Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2007р.          Справа №2/737-06

Судова колегія у складі: головуючого судді Бондаренко В.П.,

судді Лакізи В.В., судді Шепітько І.І.

при секретарі Саутенко К.О.

за участю представників сторін:

прокурор –Мірошниченко М.Л. посв. №149 від 29.10.2001 р.,

позивача –не з’явився,  

1-го відповідача –не з’явився,  

2-го відповідача –не з’явився,  

розглянувши    у    відкритому    судовому    засіданні    у    приміщенні    Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача вх. № 2778С/1-10 на рішення господарського суду Сумської області від 12.07.07 по справі № 2/737-06

за позовом Сумського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Статутного територіально-галузевого об’єднання "Південна залізниці" в особі вокзалу станції Суми, м. Суми

до  1. Комунальне підприємство «Сумське міське бюро технічної інвентаризації», м. Суми      

     2. Сумської міської ради, м. Суми

про визнання права власності

встановила:

    Рішенням господарського суду Сумської області від 12.07.2007 р. по справі № 2/737-06 (суддя Моїсеєнко В.М.) (ухвалою господарського суду Сумської області від 20.07.2007 р. по справі № 2/737-06 роз’яснено рішення від 12.07.2007 р. по справі № 2/737-06) задоволені позовні вимоги - визнано за Статутним територіально-галузевим об’єднанням "Південна залізниця"  право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Суми, Привокзальна площа, 1, а саме:  будівля вокзалу ( літера А-3), вбиральня ( літера В), навіс над платформою ( літера Г) , платформа ( перон)  ( літера 1), платформа ( літера ІІ), платформа ( літера ІІІ), також визнано право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Привокзальна, 1, а саме:  9-ти поверхова будівля ( літера Б-1Х), навіс ( літера б), склад ( літера А1). Також вказаним рішенням виключено першого відповідача –Комунальне підприємство  “Сумське міське бюро  технічної інвентаризації” з числа  відповідачів.

Другий відповідач з рішенням господарського суду Сумської області від 12.07.2007 р. по справі № 2/737-06 не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати, мотивуючи тим, що вказане рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити рішення господарського суду Сумської області від 12.07.2007 р. по справі № 2/737-06 без змін, а апеляційну скаргу другого відповідача без задоволення, мотивуючи тим, що вказане рішення є законним та обґрунтованим.

Прокурор відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні зазначив про те, що рішення господарського суду Сумської області від 12.07.07 по справі № 2/737-06 є законним та обґрунтованим, в зв’язку з чим просив суд залишити вказане рішення без змін, а апеляційну скаргу другого відповідача залишити без задоволення.

          Позивач в судове засідання 26.11.2007 р. не з’явився, через канцелярію суду позивач надав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв’язку з відпусткою представника позивача.

Розглянувши вказане клопотання, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання, в зв’язку з тим, що клопотання позивача про відкладення розгляду справи є необґрунтованим, оскільки розгляд даної справи вже відкладався і позивач мав можливість надати всі необхідні докази по справі, крім того позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу та додаткове обґрунтування до відзиву на апеляційну скаргу, в яких викладені його заперечення на апеляційну скаргу. За таких обставин, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю позивача за наявними матеріалами справи.

Перший відповідач в судове засідання не з’явився.

Другий відповідач в судове засідання 26.11.2007 р. не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив. Враховуючи, що другий відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення  (а.с.37 т.2), судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю другого відповідача за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення прокурора, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів  встановила наступне.

   Прокурор звернувся до господарського суд Сумської області з позовом до першого відповідача, в якому просив суд визнати за позивачем право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Суми, Привокзальна площа, 1 та по вул. Привокзальна, 1, а саме: будівлю вокзалу (літера А-3) площею 5559,9 кв.м., вбиральню (літера В) площею 94,0 кв.м., навіс над платформою (літера Г) площею 813,1 кв.м., платформу (перон) (літера І) площею 6955,2 кв.м., платформу (літера ІІ) площею 3640,0 кв.м., платформу (літера ІІІ) площею 3529,3 кв.м.,  дев’ятиповерхову будівлю і навіс (літера (Б-ІХ, б) площею 3256,7 кв.м., склад (літера А1) площею 115,8 кв.м., а також зобов’язати першого відповідача зареєструвати за позивачем право власності на вказане нерухоме майно.

Рішенням господарського суду Сумської області від 09.01.2007р. позовні вимоги задоволені.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2007р. рішення господарського суду від 09.01.07ор. скасовано і справу повернуто для нового розгляду по суті.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 14.06.2007р. призначений новий розгляд справи.

21.06.2007р. позивач подав заяву № 359 про уточнення позовних вимог , в якій  зазначив, що користуючись правами, наданими ст. 22 ГПК України позивач вважає за необхідне уточнити позовні вимоги та просив суд визнати за позивачем право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Суми, Привокзальна площа,1 та вул. Привокзальна, 1, а  саме: будівля вокзалу ( літера А-3), вбиральня ( літера В), навіс над платформою ( літера Г), платформа ( перон) ( літера 1), платформа ( літера П), платформа ( літера Ш), 9-ти поверхова будівля ( літера Б-1Х), навіс ( літера б), склад ( літера А1).

26.06.2007 р. позивач також надав клопотання про залучення Сумської міської ради в якості другого відповідача по справі №2/737-06.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 02.07.2007 р. суд першої інстанції прийняв уточненні позовні вимоги позивача до розгляду та залучив до справи у якості другого відповідача Сумську міську раду.

Як вже зазначалось, рішенням господарського суду Сумської області від 12.07.2007 р. по справі № 2/737-06 (ухвалою господарського суду Сумської області від 20.07.2007 р. по справі № 2/737-06 роз’яснено рішення від 12.07.2007 р. по справі № 2/737-06) задоволені позовні вимоги - визнано за Статутним територіально-галузевим об’єднанням "Південна залізниця"  право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Суми, Привокзальна площа, 1, а саме:  будівля вокзалу ( літера А-3), вбиральня ( літера В), навіс над платформою ( літера Г) , платформа ( перон)  ( літера 1), платформа ( літера ІІ), платформа ( літера ІІІ), також визнано право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Привокзальна, 1, а саме:  9-ти поверхова будівля ( літера Б-1Х), навіс ( літера б), склад ( літера А1). Також вказаним рішенням виключено першого відповідача –Комунальне підприємство  “Сумське міське бюро  технічної інвентаризації” з числа  відповідачів.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

          Статтею 362 Цивільного кодексу України встановлено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 р. «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності»покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності.

Згідно з цим Декретом міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади відповідно до покладених на них повноважень, зокрема, приймають рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності; затверджують статути (положення) підприємств; здійснюють контроль за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємствами державного майна.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Положення про вокзал ст. Суми Південної залізниці, затвердженого Наказом Статутного територіального галузевого об’єднання “Південна залізниця”№302/Н від 20.11.2006р., вокзал ст. Суми є структурним підрозділом Статутного територіального галузевого об’єднання “Південна залізниця”, яке підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України “Укрзалізниця” і входить в систему Міністерства транспорту України.

          Майно, за яким позивач просить визнати право власності, є державним відповідно до п.4.2 Статуту Південної залізниці, яким передбачено, що майно залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського відання. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про залізничний транспорт», також встановлено, що майно закріплене за залізницями є загальнодержавною власністю.

          Отже, власником майна є держава в особі Міністерства транспорту та зв’язку України, а статутне територіально-галузеве об’єднання «Південна залізниця», і втому числі його структурні підрозділи, є суб’єктами господарювання, яким майно належить на праві  господарського відання.

          Таким чином, об’єкти державної власності не можуть визнаватися одночасно і власністю державного підприємства (організації).

          Як вбачається з позовної заяви, позивач просив визнати право власності на об’єкти зазначені в позові саме за позивачем - Статутним територіально-галузевим об’єднанням "Південна залізниця" в особі вокзал ст. Суми, при цьому  в Положенні про вокзал станції Суми Південної залізниці, а саме в п.1.1 зазначено –«за статусом майна вокзал відноситься до державної власності».

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Позивач пред’являючи такий позов, повинен надати докази вчинення відповідачем дій, у тому числі його висловлювань, які можуть бути розцінені як невизнання чи оспорювання права власності.

          Позивач не надав суду  доказів щодо порушення другим відповідачем його прав чи охоронюваних законом інтересів.

Посилання позивача на лист №195 від 23.03.2007 р., який направлявся другому відповідачу, є необґрунтованими, оскільки  у вказаному листі позивач просив другого відповідача  зареєструвати право державної власності за СТГО Південна залізниця на нежитлові приміщення, розташовані в м. Суми, вул. Привокзальна,1.

Однак, другий відповідач не є органом, який здійснює реєстрацію права власності, оскільки відповідно до  п.1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 28.01.2003 р. №615,  державну реєстрацію  прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Таким чином, позовні вимоги позивача до другого відповідача є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Слід також зазначити, що рішенням господарського суду Сумської області від 12.07.2007 р. по справі № 2/737-06 було виключено з числа  відповідачів першого відповідача – Комунальне підприємство  “Сумське міське бюро  технічної інвентаризації”.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції неправомірно виключив КП “Сумське міське бюро  технічної інвентаризації” з числа відповідачів, оскільки чинним законодавством, а саме ст. 24 Господарського процесуального кодексу України не передбачено виключення із числа відповідачів, а передбачено лише залучення до участі у справі іншого відповідача та заміна неналежного відповідача. В разі, якщо позивач пред’явив позовні вимоги до відповідача необґрунтовано, суд повинен приймати рішення та відмовляти в задоволенні позовних вимог, а не виключати відповідача з числа відповідачів.

Враховуючи те, що позовні вимоги до першого відповідача не підлягають розгляду в господарських судах, тому позовні вимоги до першого відповідача підлягають припиненню на підставі п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.                 

       На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 12.07.07 по справі № 2/737-06 прийняте при невірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга другого відповідача підлягає задоволенню.

                    Враховуючи викладене та керуючись п.1 ст. 80, ст. 101, п.2 ст. 103, п. 4 статті 104, статтею 105  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

          

         Апеляційну скаргу другого відповідача задовольнити.

          Рішення господарського суду Сумської області від 12.07.07 по справі № 2/737-06   скасувати та прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

        Провадження у справі відносно першого відповідача припинити.

           

                    Головуючий суддя                                            Бондаренко В.П.

                                           

                                           суддя                                             Лакіза В.В.

 

                                           суддя                                            Шепітько І.І.

Постанову підписано 29.11.2007 р.