08.12.2021 Справа № 756/3328/20

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

__________________________________________________________________________

Унікальний 756/3328/20

Провадження №2/756/895/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді Диби О.В.,

за участю секретаря П`яла Ю.Б.,

представника позивачів адвоката Вареника А.М.,

представника відповідача ТОВ «Вердикт Фінанс» адвоката Слостіна А.Г.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс», державного реєстратора філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Демченка Сергія Олександровича, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , служба у справах дітей Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Лідія Миколаївна про скасування рішення державного реєстратора,

УСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що як стало відомо позивачам, 03.04.2018 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «Вердикт Фінанс».

Позивачі вважають, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на належну їм квартиру за ТОВ «Вердикт Фінанс» підлягає скасуванню з огляду на те, що рішення приймалося без дозволу органу опіки та піклування, оскільки іпотечний договір укладався їх батьками в той момент коли відповідачі були неповнолітніми. Також позивачі зазначають, що на час переходу права власності за рішенням державного реєстратора діяв мораторій на відчуження майна громадян, яке забезпечене за валютним кредитом.

На підставі викладеного позивачі просять скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 40473843 від 04.04.2018, винесене державним реєстратором Демченком Сергієм Олександровичем, філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Київ.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 30.03.2020 у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09.10.2020 до участі у справі в якості третьої особи залучено приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванову Л.М.

Ухвалою суду від 18.08.2021, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивачів підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Вердикт Фінанс» в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та вказував на те, що відповідач набув право власності на спірну квартиру у відповідності до умов договору іпотеки та Закону України «Про іпотеку». Крім того, подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що іпотекодавцями, які є третіми особами у справі, 03.02.2017 отримані письмові вимоги про усунення порушень виконання своїх зобов`язань за кредитним договором. Також вказував, що згідно умов укладеного договору іпотеки іпотекодавці гарантували, що за місцезнаходженням предмета іпотеки не зареєстровані та не проживають малолітні чи неповнолітні особи, а також зобов`язались не здійснювати реєстрацію вказаних осіб за місцезнаходженням предмета іпотеки. Крім того, зазначив, що звернення стягнення відбулось не у примусовому порядку, а за наявності згоди іпотекодавця на такі дії, передбаченої умовами договору іпотеки.

Державний реєстратор Демченко С.О. філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Київ в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву не направив.

Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили. В судовому засіданні, яке мало місце 06.10.2021 вказані особи пояснили, що дійсно вони підписували кредитний договір та договір іпотеки. На виконання умов договору кредиту ОСОБА_3 отримав визначену договором суму коштів в розмірі 110 000 доларів США, якими розпорядився на власний розсуд передавши їх третій особі. Вказували на те, що ними, для укладення кредитного договору та договору іпотеки були надані відповідні оригінали правовстановлюючих документів на квартиру та інші документи, необхідність надання яких, було визначено банківською установою. Зазначали, що умов ані кредитного, ані договору іпотеки вони не читали, а обмежилися їхніми підписаннями. Пояснень щодо існування двох свідоцтв про право власності на житло від 25.10.2007 із зазначенням власників ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та свідоцтва, яке було підставою для укладення договору іпотеки з ідентичними реквізитами, де власниками зазначено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не надали.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в матеріалах справи міститься заява третьої особи про розгляд справи за відсутності їх представника.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Л.М. в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 25.10.2007, виданого КП «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району м. Києва, квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та членам його сім`ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , в рівних долях (а.с.8).

В той же час, в матеріалах справи також міститься копія свідоцтва про право власності на житло від 25.10.2007, виданого КП «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району м. Києва, квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та членам його сім`ї: ОСОБА_4 , в рівних долях (а.с.60).

З інформаційної довідки №119581784 від 04.04.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта убачається, що на підставі іпотечного договору від 26.11.2007 встановлено заборону на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.240).

З інформаційної довідки №119823397 від 05.04.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що на підставі дублікату іпотечного договору від 13.06.2014, а також свідоцтв від 04.04.2017 та договору відступлення прав вимоги за іпотечними договорами від 04.08.2010 зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ТОВ «Вердикт Фінанс» (а.с.9-11).

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22.09.2020 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ВАТ «БГ Банк», треті особи ТОВ «Вердикт Фінанс», служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Лідія Миколаївна про визнання договору іпотеки недійсними,з підстав відсутності доказів того, що на час укладення спірного правочину місцем проживання позивачів було нерухоме майно, що передавалося в іпотеку, а також у зв`язку з тим, що уклавши спірний договір іпотеки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили, що укладанням цього договору не порушені права та/або інтереси третіх осіб, в тому числі дітей.

Ухвалюючи рішення, судом було також встановлено, що 26.11.2007 між ВАТ «Універсальний банк розвитку та партнерства» (правонаступник ВАТ «БГ Банк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №180, згідно з яким останній отримав в борг грошові кошти у розмірі 110 000,00 доларів США.

26.11.2007 з метою забезпечення виконання зобов`язань за цим договором між ВАТ «Універсальний банк розвитку та партнерства» (правонаступник ВАТ «БГ Банк») та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, за умовами якого останні передали, а банк прийняв в іпотеку належне іпотекодавцям на праві власності нерухоме майно, а саме: двохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 56,60 кв.м., житловою площею 33,0 кв.м.

Згідно п. 1.2 договору іпотеки іпотекодавці підтвердили, що вищевказаний предмет іпотеки належить іпотекодавцям на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого КП «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району м. Києва від 25.10.2007, згідно з розпорядження (наказом) 25.10.2007 №3257 та зареєстрованого Київським бюро технічної інвентаризації на праві спільної часткової власності на підставі «свідоцтва про право власності на житло» і записана у реєстрову книгу 30.10.2007 №749, що підтверджується довідкою-характеристикою Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна за №1291034 від 09.11.2007.

Крім того, п.4.3.4 договору іпотеки іпотекодавці підтвердили свою згоду на вчинення іпотекодержателем будь-яких дій, пов`язаних із зверненням стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію.

Згідно свідоцтва серія НВІ №078394 від 22.02.2017 та серія НВІ №078393 від 22.02.2017, виданих приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирсановою Т.О., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передані приватним нотаріусом заяви ТОВ «Вердикт Фінанс» про наявність заборгованості за кредитним договором та намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від власного імені предмета іпотеки та або зареєструвати право власності на вказаний предмет іпотеки у випадку невиконання взятих на себе зобов`язань (а.с.62,63).

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, заявник: власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Відповідно до ч.1 ст. 18 цього Закону державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Згідно із ч.1 ст. 20 вказаного Закону заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством. У разі якщо оригінали документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства. Заява на проведення реєстраційних дій в електронній формі подається за умови ідентифікації заявника (фізичної або юридичної особи) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи. Про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву. Порядок подання заяв у сфері державної реєстрації прав та повідомлення власника об`єкта нерухомого майна про подані заяви визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч.1 ст.27 цього Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Крім того, відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції чинній на час укладення договору іпотеки №б/н від 26.11.2007, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу

іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Відповідно до ст. 18 цього Закону держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Суд зазначає, що власник майна, який є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи та укладає правочини, які впливають на права дитини, повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій. Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини, а може спричинити інші передбачені законодавством наслідки, які застосовуються органами опіки та піклування.

Як убачається зі свідоцтва про право власності, наданого стороною відповідача, під час укладання договору іпотеки власниками предмета іпотеки виступали тільки іпотекодавці, які іншої інформації, зокрема, про те що позивачі були власниками майна переданого в іпотеку та про реєстрацію позивачів у спірній квартирі, кредитору не повідомили. Свідоцтво про право власності, на підставі якого укладався іпотечний договір, а також сам іпотечний договір недійсними визнані не були.

Отже, твердження позивачів про необхідність отримання згоди служби у справах дітей під час прийняття рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Вердикт Фінанс» спростовуються матеріалами справи.

Окрім того суд звертає увагу на те, що саме третіми особами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час укладення договору іпотеки надавалися оригінали правовстановлюючих документів на спірну квартиру відомості про право власності на яку, були відображені в укладених ними договорах.

Жодних інших доказів, які б спростовували право власності саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на спірну квартиру, матеріали справи не містять. З клопотаннями про витребування вказаних доказів учасники не зверталися.

Також позивачі в обґрунтування позовних вимог посилались на положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Так, у відповідності до положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону: 1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Як вже було встановлено, позивачі договору іпотеки не укладали, позичальниками або майновими поручителями не виступали, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин норм зазначеного вище Закону за позовом позивачів.

Крім того, як встановлено судом в ході розгляду справи, звернення стягнення на спірну квартиру шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем здійснено не у примусовому порядку, а з огляду на п.4.3.4 договору іпотеки, яким іпотекодавці надали свою згоду на вчинення іпотекодержателем будь-яких дій, в тому числі і на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за його рішенням.

Відповідно до ч.3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; 4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі; 9--1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги до ТОВ «Вердикт Фінанс» задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог до державного реєстратора філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Демченка С.О., суд вважає за можливе відмітити наступне.

Так, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 зробила висновок, що позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначено, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Таким чином, позовні вимоги до державного реєстратора філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Демченка С.О. задоволенню не підлягають, оскільки він є неналежним відповідачем за позовом.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Інших доводів, які б спростували висновки суду, сторонами не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (дата народження невідомо, РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (дата народження невідомо, РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» (04080, м. Київ, вул. В.Хвойки, 15/15, код ЄДРПОУ 36698193), державного реєстратора філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Демченка Сергія Олександровича (юридична адреса: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Литвинівка, вул. Тараса Шевченка, 1, корп. А, фактична адреса: 01030, м. Київ, вул. М.Коцюбинського, 4-Б, оф. 14), треті особи: ОСОБА_3 (дата народження невідомо, РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (дата народження невідомо, РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ), служба у справах дітей Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації (04212, м. Київ, вул. Тимошенка, 2-Д, код ЄДРПОУ 37445484), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Лідія Миколаївна (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 23, оф. 22) про скасування рішення державного реєстратора - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 08.12.2021

Суддя: О.В. Диба