Ухвала

Іменем України

13 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 378/139/21

провадження № 61-18764ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 19 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки і піклування Ставищенської селищної ради Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини і визначення способів участі батька у вихованні дитини,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив: зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у спілкуванні та побаченнях з дитиною - ОСОБА_3 ; зобов`язати ОСОБА_2 за два дні до дня зустрічі із сином надати точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання таких змін - повідомити про це особисто на наступний день з дня настання таких обставин; встановити такі способи участі у вихованні та спілкуванні із сином: побачення через тиждень з 14 год. до 18 год. неділі; побачення через тиждень з 18 год. п`ятниці до 18 год. неділі, з перебуванням сина за місцем його проживання; необмежене спілкування засобами зв`язку; спільний відпочинок три тижні літніх канікул та два тижні зимових канікул з правом поїздок по території України; по черзі спільне проведення із сином святкових днів (день народження сина, новорічні та різдвяні свята).

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що у шлюбі з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_3 , який зареєстрований та фактично проживає з матір`ю. Після розлучення ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у побаченнях та спілкуванні із сином, стосовно чого він неодноразово звертався до працівників поліції. Розпорядженням Ставищенської районної державної адміністрації від 09 вересня 2020 року йому встановлено дні та години побачення із сином: друга та четверта субота-неділя місяця з 10 год. 00 хв. ранку суботи до 16 год. 00 хв. дня неділі з виїздом дитини за місцем його проживання. Вказане розпорядження порушує його права та обов`язки, передбачені статтями 153, 157, 158 Сімейного кодексу України (далі - СК України), а також суперечить інтересам дитини.

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 19 липня 2021 року позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні їх сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення зустрічей з дитиною: кожної першої та третьої п`ятниці, суботи та неділі з 18 год. 00 хв. п`ятниці до 18 год. 00 хв. неділі за місцем проживання батька, а також кожного року під час зимових шкільних канікул терміном 7 календарних днів та літніх шкільних канікул терміном 30 календарних днів для організації відпочинку дитини, за домовленістю з матір`ю дитини; необмежене спілкування ОСОБА_1 із сином засобами телефонного, електронного та іншого зв`язку, окрім нічних годин з 21 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. Зобов`язано ОСОБА_2 за добу до зустрічі ОСОБА_1 із сином надавати точну інформацію щодо фактичного перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позов і визначаючи конкретний порядок участі позивача у вихованні дитини, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має всі умови для спілкування з дитиною, працює, за місцем проживання характеризується позитивно, тому відсутні підстави для позбавлення його права на спілкування з дитиною. Місцевий суд встановив, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють можливості позивача регулярно спілкуватися із сином та брати участь у його вихованні, та, врахувавши вік дитини, особливості її розвитку в такому віці, які обумовлені характером та тривалістю його відносин, чуттєво-емоційного зв`язку з родиною, в якій він проживає, суд дійшов висновку про необхідність визначення вищевказаного способу участі позивача у вихованні сина.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року (повний текст якої складено 22 жовтня 2021 року) апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 19 липня 2021 року змінено в частині встановленого судом часу побачень з дитиною. Встановлено зустрічі з дитиною кожної першої та третьої суботи та неділі з 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Змінюючи рішення місцевого суду в частині встановленого часу побачень з дитиною, апеляційний суд виходив з того, що визначений судом першої інстанції спосіб (час) побачень батька із сином стосовно встановлення зустрічей з дитиною: кожної першої та третьої п`ятниці, суботи та неділі з 18 год. 00 хв. п`ятниці до 18 год. 00 хв. неділі за місцем проживання батька не повною мірою відповідатиме інтересам дитини, оскільки у сина сторін буде відсутній час для відпочинку від учбового процесу, що не піде дитині на користь. Спосіб (час) участі батька у вихованні дитини та спілкуванні із сином має перш за все відповідати якнайкращим інтересам дитини.

19 листопада 2021 року ОСОБА_1 подав засобами електронного зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду в частині встановлення часу побачень з дитиною та змінити його, викласти його зміст в такій редакції: побачення через тиждень з 18 год. 00 хв. п`ятниці до 18 год. 00 хв. неділі за місцем проживання батька ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу із зазначенням в ній передбаченої (передбачених) статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга та доплатити судовий збір в розмірі 908 грн. При цьому заявнику було роз`яснено про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

08 грудня 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучив: 1) квитанцію від 08 грудня 2021 року № 82449 про сплату судового збору в розмірі 908 грн; 2) уточнену касаційну скаргу на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 19 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року.

В уточненій касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ставищенського районного суду Київської області від 19 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року в частині встановлення часу побачень з дитиною та змінити його, викласти його зміст в такій редакції: побачення через тиждень з 18 год. 00 хв. п`ятниці до 18 год. 00 хв. неділі за місцем проживання батька ОСОБА_1 .

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Уточнена касаційна скарга ОСОБА_1 містить обґрунтування, підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Уточнена касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що бажаним є саме систематичне спілкування дитини з тим з батьків, що проживає окремо, а не епізодичні несподівані зустрічі. Це спілкування не може носити формальний характер, воно повинно приносити користь дитині, бути джерелом її повноцінного розвитку і виховання. Оскаржуваними судовими рішеннями йому виділено всього більше доби спілкування із сином, а матері, відповідно, два тижні. Суди попередніх інстанцій не врахували змісту статей 141, 153, 157-157 СК України, статей 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», статей 3, 7, 9, 18 Конвенції про права дитини та визначили спосіб його участі у вихованні сина, який не відповідає інтересам дитини. Крім цього, висновок апеляційного суду про необхідність зміни графіку зустрічей батька з дитиною, а саме - кожної першої та третьої суботи місяця з 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі, оскільки за встановлення більшої кількості часу зустрічей у сина буде відсутній час для відпочинку від учбового процесу, що не піде дитині на користь, суперечить висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 522/2593/19, про те, що, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Судами встановлено, що з 27 листопада 2012 року по 14 лютого 2020 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, під час якого ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_3 .

Розпорядженням Ставищенської районної державної адміністрації Київської області від 09 вересня 2020 року № 165 «Про встановлення днів та годин побачень ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » та висновком органу опіки та піклування Ставищенської селищної ради щодо вирішення спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини і визначення способів участі батька у вихованні дитини встановлено дні та години побачень ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 , а саме: друга, четверта субота-неділя місяця з 10 год. 00 хв. ранку суботи до 16 год. 00 хв. дня неділі, з виїздом дитини за місцем проживання батька, через тиждень (за попередньою домовленістю обох сторін); зобов`язано ОСОБА_1 своєчасно повертати сина до матері за місцем проживання; надано батькам право змінювати порядок побачень з дитиною за їх взаємною згодою; матері дитини - ОСОБА_2 не перешкоджати побаченням батька із сином, сприяти спілкуванню дитини з батьком засобами зв`язку.

Згідно з довідкою-характеристикою від 22 лютого 2021 року № 70 ОСОБА_1 працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ясенсвіт», проживає в селі Іванівка Білоцерківського району Київської області, позитивно характеризується за місцем проживання.

ОСОБА_1 своєчасно сплачує аліменти на сина.

Між сторонами виник конфлікт, що є перешкодою для спільного вирішення батьками питань, пов`язаних з вихованням дитини, а також участі позивача як батька дитини у спілкуванні з нею.

Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно з частиною другою статті 1 Конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Законом України від 03 серпня 2006 року № 69-V, предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною п`ятою статті 19 СК України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до частини першої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Частинами першою, другою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 158 СК України).

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частин першої, другої статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми від 15 травня 2003 року, ратифікованої Законом України від 20 вересня 2006 року № 166-V, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

Визначаючи конкретний порядок участі позивача у вихованні дитини, суди попередніх інстанцій врахували, що форми й методи її виховання не повинні суперечити Конституції України (статті 52), Конвенції про права дитини (статтям 8, 12, 16, 19, 28, 31, 32, 34, 36, 37), Декларації прав дитини, Закону України «Про охорону дитинства», та взяли до уваги надані в судовому засіданні пояснення сторін і представника органу опіки та піклування.

Змінюючи рішення місцевого суду в частині встановленого часу побачень з дитиною, апеляційний суд погодився з визначеним судом першої інстанції способом участі позивача у вихованні сина та вказав, що такий спосіб має, перш за все, повною мірою відповідати якнайкращим інтересам дитини.

З огляду на викладене, врахувавши вік дитини, його зайнятість в учбовому процесі та необхідність мати час для відпочинку від навчання, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зміни графіку побачень батька із сином, встановивши зустрічі батька з дитиною кожної першої та третьої суботи місяця з 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі.

При цьому колегія суддів апеляційного суду вказала, що батько має право на безперешкодне необмежене спілкування із сином засобами телефонного, електронного та іншого зв`язку, окрім нічних годин з 21 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв., що відповідатиме інтересам дитини.

Наведені висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з правовими висновками щодо застосування статей 141, 153, 157, 159 СК України, викладеними в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року у справі № 127/4017/20, про те, що суд при встановленні способу спілкування, має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини, що не суперечить правовим висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 522/2593/19, про те, що визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.

Необхідність дотримання розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини, з огляду на встановлені судом обставини зайнятості дитини в учбовому процесі, не свідчить про неврахування принципу рівності прав батьків у вихованні дитини, а дає підстави для висновку про дотримання судом принципу забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо визначення способу участі у вихованні дитини насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 30 березня 2021 року у справі № 542/1428/18 (провадження № 61-18612св19), від 07 квітня 2021 року у справі № 760/15242/19 (провадження № 61-16883св20).

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з установленими судами обставинами і оцінкою доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, Верховний Суд вже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.

В постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Виходячи з викладеного, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за його участю.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 19 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки і піклування Ставищенської селищної ради Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини і визначення способів участі батька у вихованні дитини.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко