СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
27 листопада 2007 року | Справа № 2-4/8618-2005 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
секретар судового засідання
за участю представників сторін:
позивача: Голтвянська Юлія Євгенівна, довіреність № 1.1/19 від 01.10.07, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліфар Індастрі";
відповідача: не з'явився, Керченської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфар Індастрі" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бєлоглазова І.К.) від 21.06-04.07.2005 року у справі № 2-4/8618-2005
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфар Індастрі"
(вул. Казакова, 37, місто Керч, 98300)
до Керченської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим
(вул. Борзенка, 40, місто Керч, 98300)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ліфар Індастрі" звернулось до господарського суду з позовом до Керченської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення Керченської міжрайонної державної податкової інспекції від 13 липня 2004 року №0000812200/0.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.06.-04.07.2005 (суддя Бєлоглазова І.К.) в позові товариству з обмеженою відповідальністю "Ліфар Індастрі" до Керченської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення Керченської міжрайонної державної податкової інспекції від 13 липня 2004 року № 0000812200/0 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Ліфар Індастрі" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Апеляційна скарга мотивована тим, що зобов'язання мати ГТД типу ІМ-40, яка свідчить про перехід права власності резиденту є необгрунтованим.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2005 року апеляційна скарга залишена без задоволення, рішення господарського суду залишено без змін.
Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Ліфар Індастрі" звернулось до касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду та постанову апеляційної інстанції скасувати.
Постановою Вищого господарського суду України від 16 жовтня 2007 року, касаційна скарга була задоволена частково, постанова апеляційної інстанції скасована, так як спір розглянуто за нормами господарського процесуального кодексу України і справа передана до Севастопольського апеляційного господарського суду для розгляду в апеляційному порядку за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Від Керченської міжрайонної державної податкової інспекції надійшла телеграма про розгляд справи у відсутності її представника.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, судова колегія не вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Матеріалами справи встановлено, що податкове повідомлення-рішення №0000812200/0 від 13.07.2004 винесено на підставі акту позапланової документальної перевірки дотримання вимог валютного законодавства за окремими зовнішньоекономічними операціями Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліфар Індастрі".
В ході перевірки підприємства відповідача Керченською міжрайонною податковою інспекцією виявлено, що на виконання умов контракту від 25.12.2003 № СІ 75.0250D укладеного з фірмою "ATLAS COPCO AIRPOWER n.v." (Бельгія) на постачання обладнання вартістю 62189 ЄВРО, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліфар Індастрі" перерахувало на валютний рахунок нерезидента 60607 ЄВРО .
Проте, встановлено, що на момент перевірки, обладнання від нерезидента позивачу не надійшло, але були надані товарно-транспортні накладні з відміткою перетинання Ягодинської митниці від 02.06.2004 та імпортна вантажна митна декларація від 23.06.2004 № 600070004/4/061136 типу ІМ 74 на суму 62 189 ЄВРО. У зв'язку з тим, що на момент перевірки відсутні товаросупровідні документи з відтиском штампу "Під митним контролем" та належним чином не оформлена вантажна митна декларація типу ІМ-40, товариству була нарахована пеня у сумі 37 932,99 грн. за порушення встановлених законодавством термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Так, на підставі контракту від 25.12.2003 № С 175.0250 D з фірмою "ATLAS COPCO AIRPOWER n.v." (Бельгія) на постачання обладнання вартістю 62189 ЄВРО, товариство з обмеженою відповідальністю "Ліфар Індастрі" перерахувало нерезиденту 60 607 ЄВРО, у тому числі: 23.01.04 - 18 657 ЄВРО ; 11.03.2004 - 21 750 ЄВРО ; 15.03.04 - 7 750 ЄВРО; 34.03.04 - 4 800 ЄВРО ; 09.04.04 - 7 650 ЄВРО.
Встановлено, що на момент перевірки обладнання на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфар Індастрі" не надходило.
Згідно статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України. Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів зазначену пеню.
На момент перевірки позивачем була надана вантажна митна декларація від 23.06.2004 № 600070004/4/061136 типу ІМ 74 (імпорт в режимі митній склад) на суму 62 189 ЄВРО.
Вантажна митна декларація № 600070004/4/001357 типу ІМ -40 у режимі випуску у вільній обіг була оформлена 23.07.2005, тобто на день перевірки її не існувало.
Відповідно до статті 43 Митного Кодексу України, товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль починається з моменту пересічення ними митної території України, а закінчується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 874 , вантажна митна декларація є документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, та є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, і засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим або заміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує права і обов'язки зазначених у вантажній митній декларації осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових та господарських операцій.
Таким чином, факт переміщення товарів через митний кордон України має бути підтверджений оформленням імпортної вантажної митної декларації типу ІМ-40, яка засвідчує перехід права власності резиденту згідно контракту, та оприбуткуванню товару підприємством. Так, дата фактичного перетину кордону України у даній справі відрізняється від дати переміщення товару через митний кордон.
Отже, Керченська міжрайонна державна податкова інспекція правомірно зробила висновок про порушення термінів, які передбачені статтею 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
Також, з матеріалів справи вбачається, що індивідуальна ліцензія Національного банку України у позивачі відсутня.
З урахуванням викладеного, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, так як рішення господарського суду постановлено при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а також при повному з’ясуванні обставин, які мають істотне значення для справи.
Керуючись статтями 24, 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфар Індастрі" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.06-04.07.2005 року у справі № 2-4/8618-2005 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання законної сили цією ухвалою та в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя
Судді