Справа № 22-5807/2006р.                             Головуючий в 1 інстанції Грицаюк Н.М.

Категорія 33                                                 Доповідач Стельмах Н.С.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С,

суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І., при секретарі Таранець В.О., розглянув у відкритому судовому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за    позовом    ОСОБА_1   до    ОСОБА_2, 3-я особа: орган опіки та піклування Горлівської міської ради про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною та її вихованні і

встановив:

в апеляційній скарзі ОСОБА_1 оспорює обгрунтованість судового рішення, яким відмовлено в задоволенні його позову, і ставить питання про його сксаування та ухвалення нового про задоволення його позову, оскільки вважає, що викладені в рішенні суду висновки не відповідають встановлення по справі обставинам та вимогам чинного законодавства.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав доводи своєї апеляційної скарги і просив про її задоволення, скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову у повному обсязі, а представник 3-ї особи за довіреністю Петрова В.Ю. підтримала скаргу частково і просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в частину встановленняи часу спілкування позивача з дитиною, а в іншій частині позову відмовити з врахуванням віку та стану здоров'я дитини.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

10 січня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачки і зазначав, що вони знаходилися в зареєстрованому шлюбі з березня 1997 р. до квітня 2003 року і мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після розірвання шлюбу відповідачка стала чинити йому перешкоди в спілкуванні і вихованні дитини.

Тому він звернувся до органу опіки та піклування з тим, щоб було встановлено

конкретний день, коли б він міг спілкуватися з сином.            

Рішенням органу опіки та піклування за НОМЕР_1 було встановлено, що кожної неділі з 10.00 до 18.00 год. він має право на спілкування з сином.

Відповідачка і після цього знаходить підстави, щоб відмовити йому в спілкуванні з дитиною, відмовляє в наданні можливості оздоровити його.

Тому він просив суд ухвалити рішення, яким визначити днем його з дитиною спілкування кожну неділю з 10.00. до 18..00 год., а також визначити можливість сумісного з сином відпочинку для його оздоровлення, заборонивши відповідачці вивозити його в цей період часу за межі міста та місця фактичного проживання або узгоджувати це з позивачем.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 12 грудня 2005 року в задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 159 СК України визначено підстави та порядок судового вирішення спору про участь у вихованні дитини тим з батьків, який живе окремо.

Такою підставою зокрема, є перешкоди з боку того з батьків, який живе разом з дитиною, у спілкуванні та вихованні її тим з батьків, що живе окремо.

Підставою також може бути невиконання рішення органу опіки та піклування щодо участі у вихованні дитини того з батьків, який живе окремо від неї, якщо таке рішення має місце, але не виконується сторонами.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд відповідно до вимог вказаної норми закону, виходив з того, що в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт невиконання відповідачкою рішення органу опіки та піклування щодо участі позивача у вихованні дитини.

Апеляційний суд знаходить такий висновок обгрунтованим, оскільки відповідачка ОСОБА_2 цю обстаивну категорично заперечує і надала медичні документи, з яких вбачається, що дійсно в деякі дні, коли позивач мав спілкуватися з дитиною, хлопчик був хворим (а.с. 32,88) і тому побачення не відбулося.

Відповідачка ОСОБА_2 заперечує факт будь-яких перешкод з її боку в спілкуванні позивача з сином.

З пояснень представника органу опіки та піклування в судовому засіданні (а.с.62) вбачається, що в процесі перевірки умов проживання батьків встановлено, що вони обидва мають всі необхідні для цього умови і відповідачка не повинна перешкоджати в цьому позивачеві.

Разом з цим, з цих же пояснень не вбачається, що відповідачка дійсно коли-небудь чинила будь-які перешкоди в спілкуванні позивача з сином.

За таких обставин, при наявності рішення органу опіки та піклування, яким вже встановлено день спілкування позивача з дитиною - кожної неділі з 10.00 год. до 18.00 год. та при відстуності встановленого факту порушення цього рішення відповідачкою, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для встановлення того ж самого періоду спілкування позивача з сином вдруге вже судовим рішенням.

Всупереч вказаним висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що це є доцільним з врахуванням конкретних обставин цієї справи та вимог чинного законодавства.

Зокрема, відповідно до вимог ст. 159 СК України попереднє звернення до органу опіки та піклування щодо встановлення порядку спілкування та виховання дитини тим з батьків, хто живе окремо, не є обов'язковим.

Позивач дійсно не надав суду відповідних доказів порушення відповідачкою рішення органу опіки та піклування, але є фактом його звернення до органу опіки та піклування за встановленням вказаного порядку і до суду за захистом цього права.

Крім цього, при відсутності відповідного судового рішення він фактично позбавлений можливості мати відповідні докази, оскільки не має права звернення до виконавчої служби з питання контролю за додержанням Чапліною Н.В. умов вказаного рішення.

Тим більше, що ухвалення такого судового рішення при відсутності вказаних

заперечень з боку відповідачки, не порушує її права і в той же час дає можливість позивачу захистити його право на спілкування та виховання дитини в разі його порушення відповідачкою.                                                                                

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставою для зміни судового рішення є неправильне застосування судом вимог матеріального закону, тому рішення суду у вказаній частині підлягає зміні.

Що стосується відмови в задоволенні позову про встановлення можливості оздоровлення дитини шляхом сумісного з нею відпочинку без зазначення конкретного періоду, як просив позивач, апеляційний суд супереч доводам апеляційної скарги, враховуючи вік хлопчика та стан його здоров'я, знаходить на цей час таку відмову обгрунтованою.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314 ЦПК України, апеляційний суд

вирішив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити, рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 12 грудня 2005 року ЗМІНИТИ, встановити час виховання та спілкування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно кожної неділі з 10.00 до 18.00 години.

Це ж рішення в іншій частині залишити без зміни.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.