Справа № 428/8610/21

Провадження № 2/428/1673/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Шубочкіної Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Волкової О.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву адвоката Заброднього Євгена Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Забродній Євген Олександрович, який діє в інтересах ОСОБА_3 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що 03.03.2008 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області було видано виконавчий лист по справі №2-800 про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини від усіх видів заробітку щомісячно.

Адвокат зазначає, що на сьогоднішній день позивач не працює, в нього значно погіршився матеріальний стан. ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народилась друга дитина ОСОБА_7 , яка також потребує належного матеріального забезпечення, сплата аліментів у повному обсязі не є для позивача можливою.

На підставі викладеного позивач просить суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього з 1/4 до 1/8 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою суду від 13.09.2021 вищевказану позовну заяву залишено без руху.

24.09.2021 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

29.09.2021 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду на 28.10.2021 о 09 год.00 хв за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

23.10.2021 відповідачем надано заперечення на позовну заяву про зменшення розміру аліментів, в якому відповідач надала свої пояснення та заперечення, з даним позовом ОСОБА_4 не згодна.

28.10.2021 до Сєвєродонецького міського суду Луганської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

В судовому засіданні представник позивача підтримав первісний позов, та додатково пояснив, що із народженням другої дитини у позивача значно погіршився матеріальний стан, на сьогоднішній день у позивача відсутній стабільний заробіток, позивач офіційно ніде не працює, та має заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 3326,45 грн. за період вересень - жовтень 2021 року. Чітких відповідей на питання суду та інших аргументів представник позивача не зміг надати.

Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, в судовому засіданні пояснила, що починаючи з 2008 року з ОСОБА_3 на її користь на утримання спільної дитини стягуються аліменти. З 2013 року позивач офіційно не працевлаштований, аліменти перераховував частково. До 2018 року позивач з сином ОСОБА_8 не спілкувався, ним не цікавився взагалі, але з 2018 року почав спілкуватися з дитиною, проводити з сином час, дарувати подарунки, однак, на початку 2021 року зник з життя дитини, не писав сину та не дзвонив. Відповідач заперечує проти погіршення матеріального стану позивача, бо як їй стало відомо, що в серпні 2020 року позивач придбав автомобіль.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції у Луганській області Гречишкіною О.В., відкрито виконавче провадження №6708181 з примусового виконання виконавчого листа №2-800 від 03.03.2008 щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частки від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10-ти розмірів прожиткового мінімуму, починаючи стягнення з 17.01.2008 і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Сєвєродонецьку Луганської області, про що складено відповідний актовий запис №352. Батьками записані - ОСОБА_3 та ОСОБА_10 .

Відповідно до довідки Державного центра зайнятості Сєвєродонецького МЦЗ ОСОБА_3 перебуває на обліку безробітних в Сєвєродонецькому міському центрі зайнятості.

Судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 17.09.2020 ОСОБА_3 належить автомобіль ЗАЗ VIDA, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 .

За положенням ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Згідно частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3ст. 51 Конституції України).

У відповідності дост. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Як передбачено ч. ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789X11 (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно дост. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, передбаченіст. 182 СК України, а саме:стан здоров`я та матеріальне становище дітей; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» N 3 від 15.05.2006 року передбачено, що згідно з ч. 3ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Згідно ч. 1ст. 191 СК України - аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. У відповідності до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно дост. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відтак, обов`язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов`язання батьків. Обов`язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Виходячи зі змісту ст. ст. 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Так, Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

Крім того, пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України N 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів, у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

З зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Відповідно дост. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При вирішенні даного спору суд приймає до уваги ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, якою визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Також, згідно із ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Позивач, вважає, що значне погіршення його матеріального становища є підставою для звернення до суду з вимогою про зменшення розміру стягуваних з нього аліментів на користь відповідачки на утримання сина.

Згідно судової практики ЄСПЛ суд повинен дотримуватись справедливого балансу між інтересами батьків та дитини, і приділяти першочергову увагу найкращим інтересам дитини.

Враховуючи, що неповнолітній син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на утриманні матері ОСОБА_4 , і даний факт сторонами не спростовується, суд приходить до висновку, що вона потребує матеріальної допомоги з боку ОСОБА_3 .

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків, суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

З наданих позивачем документів, вбачається лише той факт, що на його утриманні перебуває малолітня ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проте, до позову не додано жодних доказів, які б свідчили про спільне проживання з матір`ю дитини.

Доводів та доказів на підтвердження своїх вимог позивачем, які б слугували підставою для зменшення розміру аліментів, суду надано не було. Належних і допустимих доказів, які б підтверджували погіршення матеріального становища також не надано. Чітких відповідей та аргументів представником позивача надано не було.

Вирішуючи питання про зміну розміру аліментів суд виходить з того, що стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно зі становищем одержувача аліментів. Судом, також, прийнято до уваги, що обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладено на обох батьків.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем в позовній заяві, та оцінивши, відповідно дост. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що позивач працездатного віку, має задовільний стан здоров`я, власний транспортний засіб, будь-яких інших належних та допустимих доказів про погіршення його матеріального стану з моменту стягнення аліментів на утримання сина не надав, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 192 СК України) та позиції Верховного Суду України, на думку суду, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за судовим наказом розміру аліментів, адже факт наявності у позивача цивільної дружини та другої дитини, яку він утримує, не може слугувати самостійною підставою для зменшення їх розміру, та те, що розмір стягуваних аліментів за судовим рішенням не є завищеним та відповідає розміру, передбаченому нормами діючого Сімейного кодексу України, а тому відмовляє в задоволенні позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно дост. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 133, 141, 259,265,268,273,354,355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

- позивач: ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;

- представник позивача: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ;

- відповідач: ОСОБА_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Суддя Т. В. Шубочкіна