Лебединський районний суд Сумської області    

                            Справа № 2-8/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2011 р.                                                   Лебединський  райсуд

                                                                                Сумської області

В складі: головуючого –судді Гури А.О.,

             секретаря судового засідання - Ткаченко Я.О.,

з участю: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,

відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та їх представника ОСОБА_9,

   представника третьої особи:   Марченка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Лебедині Сумської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, третя особа - Лебединська районна рада Сумської області про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної (немайнової) шкоди в розмірі 10000 грн., -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою до відповідачів, мотивуючи свої вимоги тим що, з 30.03.2005 року  по 06.10.2010 року він займав посаду першого заступника голови Лебединської районної державної адміністрації Сумської області.

Наприкінці червня 2010 року йому стало відомо, що відповідачами, як депутатами Лебединської районної ради Сумської області, було підготовлено та направлено на адресу Прем'єр-міністра України Азарова М.Я. депутатське звернення, в якому вони повідомили неправдиві дані про порушення ним чинного законодавства та виклали прохання про вирішення питання перебування його на посаді першого заступника голови Лебединської районної державної адміністрації Сумської області.

В депутатському зверненні зазначено, що ним були допущені наступні порушення:

-          працюючи на посаді директора ТОВ «Відродження»в с. Чупахівка Охтирського району, він довів дане господарство до банкрутства, утримував з працівників грошові кошти до пенсійного фонду, але в пенсійний фонд не перераховував;

-          у зв'язку з тим, що він начебто був винен грошові кошти у розмірі 46000 грн. колишньому голові Лебединської районної державної адміністрації ОСОБА_6, останній взяв його на роботу своїм заступником;

-          використовуючи своє службове становище, довів до банкрутства СТОВ «Батьківщина», що розташоване в с. Підопригори Лебединського району і на його базі створив ПП «Надь», єдиним засновником якого являється його зять;

-           забрав у господарств посіви озимих, худобу, оборотні засоби;

- скупив майно та худобу для себе, а також фактично забрав у людей з грубим порушенням чинного законодавства, використовуючи своє службове становище;

-          використовуючи службове становище, перевів відразу ПП на фіксований податок, (комісія  по  банкрутству  не  створювалася), чим  нанесений державі  збиток у розмірі 414000 грн.;

-          постійно їздить в це господарство на службовому автомобілі і керує
господарською діяльністю;

-          використовуючи своє службове становище, завів інвестора в с. Токарі і завдав йому збитків на суму 3 млн. грн.;

-          використовуючи своє службове становище, примусив керівника господарства з с. Катеринівка Лебединського району ОСОБА_13 заправляти бензином службовий автомобіль;

-          купив будинок в АДРЕСА_1;

-          викопав ставок технікою Сумського ПМК-57 за рахунок бюджетних коштів;

-          використовуючи службове становище, надавав переваги різним господарюючим суб'єктам в отриманні земельних ділянок за зниженим розміром орендної плати;

-          здійснював махінації з державними землями, фактично використовуючи їх, але не сплачуючи ні орендної плати, ні податків;

-          надавав можливість незаконно, без отримання відповідної ліцензії, використовувати надра району для цегельного заводу в с. Калюжні Лебединського району Сумської області.

          Вся ця інформація є недостовір ною, її поширення ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію. Тому він звернувся до суду та просить визнати недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, порушують його права свободи, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію та наклепом відомості, викладені в депутатському зверненні відповідачами,  направленому на адресу Прем'єр-міністра України Азарова Миколи Яновича. Зобов'язати відповідачів спростувати вказані відомості, шляхом направлення іншого депутатського звернення за підписом останніх, що містить дані про неправдивість інформації в депутатському зверненні, раніше направленому на адресу Прем'єр-міністра України. Оскільки викладені у зверненні факти спричинили йому моральну шкоду, що виразилась у постійних переживаннях, пов'язаних з неодноразовими перевірками, викликами в прокуратуру району та області, погіршенням стану здоров'я, так як він страждає на гіпертонічну хворобу, а також стали результатом звільнення його з займаної посади, він також просить стягнути з відповідачів завдану йому  моральну шкоду у розмірі 10000 грн. в солідарному порядку та витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

          У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та пояснив, що всі, викладені у зверненні, факти є наклепом, виходячи з наступного:

          У ТОВ «Відродження», що знаходиться в с. Чупахівка Охтирського району Сумської області він працював директором з 1999 року  до 29.03.2005 року, а звільнений був в зв'язку з призначенням його першим заступником голови Лебединської районної державної адміністрації Сумської області, де на той час ОСОБА_6 вже був призначений головою. Фактів, коли б з працюючих у товаристві осіб утримувались кошти для перерахунку до пенсійного фонду, а їх не перераховували, не було, жодному з працюючих не було відмовлено в призначенні пенсії з цих причин.

Він дійсно мав дві судимості за ухилення підприємством від сплати  податків та грубе порушення законодавства про працю і зловживання службовим становищем, але на даний час вони погашені, по виконавчому листу з нього утримуються кошти на відшкодування завданої матеріальної шкоди «Приватбанку»в розмірі 276 тис. грн., як з поручителя ТОВ «Відродження»при отриманні кредиту.

          До банкрутства СТОВ «Батьківщина», що знаходиться в с. Підопригори Лебединського району Сумської області, він не має жодного відношення. Його зять, ОСОБА_14, створив своє приватне підприємство в с. Підопригори, але не на базі збанкрутілого товариства «Батьківщина»,  а шляхом викупу майнових паїв, за рахунок добровільно внесених інвестицій ОСОБА_15, який був громадянином Росії, тому не міг заснувати своє підприємство. Цим підприємством займався зять, а він не втручався в його діяльність, за виключенням вирішення окремих питань, пов'язаних з його службовою діяльністю, оскільки, як перший заступник голови райдержадміністрації, він опікувався питаннями сільськогосподарської діяльності району, до того ж, був депутатом по цьому округу.

          За розподілом службових обов'язків, він очолював районну земельну комісію, на засіданнях якої колегіально вирішувались питання розподілу земельних ділянок, що перебувають у підпорядкуванні райдержадміністрації, але ці рішення мали рекомендаційний характер, зловживань своїми службовими  обов'язками він не допускав. Питання виділення земельних ділянок фермерським господарствам з с. Підопригори Лебединського району вирішувались в його відсутності під головуванням заступника   голови комісії –Парфила А.П., на конкурсній основі. ПП «Надь»тоді представляв його директор, ОСОБА_18, який відмовився від участі в конкурсі.

          Будинок, в якому він проживає на даний час зі своєю сім’єю, розташований по АДРЕСА_1 він належить на праві власності його зятеві, ОСОБА_14, який самостійно брав кредит на купівлю будинку. Будинку під номером 368, про який йдеться у зверненні відповідачів, взагалі не існує, останнім номером по цій вулиці є будинок зятя під номером 348. Копанка, поряд з його садибою, була ще до  купівлі цього будинку, очисткою копанки він не займався, всіма цими питаннями опікувався зять.

          Свій службовий автомобіль  він не заправляв жодного разу в с. Катеринівка Лебединського району, ці факти - надумані.

          З посади першого заступника голови Лебединської райдержадміністрації його звільнили в зв'язку з закінченням терміну повноважень  голови РДА, але звернення відповідачів до Прем'єр-міністра України завадило його призначенню на цю посаду після призначення нового голови РДА.

          Про лист підприємства «Лотуре-Агро», щодо їхнього бажання отримати землі в оренду під  4%, він не пам'ятає.

              Враховуючи викладене, позивач вважає, що всі викладені у зверненні факти  є надуманими, безпідставними, які  не відповідають дійсності, тому просить суд зобов’язати відповідачів спростувати їх способом, аналогічним розповсюдженню, та стягнути з відповідачів в солідарному порядку завдану йому моральну шкоду, яку  він оцінює в розмірі 10000 грн.          

          Допитані в судовому засіданні відповідачі:   ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 позов не визнали та пояснили, що  вони були обрані депутатами Лебединської районної ради Сумської області п’ятого скликання у багатомандатному виборчому окрузі. Виконуючи свої депутатські обов’язки, неодноразово проводили зустрічі з виборцями закріплених за ними меж району, на яких останні обурювались поведінкою першого заступника голови Лебединської райдержадміністрації ОСОБА_1, який, працюючи директором ТОВ «Відродження», що знаходилось в с. Чупахівка Охтирського району, довів його до банкрутства, мав дві судимості, скрив цей факт, внаслідок чого був прийнятий на державну службу та незаконно призначений на посаду першого заступника голови Лебединської райдержадміністрації, зловживав своїм службовим становищем шляхом вільного розподілу земель державної власності в корисних цілях, в с. Підопригори Лебединського району створив приватне підприємство «Надь», яким фактично керує, хоч оформив його на свого зятя, ОСОБА_14. Вказане підприємство самовільно використовувало землі запасу по селах: Підопригори, Калюжні, Курган, Катеринівка, Гринцеве та інших, а вирощене зерно продавало без сплати податків. Крім того, для даного підприємства земля передана за 1% орендної плати, в той час як для фермерів цього села орендна плата складала 3.1%. По с. Калюжні Лебединського району в межах села надавались по 2 га землі жителям міста, в той час як жителі цього села не мали можливості отримати землі для ведення особистого селянського господарства. ОСОБА_1, як голова районної земельної комісії, виділяв землі одноособово за своїм розсудом, при цьому не враховувались інтереси району. Цей факт підтверджується тим, що, не дивлячись на лист підприємства «Лотуре-агро», яке просило виділити землі в будь-якому населеному пункті, пропонуючи орендну плату -  4%, ОСОБА_1 виділив 700 га землі в с. Катеринівка СТОВ «Промінь»під 1%; при виділенні землі підприємству «Ворожбалатінвест»в с. Калюжнях, не були запрошені інші інвестори: «Лоту ре-агро»та Агроінвест». З приводу ставка, який знаходиться біля присадибної ділянки ОСОБА_1 на АДРЕСА_1, за цією адресою приїздило обласне телебачення «Відікон», він був  свіжовиритий і згідно довідки Лебединської РМС, їй не належить. Тому дані позивачем в цій частині пояснення в судовому засіданні, не відповідають дійсності.

Про ці та інші, відображені в депутатському зверненні, факти, вказувалось в письмових зверненнях виборців, адресованих на їхню адресу та адресу голови Лебединської РДА,  сесії районної ради,  народного депутата України Даниленка В.А., про це вони неодноразово говорили на зборах пайовиків в с. Підопригори Лебединського району, на особистих прийомах.

          Так, з приводу незаконних дій ОСОБА_1 по утриманню коштів із заробітної плати працівників ТОВ «Відродження», що знаходиться в с. Чупахівка Охтирського району Сумської  області,  та не відрахуванню їх до  Пенсійного фонду України, жителі с. Чупахівки говорили на організованому ними зібранні біля приміщення Лебединської райдержадміністрації при вирішенні питання призначення ОСОБА_1 на посаду першого заступника голови Лебединської райдержадміністрації в березні 2005 року ; в судовому засіданні цей факт підтвердив свідок ОСОБА_20;

          про факти судимостей позивача підтверджують матеріали перевірки прокуратури Сумської області; ними також підтверджені факти самовільного використання  ПП «Надь»земельної ділянки площею 12.8 га в с. Підопригори Лебединського району;

              прокуратурою Лебединського району підтверджені факти самовільного використання земельних паїв підприємством «Ворожбалатінвест»в с. Калюжні Лебединського району;

          про факти використання ОСОБА_1 бензину, що належить сільськогосподарським товариствам, говорила на зборах жителів с. Катеринівка Лебединського району –ОСОБА_21;

          питання незаконного використання кар'єру для видобутку глини неодноразово ставилось на сесіях Лебединської районної ради, вони підтверджені також матеріалами перевірки, проведеної прокуратурою Лебединського району.

          Маючи ці та інші, відображені в депутатському  зверненні факти, відповідачі вважали, що вони, як депутати районної ради, повинні були належним чином відреагувати на них, тому неодноразово ставили ці питання на сесіях районної ради, засіданнях постійних комісій. З метою проведення перевірки та вжиття необхідних заходів, вони звертались до голів Лебединської РДА: ОСОБА_22 та ОСОБА_23, голів районної ради: Пилипенка О.Г. та Горошко С.О., до адміністративних органів, депутата обласної ради по Лебединському району Ребенка І.М., народного депутата України ОСОБА_19 та до інших інстанцій, але відповідей не отримували, тому змушені були в червні 2010 року звернутись до Прем'єр-міністра України, щоб за його вказівкою ці факти були перевірені та вжиті відповідні заходи, оскільки в межах району та області вони відповідей на свої звернення не отримували.  Про свої наміри звернутись до однієї з найвищих посад держави, яка здійснює контроль за роботою державних адміністрацій, вони повідомили голову районної ради Горошко С.О.

          Відповідачі пояснили також, що вони не сумнівались в правдивості отриманої від виборців інформації, як  впевнені в її правдивості і на сьогоднішній день, розуміли, що вона являється актуальною для широкого кругу громадськості, тому не мали прямого умислу принизити чи образити ОСОБА_1, як особистість, а для захисту інтересів виборців звернулись до компетентного контролюючого органу для її перевірки та вжиття відповідних заходів.

До цього часу вони не отримали відповіді на своє звернення, за виключенням повідомлення  від 24.06.2010 року з управління агропромислового розвитку Сумської ОДА, куди було направлене звернення, що створена робоча комісія  по перевірці інформації.

Враховуючи викладене, відповідачі просять суд відмовити позивачу в задоволенні позову про захист честі, гідності та ділової репутації.

Вони також вважають, що підстав для задоволення позову  про стягнення моральної шкоди теж немає, оскільки за результатами їхнього звернення до Прем’єр-міністра України,  не проводилась службова перевірка зі сторони Головдержслужби чи обласної державної адміністрації, тобто, це звернення не мало негативних наслідків для позивача, а підставою для його звільнення з займаної посади була ст.10 Закону України «Про державну службу»( в зв’язку з закінченням терміну повноважень голови Лебединської райдержадміністрації).   

          Позицію відповідачів підтримав в судовому засіданні і їхній представник, ОСОБА_9, який також зазначив, що в депутатському зверненні відповідачі виклали  ряд тверджень про факти та оціночних суджень, які не містять образи, приниження честі, гідності та ділової репутації, та не являються конфіденційною інформацією про приватне життя позивача, оскільки на той час він був державним службовцем і, відповідно до Закону України «Про державну службу», щорічно повинен декларувати свій матеріально-фінансовий стан, а звернення до компетентної особи, яким є Прем'єр - міністр України, не маючи прямого умислу на поширення неправдивої інформації, не вважається поширенням неправдивої інформації, а є фактом використання депутатами своїх конституційних прав на звернення, захищених ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ця інформація також не може бути наклепом, оскільки такий юридичний термін не передбачений діючим законодавством.

Він також просить суд відмовити позивачеві в позові про стягнення з відповідачів моральної шкоди, оскільки вона не доведена в судовому засіданні.

          Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він дійсно підписував звернення, адресоване Прем'єр - міністру України Азарову М.Я., але йому відомі тільки порушення зі сторони головного ветеринарного лікаря району –ОСОБА_28, про них він і повідомляв, а про дії ОСОБА_1 йому нічого не відомо, за них він не може нести відповідальності.

                    Представник третьої особи в судовому засіданні пояснив, що відповідачі дійсно були депутатами Лебединської районної ради п’ятого скликання. Питання, вказані в їхньому зверненні на адресу Прем’єр-міністра України Азарова М.Я., вони піднімали на сесіях та засіданнях постійних комісій районної ради. В зв’язку з цим була створена депутатська комісія з питань врегулювання відносин між органами виконавчої влади, місцевого самоврядування району та інвесторами, що діють на території Лебединського району під головуванням депутата Волощука В.В.

   На адресу депутатів районної ради надходив в 2009 році лист жителів Підопригорівської сільської ради від 23.04.2009 року, щодо неправомірних дій ОСОБА_1, який по депутатському запиту Волощука В.В. був включений в повістку дня  та рішенням  25 сесії районної ради був взятий до відома.

                    Про свій намір звернення з листом до Прем’єр-міністра України Азарова М.Я. депутати - відповідачі ставили до відома голову районної ради Горошко С.О., але це звернення не було зареєстроване в раді, а депутати просто використали бланк ради.

                    Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_18, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32 підтвердили, що в 2006 році саме ОСОБА_15 були викуплені майнові та  орендовані земельні паї у жителів с. Підопригори Лебединського району, він же проводив погашення боргів колишнього СТОВ «Батьківщина»та фактично вкладав свої кошти в розвиток ПП «Надь»,  яке ОСОБА_1 оформив на свого зятя ОСОБА_14. Ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_14 своїх коштів в розвиток цього підприємства не вкладали. Жителі с. Підопригори на зборах при створенні ПП «Надь»обурювались фактом створення приватного підприємства на підставну особу, оскільки ОСОБА_14 жодного разу перед власниками паїв не виступав і не спілкувався з ними.

                    Вони також ствердили факт сприяння ОСОБА_1 розвитку та діяльності ПП «Надь», а також отримання ним від ОСОБА_15 за це коштів. ОСОБА_14 приїздив в  це господарство вже після смерті ОСОБА_15, кадрові питання після смерті ОСОБА_15 вирішував не він, а ОСОБА_1

                    Свідок ОСОБА_33, який працює головним агрономом ПП «Надь», ствердив факти використання земель в селах: Гамаліївка- 290 га в 2009 –2010 роках для посіву пшениці, ячменю, гречки та Кургані –для вирощування соняшнику за вказівкою директора ПП «Надь»ОСОБА_18, чи мали вони на це право, йому не відомо.

                    Свідок ОСОБА_34, як директор ТОВ «АХ», що було створене в с. Токарі Лебединського району за сприяння тодішнього голови райдержадміністраці ОСОБА_6 та його першого заступника ОСОБА_1, заперечив факт спричинення товариству матеріальних збитків від дій цих осіб взагалі.

                    Свідок ОСОБА_13 заперечив факти заправки бензином службового автомобіля ОСОБА_1 в ТОВ «Катеринівка-1, а також злиття бензину з пожежної машини.

                    Свідок ОСОБА_35 заперечив факт використання службової техніки підприємства «Лебединський автодор»на очистці ставка в м. Лебедині по вул.. Кобижча. Він пояснив, що 2 року тому КРАЗ-256 «Б»цього підприємства вивозив пісок та сміття з  кінця вул.. Кобижча.

                    Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснив, що перед виходом на пенсію, в 2005 році, він працював в ТОВ «Відродження», в с. Чупахівка Охтирського району, де керівником був ОСОБА_1 З червня 2004 р. до березня 2005 року з його заробітку  утримувались кошти до Пенсійного фонду на загальну суму 925 грн., але туди не були перераховані, тому цей період не був йому зарахований у стаж, що давав право на отримання пенсії. Аналогічна ситуація була і з іншими працівниками, зокрема: ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, але вони доплатили ці кошти при оформленні пенсії. Такими діями ОСОБА_1 люди обурювались.

                    З наглядового провадження  прокуратури Сумської області на 244 аркушах, яке було оглянуте в судовому засіданні, вбачається, що на звернення народного депутата України ОСОБА_19 прокуратурою області, з залученням Лебединської районної прокуратури та інших контролюючих органів, а також управлінням СБУ в Сумській області була проведена перевірка депутатського звернення за підписом ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 з приводу порушень законодавства державними службовцями: першим заступником  голови Лебединської райдержадміністрації - ОСОБА_1 та начальником ветмедицини - ОСОБА_28 Перевіркою були підтверджені факти судимості ОСОБА_1 28.12. 2002 року по ст. 212 ч.3 КК України  та 14.08.2006 р. по ст.ст. 172 ч.1 і  364 ч.2 КК України, про що інформовано 21.07.2010 року Сумську обласну державну адміністрацію, та факти самовільного зайняття земельної ділянки ( пасовища)  площею 12.8 га підприємством «Надь» і незаконного використання родовищ корисних копалин в с. Калюжні. Районною прокуратурою підтверджений факт самовільного зайняття підприємством «Ворожбалатінвест»на території Калюжненської сільської ради Лебединського району восени 2009 року  земельних паїв загальною площею 25 га.

          Викладені у зверненні доводи щодо причетності ОСОБА_1 до банкрутства СТОВ «Батьківщина», сприяння господарській діяльності ПП «Надь», перешкоджання гасінню пожежі шляхом використання палива з пожежної машини, побудові огорож, споруджені ставка в ході перевірки не підтвердились. Також не підтвердились доводи з приводу порушень земельного законодавства на територіях: Калюжненської, Червленівської, Гринцівської та Катеринівської сільських рад, проведених під час перевірок за дорученням прокуратури області відділом держкомзему у Лебединському районі.

                    Відповідь народному депутату України була направлена прокуратурою Сумської області 21.07.2010 року.

                    Факти звернення жителів с. Підопригори Лебединського району до депутатів районної ради, обласної ради Ребенка І.М., народного депутата України Даниленка В.А. підтверджені ксерокопіями листів ( а.с. 42-43, 48, 114-118).

                    Заслухавши пояснення сторін, представника третьої особи, свідків, вивчивши матеріали справи, суд дійшов до наступного:

Даний спір між сторонами виник з цивільних правовідносин, які регулюються ст..16, 23, 275, 277 ЦК України, ст..47-1 Закону України «Про інформацію», ст..10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ст. 34, 40 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»№1 від 27.02.2009 року.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачі, будучи депутатами Лебединської районної ради п’ятого скликання та проводячи постійно зустрічі зі своїми виборцями, отримували усну та письмову інформації від жителів сіл району про неправомірні дії першого заступника голови Лебединської районної державної адміністрації ОСОБА_1, який є позивачем у даній справі. Це стверджується листом жителів с. Підопригори Лебединського району від 12.06.2008 року на ім'я начальника управління національного комітету по боротьбі з корупцією в м. Лебедині, депутата Лебединської районної ради ОСОБА_4.( а.с. 48),  листом жителів с Підопригори  без дати на ім'я народного депутата України Даниленка В.А. ( а.с. 42-43),  зверненням жителів Підопригорівської сільської ради на дії ОСОБА_1 до Лебединської районної ради від 23.04.2009 року ( а.с. 114-118), витягами з міськрайонної газети «Життя Лебединщини»під рубриками: «Виїзна громадська приймальня», «Дзвінок покликав у дорогу»та заголовками: «Протистояння»і «Люди не вірять». Використовуючи цю інформацію, депутати звертались письмово до голови Лебединської райдержадміністрації ОСОБА_22 (звернення депутатів районної ради ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 та представників партій, без дати (а.с. 37 ), районної ради  (запит депутатів ОСОБА_6,  Волощука В.В. від 23.04.2009 року ( а.с. 111-118), прокуратури Лебединського району ( звернення депутатів Лебединської районної ради  за квітень 2009 року, а.с. 34-36 ), депутата обласної ради  Ребенка І.М. ( а.с. 34-36),  а також особисто звертались до керівників району: колишніх голів РДА –ОСОБА_22 та ОСОБА_23; голів районної ради: Пилипенка О.Г. та Горошко С.О., що стверджується поясненнями в судовому засіданні відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та інших та не спростовано позивачем.

Оскільки від жодного з органів,  крім прокуратури Лебединського району від 27.04.2010 року  на звернення про факти самовільного захвату земель Калюжненської сільської ради підприємством «Ворожбалатінвест», вони не отримали відповіді на іхні звернення, в червні 2010 року відповідачі звернулись з депутатським зверненням до однієї з керівних посад держави - Прем'єр-міністра України Азарова М.Я., маючи на меті, щоб вказані ними факти були, за вказівкою останнього, перевірені та по них були вжиті відповідні заходи, оскільки саме на цей орган ( Кабінет Міністрів України) відповідно до Закону України «Про Кабінет Міністрів України»покладений контроль за додержанням законодавства органами виконавчої влади, їх посадовими особами, з питань виконання ними делегованих повноважень органів державної виконавчої влади. Крім того, відповідно до ст.10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», в редакції, що діяла на той час, перший заступник голови районної державної адміністрації призначається на посаду головою РДА за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено в судовому засіданні, жоден з відповідачів не мав особистих претензій до ОСОБА_1, але, отримуючи інформацію від своїх виборців, вони зобов’язані були виражати і захищати їхні інтереси, і, розуміючи, що така інформація є актуальною для широкої громадськості, діючи в їх інтересах, вони в своєму зверненні до компетентного органу виклали ряд тверджень про факти, які вважали правдивими ( бо інше не встановлене в судовому засіданні), та оціночних суджень ( які, відповідно до ст.277 ЦК України, не є предметом судового захисту ) про дії ОСОБА_1, як першого заступника голови райдержадміністрації, що відповідно до діючого законодавства та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України №1 від 29.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»не є поширенням недостовірної інформації, виходячи з наступного:

Відповідно до ст..11 ч.2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», депутат місцевої ради, як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси виборців свого округу. При здійсненні депутатських повноважень, депутат має право на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання; вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку.

Відповідно до ст..12 ч.1,2  цього ж Закону, депутат місцевої ради  розглядає пропозиції, заяви і скарги громадян, які надійшли до нього, вживає заходів до їх своєчасного, обґрунтованого вирішення; вивчає причини, які породжують скарги громадян, і вносить свої пропозиції щодо їх усунення до органів місцевого самоврядування, до місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян; систематично веде прийом громадян. Депутат місцевої ради може направляти одержані ним пропозиції, заяви і скарги до відповідних органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, об'єднань громадян, якщо вирішення питання належить до  їх повноважень, які зобов'язані розглянути їх у відповідності до закону і про результати повідомити заявника, а також депутата місцевої ради. У разі виявлення порушень законності, має право в необхідних випадках звернутися до контролюючих органів з вимогою вжити  заходів щодо припинення порушень законності.

Згідно ст..40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути ці звернення  і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

П. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»передбачено, що суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених  органів із заявою, в якій міститься  та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки в такому випадку мала місце реалізація права, передбаченого ст..40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

Разом з тим, наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до владних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

В судовому засіданні не було добуто доказів прямого умислу відповідачів на по ширення ними завідомо недостовірної інформації, а також не встановлено підстав, які б не були викликані наміром виконати свій громадський обов’язок.

Також суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( яка у відповідності до ст..9 Конституції України є складовою частиною національного законодавства України, а згідно ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», - суди повинні застосовувати Конвенцію та рішення Європейського суду як джерело права), - кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і не залежно від кордонів.

Разом з тим, ч.2 цієї статті передбачено, що здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

При цьому, положення даної норми повинні тлумачитись у відповідності з правовою позицією Європейського Суду з прав людини, що виражена в його рішеннях. Зокрема, вони передбачають, що людина, становлячись публічним політиком, свідомо обмежує своє право на повагу до особистого, сімейного життя і повинна бути терпимою навіть до жорсткої критики. Як вбачається зі статей 3,4,6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленій 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендацій, що містяться у Резолюції 1165 91998) парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя, - політичний діяч та посадові особи, які обіймають публічні посади  або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях , вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити»себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати  гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв’язку з цим межа допустимої критики щодо публічного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Лінгрес проти Австрії від 8 липня 1986 року та рішення суду у справі «Українська прес-група»проти України»від 29 березня 2005 року зазначено, що суд у своїй практиці повинен розрізняти факти та оціночні судження. Залежно від обставин справи висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання та порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст..10 Конвенції.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов про захист честі, гідності та ділової репутації в частині визнання недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, порушують права свободи, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію позивача відомості, викладені в зверненні відповідачів, направленому на ім’я Прем’єр-міністра України Азарова М.Я., а також зобов’язання про спростування вказаних відомостей, не обґрунтований та не підлягає задоволенню.

Також не підлягає задоволенню позов в частині визнання цих відомостей наклепом, оскільки діючим законодавством  не передбачена відповідальність за наклеп та образу, ці терміни взагалі відсутні в юридичній практиці.

Що стосується позову в частині відшкодування немайнової шкоди, яку позивач оцінює в 10000 грн., суд вважає, що відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»№1 від 27.02.2009 року, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до ст.23, ст. 1167 ч.1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

В судовому засіданні встановлено, що позивач не навів обґрунтувань, за якими визначено розмір завданої йому моральної шкоди та не надав жодного доказу на їх підтвердження. Також в ході розгляду даної справи не встановлена вина відповідачів у поширенні завідомо недостовірної інформації відносно позивача, тому підстав для задоволення позову в цій частині суд також не знайшов.

Керуючись ст. ст. 10,11, 60, 88, 208, 209, 212-215,218 ЦПК України, ст..16, 23, 275, 277 ЦК України, ст..47-1 Закону України «Про інформацію», ст..10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ст. 34, 40 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»№1 від 27.02.2009 року, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, третя особа - Лебединська районна рада Сумської області про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної (немайнової) шкоди в розмірі 10000 грн. відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Лебединський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особам, які не були присутні в судовому засіданні –з моменту вручення їм копії рішення.

СуддяА. О. Гура