Справа  № 2-306/11

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

27 січня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Ісаєвська О.  В. ,

при секретарі –                    Шалапуда Н. П.,

розглянувши у відкритому судовому  засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про  стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання правочинів недійсними та зобов’язання повернути оригінали документів на квартиру її власнику, -

В С Т А Н О В И В :

 У жовтні 2010 року позивач ПАТ «Укрсиббанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені, мотивуючи позовні вимоги тим, що 24.10.2007 року між позивачем та відповідачкою був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11238349000. Відповідно до умов кредитного договору, позивач надав відповідачу кредит в іноземній валюті в сумі 200 000 дол. США 00 центів, а відповідач зобов’язувався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 24.10.2028 року та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 12,40 % річних. Погашення кредиту та процентів мало відбуватися шляхом сплати ануїтет них платежів у розмірі 2 235 доларів 00 центів США, а днем сплати таких платежів договором визначено 02 число кожного календарного місяця строку кредитування. Позивач зазначає, що своє зобов’язання перед відповідачем виконав у повному обсязі – надав кошти у сумі 200 000,00 дол. США, але відповідач не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, чим порушує прийняті на себе договірні зобов’язання, у зв’язку з чим, позивач на підставі ст.. 1050 ЦК України скористався правом вимагати у відповідача дострокового повернення частини позики та процентів. Внаслідок чого станом на 30.08.2010 року заборгованість відповідача по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені, становить 225 170 доларів США 41 цент, що за курсом НБУ станом на 30.08.2010 року становить 1 768 032 грн. 06 коп., з яких:

196 281,44 дол. США, що за курсом НБУ станом на 30.08.2010 року становить     1 548 071,72 грн. – заборгованість за кредитом;

25 461,44 доларів США, що за курсом НБУ станом на 30.08.2010 року становить 200 814,38 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом;

278,43 доларів США, що за курсом НБУ станом на 30.08.2010 року становить 2 195,98 грн. – пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом;

2 149,10 доларів США, що за курсом НБУ станом на 30.08.2010 року становить 16 949,98 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених в позові.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні, яке відбулося 25.11.2010 року подала зустрічний позов про визнання недійсним кредитного договору № 11238349000 від 24.10.2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем, визнання недійсним договору іпотеки № 67743 від 24.10.2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем, зобов’язання відповідача повернути позивачці оригінал договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Просила в задоволенні первісного позову відмовити.

Ухвалою суду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» об’єднано в одне провадження з первісним позовом ПАТ «УкрСиббанк».

В обґрунтування зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 зазначила, що 24.10.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту № 11238349000 відповідно до якого відповідач надав позивачці кредит в іноземній валюті, а в якості забезпечення вимог відповідача за кредитним договором стосовно повернення отриманої позивачем суми кредиту між сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого є трикімнатна квартира АДРЕСА_1. ОСОБА_1 зазначає, що ЦК України передбачено, що зобов’язання може бути виражене у грошовій одиниці України – гривні, а використання іноземної валюти на території України за зобов’язаннями допускається у випадках у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, а отже наявність у спірному кредитному договорі положень щодо розрахунків за грошовими зобов’язаннями між позивачем та відповідачем в доларах США за відсутності у сторін відповідної ліцензії суперечить приписам ст.. 99 Конституції України, ст.. 524 ЦК України, ст.. 3, 5 Декрету КМУ та ст.. 35 ЗУ «Про Національний банк України». Позивачка за зустрічним позовом вказала, що оскільки відповідач за зустрічним позовом не зазначив в умовах договору правової підстави, що надає йому право проводити готівкові розрахунки в іноземній валюті на території України та не надав суду доказів які б підтверджували правомірність проведення операцій по використанню готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу, а відтак дії відповідача є неправомірними, що підтверджується також небажанням відповідача приймати пропозиції щодо розстрочки, кредитних канікул та реструктуризації платежів по кредитному договору. Крім того, позивачка за зустрічним позовом вказала, що відповідач безпідставно при оформленні договору іпотеки забрав оригінал договору купівлі-продажу квартири від 24.10.2007 року, яка є предметом спірного договору іпотеки, у зв’язку з чим позивачка позбавлена можливості користуватися та розпоряджатися належним майном, зокрема, позбавлена права обслуговуватися в медичних закладах, звертатися до державних органів за місцем свого фактичного проживання, брати участь у виборах, зареєструватися за адресою місця проживання та інше.

Представник відповідача зустрічний позов не визнав, просив відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом, подав письмові заперечення (а.с. 89), в яких зазначив що банк має право здійснювати операції в іноземній валюті, у тому числі операції з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від НБУ банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобов’язання за кредитним договором відповідає вимогам законодавства, зазначив, що на момент підписання договору позивач був вільний у виборі валюти кредитування.

В судовому засіданні клопотання представника позивача за зустрічним позовом про витребування доказів та для огляду витребувано оригінал реєстраційного посвідчення на квартиру АДРЕСА_1, договір купівлі-продажу квартири та витяг з єдиного реєстру правочинів, що підтверджують, що власником квартири № 30 є ОСОБА_1 Разом з тим, представник відповідача на запитання суду з приводу правових підстав щодо знаходження правовстановлюючих документів на квартиру ОСОБА_1 у філії ПАТ «УкрСиббанк» розуміючих пояснень не надав.    

Представник відповідачки за первісним позовом просила суд в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити повністю. Додатково вказала, що оскільки у ОСОБА_1 у зв’язку з кризовою ситуацією в країні виникли тимчасові труднощі з працевлаштуванням та платоспроможністю щодо своєчасного погашення кредитних коштів, вона неодноразово зверталася до ПАТ «УкрСиббанк» з проханням допомогти вирішити це складне питання, з можливістю надати реструктуризацію кредиту, надати кредитні канікули, але такі звернення банком було проігноровано, та у проведенні реструктуризації або наданні кредитних канікул, було відмовлено.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 24.10.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» (а.с. 21-22)) та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11238349000 (а.с. 4-9).

Того ж дня між сторонами було укладено договір іпотеки № 67743 предметом якого є надання в іпотеку  нерухомого майна, трикімнатної квартири АДРЕСА_3 (а.с. 9-10).       

Відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту позивач зобов’язувався надати відповідачеві кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 200 000 (двісті тисяч) доларів США 00 центів, а відповідач зобов’язувався здійснювати погашення отриманого кредиту та процентів шляхом сплати ануїтентних платежів у розмірі 2 235,00 доларів США. Остаточне погашення отриманого кредиту – 24.10.2028 року (п.1.2.2 Договору), якщо тільки не застосовується інший термін, встановлений на підставі додаткової угоди або до вказаного банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу 12 договору. Процентна ставка за користування кредитом, відповідно до п. 1.3.1. Договору складає 12,4% річних.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених  договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

В судовому засіданні встановлено, що позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом, повністю виконав свої зобов’язання за спірним договором та надав ОСОБА_1 грошові кошти в іноземній валюті у сумі 200 000,00 дол. США, що підтвердили в судовому засіданні представник відповідачки за первісним позовом та відповідачка.

Слід зазначити, що згідно ст. ст. 192, 524, 533 ЦК України, законним засобом платежу та валютою   у якій має бути виражено та виконано зобов’язання є грошова одиниця України – гривня.

Разом з тим, вказаними нормами (ч.2 ст.192 ,ч.3 ст.533 ЦК України) передбачено, що відповідно до законодавства допускається також використання іноземної валюти при вираженні та виконанні зобов’язань.

Так, відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.   

Отже, чинне законодавство передбачає можливість вираження та виконання зобов’язань в іноземній валюті, у випадках встановлених законом.

Суд вважає, що у відповідача за зустрічним позовом були всі підстави для здійснення кредитних операцій в іноземній валюті, з огляду на наступне.

Згідно ст.1054 ЦК України кредити можуть надаватися лише банками або іншими фінансовими установами.

Статтею 339 ГК України передбачено, що перелік банківських операцій визначається законом про банки і банківську діяльність, а їх проведення здійснюється в порядку встановленому Національним банком України.

У ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (надалі - Закон), передбачено, що кредитними операціями  є операції, що зокрема зазначені в п.3 ч.1 ст.47 Закону, а саме: операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Пунктом 3 ч.1 ст.47 вищезазначеного Закону передбачено, що операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик банки мають право здійснювати на підставі банківської ліцензії (не генеральної чи індивідуальної).

Згідно абз.8 ч.1 ст.2 Закону, банківською ліцензією є документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Відповідно до ч.3 ст.49 Закону, операції визначені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, (серед яких операції з розміщення залучених коштів (в національній та іноземній валюті, виходячи  з терміну «кошти», визначеному у цьому Законі) належать до виключно банківських операцій, здійснювати які у сукупності дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію.

Згідно ст.5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Пунктом «в» ч.1 ст.5 Декрету передбачає вимогу щодо отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Разом з тим, чинним законодавством не встановлено терміни і суми кредитів в іноземній валюті  як критерії їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування.

Відповідно до п.1.4 Положення НБУ №483 від 14.10.2004 року використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) - використання будь-яких зобов’язань або оплати товарів, що придбаваються.

Пунктом 1.5 вищезазначеного Положення визначено, що використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

Спеціальне законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які б забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті.

Отже, на підставі банківської ліцензії (а.с.124, 126-129) та дозволу на здійснення валютних операцій відповідач має право здійснювати кредитні операції як у національній так і у іноземній валютах.

Згідно зі ст.ст.6, 627 ЦК  України сторони є вільними в укладені договору та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. За таких обставин підстав вважати, що передбачені кредитним договором умови є несправедливими для позивача та суперечать чинному законодавству України, у суду немає.    

При укладенні кредитного договору позивач за зустрічним позовом мав можливість обирати валюту кредитування. Обираючи долар США як валюту кредиту, позивач виходив з невеликого розміру процентної ставки для кредитів в цій валюті по відношенню до інших валют, у тому числі національної валюти України, проте мав усвідомлювати, що низький розмір процентної ставки по відношенню до процентної ставки у національній валюті, пов’язаний із більш високим ризиком для позивача росту курсу цієї валюти по відношенню до гривні в період кредитування. Відповідач, встановлюючи більш низьку процентну ставку для кредиту в доларах США, та позивач, обираючи валюту за власним бажанням та на власний розсуд, укладаючи кредитний договір, мав усвідомлював можливість збільшення курсу долара США по відношенню до національної валюти України, а отже сторони не виходили з того, що така подія не настане.  До того ж, стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплено.

Події, зазначені у зустрічній позовній заяві, не порушують співвідношення майнових інтересів сторін та не позбавляють заінтересовану особу того, на що вона розраховувала при укладенні договору, оскільки, укладаючи кредитний договір, ОСОБА_1 зобов’язувалася повернути ПАТ «УкрСиббанк» кредит, сплатити останньому проценти та інші суми по кредиту у тих же розмірах, що і до настання вказаних подій.   

Суд критично відноситься до звернення позивача із зустрічним позовом до суду щодо визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки з підстав відсутності у відповідача за зустрічним позовом правових підстав проводити готівкові розрахунки в іноземній валюті, оскільки позивачка за зустрічним позовом при підписанні спірного кредитного договору погодилася з його умовами та не заперечувала проти надання їй кредиту саме в іноземній валюті – доларах США, але після сплину майже трьох років дії договору, під час звернення до неї з позовом про стягнення заборгованості за невиконання зобов’язань за кредитним договором, вирішила визнати недійсними договір про надання споживчого кредиту та договору іпотеки.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки задоволенню не підлягають.

Разом з тим, зустрічний позов в частині зобов’язання ПАТ «УкрСиббанк» повернути ОСОБА_1 оригінал договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений 24.10.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (реєстровий № 1759) підлягає задоволенню, оскільки знаходження вказаного оригіналу договору у відповідача за зустрічним позовом є безпідставним та таким, що порушує право позивачки розпоряджатися та користуватися належною їй на праві власності квартирою.

Первісний позов про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050 зазначеної вище глави ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього кодексу.

Згідно ст.546 ЦПК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Пенею, відповідно до ч.3 ст.549 ЦПК України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3 ч.1 ст.611 ЦПК України передбачено, що в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно даних розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту відповідачка за первісним позовом відповідачка з липня 2009 року припинила погашення кредиту.

Відповідно до п.п. 5.5 Договору позивач має право достроково стягнути заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом, у випадку не сплати відповідачем чергового ануїтентного платежу в установлений Договором день сплати такого платежу більше ніж на один місяць, та/або порушення інших умов Договору та/або у випадку порушення відповідачем та/або заставодавцем, та/або поручителем, та/або гарантом умов укладеного з позивачем договору щодо надання забезпечення виконання зобов’язань відповідача за цим Договором.

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що за порушення термінів повернення кредиту, та/або процентів за кредит, та/або комісій, відповідач сплачує позивачу додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань по договору,  утворилася заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплати відсотків, пені за прострочення кредиту та пені за прострочення відсотків, яка складає 224 170,41 доларів США. У тому числі: заборгованість за кредитом – 196 281,44 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом – 25 461,44 доларів США; пеня за прострочення сплати кредиту – 278,43 долари США; пеня за прострочення сплати процентів – 2 149,10 доларів США.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи із принципу справедливості та розумності, закріпленому у ст. 3 ЦК України, з огляду на скрутне фінансове становище відповідачки за первісним позовом та намаганням в позасудовому порядку вирішити питання про погашення заборгованості, про що свідчать її звернення до ПАТ «УкрСиббанк» з проханням надання кредитних канікул, проведення реструктуризації кредиту (а.с. 78), керуючись вимогами ч. 3 ст. 551 ЦК України суд зменшує розмір пені за прострочення сплати процентів у розмірі 2 149,10 доларів США на 1 000,00 доларів США.

У зв’язку з чим, з відповідачки за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню 223 170 (двісті двадцять три тисячі сто сімдесят) доларів США 41 цент.

При цьому, зазначена сума підлягає конвертації в гривню за курсом Національного банку України на день здійснення платежу, а тому позовна заява в частині стягнення заборгованості в еквіваленті долара США до гривні станом на 30.08.2010 року  в розмірі 1 768 032 грн. 06 коп. задоволенню не підлягає.

Також, на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача державне мито в сумі 1700 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 57-60, 88, 208, 213-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526, 527, 530, 546, 549, 551, 611, 625, 1054  ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

   Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості  – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суму заборгованості за договором  про надання споживчого кредиту у розмірі 223 170 (двісті двадцять три тисячі сто сімдесят) доларів США 41 цент.

Зазначена вище сума повинна бути конвертована в гривню за курсом Національного банку України на день здійснення платежу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судові витрати в розмірі 1 820 (одна тисяча вісімсот двадцять) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним правочинів та зобов’язання повернути оригінали на квартиру задовольнити частково.

Зобов’язати Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» повернути ОСОБА_1 оригінал договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений 24.10.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (реєстровий № 1759).

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                  О. В. Ісаєвська