ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

30 листопада 2021 року                                                                               Справа 160/15983/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши заяву представника позивача Подкопаєвої І. А. про розподіл судових витрат у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності      протиправною та стягнення середнього заробітку, -

В С Т А Н О В И В:

     У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа № 160/15983/20 позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності      протиправною та стягнення середнього заробітку.

Рішення у справі прийнято 09.03.2021 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі, стягнуто на користь позивача середній заробіток позивача за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 вересня 2020 року по 29 жовтня 2020 року 20 587, 28 грн.

Ухвалою суду від 16.03.2021 року заяву представника позивача про розподіл судових витрат залишено без розгляду. Ухвала мотивована відсутністю доказів понесення судових витрат станом на момент прийняття цієї ухвали.

Постановою Верховного Суду від 28.10.2021 року, серед іншого, ухвалу суду від 16.03.2021 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із частини другої вказаної статті, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розглядаючи заяву представника позивача суд виходить із такого, що відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу; витрати, що пов`язані із прибуттям до суду.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, частиною 5 цієї ж статті визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною третьою статті 143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з частиною четвертою статті 143 КАС України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини п`ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Частина перша статті 252 КАС України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені. Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви.

Судом встановлено, що в межах цієї справи позивач на підставі договору від 21 жовтня 2020 року користується правовою допомогою адвоката Подкопаєвої І.А., якою складено та надіслано до суду позовну заяву, відповідь на відзив, письмові пояснення щодо розрахунку середнього заробітку, заяву про розподіл судових витрат, а також прийнято участь у судовому засідання в режимі відеоконференції. Крім того, представником позивача також складалися та подавалися 2 адвокатські запити.

Розмір гонорару адвоката за вказаний обсяг правової допомоги складає 15400,00 грн, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучено копію договору про надання правої (правничої) допомоги, акту про надання правової допомоги №     1, рахунок на оплату №     1 від 10.03.2021 року.

На підтвердження оплати наданих адвокатських послуг позивачем долучено квитанцію від 16.03.2021 року №     2020124 на суму 8000 грн., а також квитанцію від 24.03.2021 року №     0.0.2065519795.1 на суму 7400 грн.

Водночас, досліджуючи зміст цих квитанцій суд зазначає, що з квитанції від 16.03.2021 року №     2020124 на суму 8000 грн. цілком можливо встановити призначення платежу та послугу, за які ці кошти сплачено, зокрема, сплата гонорару за договором правової допомоги №     1 у рамках розгляду адміністративної справи № 160/15983/20.

У той же час, квитанція від 24.03.2021 року №     0.0.2065519795.1 на суму 7400 грн. на відміну від квитанції від 16.03.2021 року №     2020124, таких відомостей не містять, у призначенні платежу зазначено «за надання послуг».

Таким чином, квитанція від 24.03.2021 року №     0.0.2065519795.1 на суму 7400 грн. не може вважатися належним документом на підтвердження оплати адвокатських послуг в рамках цієї справи, адже з її змісту неможливо встановити, що кошти були сплачені саме за правничі послуги та саме в рамках розгляду цієї, а не іншої справи.

При цьому, представник відповідача не погоджувався із заявленим розміром судових витрат. Мотивував такі заперечення відповідач тим, що окремі послуги (складання адвокатських запитів), що були включені до розрахунку судових витрат на професійну правничу допомогу, не пов`язані з розглядом справи.

Суд зазначає, що дійсно, складання та подача адвокатських запитів не може вважатися правничою допомогою пов`язаною саме з розглядом справи в суді першої інстанції.

Окрім того, суд акцентує увагу, що заявлена позивачем сума витрат на професійну допомогу у розмірі 15400 грн., не є співмірною зі складністю спору та предметом доказування у справі та крім того, задоволення клопотання у повному обсязі призведе до надмірного тягару суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи наведене, а також зважаючи на викладені обставини щодо складності справи та її значення для учасників процесу, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання шляхом присудження на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 247, 252, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В     И     Р     І     Ш     И     В:

Заяву представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській судові витрати в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 коп.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

          Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складання.

          Повний текст додаткового рішення складений 10.12.2021 року

Суддя                                                                                 Л.Є. Букіна