КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 367/2292/19 Провадження № 11-кп/824/4636/2021 Головуючий в суді першої інстанції: Линник В.Я. Доповідач: Трясун Ю.Р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Трясуна Ю.Р.,

суддів Мосьондза І.А.,

Новова С.О.,

секретаря судового засідання Чугай М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційними скаргами захисника Чеха Андрія Степановича в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Цілуванської Світлани Сергіївни в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 листопада 2021 року, -

за участю прокурора Грушевської М.І.

захисника Цілуванської С.С.

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляційній скарзі захисник Чех А.С., в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 листопада 2021 року та постановити нову, якою змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт.

Захисник Цілуванська С.С. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 листопада 2021 року та постановити нову, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 10 листопада 2021 року обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 07 січня 2022 року включно.

Таке рішення суд мотивував тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні тяжкого умисного злочину та при цьому мають непогашену судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень, що свідчить про наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, що перебуваючи на волі, обвинувачені зможуть незаконно впливати на потерпілого, який ще не допитаний в судовому засіданні та при цьому, зможуть вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, при постановленні ухвали суд також врахував ту обставину, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення в іншому кримінальному провадженні. А тому з урахуванням наведених ризиків, дійшов до висновку, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов`язків.

В доводах апеляційної скарги захисник Чех А.С. посилається на те, що жодний ризик, визначений положеннями ст. 177 КПК України, який би свідчив про необхідність тримання обвинуваченого під вартою не був доведений прокурором.

Зокрема, як зазначає захисник, у даному кримінальному провадженні судом першої інстанції було допитано усіх свідків та обвинувачених, а також досліджено усі докази. Недопитаним залишився лише потерпілий, який не з`являється в судові засідання, а його місцезнаходження є невідомим для правоохоронних органів та суду, а тому, на думку апелянта, виходячи із зазначених прокурором ризиків, продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 є не доцільним.

В той же час, апелянт звертає увагу на те, що ризик вчинення ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення є лише припущенням прокурора та не підтверджується жодним доказом, а зазначення ризиком того, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні іншого кримінального правопорушення, суперечить ч. 2 ст. 2 КК України, оскільки порушує принципи презумпції невинуватості, визначені положеннями наведеної статті.

Крім того, апелянт зазначає, що ОСОБА_1 жодним чином не може впливати на потерпілого, оскільки його місцезнаходження є невідомим, а тому на думку захисника, наведений ризик не може бути підставою продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.

Підсумовуючи апелянт вважає, що ухвала суду є необґрунтованою та підлягає скасуванню з постановленням нової, якою необхідно змінити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт.

В доводах апеляційної скарги захисник Цілуванська С.С. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 зазначає, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та невмотивованою, а висновки суду в ній не відповідають фактичним обставинам.

Так, апелянт посилається на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази того, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України та забезпечити належне виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

На переконання сторони захисту, обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту, зможе запобігти ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, а тому в даному випадку відсутні підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 .

В той же час, апелянт зазначає, що ризик наведений прокурором щодо впливу обвинуваченого на потерпілого у даному кримінальному провадженні є необґрунтованим з тих підстав, що ані суду, ані правоохоронним органам не відоме його місцезнаходження.

З урахуванням наведеного, на думку захисника, суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , а тому оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, з постановленням нової, якою обвинуваченому необхідно обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Під час апеляційного розгляду захисник Цілуванська С.С. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, прокурор заперечував щодо задоволення апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.

Під час розгляду клопотання суд встановив, що відсутні переконливі докази на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки існує висока ймовірність того, що обвинувачені можуть ухилитись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Також з огляду на обставини обвинувачення та тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачуються останні, який є тяжким злочином, суд вважав за необхідне продовжити тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою в межах двох місяців.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. В той же час, в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступлення від принципу поваги до особистої свободи, а також забезпечує не тільки права підозрюваних, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Колегія суддів погоджується з тим, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Доводи апеляційних скарг про необґрунтованість ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на матеріалах провадження.

Також не знайшли свого підтвердження доводи захисників щодо того, що обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, зможуть запобігти ризикам, встановлених ст. 177 КПК України.

В той же час, твердження апелянтів про те, що обвинувачені не зможуть впливати на потерпілого, оскільки його місцезнаходження є невідоме суду та слідчим органам, не можуть слугувати обставинами, які б спростовували ризики, на які посилається суд в ухвалі.

Так, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином усі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, на підставі яких прийняв відповідне рішення.

За сукупності таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше застосований до обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даному етапі судового провадження забезпечити виконання обвинуваченими їх процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419, 4221 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги захисника Чеха А.С. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Цілуванської С.С. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 листопада 2021 року, якою обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 07 січня 2022 року включно, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Ю.Р. Трясун І.А. Мосьондз С.О. Новов