Номер провадження: 22-ц/813/596/21

Номер справи місцевого суду: 522/19465/15-ц

Головуючий у першій інстанції Івченко В.Б.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       20.12.2021 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Поворозко І.Ю.,

переглянувши справу №522/19465/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 7 грудня 2015 року у складі судді Івченка В.Б.,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_4 , звернувшись 16 вересня 2015 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що 3 липня 2014 року уклав з ОСОБА_3 договір позики, за яким передав 7200,00 грн. (еквівалент 600 доларів) на 12 місяців. Поручителем за вказаною позикою виступив ОСОБА_2 . Посилаючись на не повернення боргу та не сплату процентів за користування коштами, позивач ОСОБА_4 просив стягнути солідарно з позичальника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_2 борг 600 доларів США та відсотки по пункту 4.1 Договору за користування коштами за період з 1 січня 2015 року по 17 червня 2015 року в сумі 330 доларів США, додаткові відсотки (відповідальність) по пункту 9.2 Договору за період з 1 січня 2015 року по 17 червня 2015 року 1670 доларів США, а всього стягнути 2600 доларів, що еквівалентно 54729,74 грн. (а.с.2).

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2015 року відкрито провадження у справі (а.с.9).

6 жовтня 2015 року позивач ОСОБА_4 подав заяву про збільшення позовних вимог та стягнення заборгованості станом на 3 жовтня 2015 року в загальній сумі 7030,80 доларів США, що по курсу НБУ станом на 3 жовтня 2015 року рівно 147991,31 грн. (600 доларів сума позики; 360 доларів проценти згідно пункту 4.1 договору за період з 1 січня 2015 року по 3 липня 2015 року; 1830 доларів додаткові проценти згідно пункту 9.2 договору за період з 1 січня 2015 року по 3 липня 2015 року; 1674 доларів проценти згідно пункту 9.5 договору за період з 3 липня 2015 року по 3 жовтня 2015 року; 2566,8 доларів пеня згідно пункту 9.4 договору за період з 3 липня 2015 року по 3 жовтня 2015 року (а.с.18).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 7 грудня 2015 року, ухваленим в порядку заочного розгляду справи, позов задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 борг в сумі 7030,80 доларів США, що по курсу НБУ на день ухвалення рішення еквівалентно 166278,42 грн. стягнуто з відповідачів солідарно на користь держави судовий збір в сумі 1662,78 грн. (а.с.35-37).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2016 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 7 грудня 2015 року повернуто заявнику (а.с.58-59).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2016 року (описку виправлено ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 2 грудня 2016 року) заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 7 грудня 2015 року залишено без задоволення (а.с.79, 84).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 8 лютого 2017 року апеляційну скаргу представника в інтересах ОСОБА_3 задоволено частково; заочне рішення скасовано в частині стягнення судових витрат; стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в сумі 1662,78 грн., в решті рішення залишено без змін (а.с.114-117).

В касаційному порядку справа не переглядалась.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а.с.148-149).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 липня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині вимог до нього.

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Згідно договору поруки від 3 липня 2014 року він ОСОБА_2 як поручитель мав відповідати перед ОСОБА_1 за зобов`язаннями позичальника ОСОБА_3 , що виникли з договору позики від 3 липня 2014 року на суму позики 7200,00 грн., тобто відповідати за зобов`язаннями, визначеними в національній валюті. Вимоги про стягнення з нього як з поручителя 7030,80 доларів США не підлягають задоволенню, так як він зобов`язувався щодо боргу в національній, а не в іноземній валюті. Крім того, договір поруки не дійсний, так як не підписаний ОСОБА_1 . Місце виконання договору вказано без зазначення номеру квартири в багатоквартирному будинку. За умовами договору поруки його поручителя зобов`язання перед кредитором позичальника виникають лише з моменту отримання повідомлення про невиконання ОСОБА_3 прийнятих на зобов`язань, проте ніяких повідомлень від ОСОБА_1 не отримував. Справу розглянуто за його відсутності, заочне рішення не отримував, про рішення суду стало відомо у 2020 році на стадії його виконання, про перегляд заочного рішення відмовлено безпідставно.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення без змін, при цьому обґрунтовані заперечення щодо змісту та вимог апеляційної скарги як такі у відзиві відсутні (а.с.196).

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_2 в межах доводів та вимог поданої ОСОБА_2 апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України). Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України (ч.1 ст.509 ЦК України). Зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (ст.524 ЦК України). Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст.526 ЦК України).

Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч.ч.1,2 ст.533 ЦК України).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст.536 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою (ч.1 ст.546 ЦК України). За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржника (ч.1 ст.553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед боржником як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики); договір позики є укладеним з моменту передання грошей (ст.1046 ЦК України).

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми (ст.1047 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Між ОСОБА_1 як позикодавцем та ОСОБА_3 як позичальниками укладено у простій письмовій формі Договір позики грошових коштів від 3 липня 2014 року в сумі 7200,00 грн., еквівалент 600,00 доларів США, на строк 12 місяців. За умовами договору плата за користування коштами складає 120% річних (10% у місяць) 720,00 грн., еквівалент 60,00 доларів США, з остаточним поверненням суми позики не пізніше 3 липня 2015 року (а.с.32-33).

На підтвердження отримання коштів по Договору позики грошових коштів від 3 липня 2014 року надано розписку ОСОБА_3 від 3 липня 2014 року про отримання 7200,00 грн., еквівалент 600,00 доларів США (а.с.31).

Між ОСОБА_1 як позикодавцем та ОСОБА_2 як поручителем укладено у простій письмовій формі Договір поруки від 3 липня 2014 року, за яким поручитель ОСОБА_2 зобов`язався відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання всіх зобов`язань, що виникли з Договору позики від 3 липня 2014 року, укладеного між позикодавцем та позичальником ОСОБА_3 в сумі 7200,00 грн. За умовами договору поручитель відповідає перед позикодавцем у такому ж обсязі, що й позичальник, по основному боргу, сплаті процентів, підвищених процентів, неустойки за договором позики (а.с.28-29).

Таким чином, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникли правовідносини позики грошових коштів, із забезпеченням виконання зобов`язання ОСОБА_3 порукою ОСОБА_2 .

Написання ОСОБА_3 розписки від 3 липня 2014 року про отримання від ОСОБА_1 за Договором позики від 3 липня 2014 року грошових коштів в сумі 7200,00 грн. (еквівалент 600 доларів США) не спростовано, оригінал розписки знаходився у ОСОБА_1 , оригінал розписки та оригінал Договору позики від 3 липня 2014 року залучено судом першої інстанції до матеріалів справи (а.с.31, 32-33).

Оскільки розписка є документом, що підтверджує передачу грошей позикодавцем позичальникові, то, виходячи від зворотного, знаходження оригіналу розписки у позикодавця є підтвердження не повернення суми повністю чи частково.

Таким чином, фактичне знаходження оригіналу розписки у ОСОБА_1 спростовує доводи про повернення боргу, докази протиправного утримання ОСОБА_1 у себе боргової розписки, рівно як докази повернення суми позики повністю чи частково в справі відсутні.

За змістом позовних вимог, пред`явлених до суду 16 вересня 2015 року, позивач ОСОБА_1 зазначає, що сума позики не повернута, в останнє за користування коштами ОСОБА_3 сплатив проценти 27 грудня 2014 року.

У розумінні статей 1046, 1048 ЦК України позичальник ОСОБА_3 за Договором позики від 3 липня 2014 року мав повернути позикодавцю ОСОБА_1 таку ж суму грошових коштів (суму позики), яка йому була передана.

За Договором позики від 3 липня 2014 року сума позики рівна 7200,00 грн., грошовий еквівалент суми позики визначено в іноземній валюті 600,00 доларів США (п.1.1 Договору).

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконано у гривні (валюті позики), а оскільки у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу (інший порядок її визначення договором, законом чи іншим нормативно-правовим актом не встановлений).

Отже, стягненню на користь позивача підлягає сума позики у гривнях, визначена за офіційним курсом НБУ іноземної валюти (еквіваленту) до гривні на день ухвалення рішення, що є рівним 16348,98 грн. (7200 грн., еквівалент станом на дату позики 600 доларів; 600 доларів США х 27,2483 грн. за 1 долар США по курсу НБУ станом на 20 грудня 2021 року, що рівно 16348,98 грн.).

За Договором позики від 3 липня 2014 року за користування коштами проценти встановлені у розмірі 120% річних (10% в місяць) 720 грн., грошовий еквівалент суми процентів визначено в іноземній валюті 60,00 доларів США на місяць (п.4.1 Договору).

Сплата процентів за користування чужими грошовими коштами передбачена статтями 536, 1048 ЦК України та договором.

Договір позики від 3 липня 2014 року є оплатним, оплатність позики передбачена договором, розмір і порядок одержання процентів встановлений договором.

Отже, стягненню на користь позивача підлягає сума процентів у гривнях за період з 3 січня 2015 року по 3 липня 2015 року, визначена за офіційним курсом НБУ іноземної валюти (еквіваленту) до гривні на день ухвалення рішення, що є рівним 9809,39 грн. (720 грн., еквівалент станом на дату позики 60 доларів США; 60 доларів США х 6 місяців = 360 доларів США х 27,2483 грн. за 1 долар США по курсу НБУ станом на 20 грудня 2021року, що рівно 9809,39 грн.).

Таким чином, за Договором позики від 3 липня 2014 року неповернутою станом на 3 липня 2015 року була сума позики та проценти за користування грошовими коштами позики за період з 3 січня 2014 року по 3 липня 2014 року, що в загальній сумі становило 26158,37 грн. (16348,98 грн. + 9809,39 грн. = 26158,37 грн.) (еквівалент 960 доларів США по курсу НБУ 27,2483 грн. за 1 долар США станом на 20 грудня 2021 року дату ухвалення рішення).

Наслідки порушення договору позичальником врегульовані статтею 1050 ЦК України, відповідно до положень частини 1 даної статті якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Позивач ОСОБА_1 вимоги про застосування передбаченої статтею 625 ЦК України відповідальності за порушення грошового зобов`янння у даній справі не заявляв, тому в силу визначеного статтею 13 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства наразі суд не застосовує правові наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, чого ОСОБА_1 не позбавлений права пред`явити поданням до суду відповідного позову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення «додаткової процентної оплати» відповідно до пункту 9.2 Договору позики від 3 липня 2014 року (еквівалент 10 доларів в день) за період з 1 січня 2015 року по 3 липня 2015 року в сумі 1830 доларів США (183 дні х 10 доларів = 1830 доларів) не є процентами за користування грошовими коштами (сумою позики). Пункт 9.2 знаходиться в розділі 8 Договору, який передбачає відповідальність сторін, проте правова природа цього стягнення не узгоджується з встановленими статтею 1050 ЦК України наслідками порушення договору позичальником. За таких обставин, позовна вимога про стягнення 1830 доларів США не має правових підстав для задоволення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення відповідно до пункту 9.5 Договору процентів в розмірі 240% річних за період з 3 липня 2015 року по 3 жовтня 2015 року в сумі 1674 доларів США (2790 х 240% х 92 дня); про стягнення відповідно до пункту 9.4 Договору пені за період з 3 липня 2015 року по 3 жовтня 2015 року в сумі 2566,80 доларів США (2790 х 1% х 92 дня) також не мають правових підстав для задоволення, оскільки правова природа цих стягнень не узгоджується з встановленими статтею 1050 ЦК України наслідками порушення договору позичальником. Крім того, період стягнення виходить за межі строку повернення позики (договір позики укладено 3 липня 2014 року на строк до 3 липня 2015 року), будь-які нарахування на підставі положень договору поза межами 3 липня 2015 року є безпідставними.

Передбачена статтею 627 ЦК України презумпція свободи договору передбачає визначення умов договору з урахуванням вимог Закону, розумності, справедливості. Умови, зокрема, пунктів 9.2, 9.4, 9.5 Договору не ґрунтуються на Законі, не відповідають вимогам розумності та справедливості.

Відповідно до положень пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Судове рішення 7 грудня 2015 року ухвалено за відсутності відповідача ОСОБА_2 , докази належного повідомлення відповідача ОСОБА_2 про дату, час та місце засідання суду в справі відсутні. Немає жодних даних про те, що даному відповідачу на 7 грудня 2015 року надсилалась судова повістка чи у інший спосіб він повідомлявся про розгляд справи (т.1 а.с.19-27, 35).

Суд не надсилав відповідачу ОСОБА_2 уточнені позивачем ОСОБА_1 6 жовтня 2015 року позовні вимоги, за змістом яких розмір позовних вимог збільшився з 2600 доларів США до 7030,80 доларів США. Відсутніми також є й докази того, що про суттєве збільшення позовних вимог був повідомлений інший відповідач ОСОБА_3 (т.1 а.с.18, 23-26).

Тобто, суд, прийнявши від позивача уточнені (збільшені) позовні вимоги, не виконав вимог процесуального закону, не надіслав такі відповідачам у справі та, відповідно, не отримавши від відповідачів жодних пояснень, заперечень тощо щодо цих вимог, ухвалив рішення по суті, яким задовольнив позов повністю.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо розгляду судом справи та ухвалення рішення за його відсутності без належного повідомлення не лише про дату, час, місце засідання суду та про суттєве збільшення позовних вимог, не спростовані, як наслідок передбачені пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України процесуальні підстави для обов`язкового скасування судового рішення наявні.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не був присутній під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 . За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_2 розглядається за правилами частини 1 статті 370 ЦПК України.

Згідно частини 3 статті 370 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 382 цього Кодексу, при цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.

Відповідальність позичальника та поручителя є солідарною, постановлення рішення щодо поручителя окремо від рішення щодо позичальника законом не передбачено. Отже, процесуальна обов`язковість скасування рішення за апеляційною скаргою поручителя ОСОБА_2 , необхідність ухвалення рішення щодо поручителя в силу солідарної відповідальності поручителя та позичальника лише з одночасним ухваленням рішення і щодо позичальника (а не навпаки) має наслідком скасування рішення й щодо позичальника ОСОБА_3 (тим більше з урахуванням того факту, що ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_2 не були судом першої інстанції вручені уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 ).

В порядку прийняття за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 постанови суд керується положеннями частини 3 статті 370 ЦПК України.

Станом на 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата становила 1218,00 грн., мінімальний розмір судового збору за вимогами майнового характеру становив 243,60 грн. (1218,00 грн. х 0,2 = 243,60 грн.). Сума стягнення рівна 26105,18 грн., на цю суму судовий збір становить 261,05 грн. Позивач ОСОБА_1 при поданні позовної заяви у вересні 2015 року судовий збір не платив, отже судовий збір пропорційно до задоволених вимог підлягає стягненню з відповідачів на користь держави.

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

       Учасники справи в судове засідання 7 жовтня 2021 року не з`явились, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи; позивач ОСОБА_1 отримав судову повістку 13 липня 2021 року; відповідач ОСОБА_2 надав подав клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на хворобу представника, проте доказів перебування на лікарняному не додано; відповідач ОСОБА_3 клопотань про відкладення розгляду справи не подав (а.с.217-221).

Справа в провадженні суду першої інстанції з вересня 2015 року, в провадженні суду апеляційної інстанції з червня 2020 року, учасники справи мали процесуальний час для надання суду обґрунтування власних позицій. Отже, розгляд справи завершується за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи у сенсі положень частини 5 статті 268 ЦПК України є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.370, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд –

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 7 грудня 2015 року, рішення апеляційного суду Одеської області від 8 лютого 2017 року – скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики з задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) за договором позики:

суму позики в сумі 16348 грн. 98 коп. (еквівалент 600 доларів США по курсу НБУ станом на 20 грудня 2021 року за 1 долар США 27,2483 грн.),

проценти за користування коштами за період з 3 січня 2015 року по 3 липня 2015 року в сумі 9809 грн. 39 коп. (еквівалент 360 доларів США по курсу НБУ станом на 20 грудня 2021 року за 1 долар США 27,2483 грн.),

а всього заборгованість в загальній сумі 26158 грн. 37 коп. (еквівалент 960 доларів США по курсу НБУ станом на 20 грудня 2021 року за 1 долар США 27,2483 грн.).

Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 130 грн. 53 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в сумі 130 грн. 53 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

       Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

       Повний текст постанови складено 20 грудня 2021 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Г.Я.Колесніков

Є.С.Сєвєрова