Ухвала

16 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 239/472/16-ц

провадження № 61-19975ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на постанову Донецького апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», третя особа - Акціонерне товариство «Кредобанк», про стягнення страхової виплати,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (далі - ПрАТ «СК «ВУСО») про стягнення страхового відшкодування.

В обґрунтування позову зазначав, що 26 червня 2013 року, між ним та відповідачем укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 019450-02-05-01-07, за умовами якого він застрахував майнові інтереси, пов`язані з володінням, користуванням, розпорядженням належним йому транспортним засобом марки «Ford Kuga», 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . На виконання договору, він своєчасно вносив страхові платежі, згідно встановленого графіка.

Вказував, що 01 серпня 2013 року близько 22 годині в м. Новогродівка на автодорозі Селидове-Новогродівка він керував транспортним засобом марки «Ford Kuga», державний номерний знак НОМЕР_1 , правил дорожнього руху не порушував, на закруглені дороги непередбачено змінилася дорожня обстановка, на дорожнє полотно по ходу руху вибігла тварина, він попереджаючи скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) здійснив маневр з наступним гальмуванням, але через відсутність достатнього простору скоїв наїзд на дерево, яке знаходилось на узбіччі.

Постановою Новогродівського міського суду Донецької області від 13 серпня 2013 року його притягнуто до адміністративної відповідальності з підстав, передбачених статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення.

Після ДТП, він повідомив ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» про настання страхового випадку та подав відповідну заяву.

Листом від 05 вересня 2013 року, ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» відмовило йому у виплаті страхового відшкодування через порушення ним правил дорожнього руху, що згідно умов договору страхування є підставою для відмови у здійсненні страхової виплати.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 25 листопада 2013 року скасовано постанову Новогродівського міського суду Донецької області від 13 серпня 2013 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності з підстав, передбачених статтею 124 КУпАП, із закриттям провадження у справі за відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Зазначав, що повторно звернувся до відповідача із заявою про перегляд рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

У відповідь листом від 13 грудня 2013 року № 6184 відповідач відмовив у перегляді рішення, з посиланням на те, що відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, не свідчить про те, що не були порушені Правила дорожнього руху.

У зв`язку з чим він був вимушений за власний рахунок за допомогою евакуатора доставити автомобіль на технічне обслуговування та здійснити його ремонт. Вартість відновлюваного ремонту склала 131 751,29 гривень, вартість послуг евакуатора склала 1 450,00 гривень.

Ураховуючи вищевикладене, просив суд визнати страховим випадком ДТП, яка сталась 01 серпня 2013 року за участю автомобіля марки «Ford Kuga», державний номерний знак НОМЕР_1 , та стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування у розмірі 131 751,29 гривень, витрати понесені при настанні страхового випадку у розмірі 1 450,00 гривень, а разом 133 201,29 грн.

Рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 13 травня 2021 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивачем було допущено порушення пунктів 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху, що призвело до ДТП, яка сталась 01 серпня 2013 року, і з урахуванням пункту 17.2.14 договору страхування № 019450-02-05-01-07 вказана подія не може бути визнана страховим випадком, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування.

Додатковим рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 25 червня 2021 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Донецького апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 13 травня 2021 року та додаткове рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 25 червня 2021 року задоволені частково.

Рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 13 травня 2021 року та додаткове рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 25 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «СК «ВУСО» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 107 169,58 гривень.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок № 13/126 складений 13 грудня 2013 році, провадження у справі відкрито у 2016 році. ЦПК України у редакції до 15 грудня 2017 року не було передбачено можливості складання такого висновку за зверненням учасника справи. Крім того, у вказаному висновку відсутні дані щодо попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову відповідає обставинам справи, і, відповідно до статті 1192 ЦК України, дійшов переконання, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування, яке відповідає розміру, визначеному у висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2017 року № 19/13-1/95-СЕ/17, згідно з яким вартість майнового збитку, завданого власнику автомобіля, станом на 01 серпня 2013 року, могла складати 107 669,58 гривень.

08 грудня 2021 року ПрАТ «СК «ВУСО» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 13 травня 2021 року та додаткове рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 25 червня 2021 року.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення страхової виплати у розмірі 133 201,29 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (227 000 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер і предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.

Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, та касаційна скарга не містить посилання на передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на постанову Донецького апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», третя особа - Акціонерне товариство «Кредобанк», про стягнення страхової виплати відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний