Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" листопада 2007 р. Справа № 15/184-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Афанасьєв В.В., судді Бухан А.І. , Шевель О.В.
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників сторін:
позивача – Жебелевої Г.С. - дов.
відповідача –Гарагулі В.А. –дов.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ фірма «Атон»(вхідний № 3171Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 05 жовтня 2007 року по справі № 15/184-07
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Атон», м. Харків
до Відкритого акціонерного товариства «Турбоатом», м. Харків
про стягнення 728019,97 грн.
та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства «Турбоатом», м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Атон», м. Харків
про зобов’язання вчинити певні дії
встановила:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Атон», усерпні 2005 року звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості на загальну суму 728019,97 грн., а саме: за договором № 23 - 533 від 06.10.2000 року 29894,69 грн. основного боргу, 2063,96 пені, 1046,31 грн. інфляційних; за договором 07/2005 від 04.04.2005 року 18706,70 грн. основного боргу, 369 грн. пені, 224,48 грн. інфляційних; за договором № 08/2005 від 18.04.2005 року 70560 грн. основного боргу, 1357,07 грн. пені, 846,72 грн. інфляційних; за договором 28/2002 від 03.10.2002 року 569645,82 грн. основного боргу, 27811,20 грн. пені, 6835,75 грн. інфляційних. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача по справі.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2005 року по справі № 37/325-05 (суддя Доленчук Д.О.) відмовлено в задоволенні позову повністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2006 року (головуючий суддя Демченко В.О., суддя Такмаков Ю.В., Барбашова С.В.) рішення господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2005 року по справі № 37/325-05 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з ВАТ «Турбоатом» на користь ТОВ фірми «Атон» заборгованість у розмірі 420807,22 грн., пені у розмірі 2063,96 грн., інфляційні у розмірі 8953,26 грн., державне мито у розмірі 6477,36 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Вищого господарського суду України від 18 травня 2006 року постанову від 07 лютого 2006 року Харківського апеляційного господарського суду та рішення від 24 жовтня 2005 року господарського суду Харківської області у справі № 37/325-05 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2006 року по справі № 33/204-06 (н.р 37/325-05) (головуючий суддя Савченко А.А., суддя Ковальчук Л.В., Кононова О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Турбоатом» на користь ТОВ фірми «Атон» заборгованість у розмірі 420807,21 грн., пені у розмірі 2063,96 грн., інфляційні у розмірі 2117,51 грн., державне мито у розмірі 4249,88 грн. та 68,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10 січня 2007 року (головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2005 року по справі № 33/204-06 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На відповідну постанову відповідачем була подана касаційна скарга та касаційне подання Прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України.
Постановою Вищого господарського суду України від 22 березня 2007 року касаційне подання прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Турбоатом» задоволено частково. Постанову від 10 січня 2007 року Харківського апеляційного господарського суду та рішення від 27 жовтня 2006 року господарського суду Харківської області по справі № 33/204-06 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, 08 червня 2007 року позивачем по справі, ТОВ фірма «Атон», подано заяву про зміну позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 432383,88 грн., в тому числі:
за договором № 28/2002 від 03.10.2002 року у розмірі 301645,82 грн. основного боргу, інфляційні у розмірі 4328,37 грн. та 3 % річних у розмірі 2508,02 грн.,
за договором № 23-533 від 06.10.2000 року в розмірі 29894,69 грн. основного боргу, пені у розмірі 2255,62 грн., інфляційні у розмірі 1046,32 грн., 3 % річних у розмірі 375,39 грн.,
за договором 07/2005 від 04.04.2005 року в розмірі 18706 грн. основного боргу, інфляційні в розмірі 123,20грн., 3 % річних у розмірі-123 грн.,
за договором № 08/2005 від 18.04.2005 року у розмірі 70560 грн. основного боргу, інфляційні у розмірі 359,30 грн. та 3 % річних у розмірі 458,15 грн.
25 червня 2007 року ВАТ «Турбоатом» подано зустрічну позовну заяву в якій заявлені вимоги про зобов’язання ТОВ фірму «Атон» підписати акт здачі-приймання обладнання в експлуатацію по договору № 02-2003 року від 31.01.2003 року.
Рішенням господарського суду Харківської області від 05 жовтня 2007 року по справі № 15/184-07 (н.р. 33/204-06) (колегія суддів у складі: головуючий суддя Лаврова Л.С., суддя Светлічний Ю.В., суддя Жельне С.Ч.) в задоволенні первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Позивач за первісним позовом, ТОВ фірма «Атон», з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05 жовтня 2007 року по справі № 15/184-07 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. В апеляційній скарзі позивач за первісним позовом посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з’ясуванні обставин справи, недоказовістю обставин, що мають значення для справи та не відповідає фактичним обставинам справи. Позивач вважає, що місцевим господарським судом не прийнято до уваги тих обставин, що по договору № 02-2003 взагалі відсутня заборгованість у позивача перед відповідачем, не встановлено розміру цієї заборгованості, не дано належної правової оцінки як листу про залік зустрічних однорідних вимог, так і відповідним актам, які відповідачем надані в обгрунтування цієї позиції. На думку позивача, договір № 02-2003 є не предметом розгляду, а тому місцевим господарським судом безпідставно прийнята зустрічна позовна заява та відмовлено позивачу у визнанні недійсною заяви про залік зустрічних однорідних вимог.
Відповідач за первісним позовом, ВАТ «Турбоатом» проти апеляційної скарги позивача заперечує, рішення господарського суду Харківської області від 05 жовтня 2007 року по даній справі вважає законним та обгрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що викладені у апеляційній скарзі доводи є безпідставними та необгрунтованими. Як зазначає відповідач, постановою Вищого господарського суду України від 22 березня 2007 року по даній справі встановлено факт виникнення зобов‘язань за договором № 02-2003 та дана правова оцінка як заяві про залік зустрічних однорідних вимог, так і відповідним актам.
В судовому засіданні 12 листопада 2007 р. задоволено клопотання позивача за первісним позовом про надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи, та оголошена перерва до 14 листопада 2007р., в якому представник позивача повідомив, що з матеріалами справи він ознайомлений.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи позивача за первісним позовом та заперечення відповідача на апеляційну скаргу, заслухавши у судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:
між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Атон» та Відкритим акціонерним товариством «Турбоатом» були укладені договори № 23 - 533 від 06.10.2000 року, № 28/2002 від 03.10.2002 року, № 07/2005 від 04.04.2005 року, № 08/2005 від 18.04.2005 року, відповідно до умов яких продавець повинен був поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, зазначений у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даних договорів.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідно до укладених договорів, позивач поставив відповідачу матеріальні цінності, за які останній розрахувався не в повному обсязі, чим порушив взяті на себе зобов‘язання в частині перерахування коштів за отриманий товар.
Колегія суддів зазначає, що відповідні договори та факт поставки на підставі них відповідних матеріальних цінностей були предметом дослідження судових інстанцій, в тому числі касаційної інстанції при первісному та по повторному розгляді справи.
Так, зокрема, постановою Вищого господарського суду України від 18 травня 2006 р. (первісний розгляд справи) встановлено, що господарськими судами встановлено та відповідачем підтверджено, що товар за договором № 28/2002 від 03.10.2002 р. був переданий покупцю відповідно видаткових накладних № РН-23-2 від 23.02.2005 р. на суму 141759 грн., № РН-1-2 від 01.04.2005 р. на суму 141502,50 грн. та № РН-2-1 від 02.04.2005 р. на суму 471240 грн., та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Товар за договором № 23-533 від 06.10.2000 р. був переданий покупцю відповідно до видаткових накладних № РН-23-1 від 23.02.2005 р. на суму 59706 грн., що підтверджується також відповідною довіреностю на отримання товарно-матеріальних цінностей. Касаційною інстанцією зазначено, що як вбачається з матеріалів справи, строк дії наведеного договору сторони обумовили - до 31.12.2001 р., але, в подальшому, шляхом підписання додаткових угод та обміну листами, строк дії даного договору було продовжено до 31.12.2004 р. Апеляційним господарським судом досліджено, що виконання зобов’язання за договором продовжувало здійснюватись і після вказаного строку, оскільки дії сторін свідчили про намір продовжити взаємні відносини, зокрема, позивач поставляв, а відповідач приймав продукцію після закінчення строку його дії.
Таким чином, постановою Вищого господарського суду від 18 травня 2006 р. встановлено, що судом другої інстанції, враховуючи встановлені обставини справи досліджено та відповідачем не спростовано, що покупець на виконання своїх зобов’язань за отриманий товар розрахувався частково у зв’язку з чим правомірно стягнуто 29894,69 грн. вартість товару яка залишилась неоплаченою відповідачем на день розгляду справи.
Вищим господарським судом у вищевказаній постанові зазначено, що вартість товару, яка залишилась неоплаченою відповідачем на день розгляду справи за договором № 07/2005 від 04.04.2005 р. і складає 18706,70 грн. Товар за договором № 08/2005 від 18.04.2005 р. був переданий відповідно до видаткової накладної № РН-22-1 від 22.04.2005 р. та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, на підставі якої відповідачу було передано товар на суму 70560 грн.
Враховуючи надану позивачем виписку із книги відправки-прийняття факсів, касаційною інстанцією зазначено, що судом апеляційної інстанції правомірно встановлено, що на адресу відповідача були відправлені всі рахунки-фактури за спірними договорами.
Постановою Вищого господарського суду України від 18 травня 2006 р. зазначено, що судом другої інстанції встановлено, що свої зобов‘язання за договорами № 28/2002 від 03.10.2002 р., № 08/2005 від 18.04.2005 р., № 07/2005 від 04.04.2005 р., № 23-533 від 06.10.2000 р. товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Атон» виконало повністю, а саме поставило товар, зазначений у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даних договорів, що підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними та відповідними довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, які є в матеріалах справи, а відповідач прийняв товар, що також підтверджується вказаними документами, однак повністю не розрахувався, чим порушив умови спірних договорів у зв’язку з чим прийшов до правомірного висновку про неналежне виконання відкритим акціонерним товариством «Турбоатом» своїх зобов’язань.
Вищим господарським судом України зазначено, що Харківський апеляційний господарський суд правомірно прийшов до висновку про неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов’язань, разом з тим касаційна інстанція не може погодитися з сумою основного боргу та інфляційними, оскільки стягуючи з відкритого акціонерного товариства «Турбоатом» основний борг в сумі 420807,22 грн., суд другої інстанції не звернув увагу на платіжне доручення № 3031 від 17.06.2005 (т.1 а.с. 160), згідно якого відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 200000 грн. за договором № 28/2002 від 03.10.2002 р. Платіжне доручення № 3031 від 17.06.2005 не було предметом дослідження судових інстанцій.
Після уточнення позовних вимог позивачем було заявлено до стягнення за договором № 28/2002 від 03.10.2002 року 301645,82 грн. основного боргу, за договором № 23-533 від 06.10.2000 року 29894,69 грн. основного боргу, за договором 07/2005 від 04.04.2005 року 18706 грн. основного боргу, за договором № 08/2005 від 18.04.2005 року 70560 грн. основного боргу (розрахунок т. 5 арк.справи 148-158). Всього основного боргу 420806,51 грн. На суму основного боргу нараховані інфляційні, річні та пеня в загальній сумі 11577,37 грн. (розрахунок т. 5 арк.справи 159-167). При цьому позивачем враховано оплату по платіжному дорученню № 3031 від 17.06.2005 р. (на що вказував Вищий господарський суд).
Позивач не заперечує щодо вказаної суми заборгованості, в тому числі і по інфляційних, річних та пені, визнає її листами від 11.01.2006 р. № 1-40/45-19 та від 02.03.2006 р. № 1-40/45-164 (т.2 арк.справи 151-152).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що господарський суд у оскаржуваному рішенні дійшов вірного висновку щодо наявності у позивача перед відповідачем станом на січень 2006 року заборгованості у загальній сумі 432383,88 грн.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Чинним ЦК України встановлені випадки припинення зобов‘язань. Зокрема, відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Згідно ч. 2 ст. 601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однією із сторін.
Із врахуванням положень вищевказаної статті ЦК України, 11.01.2006 р. за № 1-40/45-19 та 02.03.2006 р. за № 1-40/45-164 (т.2 арк.справи 151-152) відповідач направив на адресу позивача заяви про залік зустрічних однорідних вимог, в яких визнавав наявну перед позивачем заборгованість та просив її вважати погашеною, оскільки у позивача перед відповідачем мається заборгованість по договору № 02-2003 від 31.01.2003 р. в сумі, що перевищує заборгованість відповідача.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що предметом договору № 02-2003 від 31.01.2003 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Турбоатом» та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Атон», є реконструкція блоку № 4 - заміна силового агрегату обладнання з реконструкції ЦНД турбіни Старобешевської ТЕС.
Відповідно до умов цього договору відповідач зобов'язався виготовити і поставити обладнання, виконати технічне керівництво монтажем, передати технічну документацію і інструкції, а позивач зобов'язався сплатити зазначені поставки та послуги.
Розділом 4 сторони по справі передбачили умови та процедуру платежів, відповідно до яких позивач здійснює оплату поставок обладнання та послуг відповідача наступними етапами:
- 40% від вартості договору Позивач сплачує у якості авансу.
- 50% від вартості договору підлягає оплаті частками після поставки окремих елементів обладнання та оформлення уповноваженими представниками Позивача та Відповідача акта приймання-передачі.
Останні 10% від вартості договору підлягають оплаті після пуску обладнання в експлуатацію та його 72 годинної безперервної експлуатації за нормальних параметрів з підтвердженням гарантійних показників, підписання Позивачем та Відповідачем акта про прийняття обладнання в експлуатацію.
Виплата авансу виконується замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 10 днів з моменту підписання цього договору та виставлення постачальником платіжної вимоги-доручення, але не пізніше 01.03.2003 року. У випадку прострочення виплати авансу строк поставки обладнання підлягає продовженню на період прострочення.
Наступні виплати по цьому договору, відповідно до п. 4.3, здійснюються замовником після досягнення зазначених у п.4.1 етапів шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 10 банківських днів з моменту виставлення постачальником платіжної вимоги-доручення.
Вищим господарським судом України у постанові від 22 березня 2007 р. (т. 5 арк. справи 100-103) встановлено, що, як вбачається з акту від 13.10.2003 (т.2 а.с.189) в 2004 році під технічним керівництвом шефперсоналу ЗАТ «НПП «ТЕС» згідно з технічною документацією ВАТ «Турбоатом» роботи по реконструкції ЦНД турбіни № 4 Старобешівської ТЕС вважаються завершеними, а ЦНД прийнятим в постійну експлуатацію. Згідно акту від 11.11.2005 (т.2 а.с. 188), підписаного з одного боку замовником - ВАТ «Донбасенерго», в особі директора Старобешівської ТЕС Шевченко В.А., а з іншого боку постачальником - ТОВ «Атон» турбоагрегат енергоблоку № 4 було введено в експлуатацію, останній пропрацював з навантаженням, який визначений диспетчерським графіком. При цьому зазначено, що цей акт є підставою для здійснення оплати зарезервованих 6% вартості договору в сумі 598500 грн., крім того ПДВ 119 700 грн., а всього 718200 грн.
Судом касаційної інстанції зазначено, що зарахування – це односторонній правочин. Він вчиняється шляхом заяви однієї сторони зобов’язання. Це не виключає укладення сторонами договору про зарахування зустрічних вимог. Зарахуванням (одностороннім правочином) припиняються два зобов’язання між двома їх сторонами: 1) припиняється зобов’язання боржника – суб’єкта, що зробив заяву про зарахування; 2) припиняється зобов’язання боржника – суб’єкта, на адресу якого зроблена заява про зарахування. Заяву про зарахування як односторонній правочин слід вважати зробленою і такою, що потягла відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї зі сторін на адресу іншої сторони, в момент вручення однією стороною іншій відповідного письмового (в тому числі нотаріально посвідченого) повідомлення (заяви, повідомлення), в момент отримання від підприємства зв’язку кореспонденції, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Обидва зобов’язання (борг заявника перед адресатом і борг адресата пере заявником) слід вважати припиненими в момент здійснення заяви про зарахування.
Таким чином, судом касаційної інстанції при повторному розгляді справи та дослідженні матеріалів справи встановлено що зобов'язання з оплати виготовленого та поставленого відповідачем обладнання за договором № 02 - 2003 від 31.01.2003 р. виникло у позивача з моменту підписання актів від 13.10.2005 р. та 11.11.2005 р. З матеріалів справи (т.2 а.с.151, 152) вбачається, що ВАТ «Турбоатом» направив на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог згідно ч. 2 ст. 601 ЦК України.
Вказане є підтвердженням того, що ВАТ «Турбоатом» у повній відповідності з вимогами ст. 601 ЦК України здійснило залік зустрічних однорідних вимог за договорами № 23 - 533 від 06.10.2000 року, № 07/2005 від 04.04.2005 року, № 08/2005 від 18.04.2005 року, № 28/2002 від 03.10.2002 року, укладеними між позивачем та відповідачем, на суму 438419,79 грн. (в тому числі на суму 432383,88 грн. змінених позовних вимог).
Враховуючи вищенаведене, положення ст. 111-12 ГПК України, колегія суддів вважає, що твердження позивача, що за договором № 02-2003 від 31.01.2003 р. строк виконання зобов'язання з боку ТОВ «Атон» не настав, колегія суддів вважає безпідставною та спростованою матеріалами справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у зв‘язку з припиненням зобов‘язання по оплаті зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що зустрічний позов ВАТ «Турбоатом» до ТОВ фірма «Атон» про спонукання підписати акт здачі-приймання обладнання в експлуатацію, не підлягає задоволенню, оскільки матеріалами справи встановлений факт виконання відповідачем зобов'язань за договором № 02-2003 від 31.01.2003 р., що підтверджується актом від 11.11.2005 року, підписаним між ВАТ «Донбасенерго» та ТОВ «Атон», та актом від 13.10.2005 року приймання обладнання ЦНД турбіни ст. № 4 Старобешевської ТЕС в експлуатацію, підписаного між ВАТ «Турбоатом» та ВАТ «Донбасенерго». Відповідні акти були предметом дослідження касаційної інстанції, яким постановою від 22 березня 2007 року дана належна правова оцінка. Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову не було предметом оскарження.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем не було оскаржено ухвалу місцевого господарського суду, якою позивачу відмовлено в прийнятті до провадження позовних вимог в частині визнання недійсною заяви про залік зустрічних однорідних вимог.
Одночасно, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом правомірно не було залучено до участі у справі прокурора, оскільки останній у касаційному поданні (т. 5 арк.справи 63-65) зазначав про свій вступ у справу з метою оскарження судових актів у касаційному порядку. При новому розгляді заяви про вступ до справи прокурор не подавав.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства і насамперед ст. ст. 33, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи відповідно до чинного законодавства та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тому підстави для його скасування відсутні. Твердження позивача за первісним позовом, викладені у апеляційній скарзі, не доведені документально та спростовуються наявними у справі доказами.
З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 05 жовтня 2007 року по справі № 15/184-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача за первісним позовом залишити без задоволення.
Головуючий суддя Афанасьєв В.В.
Судді Бухан А.І.
Шевель О.В.