ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2006 р. | № 3/72 (20/222) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Подоляк О.А. |
суддів : | Кочерової Н.О., Рибака В.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” |
на постанову | від 24.05.2006 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
у справі | № 3/72 (20/222) |
за позовом | ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” (надалі –Компанія) |
до | ВАТ по газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз” (надалі –Товариство) |
про | стягнення 11160137,46 грн. |
за участю представників: |
від позивача | - не з’явились |
від відповідача | - Ємець О.М., Кушнір Р.Ю. |
В С Т А Н О В И В:
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2006 р. (суддя Юзіков С.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2006 р. (судді: Науменко І.М., Голяшкін О.В., Білецька Л.М.), в частині стягнення основного боргу провадження у справі припинено в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку із відсутністю предмета спору; в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних та штрафу в позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням та постановою в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені, інфляційних нарахувань та відсотків річних, Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову в зазначеній частині скасувати, а згадані позовні вимоги задовольнити, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Законом України “Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР” ( Закон від 8 жовтня 1999 року - N 1136-ХІV, Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 48, ст.420 ) стаття 214 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) викладена в такій редакції:
“Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також: три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів”.
У прикінцевих положеннях передбачено, що цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг.
В силу положень ст. 1 Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” передбачають, що заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) (далі - житлово-комунальні послуги) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир (далі - громадяни), яка склалася на дату набрання чинності цим Законом (1 липня 2003 року) перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.
Статтею 5 названого Закону встановлено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували зобов’язальні відносини сторін, що в силу ст. ст. 4, 41, 151 ЦК УРСР виникли між сторонами на підставі договору на постачанню природного газу для потреб населення № 06/02-2070 від 28.12.2002 р.; встановили обставини погашення відповідачем основного боргу за поставлений природний газ, у зв’язку з чим підставно припинили провадження у справі в цій частині в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України; надали належну юридичну оцінку обставинам постачання природного газу для потреб населення, наявності заборгованості населення за газопостачання, реструктуризацію заборгованості населення; встановили, що допущене відповідачем прострочення виконання грошового зобов’язання пов’язане з оплатою населенням комунальних послуг; у зв’язку з цим, суди обґрунтовано врахували положення ст. ст. 1, 5 Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”, а також вірно застосували припис п. 2 Прикінцевих положень “Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР” до спірних відносин сторін та правильно відмовили у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, інфляційних нарахувань та відсотків річних; також, суди обґрунтовано відхилили вимоги про стягнення штрафу.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, підставно припинено провадження у частині стягнення основного боргу, обґрунтовано та правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних та штрафу.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2006 р. у справі № 3/72 (20/222) залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: Н. Кочерова
В. Рибак