ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10305/21 Справа № 204/2991/21 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В. І. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.        

суддів – Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2009 року по справі №2-2501/209 стягнуто з нього аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш, ніж 30 % прожиткового мінімуму. 04 вересня 2015 року він уклав шлюб із ОСОБА_4 .. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька - ОСОБА_5 . 24 лютого 2021 року. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська по справі 204/8336/20 шлюб між ними розірвано та стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 09 грудня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Крім того позивач зазначає, що його мати хвора на цукровий діабет II типу середнього ступеня тяжкості, має інші супутні захворювання такі як дифузний кардіосклероз, гіпертонічну хворобу II ст, у зв`язку із чим вона постійно потребує його матеріальної допомоги та догляду.

Враховуючи викладене, позивач просив зменшити розмір аліментів, утримуваних з нього за рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2009 року до 1/6 частини заробітної плати.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що розмір аліментів, які стягуються з відповідача є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей. Суд вказав, що обставини, які наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів, а тому розмір стягуваних аліментів за рішенням не є завищеним та відповідає розміру, передбаченому нормами діючого Сімейного кодексу України

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що діти отримують аліменти у різному розмірі, тобто знаходяться на різному матеріальному забезпеченні. Апелянт вказує, що син ОСОБА_6 зареєстрований з ним, він сплачує за нього комунальні витрати.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2021 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 має двох дітей від різних шлюбів та відповідно до рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2009 року по справі №2-2501/209 стягнуто із нього аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш, ніж 30 % прожиткового мінімуму, а також згідно рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська по справі 204/8336/20 від 24 лютого 2021 року шлюб між ними розірвано та стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 09 грудня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч. 1ст. 181 СК України).

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Тобто, зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

На підтвердження своїх вимог щодо зменшення розміру аліментів, позивач посилається на те, що він вдруге уклав шлюб та у шлюбі народилася дитина, на утримання якої він також сплачує аліменти.

Встановивши, що розмір аліментів, які стягуються з відповідача є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а наведені позивачем в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог доводи, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 192 СК України) та позиції Верховного Суду України, на думку суду, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що розмір стягуваних аліментів за рішенням не є завищеним та відповідає розміру, передбаченому нормами діючого Сімейного кодексу України.

Доводи апелянта в скарзі про те, що діти отримують аліменти у різному розмірі, тобто знаходяться на різному матеріальному забезпеченні,а також те, що син ОСОБА_6 зареєстрований з ним, він сплачує за нього комунальні витрати, - колегія суддів вважає необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не впливають на законність рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказів того, що відповідач не в змозі сплачувати аліменти, останнім ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції надано не було.

Крім того, вказані доводи були предметом дослідження судом першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

                                                  П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2021 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко