Справа № 490/4616/19

15.12.2021

нп 1-кп/490/274/2021

                                               В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2021 року                 м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Гречаної С.І.

за участю секретаря Муратової Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12018150020001839 відомості про яке 09.05.2018 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Миколаїв, за національністю українки, громадянки України, незаміжньої, офіційно не працюючої, з неповною вищою освітою, маючу на утриманні малолітніх дітей, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Ляшинський В.В., потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представник потерпілого Ханчич Д.А., обвинувачена ОСОБА_1 , захисник Чуб І.В.

в с т а н о в и в:

09.05.2018 року близько 13:00 годин, більш точного часу у ході досудового розслідування не встановлено, за місцем спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , прийшла їх спільна знайома ОСОБА_5 для спільного святкування Дня Перемоги. У ході святкування вказаного свята, останні вживали алкогольні напої.

09.05.2018 року близько 16:00 годин, більш точного часу у ході досудового розслідування не встановлено, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, у наслідок розпивання алкогольних напоїв, виник словесний конфлікт, у ході якого ОСОБА_4 почав ображати ОСОБА_1 грубою нецензурною лайкою та принижувати її честь та гідність, на що остання почала відповідати останньому також образами та нецензурною лайкою, та погрожувала вигнати його з будинку з місця їх спільного проживання. Через деякий час, точного часу встановити не виявилося можливим, словесний конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 переріс у бійку, в ході якої останній руками схопив ОСОБА_1 за шию та почав стискати руки. У вказану бійку втрутилася ОСОБА_5 , та вони спільними зусиллями з ОСОБА_1 виштовхнули ОСОБА_4 з будинку на подвір`я та зачинили вхідні двері.

Після чого, 09.05.2018 близько 16:20 годин, у ОСОБА_1 , яка перебувала у приміщенні будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті неприязних відносин з ОСОБА_4 , виник злочинний умисел, направлений на умисне вбивство останнього, реалізуючи який ОСОБА_1 пішла до приміщення кухні вказаного будинку, де на столі взяла кухонний ніж, який порахувала зручним знаряддям вчинення злочину та таким, що володіє достатніми властивостями для досягнення мети злочину – умисного вбивства ОСОБА_4 та направилася до вхідних дверей будинку, біля яких в цей час перебував ОСОБА_4 . Підійшовши до вхідних дверей, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на умисне вбивство ОСОБА_4 , утримуючи кухонний ніж в руці, через привідчинені вхідні двері будинку, умисно нанесла не менше 3 ударів вказаним ножем в область верхньої частини грудної клітини останнього. Від нанесених ударів, потерпілий ОСОБА_4 присів на коліна, а ОСОБА_1 , підійшовши до останнього, витягнула з його тулубу ніж. Після чого, ОСОБА_5 вибігла на вулицю та з мобільного телефону викликала швидку медичну допомогу. Від нанесених ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 помер у кареті швидкої допомоги по дорозі до лікарняного закладу. Смерть ОСОБА_4 настала внаслідок сліпих проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини з пошкодженням верхньої долі правої легені, які ускладнилися масивною внутрішньо плевральною кровотечою (1600,0 мл. рідкої крові та її згортків у плевральній порожнині справа).

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.115 КК України, як умисне вбивство.

Суд, перевіривши зібрані стороною обвинувачення докази у кримінальному провадженні, проаналізувавши їх та надавши їм відповідну правову оцінку, не погоджується із такою правовою кваліфікацією протиправних дій ОСОБА_1 та дійшов висновку про недоведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_1 у його вчиненні, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.115 КК України умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій.

Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Також кримінальне правопорушення не може бути кваліфіковано як вбивство у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров`ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках повинна наставати лише за наслідки, які фактично були заподіяні.

Згідно із пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07 лютого 2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи" питання про наявність у діях особи умислу на вбивство слід вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, треба враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передували події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України умисне вбивство не визнала та пояснила, що тривалий час знаходилася у шлюбі з ОСОБА_6 та проживали разом із малолітніми дітьми в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . У день 9 травня 2018 року планували їхати до батьків її чоловіка, святкувати свято "День перемоги", проте з ранку того дня поїздку скасували, оскільки її чоловік ОСОБА_7 вже був в стані алкогольного сп`яніння. Костянтин ліг відпочивати, а вона пішла до подруги/сусідки ОСОБА_8 віддати борг, її не було дома 40 хвилин. Вертаючись до дому, йшла через місцевий магазин, в якому зустріла ОСОБА_9 . Разом із ОСОБА_10 вона прийшли до місця свого проживання, де розпивали алкогольні напої, ОСОБА_1 пила пиво, ОСОБА_11 вино. В цей час ОСОБА_7 повернувся з магазину з пляшкою горілки. ОСОБА_11 з ОСОБА_12 вийшли на подвір`я курити, повернувшись ОСОБА_12 був агресивним, без причини почав лаятися на неї, схопив її за волосся повалив на диван, сів зверху та коліном став здавлювати грудну клітину а руками тримав її за горло. ОСОБА_11 його відтягнула та стала виштовхувати з будинку на подвір`я, піднявшись з дивану вона допомогла ОСОБА_13 виштовхувати чоловіка. Кітань ОСОБА_7 опинився за дверима на подвір`ї, ОСОБА_11 присіла та спиною тримала двері, таким чином утримувала їх відкриття, проте ОСОБА_7 силою намагався їх відкрити, штовхав та бив по вхідним дверям. В будинку ще було четверо дітей, двоє що проживали з ними, та ще двоє подруги ОСОБА_8 . ОСОБА_12 вибивав двері з криком та погрозами, погрожував якщо двері не відкриє підірве будинок. ОСОБА_1 підійшла до кухонного столу, взяла кухонний ніж, і лівою рукою у щілину не щільно закритої вхідної двері, яка утворилася внаслідок намагання ОСОБА_14 їх відкрити, стала хаотично махати ножем. Намагалася злякати ОСОБА_9 , щоб останній заспокоївся. Далі, ніж з її руки зник, вона подумала що ОСОБА_7 його висмикнув. Кітань ОСОБА_7 став поводитися тихіше, та через 5-7 хвилин кликав її на допомогу. Вона вийшла на вулицю та побачила, що ОСОБА_12 сидів на колінах перед дверима, ніж лежав біля нього, його футболка була у крові, у нього закатувалися очі та опускалася голова. Вона попросила ОСОБА_15 викликати швидку медичну допомогу, винести чайник з холодною водою та хлоргексидин з ватою. Доки їхала допомога вона надавала ОСОБА_12 первинну медичну допомогу, тримала його на собі сидячі на землі подвір`я, обливала його водою приводила до тями, хлоргекседином обробляла рани. Кітань ОСОБА_7 почував себе все гірше та гірше. Швидка медична допомога приїхала через 40 хвилин, ОСОБА_12 вже не міг розмовляти, але був у свідомості. Працівники швидкої медичної допомоги не поспішали везти хворого до лікарні, зобов`язували збирати речі, шукати його документи, які посвідчують особу, що затягувало час. Далі, вона поїхала з ним у кареті швидкої медичної допомоги до лікарні, знаходилася з ним поруч до останнього, по дорозі у лікарню ОСОБА_7 помер. Вважає, що через несвоєчасне прибуття швидкої медичної допомоги та не здійснення медичних заходів її чоловік помер. Умислу на вбивство не мала, не згодна з кваліфікацією її дій стороною обвинувачення, розкаюється у вчиненому та жалкує про втрату чоловіка. Цивільний позов законного представника потерпілого ОСОБА_16 не визнає, вважає що син не бажав спілкуватися із батьком, ніколи до них в гості за час спільного життя не приходив, батьком не цікавився.

Захисник обвинуваченої – адвокат Чуб І.В., зазначив, що вина його підзахисної у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України не доведена. Обвинувачена не мала умислу на вбивство та не позбавляла життя померлого ОСОБА_17 , а навпаки, викликала швидку медичну допомогу, та до приїзду швидкої намагалася рятувати останнього, супроводжувала його у кареті швидкої. Смерть ОСОБА_18 є з необережності.

Потерпіла ОСОБА_19 суду показала, що є матір`ю померлого ОСОБА_20 . Зазначила, що 9 травня 2018 року, вона подзвонила до сина та його дружини ОСОБА_1 , та запросила їх до себе відсвяткувати свято, ОСОБА_7 пообіцяв приїхати, та вони не завітали до них. У вечері того ж дня подзвонила ОСОБА_1 та повідомила, що вона вбила ОСОБА_7 , та приїжджати не треба, оскільки викликана швидка, та ОСОБА_7 знаходиться у кареті швидкої допомоги. Зазначила, що спілкувалася з сином часто, та останній навідувався до батьків, щоб позичити гроші, оскільки останнім часом не працював, та йому потрібно було утримувати сім`ю. Про сина ОСОБА_7 повідомила, що останнім часом зловживав спиртними напоями, у нього був психологічний розлад. До смерті ОСОБА_7 , ОСОБА_21 нічого не розповідала щодо обставин у сім`ї. Щодо ОСОБА_22 нічого поганого не може сказати, була з обвинуваченою у добрих стосунках, та не бажає суворого покарання для неї та позбавлення дітей її піклування.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 вказав, що є сином ОСОБА_12 , з батьком спілкувався рідко, бачилися з періодичністю один раз у місяць, а бувало що один раз у пів року. Така періодичність пов`язана з тим, що його співмешканка ОСОБА_1 не бажала, того щоб батько бачився з сином. Про життя батька знає зі слів матері. Мати спілкувалася з батьком інколи, між ними виникали сварки на ґрунті аліментів. Про обставини вбивства дізнався від сестри та інформації з Інтернет мережі. Батько цікавився його життям у телефонному режимі, питав у нього про навчання. Батька ОСОБА_18 у стані алкогольного сп`яніння за останній час не бачив. Цивільний позов підтримує.

ОСОБА_23 (колишня дружина ОСОБА_9 ) - законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_16 , зазначила, що ОСОБА_12 раніше судимий, відбував покарання у місцях позбавлення волі, через що не мав змоги спілкуватися з сином Після звільнення, коли ОСОБА_12 почав працювати та заробляти гроші, став допомагав їм, та питання щодо сплати аліментів не виникало, сварок між померлим та ними не було. Коли ОСОБА_12 почав проживати разом із ОСОБА_1 , спілкування між батьком та сином припинилось, матеріальну допомогу сину не оказував. Зустрічалися один раз на місяць, ОСОБА_7 у стані алкогольного сп`яніння не бачила. Цивільний позов підтримала.

Допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_24 , суду показав, що 09 травня 2018 року був вбитий його брат ОСОБА_12 . Про вбивство брата дізнався зі слів батьків, йому подзвонила мати та сказала, що відбувся нещасний випадок, без подробиць. Згодом йому стало відомо, що брат помер у кареті швидкої допомоги по дорозі до медичного закладу та що причиною вбивства став конфлікт при розпиті спиртних напоїв. Вказав, що брат разом із цивільною дружиною ОСОБА_22 проживали у мікрорайоні Матвіївка в м. Миколаєві, адресу він не знає, оскільки ніколи там не був. Окремо зазначив, що всі ці обставини знає зі слів батьків. Щодо взаємовідносин брата та його співмешканки ОСОБА_22 він не освідомлений, так як з 2002 року не спілкувався з вбитим, через конфлікт у родині. У період до 2002 року, ОСОБА_12 вживав спиртні напої, на скільки він був конфліктний не знає. Також, не може повідомити спілкувався його брат з колишньою дружиною та сином чи ні. Знає, що від спільного проживання брата з ОСОБА_22 є дитина, яку він бачив всього один раз, коли вони були у батьків на святі. З відомої йому інформації, вказав, що його брат ОСОБА_18 притягувався до кримінальної відповідальності за крадіжку. На слідчих діях не був присутнім, був тільки в морзі на впізнанні вбитого.

Свідок ОСОБА_25 , суду показала, що ОСОБА_22 це її колишня невістка. 09 травня 2018 року їй зателефонувала ОСОБА_1 і прохала швидко приїхати та забрати дітей, пояснень ніяких не дала. Через деякий час приїхала до будинку ОСОБА_22 , діти були у сусідів, у дворі були поліцейські, до будинку не впускали. Після дізналася про смерть ОСОБА_9 , забрала дітей та їх речі до себе. Повідомила, що з обвинуваченою ОСОБА_1 тісно спілкується, остання виховує її внучку. Про конфлікти в сім`ї ОСОБА_22 їй невідомо, на скільки знає їх не було, проте зі слів внучки, ОСОБА_18 ображав ОСОБА_1 , витягував з її гаманця кошти на спиртні напої. Охарактеризувати вбитого цілком не може, знає тільки те що він то працював, то ні. Зазначила, що обвинувачену може охарактеризувати тільки з позитивної сторони, яка добре дбає про своїх дітей, спиртними напоями не зловживає, будувала з цивільним чоловіком плани щодо переїзду у інший населений пункт, відкрити бізнес.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_26 , надав показання, та зазначив що він є сусідом обвинуваченої ОСОБА_22 та померлого ОСОБА_20 .. Про смерть ОСОБА_9 дізнався зі слів поліцейського, особисто нічого не бачив. Щодо своїх сусідів ОСОБА_22 та ОСОБА_18 , повідомив, що неодноразово бачив останнього біля магазину, де продають спиртні напої, весь час перебував у стані алкогольного сп`яніння, був помічений у конфліктних ситуаціях, навіть у бійках. Про конфлікти у сім`ї ОСОБА_22 та ОСОБА_17 йому не відомо.

Допитана під час судового розгляду свідок ОСОБА_27 , суду показала, що є подругою ОСОБА_1 , вона не була свідком обставин смерті ОСОБА_9 , під час досудового розслідування її допитували лише для надання характеристики обвинуваченої. Про смерть ОСОБА_9 дізналася від дідуся обвинуваченої. Повідомила, що ОСОБА_12 вживав спиртні напої та міг провокувати ОСОБА_1 на конфлікт. Однак, ОСОБА_1 нічого не розповідала їй про сімейні конфлікти, та не скаржилася на нього. Про ОСОБА_1 може сказати, що вона врівноважена та спокійна, без проявів агресії, не конфліктна.

Свідок ОСОБА_28 , суду показав, що ОСОБА_1 є його онукою. Він не був свідком подій 9 травня 2018 року, про смерть ОСОБА_12 дізнався від своєї дружини. Взаємовідносини між онукою та її чоловіком були не дуже добрі останнім часом, ОСОБА_12 став частіше вживати спиртні напої та піднімати руку на ОСОБА_1 . Охарактеризовав ОСОБА_1 , як спокійну, трудящу, добру мати, яка піклується про своїх дітей. Щодо ОСОБА_9 зазначив, що коли останній був у стані алкогольного сп`яніння, то проявляв агресію як до ОСОБА_22 так і до нього.

Допитана свідок ОСОБА_5 , суду показала, що з ОСОБА_1 перебувала у дружніх стосунках, проте на даний час не спілкуються. 9 травня 2018 року їй надійшло смс-повідомлення від ОСОБА_1 , де остання вказувала, що хоче зайти віддати борг. ОСОБА_1 прийшла до неї, пізніше зайшов ОСОБА_12 , він був у стані алкогольного сп`яніння, випив алкогольний напій, та заснув. Через деякий час вони залишили ОСОБА_12 у будинку ОСОБА_5 , а разом з дітьми ОСОБА_29 пішли до будинку ОСОБА_1 . Далі, ОСОБА_12 прокинувся і пішов слідом, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 із дітьми стояли на подвір`ї, оскільки не могли потрапити до будинку за відсутністю ключів, які залишилися у ОСОБА_12 . ОСОБА_12 був обурений на те, що його залишили на самоті, він відчинив двері будинку, в будинок зайшли діти з ОСОБА_5 , а ОСОБА_18 та ОСОБА_22 залишились у двох на подвір`ї. ОСОБА_5 зайшовши у дім відкрила пляшку вина та випила бокал напою, що відбувалося на вулиці між ОСОБА_18 та ОСОБА_1 вона не знає, будь-яких криків з вулиці вона не чула. Потім в дім зайшла ОСОБА_1 та слідом за нею у дім зайшов ОСОБА_18 , з невідомих причин він став бити ОСОБА_1 , тягнути її за волосся, ОСОБА_1 відбивалася від нього, ОСОБА_5 намагалася відтягнути ОСОБА_17 від ОСОБА_1 , після чого ОСОБА_1 вдалось штовхнути останнього, та ОСОБА_5 разом із ОСОБА_1 почали виштовхувати його з будинку. Окремо зазначила, що раніше, у неї був конфлікт з померлим ОСОБА_18 , який спричинив ушкодження голови та обличчя, та у неї з ОСОБА_18 були неприязні стосунки, за весь час стикалися з останнім декілька разів. Та коли виштовхнули ОСОБА_18 з дому, то він ще тривалий час намагався потрапити у дім, двері стримували довгий час, приблизно хвилин 20, ОСОБА_5 стояла до дверей спиною, ОСОБА_22 була біля неї. Потім до ОСОБА_29 підійшла дитина ОСОБА_30 , це відволікло її від тримання дверей, та у дверях виникла щілина. ОСОБА_1 повідомила, що у ОСОБА_18 у руках ніж, вони побоювалися впустити останнього у дім, оскільки у будинку крім них були ще четверо дітей. ОСОБА_1 стояла спочатку з однієї сторони двері, потім з другої сторони, оскільки відходила на деякий час. Ніж у руках ОСОБА_1 , ОСОБА_5 не бачила. Через деякий час ОСОБА_18 став кликати на допомогу, та вона не знала, що робити, відкривати двері чи ні. Коли ОСОБА_18 перестав стукати у двері, вона із ОСОБА_1 відкрили двері і вийшли у двір, ОСОБА_18 лежав на землі біля будинку обличчям до низу, колені були зігнути, дихав з хрипотою, біля нього було небагато крові. ОСОБА_1 стала допомагати ОСОБА_18 та голосно просила про виклик швидкої медичної допомоги. ОСОБА_5 побігла шукати людину, у якій можливо було взяти телефон для виклику швидкої, оскільки не мала можливості зі свого засобу для зв`язку здійснити виклик. Коли ОСОБА_5 повернулася, то побачила, що ОСОБА_18 лежав вже на спині, а ОСОБА_1 тримала його голову у піднятому стані. ОСОБА_1 попросила ОСОБА_5 потримати голову ОСОБА_17 , а сама пішла в будинок за водою. ОСОБА_31 , бачила ніж із чорною ручкою, який лежав у палісаднику, до цього часу, вона не бачила такий ніж в будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_32 . Через 40 хвилин прибула швидка медична допомога, медпрацівники якої не відразу почали реанімувати ОСОБА_18 , а лише питали про гроші та документи, наказали збирати його речі. Поліція прибула після того, як карета швидкої допомоги вже уїхала. ОСОБА_1 супроводжувала ОСОБА_18 у кареті швидкої. Окремо зазначила, що коли ОСОБА_18 у алкогольному сп`янінні стає агресивним, був випадок коли він без причини кидався на людину з лопатою, та вів себе неадекватно, вчиняв бійки. Зі слів ОСОБА_1 , знала, що ОСОБА_18 не працював, та коли вживав спиртні напої ставав агресивним та неодноразово піднімав на її руку.

Допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_33 , суду показав, що ОСОБА_1 є його знайомою. 9 травня 2018 року він був в магазині, що розташований біля будинку ОСОБА_1 де до нього підійшла ОСОБА_11 та просила його викликати швидку медичну допомогу. Далі, він разом із ОСОБА_10 пішли до будинку ОСОБА_1 , де побачив ОСОБА_17 , який на перший погляд був без свідомості, будь-яких пошкоджень на ОСОБА_34 він не побачив, викликав швидку допомогу. ОСОБА_1 та її чоловік знаходились у дворі біля будинку, сиділа ОСОБА_1 а ОСОБА_18 лежав на спині, голова у неї на колінах, крові біля ОСОБА_18 не бачив. ОСОБА_1 була у непорадному, шоковому та напруженому стані, плакала, кричала. Поряд з ОСОБА_1 та ОСОБА_18 нічого не було ні каміння, ні ножа. Згодом приїхала швидка допомога та поліція. ОСОБА_1 сказали, щоб вона збирала речі ОСОБА_17 та документи. Охарактеризувати ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_18 він не може, оскільки знає їх не тривалий час.

Допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_35 , суду показав, що є сусідом ОСОБА_1 . Повідомив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_18 сварилися коли її чоловік був у нетверезому стані. ОСОБА_18 конфліктна людина, вв`язувався у бійки. 9 травня 2018 року, проходячи біля будинку ОСОБА_1 , побачив поліцію, та від людей дізнався про смерть ОСОБА_32 . На той час швидкої допомоги біля будинку вже не було. Окремо зазначив, що більше спілкувався з ОСОБА_18 , оскільки останній приходив до нього за інструментами для ремонту автомобіля.

Окрім показань потерпілих, показань свідків, судом досліджено письмові та речові докази у кримінальному провадженні.

       Відповідно до витягу з реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження №12018150020001839 внесено 09.05.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань старшим слідчим СВ Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області Співак Н.М..

       За заявою ОСОБА_36 від 09.05.2018 року, власниці будинку АДРЕСА_1 , надано дозвіл працівникам поліції на проведення огляду вищевказаного домоволодіння.

       Протоколом огляду місця події, складеного 09.05.2018 року, із план-схемою та фото таблицею, в ході якого оглянуто домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено: ніж кухонний зі слідами рідини бурого кольору, який поміщено до спеціального пакету НДЕКЦ №4510320, змиви рідини бурого кольору з підлоги на вулиці, поміщені до паперового конверту; дев`ять слідів пальців рук: 1. з пустої пляшки 2, 5 літрів "Оболонь" на столі в кімнаті №3; 2.3 зі стаканів для горілки на столі в кімнаті №3, 4-7 з поверхні пустої, скляної пляшки з під горілки "Nemiroff" 0, 5 літрів вилученої з-під столу в кімнаті №3, 8.9 з пляшки 2, 5 літрів "Оболонь" повної, поміщено до спеціального пакету НДЕКЦ №4504365; змиви з рук ОСОБА_1 , які поміщені до паперового конверту.

       Протоколом огляду трупа, складеного слідчим СВ Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області Білогривцевим Д.С. 09.05.2018 року, із долученою до нього фото таблицею на 3 арк., об`єктом огляду якого була карета швидкої допомоги №15 (автомобіль марки "Пежо Boxer" д/н НОМЕР_1 ), яка була припарковано навпроти спортивного майданчику по проспекту Героїв України, в м. Миколаєві неподалік від ТРЦ "Магелан", на узбіччі дороги, в якій знаходився труп ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 . Труп знаходився в положенні лежачи на спині на носилках. На трупі був одяг: синя футболка бавовняна, шорти кольорові з плащової тканини, труси кольорові бавовняні. На футболці виявлені 3 пошкодження, при зведенні країв, повздовжньої форми. Тканина футболки більш попередньої полості рясно просочена речовиною бурого кольору, яка схожа на кров. Тканина шортів та шкірні покриви в області нижніх кінцівок та кистей з нашаруванням значної кількості і підсохлої речовини бурого кольору, яка схожа на кров. Трупне заклякання виражене слабо, у всіх досліджуваних групах м`язів. Трупні плями фіолетового кольору, розташовані на задніх поверхнях тулуба та кінцівок. При дозованому натисканні зникають та відновлюють свій колір через 5 секунд. Кістки склепіння черепа, кістки та хрящі носу, верхніх та нижніх кінцівок на дотик цілі. Грудна клітка пружна. Попередні поверхні грудної клітини та середньо-ключичній лінії справа виявлені рани, при зведенні країв поздовжньої форми, які розташовані майже горизонтально. Праві кінці гострі, ліві п-подібні, краї рівні не осадженні. Справа від передньої серединної лінії по середині між яремною вирізкою, рукоятки грудини та мечоподібного відростку виявлена рана №3, яка розташована косовертикально з 10*4 умовного циферблату, з характеристиками аналогічними описаних ран, правий кінець якої гострий, лівий п-подібний. В лобній області по центру, в області перенісся на задній поверхні обох ліктьових суглобів, передній поверхні обох колінних суглобів виявлені множинні садна овальної та поздовжньої форми без чітких меж, поверхня яких підсохла червонувата-коричневого кольору, розташована нижче рівня навколишніх тканин.

       Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, Миколаївського обласного наркологічного диспансера №1111 від 9.05.2018 року, ОСОБА_1 , станом на 20 год. 20 хв. 09.05.2018 року мала гостру інтоксикацію внаслідок вживання алкоголю, неускладнену, а рівень алкоголю за Alcotest 6810 становив 1,50 проміле.

       Протоколом пред`явлення трупа до впізнання, складеного слідчим СВ Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області Білогривцевим Д.С. 10.05.2018 року, ОСОБА_24 , впізнала труп ОСОБА_9 за загальними ознаками обличчя, ростом та статурою.

Протоколом проведення слідчого експерименту, складеного 10.05.2018 року, з відеозаписом на DVD диску та додатком до протоколу (стенограма) на 5 арк., проведеного на підставі згоди власника будинку ОСОБА_36 від 10.05.2018 року, на проведення слідчих дій, відповідно до якого ОСОБА_5 на місцевості вказала та розповіла про обставини нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 які мали місце 09.05.2018 року у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 .

       Згідно протоколу огляду трупа, складеного та проведеного 11.05.2018 року, проведено огляд трупа ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в приміщенні Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи, в ході якого виявлено рани на тілі ОСОБА_9 , у тому числі колото-різані на передній поверхні грудної клітки справа по середньо-ключичній лінії. При огляді вилучено зразок крові трупа, зразок мочі, шкірний лоскут з рани №2, одяг.

       Згідно висновку експерта №543 від 18.06.2018 року, встановлено, що у ОСОБА_1 будь-яких тілесних пошкоджень не виявлено. При встановлені наявності та ступеню тяжкості тілесних пошкоджень діагноз "ушиб мягких тканей головы" до уваги не приймався, як не підтверджений об`єктивними клінічними даними. В судовій медицині таких тілесних пошкоджень як "шишка" не існує. Оскільки гр. ОСОБА_1 не оглядалась судово-медичним експертом, зразок крові та зрізи піднігтьової пластини не вилучалися.

       Протоколом отримання зразків для експертизи, складеного 13.06.2018 року, у ОСОБА_1 відібрано зразки крові для проведення судово-імунологічних експертиз.

       Згідно висновку експерта №1332 від 04.07.2018 року, встановлено, що смерть гр. ОСОБА_4 настала внаслідок сліпих проникаючих колото-різаних пораненнях грудної клітки з пошкодженням верхньої долі правої легені, які ускладнилися масивною внутрішньоплевральною кровотечою (1600,0 мл. темної рідкої крові та її згортків у плевральній порожнині справа). При судово-медичному дослідженні трупа гр. ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: -рани №1 (умовного позначення) на передній поверхні грудної клітки справа по середньо-ключичній лінії в підключичній області з раневим каналом який проходе через шкіру підшкірно-жирову клітковину, міжреберні м`язи 1-го міжребер`я пошкоджуючи верхню долю правої легені; -рани №2 ( умовного позначення) розташована на передній поверхні грудної клітини на 4.5см донизу від рани №1, в проекції 2-го міжребер`я по середньо ключичній лінії з раневим каналом який проходить через шкіру, підшкірно-жирову клітковину, міжреберні м`язи 2-го міжребер`я. проникає в плевральну порожнину, пошкоджується верхню долю правої легені; - рани №3 (умовного позначення), що розташована на 2см донизу та 5см вліво від рани №2 по серединній лінії в проекції прикріплення 3-го ребра, з раненим каналом який проходе через шкіру, підшікірно-жирову клітковину та доходячи до грудини сліпо закінчується; -саден в ділянці обличчя, волосяної частини голови, верхніх та нижніх кінцівок; -крапкової рани по передній поверхні в проекції лівого ліктьового суглобу. Всі вищевказані тілесні пошкодження є прижиттєвими, на що вказує наявність крововиливів в місцях їх утворення. Беручи до уваги дані медико-криміналістичного дослідження, а також морфологічні характеристики рани №1 та рани №2 (умовного позначення) на передній поверхні грудної клітки справа з раненими каналами які проникають в плевральну порожнину з пошкодженням міжреберних м`язів 1-го та 2-го межребер`я і верхньої долі правої легені, а саме щілиноподібна форма, рівні неосадневі краї, один край яких скошений, інший нависаючий, правий кінець при зведенні країв заокруглений, лівий загострений, дають можливість сказати про те, що вони утворилися в результаті однократної дії плоского колюче-ріжучого чого предмета, що має вістря, лезо та обух. За ступенем тяжкості вищевказані тілесні пошкодження мають ознаки тяжких тілесних пошкоджень та перебувають у причинно-слідчому зв`язку з настанням смерті гр. ОСОБА_4 . Тілесне пошкодження у вигляді рани №3 (умовного позначення), що розташоване на 2 см. донизу та 5 см. вліво від рани №2 по серединній лінії в проекції прикріплення 3-го ребра, з раневим каналом проходе через шкіру, підшкірно-жирову клітковину та доходячи до грудини сліпо закінчується, також утворилось від однократної дії плоского колюче-ріжучого предмета, що має вістря, лезо та обух і за ступенем тяжкості стосовно до живих осіб має ознаки легкою тілесного пошкодження та не перебуває у причинно-слідчому зв`язку з настанням смерті гр. ОСОБА_4 . Садна в ділянці обличчя, волосяної частини голови, верхніх та нижніх кінцівок утворилися незадовго до настання смерті гр. ОСОБА_4 від дії тупого твердого предмету і за ступенем тяжкості стосовно до живих осіб у своїй сукупності мають ознаки легких тілесних пошкоджень та не перебувають у причинно-слідчому зв`язку з настанням смерті останнього. Крапкова рана по передній поверхні в проекції лівою ліктьового суглобу утворилася в результаті проведених механічних маніпуляцій тому судово-медичній оцінці не підлягає та у причинно-слідчому зв`язку з настанням смерті гр. ОСОБА_4 не перебуває. При судово-медичному дослідженні трупа гр. ОСОБА_4 будь-яких тілесних пошкоджень які характерні для боротьби чи самозахисту , або які свідчили про посмертне переміщення тіла не виявлено. Ступінь наявності трупних явищ про те, що з моменту смерті і до моменту дослідження трупа пройшло не більше 2-х діб. При судово-токсологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт в концентрації 3,89 проміле, що стосовно до живих осіб може відповідати тяжкому ступеню алкогольного оп`яніння. При судово-імунологічному дослідженні встановлено, що кров ОСОБА_4 відноситься до групи АВ ізосерологічної системи АВО.

       Згідно висновку експерта №198 від 11.06.2018 року, із долученим до нього таблиці результатів дослідження визначення групової належності зразків крові за системою АВО, встановлено, що кров ОСОБА_1 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО.

       Згідно висновку експерта № 201 від 22.06.2018 року, із долученою до нього зведеною таблицею результатів дослідження визначення групової належності в слідах крові на речових доказах за ізосерологічною системою АВО, встановлено, що кров ОСОБА_4 відноситсья до групи АВ ізосерологічної системи АВО. Кров ОСОБА_1 відноситсья до групи А з ізогемаглютиніном анти-в ізосерологічної системи АВО. На фрагменті марлі зі змивом, представленому на експертизу, знайдена кров людини, при серологічному дослідженні виявлені антиген А і В ізосерологічної системи АВО. Походження крові не виключається від особи (осіб) з групою АВ, у тому числі від ОСОБА_4 . Данні серологічного дослідження не виключають можливості змішення крові в плямах на речовому доказі і походження її від осіб з групами А з ізогемаглютиніном анти -В, В з ізогемаглютиніном анти -А, АВ в тому числі від ОСОБА_4 , ОСОБА_1 .

       Згідно висновку експерта №199 від 22.06.2018 року, із долученою до нього зведеною таблицею результатів дослідження визначення групової належності в слідах крові на речових доказах за ізосерологічною системою АВО, встановлено, що кров ОСОБА_4 відноситься до групи АВ ізосерологічної системи АВО. Кров ОСОБА_1 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО. На фуфайці (футболці), шортах, представлених на експертизу, знайдена кров людини, при серологічному дослідженні виявлені антиген А і В ізосерологічної системи АВО. Походження крові не виключається від особи(осіб) з групою АВ, у тому числі від ОСОБА_4 . Данні серіологічного дослідження не виключають можливості змішення крові і походження її від осіб з групами А з ізогемаглютиніном анти-В, В з ізогемаглютиніном анти-А, АВ, у тому числі від ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

       Згідно висновку експерта №200 від 21.06.2018 року, із долученою до нього зведеною таблицею результатів дослідження встановлення групової належності крові за ізосерологічною системою АВО, встановлено, що кров ОСОБА_4 відноситься до групи АВ ізосерологічної системи АВО. Кров ОСОБА_1 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної истеми АВО. На блузці, джинсах, наданих на експертизу, знайдена кров людини. При серологічному дослідженні на блузці і в об. №5,6 на джинсах виявлені антиген А і В ізосерологічної системи АВО. Походження крові не виключається від особи (осіб) з групою АВ в тому числі від ОСОБА_4 . Данні серологічного дослідження не виключають можливості змішення крові і походження її від осіб з групами А з ізогемаглютиніном анти-В, В з ізогемаглютиніном анти-А, АВ, в тому числі від ОСОБА_4 , ОСОБА_1 . В об. №7 на джинсах виявлений антиген А. Походження крові не виключається від особи (осіб) з групою А з ізогемаглютиніном анти-В, в тому числі від ОСОБА_1 .

       Відповідно до постанови старшого слідчого Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області Співак Н.М від 31.07.2018 року, одяг підозрюваної ОСОБА_1 , а саме: джинси синього кольору, футболку (фуфайку, блузку) синього кольору з плямами крові було визнано речовими доказами і поміщено на зберігання в камеру схову при Центральному ВП ГУНП в Миколаївській області.

       Згідно висновку експерта №330 від 19.07.2018 року, встановлено, що наданий на дослідження ніж, що вилучений з місця події, до холодної зброї не належить, а є ножем господарсько-побутового призначення. Ніж виготовлений промисловим способом.

       Згідно висновку експерта №559 від 07.08.2018 року, із долученою до нього таблицею результатів дослідження на 1 арк. та ілюстративною таблицею на 9 арк., встановлено, що на клинку ножа (об`єкт №3) виявлено кров людини, клітини з ядрами та встановлено їх генетичні ознаки, які наведено в таблиці результатів дослідження. На клинку ножа (об`єкт №4) та руків`ї ножа (об`єкт №5) виявлено клітини з ядрами без домішків крові та встановлено їх генетичні ознаки, які наведено в таблиці результатів дослідження. Генетичні ознаки крові та клітин з ядрами виявлених на клинку ножа (об`єкт №3) та клітин з ядрами без домішків крові виявлених на клинку та руків`ї ножа(об`єкт №4, 5) збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_4 (об`єкт №1) та не збігаються з генетичними ознаками підозрюваної ОСОБА_1 (об`єкт №2). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку крові потерпілого ОСОБА_4 (об`єкт №1) та в об`єктах №№3,4,5 складає 1, 01*10(-21). Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 9,95*10(20) осіб.

       Згідно висновку експерта №123-МК від 10.08.2018 року, із долученою до нього ілюстративною таблицею на 4 арк., встановлено, що на наданій для експертизи фуфайці (футболці) потерпілого ОСОБА_4 виявлено три колено-різаних ушкодження, розташованих в верхній частині передньої поверхні праворуч. На шортах ОСОБА_4 пошкоджень, які б мали ознаки дії колюче-ріжучого предмета, не виявлено. Зазначені в п.1 колено-різані ушкодження на фуфайці утворились внаслідок трикратної дії одного колюче-ріжучого предмета типу клинка ножа, який має вістря, лезо та обух. На наданому на дослідження клапті шкіри з передньої поверхні грудної клітини від трупа ОСОБА_4 виявлено одне колено-різане ушкодження, яке утворилось від однократної дії плаского колюче-ріжучого предмета, що має вістря, лезо, обух. Можливість утворення колено-різаних пошкоджень на фуфайці ОСОБА_4 та на клапті шкіри з передньої поверхні грудної клітини ОСОБА_4 від дії клинка наданого на експертизу ножа не виключена. Та визначити послідовність спричинення поранень неможливо через недостатню кількість судово-медичних даних.

       Відповідно до постанови старшого слідчого Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області Співак Н.М. від 10.08.2018 року, одяг потерпілого ОСОБА_4 : футболка (фуфайка) з коротким рукавом синього кольору з механічними пошкодженнями, шорти темно-синього кольору з плямами крові та ніж було визнано речовими доказами і передано на зберігання в камеру схову при Центральному ВП ГУНП в Миколаївській області.

Вище вказані обставини кримінального правопорушення та досліджені судом докази підтверджують, що заподіяні тілесні ушкодження обвинуваченою ОСОБА_1 є тяжкими, однак вони були нанесені потерпілому ОСОБА_12 від неприцільного удару ножем, а випадково попавши в грудну клітину.

На переконання суду згідно встановлених конкретних обставин справи, зокрема поведінки обвинуваченої під час та після вчинення злочину, що підтверджуються показами обвинуваченої, потерпілих ОСОБА_19 та ОСОБА_2 а також свідка ОСОБА_29 , узгоджується із іншими дослідженими судом доказами, обвинувачена ОСОБА_1 наносила удари ножем в невизначену частину тіла з невизначеним умислом, допускаючи можливість як заподіяння шкоди здоров`ю, так і настання смерті потерпілого, а тому повинна нести відповідальність лише за фактично заподіяні наслідки, у даному випадку - тяжкі тілесні ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Суд враховує перебіг подій, що передували вчиненню самого злочину, зокрема: потерпілий ОСОБА_12 та обвинувачена ОСОБА_1 спільно проживали однією сім`єю, за час проживання на фоні агресивного стану потерпілого ОСОБА_9 викликаного алкогольним сп`янінням, виникали сварки; за характеристикою свідків ОСОБА_35 , ОСОБА_5 , ОСОБА_26 , ОСОБА_25 . ОСОБА_12 зловживав спиртними напоями, у стані алкогольного сп`яніння агресивний, вчиняв бійки; крім цього, суд враховує підручне знаряддя злочину, вибране обвинуваченою; характер, рішучість та динамічність дій, вчинених обвинуваченою, їх раптовість для потерпілого; кількість нанесених тілесних ушкоджень, яких було декілька; а також поведінку обвинуваченої після вчинення злочину, а саме те, що, маючи можливість продовжити наносити тілесні ушкодження потерпілому, обвинувачена утрималася від подальших протиправних дій та сприяла у наданні допомоги, отже усвідомила свою вину і намагалася запобігти тяжким наслідкам, що свідчить про відсутність умислу на вбивство.

Також, судом враховується той факт, що потерпілий ОСОБА_12 перебував на обліку в ОНД з 26.11.2017 року з діагнозом: зловживання алкоголем, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, не мав постійного місця роботи, не мав власних джерел доходів.

Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення ухвалюється судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення.

За ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

В ході судового розгляду прокурором не ставилося питання про зміну правової кваліфікації обвинувачення, а тому суд вважає з метою ухвалення законного та справедливого рішення вийти за межі висунутого обвинувачення, змінивши правову кваліфікацію, так як обвинувачена вчинила кримінально каране діяння, яке за ступенем тяжкості є менш тяжким злочином, за яке повинна нести відповідальність.

Отже, судом в судовому засіданні не встановлено, а обвинуваченням не доведено наявність в діях ОСОБА_1 жодних мотивів, які б слугували підставою виникнення у обвинуваченої умислу спрямованого на вбивство потерпілого ОСОБА_9 .

Даючи юридичну оцінку встановленим обставинам, суд доходить висновку, що вказані дії, ОСОБА_1 повністю охоплюються диспозицією ч. 2 ст.121 КК України, умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, були помилково кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст.115 КК України, як умисне вбивство.

Таким чином, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд прийшов до переконання, що ОСОБА_1 винна у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України, а саме: умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, за що підлягає покаранню.

Згідно ч.1 ст.1 КК України цей Кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Частиною 1 ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

За правилами частини другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Ефективність покарання визначається тим, наскільки воно є законним, обґрунтованим і справедливим. Правильне призначення покарання є не тільки важливим засобом боротьби зі злочинністю, а й запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими та іншими особами.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IVпередбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах "Бакланов проти Росії" (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 року), згідно з якими досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним". У справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий надмірний тягар для особи".

При обранні виду і міри покарання суд, згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", враховує ступінь тяжкості вчиненого особою кримінального правопорушення, особливості кожного конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. 

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.121 КК України є тяжким злочином.

       Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття. Крім цього, на підставі ч. 2 ст. 66 КК України до таких обставин суд також відносить вчинення злочину вперше, характер стосунків обвинуваченої з потерпілим ОСОБА_12 , обстановку, яка передувала вчиненню кримінального правопорушення, наявність на утриманні двох малолітніх дітей ОСОБА_37 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_38 ІНФОРМАЦІЯ_4 , які страждають на підтверджені неврологічні захворювання.

Обтяжуючою обставиною суд визнає - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини цього Кодексу.

За змістом ст. 75 КК України, рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані в сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Питання призначення покарання та звільнення від його відбування визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання тощо.

Враховуючи фактичні обставини справи, характер вчиненого кримінального правопорушення та ступінь його тяжкості, обстановку, яка передувала вчиненню кримінального правопорушення та механізм нанесення тілесних ушкоджень, те що обвинуваченою вперше вчинене кримінальне правопорушення, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, які в разі призначення обвинуваченій суворого покарання (позбавлення волі) будуть зростати без батьківської підтримки та поради, що призведе до втрати родинних зв`язків між дочками та засудженою, дані про особу обвинувачену, яка за місцем проживання характеризується позитивно, аналогічну характеристику обвинуваченій надали допитані в ході судового розгляду свідки та потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_19 , на обліку у лікаря психіатра не знаходиться, її бездоганну процесуальну поведінку під час судового розгляду та визнання особою факту вчинення злочинних дій, та дійсне, відверте, а не уявне визнання свої провини у вчиненому, суд знаходить доцільним, необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення обвинуваченою нових кримінальних правопорушень, за наявності пом`якшуючих обставин (ч. 1, 2 ст. 66 КК України), що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, і з урахуванням думки потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_19 (батьки потерпілого ОСОБА_9 ), які не наполягали на призначенні суворого покарання обвинуваченій, призначити їй покарання із застосуванням положень ч.1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст. 121 КК України, вважаючи дане покарання справедливим та достатнім для попередження вчинення нових злочинів.

Суд не враховує характеризуючу обставину того, що обвинувачена перебувала на "П" обліку з діагнозом: зловживання алкоголем (довідка Миколаївського обласного наркологічного диспансеру №4340 з 09.05.2018 року), оскільки підставою взяття ОСОБА_1 на "П" облік слугувало, вчинення 09.05.2018 року кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи викладене, особу обвинувачену та її ставлення до вчиненого, її поведінку (не порушувала на досудовому розслідування та під час судового розгляду свої процесуальні обов`язки та умови обраного запобіжного заходу, не вчинила нових правопорушень), а також наявність в діях обвинуваченої пом`якшуючих обставин, суд вважає можливим застосувати дію ст. 75, ст. 76 КК України та звільнити обвинувачену від відбування призначеного покарання з випробуванням, вважаючи, що її виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

При цьому суд зазначає, що враховуючи принципи індивідуалізації та співмірності заходу примусу, характеру вчинених дій, така міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень), а також достатньою для того, щоб засуджена в умовах здійснення контролю за її поведінкою органом пробації довела своє виправлення.

Саме таке покарання, на думку суду, дасть можливість обвинуваченій ОСОБА_1 оцінити свої дії, стати на шлях виправлення, буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити "особистий надмірний тягар для особи", відповідатиме тяжкості кримінального правопорушення та справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

У кримінальному провадженні, законним представником потерпілого ОСОБА_3 - Ханчич Д.А заявлено цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_1 про стягнення аліментів в розмірі 18615 гривень та моральної шкоди в розмірі 100000 гривень завданих злочином, обґрунтовуючи його втратою годувальника та спричиненням моральної травми та появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін.

Вирішуючи питання про заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд дійшов висновку про таке.

Підстави, порядок звернення та розгляду цивільного позову в кримінальному процесі передбачено статтею 128 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, відповідно до частини четвертої та п`ятої цієї статті форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_23 посилається на те, що ОСОБА_18 втратив рідного батька та годувальника, це спричинило психологічні та моральні страждання, нервовий стрес та погіршення стану здоров`я останнього, та у ОСОБА_18 є права на відшкодування шкоди, які передбачені ст. 1200 ЦК України.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Судом встановлено, що згідно рішення Заводського районного суду м. Миколаєва № 2-7489 з ОСОБА_4 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_23 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 250 гривень на місяць, до досягнення сином повноліття.

Отже, суд дійшов висновку, що ОСОБА_39 як дитина померлого ОСОБА_4 відноситься до кола осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого (годувальника), оскільки були на його утриманні та потребували матеріальної допомоги.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на день смерті батька ОСОБА_4 , не досягнув 18-річчя.

Та за такого, оскільки вчинені ОСОБА_1 дії призвели до втрати батька (годувальника) потерпілого ОСОБА_3 , з ОСОБА_1 належить стягнути на його користь. аліменти призначені рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва, а саме з розрахунку по 250 гривень на місця за період з 09.05.2018 року до 15.10.2021 року, тобто з дня вчинення кримінального правопорушення, що призвело до смерті ОСОБА_4 , і до досягнення ОСОБА_40 повноліття.

Розмір аліментів нарахованих законним представником потерпілого ОСОБА_18 - ОСОБА_23 , суд вважає помилковими, оскільки, перерахування розміру аліментів, здійснюється на підставі вимог цивільного судочинства, та відповідно до частини першої статті 192 СК України, де зазначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом., що не було зроблено позивачем за час життя потерпілого ОСОБА_12 .

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Пунктом 1 ст. 129 КПК України визначено, що суд ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

       Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

       Визначаючи розмір заподіяної потерпілим моральної шкоди, суд вважає наявним причинно-наслідковий зв`язок між скоєним обвинуваченою злочином і перенесеними потерпілим моральними стражданнями.

       Судом встановлено, що заподіяння обвинуваченою ОСОБА_1 умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_4 , призвело до моральних страждань сина померлого ОСОБА_40 , його психологічних переживань.

       При визначені розміру моральної шкоди що підлягає відшкодуванню на користь потерпілого ОСОБА_3 , суд приймає до уваги тривалість фізичних та душевних страждань, страждання, які він переніс внаслідок втрати свого батька. Враховуючи глибину та тривалість душевних страждань, які потерпілий переніс, вимоги розумності та справедливості, суд визначає заявлений розмір грошового відшкодування в сумі 100000 гривень надмірним, оскільки, з встановлених судом обставин, відомо, що останнім часом потерпілий ОСОБА_4 зі своїм сином ОСОБА_3 зустрічався рідко, не мав близьких родинних відносин, фактично не допомагав останньому та рідко цікавився життям сина, як в свою чергу не цікався і син своїм батьком. Таким чином, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, розмір моральної шкоди у заявлених позивачем вимогах не є сумірним до моральних страждань.

       Крім того, у відповідності до вищезазначеної постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 4, суд при визначенні розміру моральної шкоди також враховує інші обставини, у даному випадку суд враховує, що у обвинуваченої ОСОБА_1 залишилися на утриманні дві малолітньої дочки, одна з яких донька померлого ОСОБА_9 , яка також залишилася без батьківського піклування, крім того матеріальний стан ОСОБА_1 не задовільний, вона не має постійного місця роботи, її поодинокі заробітки мають тимчасовий характер, а тому суд вважає за доцільне у частині відшкодування моральної шкоди вимоги задовольнити частково, та стягнути з обвинуваченої ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

Доля речових доказів у кримінальному провадженні вирішується в порядку ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст.ст. 118, 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 КПК України суд, враховуючи майновий стан особи обвинуваченого за власною ініціативою або за її клопотанням має право своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визначений строк.

Враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_1 офіційно ніде не працює, її заробітки не постійні та мають тимчасовий характер, на її утриманні знаходяться двоє малолітніх дітей 09.12.2011 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , одна з яких дитина померлого ОСОБА_9 , яка залишена без батьківського піклування, відсутність власного житла, а також той факт, що обвинувачена винна у кримінальному правопорушенні за ч. 2 ст. 121 КК України та має відповідати за майновим цивільним позовом, суд, за власною ініціативою вирішує про звільнення її від сплати процесуальних витрат по залученню експертів, які складають 12049 (дванадцять тисяч сорок дев`ять) гривень 85 (вісімдесят п`ять) копійок, які компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

       Запобіжний захід до обвинуваченої ОСОБА_1 не обирався, правові підстави для його обрання відсутні.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 129, 368, 370 - 374, 394 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, і призначити їй покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням і встановити іспитовий строк тривалістю -3 (три ) роки.

Відповідно до ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_16 в особі законного представника ОСОБА_23 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 10500 (десять тисяч пятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Речові докази у кримінальному провадженні :

- одяг ОСОБА_1 : джинси синього кольору, футболку (фуфайку, блузку) синього кольору з плямами крові - повернути ОСОБА_1 ;

- одяг потерпілого ОСОБА_12 : футболка (фуфайка) з коротким рукавом синього кольору з механічними пошкодженнями, шорти темно синього кольору з плямами крові, ніж- знищіти;

- зразки крові та змиви, зразок крові (речовий доказ до висновку №200 від 31.07.2018 року та фрагмент марлі зі змивами (речовий доказ до висновку №201 від 31.07.2018 року) - залишити в матеріалах судової справи 490/4616/19.

Процесуальні витрати по залученню експертів, які складають 12049 (дванадцять тисяч сорок дев`ять) гривень 85 (вісімдесят п`ять) копійок, компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя С.І. Гречана