Справа № 758/16259/21

3/758/8506/21 Категорія 307

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 грудня 2021 року cуддя Подільського районного суду м.Києва Кітов О. В. , розглянувши матеріали, які надійшли з Подільського УП ГУ НП в місті Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-

УСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 458109 від 02.10.2021 р., ОСОБА_1 02.10.2021 року близько 16 год. 00 хв. вчинила сварку зі своєю матір`ю - ОСОБА_2 , під час якої вдарила її ногою в тулуб, чим завдала фізичного болю, чим вчинила домашнє насильство фізичного характеру, що не спричинило тілесних ушкоджень, відповідальність за яке передбачена за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 на розгляд справи не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

За таких обставин, приймаючи до уваги скорочені строки на розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП та те, що участь особи при розгляді даної категорії справ не є обов`язковою, вважаю за можливе розглядати справу за відсутності ОСОБА_1 .

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх повній сукупності, оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Частина 1 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

При цьому відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

При цьому, державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Суб`єктом правопорушення передбаченого ч. 1ст. 173-2 КУпАПє фізичні осудні особи.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Відповідно до вимогст. 17 КпАП України, обставиною, яка виключає адміністративну відповідальність, зокрема, є вчинення правопорушення в стані неосудності.

Відповідно до ст. 20 КУпАП, не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

Необхідною умовою притягнення до адміністративної відповідальності є наявність вини у особи, що вчинила адміністративне правопорушення. Особи, що страждають психічними розладами й у силу цього не здатні усвідомлювати характер вчинених ними дій або оцінювати їх соціальне значення, а також не здатні керувати своїми діями через поразку вольової сфери психіки, не можуть діяти умисно або необережно, тобто виявити вину в адміністративно-правовому змісті.

Осудність - це психічний стан людини, який передбачає, що під час вчинення злочину людина може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Осудність є обов`язковою ознакою суб`єкта адміністративного правопорушення. Між осудністю й виною є тісний взаємозв`язок. Осудність, як і вина, - невід`ємний елемент складу адміністративного правопорушення. Осудність - ознака складу адміністративного правопорушення, що характеризує його суб`єкт; вина - ознака складу, який характеризує суб`єктивну сторону. Осудність, як і вина, характеризується певними ознаками: інтелектуальними й вольовими. Вольова ознака юридичного критерію неосудності - нездатність особи під час вчинення адміністративного правопорушення керувати своїми діями (бездіяльністю) - означає нездатність людини діяти з своєї волі, відповідно до своїх уявлень, переконань, нездатність утриматися від імпульсивних, мимовільних й інших подібних діянь. Інтелектуальна ознака юридичного критерію неосудності означає нездатність особи під час адміністративного правопорушення усвідомлювати фактичний характер і суспільну шкідливість вчинюваних діянь (бездіяльності) та їх наслідків, усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Як вбачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 хворіє на розлади психіки, перебуває на обліку у лікаря-психіатра.

Отже, неможливо беззаперечно встановити наявність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 , а саме наявності суб`єктивної його сторони. Діючими нормамиКодексу України про адміністративні правопорушенняне передбачено призначення судової психіатричної експертизи у справах про адміністративні правопорушення, а тому суд не має можливості самостійно встановити факт вчинення правопорушення правопорушником у стані неосудності.

Відповідно до ч. 3ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а тому вважає, що провадження в справі про притягнення її до адміністративної відповідальності щодо неї слід закрити за відсутністю в її діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 247, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити, у зв`язку з відсутністю в її діях складу і події адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.

Суддя Олександр КІТОВ