2-968/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"27" січня 2011 р.                                         при секретарі судових засідань                    Горбань О.Ю.

при участі

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів в порядку регресу, суд -

встановив:

Позивач звернулася з позовом до відповідачів про стягнення в порядку регресу 1 892,17 грн., 92,42 грн. виконавчого збору, 10,55 грн. виконавчих витрат та 1 000 грн. моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності, по 1/3 частині, їй та відповідачам. Основним квартиронаймачем є ОСОБА_5. Вона з 2003 року у вказаній квартирі не проживає. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 10.12.2004 року у справі №2-4572 з неї та ОСОБА_5 стягнено солідарно 392,35 грн., рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 16.12.2004 року у справі №2-6293 з неї та ОСОБА_5 стягнено солідарно 579,88 грн., рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 15.06.2005 року у справі №2-1140 з неї та ОСОБА_5 стягнено солідарно 1032,00 грн. та рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 26.12.2008 року у справі №2-1201 з неї, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 стягнено солідарно 894,20 грн. Підставою стягнення є заборгованість за утримання та обслуговування квартири АДРЕСА_1. Усі вказані кошти було стягнено з неї, а тому просить стягнути з решти солідарних боржників грошові кошти у рівній частці, за вирахуванням частки, яка припадає на неї. Просить стягнути також виконавчий збір та виконавчі витрати. Зазначає, що діями відповідачів, які полягали у несплаті за обслуговування квартири їй заподіяно також моральну шкоду, яка нею оцінена в 1 000 грн.

В судовому засіданні представник позивачки –ОСОБА_2, що діє згідно довіреності (а.с.14) позов підтримав, дав пояснення аналогічні фабулі позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_3 позов заперечив. Пояснив, що він та його мати ОСОБА_5 сплачували комунальні послуги та проводили ремонтні роботи у квартирі АДРЕСА_1, а також зазначив, що на даний час він з мамою здійснює оплату за комунальні платежі. Просить відмовити в позові.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилася, про причини неявки суд не повідомила. Суд, з урахуванням думки учасників процесу, які з’явилися вважає за можливе розглянути справу у її відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши та перевіривши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що заочним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 26.12.2008 року у справі №2-1201/08 із ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 стягнуто солідарно заборгованість за утримання та обслуговування квартири АДРЕСА_1 в сумі 894,20 грн., 51,00 грн. державного мита та 30,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Вказане рішення не оскаржувалося та набрало законної сили і не заперечується сторонами спору.

Як вбачається із довідок Управління з виплати пенсій Головного управління пенсійного фонду України у Львівські області Пенсійного фонду України №6425/09-01 від 26.05.2010 року та №09/0112272 від 13.10.2010 року згідно виконавчого листа №2-1201/08 виданого 06.04.2009 року Личаківським районним судом м. Львова, з пенсії ОСОБА_4 за період з 01.04.2010 року по 31.10.2010 року утримано заборгованість в сумі 942,20 грн. на користь ЛКП «№507».

У відповідності до ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відповідно до ст.544 ЦК України, боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Враховуючи наведені приписи, на підставі рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26.12.2008 року у справі №2-1201/08, у позивачки –ОСОБА_4 та відповідачів: ОСОБА_5, ОСОБА_3 виникло солідарне зобов’язання перед ЛКП «507»в сумі 894,20 грн. основного боргу, 51,00 грн. державного мита та 30,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Сплативши борг перед ЛКП «507»у ОСОБА_4 в сумі 942,20 грн. виникло право зворотної вимоги до решти боржників, а саме до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у рівній частці за вирахуванням частки, яка припадає на неї, тобто по 314,06 грн.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення із відповідачів по 314,06 грн. є підставними та підлягають до задоволення.

Щодо вимог про стягнення з відповідачів сплаченого позивачем виконавчого збору та виконавчих витрат, то такі до задоволення не підлягають.

Відповідно до ст.541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження»виконавчий збір стягується з боржника у разі невиконання ним рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, а витрати на проведення виконавчих дій пов’язані з виконанням судового рішення. Нормами вказаного закону не передбачено солідарності зобов’язання із сплати судового збору та витрат на здійснення виконавчого провадження.

Тому суд прийшов до висновку, що виконавчий збір і витрати виконавчого провадження не є солідарним зобов’язанням усіх боржників, а лише боржника, з якого стягнуто заборгованість в одному виконавчому провадженні.

Не підлягають до задоволення позовні вимоги і про стягнення із відповідачів в користь позивачки моральної шкоди, оскільки  позивачкою не доведено, а судом в процесі розгляду справи не знайдено доказів про наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Отже, позов підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 209, 213, 214, 215 ЦПК України, суд –

вирішив:

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_4 відшкодування в порядку регресу в розмірі 314 (триста чотирнадцять) грн. 06 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 відшкодування в порядку регресу в розмірі 314 (триста чотирнадцять) грн. 06 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в користь держави судовий збір у сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: