Справа № 22ц-277
Копія
У Х В А Л А
12 січня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,
суддів Юзюка О.М., Власенка О.В.,
при секретарі Щербань А.В.,
з участю позивачки ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини із апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 10 листопада 2010 року,
встановила:
27 вересня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з часу подачі заяви і до повноліття дитини. На обґрунтування своїх вимог, ОСОБА_1 зазначила, що з 7 липня 2007 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, в якому народилась дочка ОСОБА_3, а на даний час ОСОБА_2 не надає коштів на утримання дитини, не цікавиться її розвитком і станом здоров’я.
Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 10 листопада 2010 року позов задоволено. Цим рішенням стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 27 вересня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 51 грн. судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Рішення в межах суми платежу за один місяць допущене до негайного виконання.
Суд виходив з того, відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини і за своїм матеріальним становищем спроможний сплачувати аліменти у такому розмірі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити вказане рішення і присудити з нього аліменти у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права. При цьому ОСОБА_2 зазначив, що на його утриманні знаходиться матір ОСОБА_4, яка є інвалідом і не працює, а він являється фізичною особою –підприємцем і має постійний дохід, однак суд не врахував його матеріального становища і стану здоров’я, внаслідок чого неправомірно стягнув з нього аліменти у твердій грошовій сумі. Також ОСОБА_2 вказав, що не брав участі у судовому засіданні і в його відсутність суд мав ухвалити заочне рішення.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивачка ОСОБА_1 зазначила, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.
Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно з’ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Встановлено, що з 7 липня 2007 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі. Сторони мають малолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на даний час проживає з позивачкою.
ОСОБА_2 є фізичною особою –підприємцем і не надає ОСОБА_1 матеріальної допомоги на утримання дитини.
Зазначені обставини визнаються сторонами, а також підтверджуються: свідоцтвами про шлюб ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та народження їх дочки ОСОБА_3; довідками Святецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області про те, що дитина проживає з позивачкою і знаходиться на її утриманні.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами 2 і 3 статті 181 цього Кодексу визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно зі ст. 182 ч. 1, 184 ч. 1 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров’я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ОСОБА_2 не надає матеріальної допомоги на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3. При цьому суд правильно визначив розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, врахувавши матеріальне становище дитини та платника аліментів.
Матір відповідача ОСОБА_4 є інвалідом ІІІ групи. У справі відсутні дані про те, що вона потребує утримання і таке утримання надає ОСОБА_2 Належних доказів на підтвердження цих обставин відповідач не надав. До того ж ОСОБА_4 одержує пенсію по інвалідності та має працездатного чоловіка.
Крім того, ОСОБА_2 не довів, що його дохід від підприємницької діяльності носить регулярний характер. Довідка з державної податкової інспекції від 29 жовтня 2010 року № 8107/7/17 про розміри його виручки від реалізації товару за 2008-2010 роки не може бути взята до уваги, оскільки не підписана відповідною посадовою особою та не скріплена печаткою установи. До того ж, в апеляційному суді відповідач визнав, що останнім часом має мінливий дохід.
Доводи ОСОБА_2 про неврахування судом його матеріального становища і стану здоров’я та неправильне визначення розміру аліментів не узгоджуються з фактичними обставинами справи та положеннями чинного законодавства.
В суді першої інстанції сторони не надали доказів щодо стану здоров’я дитини і платника аліментів, а представлені до апеляційного суду довідки про хворобу ОСОБА_2 не спростовують висновків суду.
Також не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_2 на порушення судом норм процесуального права.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач брав участь у судовому засіданні 29 жовтня 2010 року, ОСОБА_2 роз’яснювались його права та обов’язки, він висловлював свою думку і ставлення до позовних вимог, а після оголошення перерви –не з’явився в судове засідання 10 листопада 2010 року. При цьому ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка про одержання ним судової повістки (а.с. 16).
Таким чином, у суду не було підстав для ухвалення заочного рішення в порядку ст.ст. 224-226 ЦПК України. Також суд, керуючись ст. 169 ЦПК України, правомірно розглянув справу у відсутність ОСОБА_2
Не спростовують висновків суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 10 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк
Головуючий у першій інстанції –ОСОБА_5 Справа № 22ц –277
Доповідач –Ярмолюк О.І. Категорія 48