Справа № 22-ц-214/2011 Головуючий у I інстанції – Діденко О.П.
Категорія –цивільна Доповідач - Боброва І. О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 січня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіШевченка В.М.,
суддів:Бобрової І.О., Скрипки А.А.,
при секретарі:Марченко О.О.,
за участю:прокурора Кушнір Л.В., позивача ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Ніжинської міжрайонної прокуратури на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області про зобов’язання надати дозвіл на вибір місця розташування земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва та розроблення проекту відведення земельної ділянки,
в с т а н о в и в:
В квітні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Ніжинської районної державної адміністрації, в якому просив визнати незаконним рішення останнього про відмову в наданні земельної ділянки для ведення садівництва в адміністративних межах Галицької сільської ради №03-20/869 від 15.04.2009 року; зобов’язати відповідача надати йому дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки для індивідуального ведення садівництва розміром 0,12 га на території земель запасу Галицької сільської ради Ніжинського району, згідно заяви позивача від 23.03.2009 року та вимоги щодо її відведення. В подальшому позивач змінив позовні вимоги і просив зобов’язати відповідача надати дозвіл на вибір місця розташування земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва та розроблення проекту відведення земельної ділянки.
Позовні вимоги ОСОБА_5 мотивував тим, що 23.03.2009 року він звернувся до відповідача із заявою про вибір місця розташування земельної ділянки розміром 0,12 га для індивідуального ведення садівництва, що знаходиться на території земель запасу Галицької сільської ради, але листом від 15.04.2009 року йому відмовлено в наданні земельної ділянки. Оскільки місце розташування земельної ділянки ніким не зайняте, місце його проживання та відсутність волевиявлення інших осіб щодо звернення із відповідними заявами на вирішення даного питання впливати не повинно, а тому вважає, що його безпідставно позбавлено права, закріпленого ч.6 ст.118, ст.151 ЗК України, на вибір місця розташування земельної ділянки та отримання від відповідача дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 25 травня 2009 року позовні вимоги задоволені частково. Зобов’язано Ніжинську районну державну адміністрацію Чернігівської області надати дозвіл ОСОБА_5 на вибір місця розташування земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення для індивідуального ведення садівництва розміром 0,12 га із земель запасу Галицької сільської ради, які знаходяться поза адмінмежами Галицької сільської ради. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено. Стягнуто з Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь ОСОБА_5 8,50 грн. сплаченого судового збору та 7,50 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, а всього стягнуто 16 грн., та з ОСОБА_5 на користь держави 8,50 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі прокурор Ніжинської міжрайонної прокуратури просить оскаржуване рішення в частині зобов’язання Ніжинську районну державну адміністрацію Чернігівської області надати дозвіл ОСОБА_5 на вибір місця розташування земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення для індивідуального ведення садівництва розміром 0,12 га із земель запасу Галицької сільської ради, які знаходяться поза адмінмежами Галицької сільської ради скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду винесено з порушенням норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що надання дозволу на вибір місця розташування земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення для індивідуального ведення садівництва розміром 0,12 га із земель запасу Галицької сільської ради, які знаходяться поза адмінмежами Галицької сільської ради не входить до компетенції суду. Суд має право лише зобов’язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про надання в оренду (передачу у власність) земельної ділянки.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов’язання Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області надати дозвіл ОСОБА_5 на вибір місця розташування земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення для індивідуального ведення садівництва розміром 0,12 га із земель запасу Галицької сільської ради, які знаходяться поза адмінмежами Галицької сільської ради, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було визнано зазначені вимоги, а тому на підставі ч.4 ст.174 ЦПК України суд задовольнив вимоги в цій частині. Крім того, позивачем було додержано вимоги законодавства з даного питання та надані всі необхідні, передбачені ч.5 ст.151 ЗК України, для цього документи.
Проте з такими висновками апеляційний суд погодитись не може виходячи з наступного.
Судом по справі встановлено, що 23.03.2009 року на підставі чч. 6, 7 ст.118 ЗК України позивач ОСОБА_5 звернувся до відповідача із заявою про вибір місця розташування земельної ділянки за цільовим призначенням: індивідуальне ведення садівництва, розміром 0,12 га, що незайнята (пустир) і знаходиться на території земель запасу Галицької сільської ради для безоплатної передачі йому у приватну власність (а.с.4).
Листом Ніжинської РДА №03-20/869 від 15.04.2009 року відмовлено ОСОБА_5 в наданні земельної ділянки для ведення садівництва в адмінмежах Галицької сільської ради, оскільки на час розпаювання земель колективної власності (землі колишніх КСП) громадяни, які відносять до соціальної сфери не мали права на одержання земельної частки (паю), а тому надання земельної ділянки у власність із земель державної власності можливе після забезпечення земельними ділянками місцевих жителів (а.с.5). Зазначена відмова позивачем, у встановленому ч.12 ст. 151 ЗК України порядку не оскаржувалася.
Відповідно до частин 2 та 3 пункт ”в” статті 116 ЗК України (в редакції 2009 р.), набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно з ч.6 та 7 ст.118 ЗК України (в редакції 2009 р.), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу.
Стаття 151 ЗК України (в редакції 2009 р.) передбачає порядок погодження питань, пов'язаних з вилученням (викупом) та вибором земельних ділянок. Зокрема, особи, зацікавлені у вилученні (викупі), виборі земельних ділянок, зобов'язані погодити з власниками землі і землекористувачами та органами державної влади або органами місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, розміри земельних ділянок, передбачені для вилучення (викупу), умови їх вилучення (викупу), а також розміри земельної ділянки, передбачені для її передачі (надання), умови її передачі (надання) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів та умови проживання населення і охорону довкілля. Вибір місця розташування земельних ділянок здійснюють відповідні сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України відповідно до їх повноважень щодо вилучення та передачі (надання) цих ділянок.
Особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються із заявою (клопотанням) про вибір місця розташування земельних ділянок до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. Клопотання щодо вибору місця розташування земельних ділянок за рахунок земель, вилучення (викуп) яких провадиться Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою Автономної Республіки Крим, подаються відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. До заяви (клопотання) додається певний перелік документів, в тому числі позначене на відповідному графічному матеріалі бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами. Відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування згідно із своїми повноваженнями розглядає заяву (клопотання) і в тижневий строк з дня її реєстрації направляє її копії на розгляд територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, а також до відповідних територіальних органів виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду). Вимоги щодо відведення земельної ділянки надаються цими органами у межах їх повноважень, визначених законом. Після отримання висновків органів, зазначених у частині сьомій цієї статті, про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), та рішення Верховної Ради України (у разі необхідності) відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування, згідно із своїми повноваженнями, у двотижневий строк розглядає матеріали вибору земельної ділянки і приймає рішення про затвердження зазначених матеріалів та надає відповідний дозвіл і вимоги на розроблення проекту відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову.
Як зазначено вище, наданню дозволу на вибір місця розташування земельної ділянки передує певна процедура, пов’язана з узгодженням з відповідними компетентними органами можливості надання такого дозволу. В матеріалах справи відповідні погодження відсутні. Таким чином, суд першої інстанції, зобов’язавши орган місцевого самоврядування надати дозвіл на вибір місця розташування земельної ділянки, перебрав на себе повноваження, які не властиві судовим органам. Відповідні роз’яснення містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. №7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не вірно та передчасно дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у відповідній частині.
З позивача на користь держави слід стягнути судові витрати (4 грн. 25 коп. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи), від сплати яких був звільнений прокурор при подачі апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 116, 118, 122,151 ЗК України, ст.ст. 88, 303, 307, 309 ч.1 п.4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу прокурора Ніжинської міжрайонної прокуратури задовольнити.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду від 26 травня 2009 року в частині зобов’язання Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області надати дозвіл ОСОБА_5 на вибір місця розташування земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення для індивідуального ведення садівництва розміром 0,12 га із земель запасу Галицької сільської ради, які знаходяться поза адмінмежами Галицької сільської ради скасувати, відмовивши ОСОБА_5 в задоволенні вказаної частини позовних вимог.
В іншій частині рішення суду від 26 травня 2009 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 4 грн. 25 коп. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: