Справа № 22-ц-269/2011 Головуючий у I інстанції – Жовток Є.А.
Категорія – цивільна Доповідач - Боброва І. О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 січня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіШевченка В.М.,
суддів:Бобрової І.О., Скрипки А.А.,
при секретарі:Марченко О.О,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ „Облтеплокомуненерго” на ухвалу судді Ріпкинського районного суду від 25 листопада 2010 року про відмову у прийнятті заяви ВАТ „Облтеплокомуненерго” про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 боргу за теплову енергію,
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі ВАТ „Облтеплокомуненерго” просить оскаржувану ухвалу судді скасувати та вирішити питання по суті.
Ухвалою судді Ріпкинського районного суду від 25 листопада 2010 року відмовлено ВАТ „Облтеплокомуненерго” у прийнятті заяви про видачу судового наказу. Роз’яснено заявнику, що він має право звернутися з тими самими вимогами до суду в позовному провадженні.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ухвала суду є незаконною у зв’язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Так, апелянт зазначає, що підстава на яку суд посилається при відмові у прийнятті заяви про видачу судового наказу, а саме не підписання договору, не входить до переліку, зазначеного в ст.100 ЦПК України, і не є підставою для відмови у прийнятті заяви.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом, ВАТ „Облтеплокомуненерго” звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржників заборгованості по оплаті за теплову енергію в сумі 1451,27 грн. за період з 01.12.2007 р. по 01.11.2010 р. та судових витрат.
Боржники ОСОБА_6 проживають по АДРЕСА_1. Позивачем вчасно надаються послуги по теплозабезпеченню та гарячому водопостачанню, проте боржники вчасно не вносять щомісячну плату за надані послуги, тому відповідно до особового рахунку утворився борг в розмірі 1451,27 грн. Дані про наявність письмового договору про надання послуг по теплопостачанню між стягувачем та боржниками в матеріалах справи відсутні. Як на підставу вимоги, стягувач посилається на п.5 ч.3 ст.20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, п.7 Правил користування приміщенням житлових будинків, затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992 року №572 та п.18 „Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення”, затверджених Постановою КМУ №630 від 21.07.2005 року.
Відмовляючи у прийнятті заяви про видачу судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що між стягувачем та боржниками договір про надання послуг не укладався, а само по собі споживання боржниками послуг не свідчить про наявність такого договору, таким чином заборгованість боржників в даному випадку не може вважатися безспірною вимогою, а тому має спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження.
Проте, з таким висновком апеляційний суд погодитись не може. Фактично між сторонами виникли цивільно-правові відносини, що не суперечить ч.1 ст.11 ЦК України. Відсутність договору не позбавляє боржника обов’язку сплачувати за спожиті послуги по теплозабезпеченню та гарячому водопостачанню, що прямо передбачено Законом України „Про теплопостачання” та Законом України „Про житлово-комунальні послуги”, відповідно до яких споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги того, що відповідно до пункту 3 частити 1 статті 96 судовий наказ може бути видано у разі якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. Зазначений пункт Закону не пов’язує стягнення зазначених сум з наявністю чи відсутністю письмового договору.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала судді винесена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ч.1 п.3, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ВАТ „Облтеплокомуненерго” задовольнити.
Ухвалу судді Ріпкинського районного суду від 05 листопада 2010 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: