернуто позивачу ухвалою від 25.10.2021; з позовом №922/4096/21 предметом якого були вимоги про стягнення 867171,32грн., позовну заяву по справі було повернуто 12.10.2021;

- 26.10.2021 з позовом №922/4276/21 предметом позову були вимоги про стягнення заборгованості за договором суборенди № 03/01/17-ПО від 03 січня 2017 року, в розмірі 2091779,21 грн., позовну заяву по справі було повернуто 24.11.2021;

з позовом №922/4277/21 предметом якого були вимоги про стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками за весь час прострочення з 03.01.2020 до 04.10.2021 у розмірі 9498923,46грн.; з позовом №922/4278/21 (дана справа) де предметом є була вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 867171,32грн.

- 27.10.2021 з позовом №922/4289/21 де предметом спору є стягнення з відповідача 800116,08 грн. пені у розмірі 0.1%, 39721,57грн. заборгованості за договором не сплачену з 31 грудня 2020 року за 2020 рік, 904,35грн. 3% річних 26.10на суму 39721,57грн. та 26429,32грн. 3% річних за договором суборенди № 03/01/17-ПО від 03 січня 20217 року; за позовом №922/4290/21 де предметом  спору є стягнення суми заборгованості з 03 січня 2020 року по 04 жовтня 2021 року у розмірі 9 498 923,46 грн.; за позовом №922/4290/21 де предметом є вимоги про стягнення 2091779,21 грн..

Виходячи з наведеного суд зазначає, що станом на 26.10.2021 (дата надходження позову по даній справі), позовні заяви по справі  №922/4033/21 було повернуто 22.10.2021, по справі №922/4066/21 було повернуто 12.10.2021, по справі №922/4096/21 було повернуто 12.10.2021, а тому суд констатує, що як станом на момент прийняття рішення про залишення даного позову без руху – 27.10.2021, так і станом на момент прийняття рішення про відкриття провадження у справі – 09.11.2021, в провадженні не існувало іншого позову  до цього самого відповідача  з тим самим предметом та з однакових підстав, а тому такі доводи на обґрунтоване переконання суду є безпідставними.

Щодо посилань на наявні в господарському суді позови по справах №922/4276/21 та №922/4277/21 то суд зазначає, що як зазначається самим відповідачем та вбачається з матеріалів заяви про зловживання правом, вказані спори різняться, як предметом спору так і підставами (№922/4276/21 – стягнення заборгованості за договором суборенди №03/01/17-ПО від 03.01.2017 у розмірі 2091779,21грн.; №922/4277/21 – стягнення неустойки в розмірі подвійної плати  за користування земельними ділянками за весь час прострочення з 03.01.2020 по 04.10.201 у розмірі 9498923,46грн.), а тому саме лише подання позивачем вказаних позовів до суду жодним чином не може впливати на прийняття рішення щодо відкриття провадження у даній справі так і свідчити про зловживання позивачем правом.

При цьому, посилання відповідача на те, що станом на момент відкриття провадження у справі - 09.11.2021, в провадженні господарського суду Харківської області перебував позов за №922/4289/21, у зв`язку з чим, на переконання відповідача суд зобов`язаний був повернути даний позов без розгляду, суд оцінює критично, оскільки як вбачається з наданих відповідачем матеріалів позов у даній справі надійшов до суду – 26.10.2021, а позов у справі №922/4289/21 надійшов до суду - 27.10.2021,  а отже наслідки передбачені положеннями ст. 174 ГПК України чи то 223 ГПК України, можуть бути застосовані щодо позову №922/4289/21 так як той надійшов до суду пізніше, а не в даній справі, як то вважає відповідач.

Таким чином, суд зазначає, що позови, які подавались позивачем 04.10.2021, 05.10.2021, 07.10.2021, 26.10.2021 та 27.10.2021, не зважаючи на те, що такі подавались одним і тим же позивачем до того ж самого відповідача не можна вважати аналогічними, оскільки позивач не обмежений в праві звертатись з різними позовами про стягнення різних за своєю правовою природою сум, як то суми основного боргу, суми штрафних санкцій, суми безпідставно збережених коштів чи то неустойки, у зв`язку з чим, на обґрунтоване переконання суду, наведені відповідачем позови не можуть вважатись позовами подання яких в даному випадку може бути визнано як зловживання правом в розумінні положень п. 2 ч. 2 ст. 43 ГПК України.

Крім цього, суд наголошує, що у відповідності до положень ст. 46 ГПК України, позивач не обмежений в праві, як на стадії подання позову, так і на стадії підготовчого провадження, звернутись до суду з заявами про збільшення позовних вимог, зміни предмету позову, з заявою про об`єднання позовних вимог чи то з заявою про об`єднання справ, а тому доводи відповідача щодо вибору головуючого судді по справі є виключно припущеннями останнього.

Водночас, суд зазначає, що  право позивача звертатись до суду з позовами забезпечується п. 1 ст. 6 Конвенції, що кореспондується з положеннями ст. 4 ГПК України, якими гарантується кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, дані положення втілюють в собі "право на суд", яке, згідно з практикою ЄСПЛ, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на "розгляд" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25).

В даному конкретному випадку, подання позивачем позовів 04.10.2021, 05.10.2021, 07.10.2021, 26.10.2021 та 27.10.2021, не може вважатись в розумінні положень ст. 43 ГПК України, зловживанням правом, оскільки відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 4 ГПК України, право на звернення до суду гарантується. При цьому, суд зазначає, що обов`язковою ознакою зловживання правом шляхом подання позовів є наявність  мети – маніпуляції з автоматизованою системою розподілу, яка має бути підтверджена беззаперечними доказами, як то наявність декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав.

Проте, суд зазначає, що з наданих відповідачем доказів не вбачається, а ні самого зловживання позивачем своїм правом на подачу позову, а ні мети такого зловживання, а саме маніпуляції з автоматизованою системою розподілу, оскільки як вбачається із протоколу авторозподілу судової справи від 26.10.2021, розподіл позову вх. №4278/21 здійснювався між 24 суддями, в тому числі і судді Новікової Н.А., яку за результатами такого розподілу було обрано для подальшого розгляду позовної заяви та вирішення питання щодо відкриття провадження/ залишення без руху/ повернення позовної заяви, при цьому на здійснення розподілу позову у даній справі жодним чином не вплинули раніше подані позови, які до того ж були повернуті судом,  а відтак, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що зазначені заявником в заяві обставини про зловживання правом шляхом подачі позовів з метою маніпулювання системою авторозподілу судових справи є необгурнтованими та недовденеими.

Окремо, суд зазначає, що суд не може бути відповідальним за поведінку та дії однієї із сторін, в тому числі за дії позивача щодо реалізації гарантованого їй права на звернення до суду, водночас не зважаючи на це, суд зобов`язаний забезпечувати розгляд провадження у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому суд в межах даної справи не взмозі,  як надавати  оцінку діям позивача щодо реалізації його право на звернення до суду з позовами, так і здійснювати аналіз інших справ, в тому числі недоліків позовних матеріалів у цих справах як то не сплата судового збору, за умови відсутності в матеріалах справи беззаперечних доказів, які б свідчили про маніпулювання системою автоматизованого розподілу справ шляхом подання позовів.

Щодо посилань відповідача на те, що позивач міг звернутись до суду з клопотанням про звільнення його від сплати судового збору чи то відстрочення його сплати, суд зазначає, що а ні положеннями ЗУ «Про судовий збір», а ні положеннями чинного ГПК України не передбачено можливості юридичній особі звертатись з подібними клопотаннями до суду в межах господарського судочинства, а тому така репліка відповідача є неумісною та безпідставною.

Приймаючи до уваги наведене, враховуючи, що відповідачем не доведено обставин, що подання позивачем позовів здійснено з метою маніпулювання автоматизованою системою розподілу справ, зважаючи на відсутність беззаперечних доказів, які б свідчили про маніпулювання автоматизованою системою, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність заяви про зловживання правом, а відтак про відсутність підставі для її задоволення.   

На підставі наведеного та керуючись статтями 43, 232-235 ГПК України, суд  

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Фермерського господарства "Подолівське" про зловживання правом (вх. №26485 від 10.11.2021).

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвалу складено та підписано 21.12.2021.

Суддя Н.А. Новікова