ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Харків

справа №619/4981/13-ц

провадження № 22-ц/818/5740/21

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого – Пилипчук Н.П.,

суддів – Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря – Гармаш К.В.

учасники справи:

скаржник: ОСОБА_1 ,

особа, дії якої оскаржуються: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Родіна Геннадія Вікторовича по цивільній справі, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 28 липня 2020 року, постановлену суддею Овсянніковим В.С.,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця Родіна Г.В. у виконавчому провадженні №61912665 щодо відкриття виконавчого провадження та оцінки майна.

Обґрунтовуючи свою скаргу посилався на те, що 07 грудня 2018 року приватний виконавець розглянув заяву представника Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» (далі – ПАТ «Ощадбанк», банк) про звернення стягнення на житловий будинок та відкрив виконавче провадження №57877968, в межах якого суб`єкт оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 16 січня 2019 року визначив вартість будинку в розмірі 250 800грн, однак майно не було реалізовано на електронних торгах. Банк не приймав рішення про залишення майна за собою після проведення триступеневих торгів. 23 липня 2019 року приватний виконавець повторно розглянув ту саму заяву представника банку та відкрив виконавче провадження №59629731 від 23 липня 2019 року, в межах якого суб`єкт оціночної діяльності – ТОВ ЮА ЦНТІ «НЕО-ФОРМАТ» 12 серпня 2019 року оцінив будинок у розмірі 176 200грн. Майно не було реалізовано на електронних торгах, банк не приймав рішення про залишення майна за собою після проведення триступеневих торгів.

За результатами виконання провадження приватний виконавець 04 липня 2019 року прийняв рішення про повернення виконавчого документа стягувачу.

23 квітня 2020 року приватний виконавець втретє розглянув заяву представника банку та відкрив виконавче провадження №61912665 на підставі виконавчого листа від 18 липня 2018 року у справі №619/4981/13-ц щодо звернення стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок загальною площею 67,3кв. м, житловою площею 46,3кв. м, та належні до нього відповідні надвірні будівлі: сарай під літерою «Б», погріб під літерою «В», убиральня під літерою «Г», огорожа № 1-2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «Ощадбанк» за договором про іпотечний кредит від 25 вересня 2007 року №2116, що нарахована станом на 26 листопада 2013 року і становить 220 537,64грн.

12 травня 2020 року в межах вказаного виконавчого провадження ТОВ ЮА ЦНТІ «НЕО-ФОРМАТ» визначено вартість будинку в розмірі 121 000грн.

За результатами оцінки на 02 липня 2020 року призначено продаж житлового будинку з надвірними будівлями, що належить ОСОБА_1 , на електронних торгах ДП «Сетам», лот №425049.

Однак ТОВ ЮЛ ЦНТІ «НЕО-ФОРМАТ» не обстежувало об`єкт оцінки ані в 2019 році, ані в 2020 році, не проводило огляд внутрішнього оздоблення домоволодіння, не з`ясовувало обставин наявності комунікацій та умов будинку, що є істотними та суттєвими складовими проведення оцінки.

Водночас приватний виконавець не вжив відповідних заходів для погодження вартості майна із боржником – ОСОБА_1 , чим порушив процедуру оцінки, не повідомив боржника про її проведення та результати її проведення.

Приватний виконавець без з`ясування думки боржника одразу призначив оцінювача в межах провадження, чим грубо порушив права сторони виконавчого провадження. Вказані дії були заздалегідь спланованими між виконавцем та стягувачем з метою заниження вартості майна.

Крім того, що приватний виконавець не направляв на адресу боржника ані постанови про відкриття виконавчого провадження від 23 квітня 2020 року, ані постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності – TOB ЮА ЦНТІ «НЕО-ФОРМАТ».

Про обставини відкриття чергового виконавчого провадження і обставини здійснення виконавчих дій заявнику стало відомо за результатами надання приватним виконавцем 10 червня 2020 року відповіді на адвокатський запит із наданням ідентифікаторів доступу до виконавчого провадження № 61912665.

З урахуванням викладеного просить суд визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Родіна Г. В. (далі – приватний виконавець) щодо відкриття виконавчого провадження №61912665 про звернення стягнення на предмет іпотеки; щодо опису майна 27 квітня 2020 року в межах виконавчого провадження; щодо визначення вартості предмета іпотеки. Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 23 квітня 2020 року.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 28 липня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду із скаргою. У задоволенні скарги ОСОБА_1 – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як необґрунтовану та ухвалити нову якою скаргу задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу посилався на те, що судом першої інстанції не досліджено усіх доводів викладених у скарзі на дії приватного виконавця про відкриття провадження та оцінку майна, не проаналізовано усіх наданих доказів. Судом не взято до уваги, що у даному виконавчому провадженні значно знижено вартість житлового приміщення, на відміну від середньої ринкової вартості аналогічного житлового приміщення, також судове рішення ґрунтується лише на запереченнях приватного виконавця та представника стягувача без взяття до уваги думки ОСОБА_1 та його представника.

Постановою Харківського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 28 липня 2020 року – залишено без змін.

На вказану ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.

Постановою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року постанову Харківського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року в частині залишення без змін ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 28 липня 2020 року про відмову ОСОБА_1 у визнанні неправомірними дій приватного виконавця щодо визначення вартості предмета іпотеки скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки Верховним Судом направлено справу на новий апеляційний розгляд лише в частині відмови у задоволені скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо визначення вартості предмета іпотеки, тому в іншій частині ухвала суду не переглядається.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо визначення вартості предмета іпотеки суд першої інстанції виходив з того, що скарга в цій частині є необгрунтованою.

Проте, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.1, 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Згідно ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.448 ЦПК України).

Отже, право на звернення зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за правилами цивільного судочинства пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого згідно з ЦПК України, та його примусовим виконанням відповідним органом, а також у випадку якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Родіна Г. В. перебуває виконавчий лист №619/4981/13-ц від 18 липня 2014 року, виданий Дергачівським районним судом Харківської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме – житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 67,3кв.м, житловою площею 46,3кв.м, на АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «Державний ощадний банк України» за договором про іпотечний кредит від 25 вересня 2007 року №2116, яка на 26 листопада 2013 року становить 220 537,64грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Родіна Г.В. від 23 березня 2020 року відкрито виконавче провадження №61912665.

Суб`єкт оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 16 січня 2019 року визначив вартість житлового будинку у розмірі 250 800грн.

12 серпня 2019 року ТОВ ЮА ЦНТІ «НЕО-ФОРМАТ» вартість будинку визначило в розмірі 176 200грн.

12 травня 2020 року вартість житлового будинку за оцінкою ТОВ ЮА ЦНТІ «НЕО-ФОРМАТ» становила 121 000грн.

За результатами оцінки, проведеної 12 травня 2020 року, призначено продаж житлового будинку з надвірними будівлями, що належить ОСОБА_1 , на електронних торгах ДП «Сетам», лот №425049.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 18 ЦПК України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною першою статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження», який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року (далі - Закон України «Про виконавче провадження», або Закон №1404-VIII), тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно з частиною п`ятою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Частиною першою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України, зокрема Порядком реалізації арештованого майна затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року №2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за №1301/29431 (далі - Порядок).

Розділом ІІ Порядку передбачено, що реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Якщо вартість майна боржника визначено в рішенні суду, виконавець передає майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна, крім рішень про конфіскацію майна.

Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна.

Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною).

Організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

За змістом частин першої – третьої статті 57 Закону України «Про виконавче провадженя» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання.

Для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання (частина перша статті 20 Закону України «Про виконавче провадження»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Частиною третьою статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець із власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1), є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Національним стандартом № 1 (пункти 50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 (далі - Національний стандарт № 2), є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Частиною шостою статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 та з урахуванням Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.

Так, згідно з пунктом 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Разом із цим відповідно до пункту 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Крім того, статтею 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Отже, виходячи з наведених норм, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17.

Так, із висновку ТОВ ЮА ЦНТІ «НЕО-ФОРМАТ» про вартість об`єкта оцінки складеного 12 травня 2020 року вбачається, що вартість житлового будинку будинок загальною площею 67,3кв. м, житловою площею 46,3кв. м, та належні до нього відповідні надвірні будівлі: сарай під літерою «Б», погріб під літерою «В», убиральня під літерою «Г», огорожа № 1-2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 становить 121 000грн.

Між тим, як вбачається із заяви оцінювача ОСОБА_4 , остання особисто не виконувала обстеження об`єкта оцінки під час складання звіту

При цьому, оцінювач не навів відповідних пояснень про неможливість особистого огляду об`єкта дослідження, що є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Суд першої інстанції наведеного не врахував та залишив поза увагою доводи скаржника щодо порушення вимог закону в цій частині, ураховуючи, що ознайомлення з об`єктом оцінки полягає в дослідженні оцінювачем вихідних даних та іншої інформації, необхідної для здійснення оцінки, та в особистому огляді оцінювачем об`єкта оцінки, тоді як замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці, на законних підставах, отримання ним (замовником) необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що приватний виконавець після замовлення оцінки намагався забезпечити доступ оцінювача до об`єкта оцінки.

Також, ОСОБА_1 указував на заниження суб`єктом оціночної діяльності вартості житлового будинку і невідповідність його ринковій вартості та використання аналогів, які не є подібними до об`єкта оцінки.

Згідно статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Пунктами 15, 16 Національного стандарту № 1 регламентовано, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки в разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватись на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об`єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.

За наявності істотного впливу зовнішніх факторів (соціально-економічних, політичних, екологічних тощо) на ринок подібного майна, що призводить до фактичної неможливості надання аргументованого та достовірного висновку про ринкову вартість, у звіті про оцінку майна даються додаткові роз`яснення та застереження.

При цьому оцінювач має право надавати висновок про ринкову вартість об`єкта оцінки, що ґрунтується, зокрема, на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна або на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку.

Відповідно до статті 36 Національного стандарту № 1 оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення.

У постанові від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передання майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартістю.

Із змісту висновку про вартість об`єкту оцінки від 12 травня 2020 року вбачається, що в ході дослідження використовувався порівняльний підхід.

За змістом п.19 Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою КМУ від 28 жовтня 2004 року №1442 порівняльний підхід передбачає таку послідовність оціночних процедур: збирання і проведення аналізу інформації про продаж або пропонування подібного нерухомого майна та визначення об`єктів порівняння; вибір методу розрахунку вартості об`єкта оцінки з урахуванням обсягу та достовірності наявної інформації; зіставлення об`єкта оцінки з об`єктами порівняння з наступним коригуванням ціни продажу або ціни пропонування об`єктів порівняння; визначення вартості об`єкта оцінки шляхом урахування величини коригуючих поправок до вартості об`єктів порівняння; узгодження отриманих результатів розрахунку.

Інформація про продаж та пропонування подібного нерухомого майна повинна відповідати критеріям, визначеним у Національному стандарті N 1.

Згідно п.п.47-49 Національного стандарту № 1 «Загальні положення оцінки майна й майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10 вересня 2003 року №1440 порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктами порівняння та об`єктом оцінки.

Для визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у матеріальній формі із застосуванням порівняльного підходу інформація про подібне майно повинна відповідати таким критеріям: умови угод купівлі-продажу або умови пропонування щодо укладення таких угод не відрізняються від умов, які відповідають вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості; продаж подібного майна відбувся з дотриманням типових умов оплати;

умови на ринку подібного майна, що визначали формування цін продажу або пропонування, на дату оцінки істотно не змінилися або зміни, які відбулися, можуть бути враховані.

Основними елементами порівняння є характеристики подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу тощо. Коригування вартості подібного майна здійснюється шляхом додавання або вирахування грошової суми із застосуванням коефіцієнта (відсотка) до ціни продажу (пропонування) зазначеного майна або шляхом їх комбінування.

Дослідивши висновок про вартість об`єкту оцінки від 12 травня 2020 року, колегія суддів вважає, що об`єкти порівняння, які були обрані експертом не є подібними: площа об`єктів порівняння відрізняється від площі об`єкта оцінки.

Із змісту висновку про вартість об`єкту оцінки від 12 травня 2020 року вбачається, що оцінювач особисто не оглядав об`єкт оцінки, прийняв до уваги фотоматеріали, які не відтворюють достатньою мірою внутрішнього оздоблення будинку.

Дослідивши висновку про вартість об`єкту оцінки від 12 травня 2020 року, встановивши зазначені недоліки, приватний виконавець мав можливість направити суб`єкту оціночної діяльності свої зауваження до звіту та вимагати виправлення недоліків або письмових роз`яснень.

Між тим, вказаний висновок був прийнятий без зауважень та використаний для визначення вартості арештованого майна, із зазначеним висновком майно було направлено на реалізацію.

За наведених обставин, дії приватного виконавця щодо визначення оціночної вартості нерухомого майна боржника та передачі майна на реалізацію є протиправними.

Згідно п.п.1,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 28 липня 2020 року в частині відмови ОСОБА_1 у визнанні неправомірними дій приватного виконавця щодо визначення вартості предмета іпотеки – скасувати. Ці вимоги скарги задовольнити.

Визнати дії приватного виконавця Родіна Геннадія Вікторовича щодо визначення вартості предмета іпотеки згідно Висновку про вартість об`єкта оцінки від 12.05.2020 року, згідно Звіту № 114 і передачі майна на реалізацію – неправомірними.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 20 грудня 2021 року.

Головуючий –                                                                                                     Н.П. Пилипчук

Судді –                                                                                                        О.В. Маміна

                                                                                                                       О.Ю. Тичкова