СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
05 грудня 2007 року | Справа № 20-4/273 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Волкова К.В.,
Гонтаря В.І.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
позивача: Хлобистова Інна Валентинівна, довіреність № б/н від 16.08.07;
відповідача: Лінніка Олексія Васильовича, довіреність № 98/10-0 від 14.01.06;
позивача: Жежель Олександра Олеговича, довіреність № б/н від 16.08.07;
відповідача: Стукалова Катерина Миколаївна (повноваження перевірені), начальник Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Остапова К.А.) від 09.10.2007 у справі № 20-4/273
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінженірінг" (вул. Портова, 8,Севастополь,99000); (проспект Перемоги, 39-47, м. Севастополь, 99046)
до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя (вул. Гер. Севастополя, 74,Севастополь,99000)
про визнання недійсними податкових рішень-повідомлень № 0000722310/0 від 03.08.2007 та № 0000712310/0 від 03.08.2007
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду міста Севастополя від 09.10.2007 у справі № 20-4/273 адміністративний позов задоволено.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя № 0000712310/0 від 03.08.2007 в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю „Техноінженірінг” податкового зобов’язання з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій в загальному розмірі 514695,75 грн.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя № 0000722310/0 від 03.08.2007 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю „Техноінженірінг” податкового зобов’язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій в загальному розмірі 13425,00 грн.
В основу постанови покладено головний висновок суду про те, що висновки податкового органу про непідтвердженість зв’язку між наданими послугами та діяльністю підприємства є безпідставними і неправомірними. Так, суд першої інстанції встановив наявність усіх необхідних первинних документів у позивача та дійшов висновку про фактичне виконання умов відповідних договорів іншими суб’єктами господарювання, тобто фактичне отримання позивачем певних послуг.
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нову, якою у позові відмовити.
Відповідач вважає, що місцевий господарський суд порушив норми матеріального права, а саме норми п. 1.2., п. п. 8.1.1. п. 8.1., п. п. 8.2.1 п. 8.2., п. п. 8.3.9 п. 8.3 п. 8 статті 8, п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. п 5.2 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств, п. 4, п. 29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 „Нематеріальні активи”, п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”, п. 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п. п. 7.2.6 п. 7.2, п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.5.1. п. 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя вказує на те, що відсутність відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов’язковість ведення та збереження яких передбачена правилами ведення податкового обігу не надає можливості підтвердити зв’язок витрат в рамках укладених договорів з господарською діяльністю позивача та відповідно підтвердити обґрунтованість віднесення до складу валових витрат понесених валових витрат.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.12.2007 суддю Борисову Ю.В. замінено на суддю Волкова К.В.
Повторно розглянувши справу у порядку статей 185, 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 18.06.2007 по 17.07.2007 співробітниками ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя та ДПА у м. Севастополі проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2007.
Висновки перевірки містяться в акті № 409/10/23-123/32506285/104 від 24.07.2007.
За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя прийняти податкові повідомлення-рішення №0000712310/0 від 03.08.2007 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 400040,83 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 115051,92 грн., всього в сумі 515092,75 грн. та № 0000722310/0 від 03.08.2007 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 8950,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 4475,00 грн., всього в сумі 13425,00 грн.
Дані обставини справи перевірені апеляційною інстанцією, підтверджуються матеріалами справи та сторонами не заперечуються.
З установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінженірінг" вбачається, що позивач здійснює різноманітні види господарської діяльності, у тому числі експорт товарів за договорами комісії, надання послуг з оренди обладнання, реалізація алкогольних напоїв, надання маркетингових послуг.
У ході перевірки було встановлено, що підприємством протягом періоду, що перевіряється, отримувались маркетингові, інформаційні та консультаційні послуги у суб’єктів господарської діяльності –фізичних осіб та юридичної особи, а саме Договір про інформаційне та консультаційне обслуговування б/н від 01.10.2005, відповідно до якого виконавець - приватний підприємець Пестов П.С. зобов’язувався надати позивачеві консультаційні та інформаційні послуги з питань комерційної діяльності та управління, роботи з розробки питань стратегічного розвитку підприємства та окремих бізнес-напрямків його діяльності, аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, розробки рекомендацій з підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства, надано послуг на суму 505000,00 грн.; Договір про надання послуг б/н від 01.09.2005, відповідно до якого виконавець - приватний підприємець Жежель А.О. надає позивачеві послуги по організації контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, надання консультаційних послуг з питань діючого законодавства України з питань бухгалтерського обліку та оподаткування, консультаційні послуги у сфері зовнішньоекономічної діяльності, консультування та виконання комплексу робіт по аналізу фінансово-господарської діяльності, надано послуг на суму 305000,00 грн.; Договір про надання послуг б/н від 01.06.2006, відповідно до якого виконавець –приватний підприємець Шаріпов В.Н. зобов’язувався здійснити маркетингові дослідження, надано послуг на суму 137000,00 грн., Договір про надання послуг № 4 від 02.11.2006, відповідно до якого виконавець –приватний підприємець Римський О.В. зобов’язувався надати позивачеві послуги по дослідженню ринку та вивченню суспільної думки, надано послуг на суму 604590,00 грн.; Договір № 48 від 01.09.2005, відповідно до якого виконавець – товариство з обмеженою відповідальністю “Донецьке промислове постачання” зобов’язувалось надати позивачеві інформаційне та консультаційне обслуговування з питань комісійної торгівлі у зовнішньоекономічній діяльності та контроль якості товару, що поставляється, надано послуг на суму 47250,00 грн.
Обставини справи свідчать про те, що позивачем було частково сплачено за надані інформаційні та консультаційні послуги, про що відповідачем не заперечується.
Вказаними договорами передбачено, що факт виконаних послуг підтверджується оформленням актів здачі-приймання виконаних послуг.
Вищенаведені акти є у матеріалах справи (а. с. 41-52).
Доводи відповідача про те, що в актах про приймання послуг не зазначений конкретний обсяг виконання маркетингових послуг, а також у чому виражений результат наданих послуг і тому таки акти є неналежними, судовою колегією вважаються хибними. Так, апеляційна інстанція вважає необхідним зазначити, що типова форма документу –акту прийому-передачі (виконаних робіт тощо) не має свого відображення та врегулювання нормами чинного законодавства України. Даний документ може складатися суб’єктами господарювання у будь-який формі і, відповідно, про це може бути встановлено умовами договору згідно діловому звичаю.
Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Таким чином, враховуючи характер наданих послуг, висновок суду першої інстанції про те, що акти прийому-передачі належним чином фіксують та підтверджують господарські операції і підпадають під розуміння вищенаведеної норми - є обґрунтованим.
При цьому, твердження відповідача про те, що місцевий господарський суд порушив норми пункту 1.2 і п. п. 8.1.1 п. 8.1 статті 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” є помилковими, оскільки вказані норми закону не можуть бути застосовані у даному випадку, так як вони стосуються лише понятий „нематеріальні активи” та „амортизація”.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного закону зазначено, щодо складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).
Пунктами 5.3 - 5.8 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачені будь-які обмеження щодо включення у склад валових витрат витрати, понесені у зв’язку з отриманням маркетингових послуг. Тобто, вважати такі дії неправомірними підстав не вбачається.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Господарський суд міста Севастополя вірно зазначив, що нормами Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” не передбачений такий реквізит первинного документу, що фіксує факт здійснення господарських операцій, яким в даному випадку є акт здачі-приймання послуг, як зазначення на те, у чому виражений результат наданих послуг.
Матеріали справи свідчать про те, що усі реквізити, що передбачені вищевказаним Законом, містяться в актах здачі-приймання послуг. В актах здачі-приймання послуг приведений перелік послуг, що надавалися та їх вартість, що на думку суду, враховуючі неможливість вираження цих послуг у будь-який одиниці виміру у зв’язку з характером послуг, не суперечить вимогам діючого законодавства.
Таким чином, судова колегія вважає, що вказані у апеляційній скарзі обставини допущення позивачем порушень вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не є підставою для визнання неправомірним віднесення до валових витрат позивача суми витрат за отримані послуги.
Оскільки в ході розгляду справи позивачем наданий ряд аналітичних матеріалів, маркетингові дослідження, звіти про дослідження, що проведені, рекомендації для підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності, отриманих ним від виконавців інформаційних та консультаційних послуг, судова колегія дійшла до висновку про те, що додаткові вимоги відповідача про обов’язковість надання документів на підтвердження взаємозв’язку наданих послуг з господарською діяльністю підприємства, будь-яких звітів по наданим послугам, а також пред’явлення до таких звітів вимог про повноту їх реквізитів не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.
Колегія суддів вважає, що для співвідношення отриманих послуг з господарською діяльністю юридичної особи достатньо суб’єктивної оцінки обставин з визначенням характеру елементів правочину. В даному випадку вбачається можливість використовувати отриманий результат лише для потреб саме цього підприємства, а не у особистих цілях.
Так, місцевий господарський суд обґрунтовано звернув увагу на пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якого - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Таки обставини, на думку колегії суддів свідчать про те, що інформаційні та консультаційні послуги, що надані контрагентами позивача на виконання вищезазначених договорів, пов’язані із діяльністю товариства з обмеженою відповідальністю „Техноінженірінг”, а тому висновок, який міститься в акті перевірки, щодо відсутності можливості підтвердити понесені витрати по сплаті цих послуг із господарською діяльністю позивача, не є обґрунтованим.
Мотивація апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм п. п. 7.2.6 п. 7.2, п. п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” апеляційною інстанцією також вважається хибною у зв’язку з наступним.
Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вищенаведеного закону визначені вимоги до податкової накладній, проте товариством з обмеженою відповідальністю “Донецьке промислове постачання” були надані суду відповідні податкові накладні.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
З огляду на це вважається обґрунтованим висновок місцевого суду про те, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Матеріалами справи підтверджується, що товариство з обмеженою відповідальністю “Донецьке промислове постачання” надало позивачеві інформаційно-консультаційні послуги, які були сплачені позивачем. Товариство з обмеженою відповідальністю “Донецьке промислове постачання”, яке є платником податку на додану вартість, видало позивачеві податкові накладні на суму оплачених послуг.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що постанова господарського суду міста Севастополя є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1. ст. 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 09.10.2007 у справі № 20-4/273 залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді К.В. Волков
В.І. Гонтар