Справа № 22-7342/2006                      Головуючий у 1 інстанції Кошева О.А.

Категорія 19                                       Доповідач Стельмах Н.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С, суддів Молчанова С.І., Звягінцевої О.М., при секретарі Таранець В.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення ФСС у Центрально-Міському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди.

встановив:

в апеляційній скарзі відділення ФСС у Центрально-Міському районі м. Горлівки оспорює обгрунтованість зазначеного судового рішення, яким позов задоволено частково із стягненням на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 10000 грн., і ставить питання про його скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову, оскільки є відсутнім висновок МСЕК про спричинення позивачеві такої шкоди, а сам позивач не надав суду доказів заподіяння йому моральних страждань внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.

Крім цього, за зупиненням дії статті закону, що регламентує право позивача на відшкодування моральної шкоди, у суду не було підстав для задоволення вказаного позову, тим більше, що у випадку встановлення у потерпілого стійкої втрати працездатності взагалі не передбачено відшкодування моральної шкоди.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

24 березня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що працював в підземних умовах на вугільних підприємствах з грудня 1985 року.

Висновками МСЕК від 7.05.2002 року та від 19.07.2005 року його визнано інвалідом 3 групи з встановленням 40% втрати працездатності безстроково внаслідок професійного захворювання вібраційною хворбою 1 ст.

За таких обставин, ушкодженням здоров'я та стійкою втратою внаслідок цього   працездатності   йому   спричинено   моральну  шкоду,   оскільки   він змушений внаслідок хвороби постійно переносити фізичний біль та додавати багато зусиль для організації свого життя.

Тому він просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 66000 грн.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 29 травня 2006 року позов задоволено частково і на користь ОСОБА_1 з відповідача стягнуто у відшкодування моральної шкоди 10000 грн.

Суд дійшов висновку, що викладені позивачем обставини обгрунтовано наданими ним довідками та іншими відповідними матеріалами (а.с. 6-31) і тому знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

При розгляді цієї справи судом було встановлено, що внаслідок шкідливих умов праці позивачеві було завдано стійку втрату працездатності і його визнано інвалідом безстроково.

За вказаних обставин, суд дійшов правильного і обгрунтованого висновку щодо спричинення позивачеві внаслідок професійного захворювання моральних страждань.

При вирішенні питання щодо розміру спричиненої моральної шкоди судом враховано тяжкість професійного захворювання та характер спричинених ним моральних страждань, їх тривалість, неможливість відновлення стану здоров'я та змушеність позивача постійно переносити фізичний біль і додавати зусиль для організації свого та своєї родини життя.

Конституційним Судом України в п. 4.1 рішення № 1-рп/2004,від 27 січня 2004 року визначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

У випадку втрати потерпшим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

У той же час, суд при вирішенні цього спору визначив розмір відшкодування шкоди значно меншим ніж встановлений гранічним в ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" для осіб, у яких не встановлено стійку втрату працездатності.

За таких обставин, немає підстав вважати, що визначаючи розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди суд не врахував межі достаньості та справедливості.

Та обставина, що позивачеві виплачено певну суму одноразової допомоги та сплачуються відповідачем щомісячні суми у відшкодування шкоди, спричиненої здоров'ю, також не впливають на правильність правових висновків суду, оскільки не мають жодного відношення до відшкодування моральної шкоди, спричиненої йому втратою працездатності.

Крім цього, апеляційний суд вважає, що зупинення на час розгляду

справи дії спеціальної норми закону, яка визначає порядок відшкодування позивачеві моральної шкоди, всупереч доводам апеляційної скарги, не є підставою для відмови в задоволенні позову і тому не  впливає на правильність визначених правових висновків суду.                                                                                

До того ж згідно з п. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов'язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

Тому не можна визнати спроможним і доводи апеляційної скарги щодо відсутності законних підстав для відшкодування моральної шкоди особі, у якої встановлено стійку втрату працездатності та відсутності по цій справі взагалі доказів спричинення позивачеві моральної шкоди стійким ушкодженням здоров'я на виробництві внаслідок шкідливих умов праці.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України апеляційний суд

^{ухвалив:}

апеляційну скаргу відділення ФСС у Центрально-Міському районі м. Горлівки відхилити, рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 29 травня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності негайно, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили