Справа № 450/1630/19                                Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-ц/811/2452/20                 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія:40

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді – Шандри М.М.

суддів: Левика Я.А., Савуляка Р.В.

секретаря: Скакун І.А.

за участю: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідачки, у якому, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18 січня 2016 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , яка виникла за договором позики від 18 січня 2016 року у розмірі 11224580 грн. 55 коп. та встановити спосіб реалізації предметів іпотеки, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний № 829616546236, позначеного на плані під літерою «А-1», який складається з чотирьох житлових кімнат, житловою площею 91,1 кв.м. та кухні, загальною площею 217,4 кв.м. з приналежною господарською будівлею, позначеною на плані під літерою «Б-1», а також земельної ділянки площею 0,12 га, що розташована за адресою Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Раковець, цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий № 4623685600:01:002:0144, шляхом продажу цього майна з прилюдних торгів за ціною, визначеною при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Мотивувала свої вимоги тим, що 18 січня 2016 року між позикодавцем ОСОБА_3 та позичальником ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів, на підставі якого позикодавець передала, а позичальник прийняла грошові кошти у сумі 1620000 грн. Позичальник зобов`язалася повернути позикодавцю вказані грошові кошти до 18 травня 2016 року. 18 січня 2016 року між іпотекодержателем ОСОБА_3 та іпотекодавцем ОСОБА_2 для забезпечення виконання згаданого вище зобов`язання укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого в іпотеку передавалися житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний № 829616546236, позначений на плані під літерою «А-1», який складається з чотирьох житлових кімнат, житловою площею 91,1 кв.м. та кухні, загальною площею 217,4 кв.м. з приналежною господарською будівлею, позначеною на плані під літерою «Б-1», а також земельна ділянка площею 0,12 га, що розташована за адресою Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Раковець, цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий № 4623685600:01:002:0144.

30 червня 2017 року між ОСОБА_3 та нею укладено договір відступлення права вимоги № 30/06/2017, за умовами якого вона набула право вимоги за договором позики від 18 січня 2016 року та договором іпотеки від 18 січня 2016 року, які укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Зазначає, що станом на день подання позову до суду відповідач грошові кошти не повернула, у зв`язку з чим на заборгованість нараховані 3 % річних у розмірі 145400 грн. 55 коп.

Зазначала, що сума основного боргу становить 1620000 грн., індекс інфляції за період з 19 травня 2016 року по 16 травня 2019 року склав 137,9 %, а відтак, інфляційні втрати становлять 613980 грн., штраф, передбачений п. 7 договору позики від 18 січня 2016 року, що становить 0,5 % від суми позики за кожен день прострочення, за вказаний період (1092 дні) складає 8845200 грн., 3 % річних за зазначений період складають 145400 грн. 55 коп. 

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 – задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18 січня 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н.Б. за реєстровим № 115, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , яка виникла за договором позики від 18 січня 2016 року у розмірі 11224580 (одинадцяти мільйонів двохсот двадцяти чотирьох тисяч п`ятисот вісімдесяти) грн. 55 коп. шляхом продажу предмета іпотеки, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний № 829616546236, позначеного на плані під літерою «А-1», який складається з чотирьох житлових кімнат, житловою площею 91,1 кв.м. та кухні, загальною площею 217,4 кв.м. з приналежною господарською будівлею, позначеною на плані під літерою «Б-1», а також земельної ділянки площею 0,12 га, що розташована за адресою Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Раковець, цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий № 4623685600:01:002:0144, з прилюдних торгів за ціною, визначеною при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 10510 грн.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивачем було обрано неналежний спосіб судового захисту, оскільки останній був не позбавлений права звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовий спосіб, тому у позивача були відсутні підстави для звернення з позовом до суду. Зазначає, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено Договір факторингу не зважаючи, що назва правочину – Договір про відступлення прав вимоги, тому за таких обставин даний правочин суперечить приписам цивільного законодавства щодо суб`єктного складу договору факторингу, так як фактор для надання фінансової послуги повинен бути включений до Державного реєстру фінансових установ, тому даний договір підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 215 ЦК України. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу заперечила проти доводів відповідачки, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення з мотивів, викладених у відзиві на скаргу.

ОСОБА_2 та її представник в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, тому розгляд справи проводиться в їх відсутності.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 1620000 грн у якості позики і зобов`язалась їх повернути до 18 травня 2016 року, що стверджується договором позики від 18 січня 2016 року.

На забезпечення виконання вказаного правочину між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 18 січня 2016 року укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н.Б., зареєстрований в реєстрі за № 115, за умовами якого іпотекодавець ОСОБА_2 передала іпотекодержателю ОСОБА_3 в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний № 829616546236, позначений на плані під літерою «А-1», який складається з чотирьох житлових кімнат, житловою площею 91,1 кв.м. та кухні, загальною площею 217,4 кв.м. з приналежною господарською будівлею, позначеною на плані під літерою «Б-1», а також земельну ділянку площею 0,12 га, що розташована за адресою Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Раковець, цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий № 4623685600:01:002:0144.

Сторони у п. 1.3 договору іпотеки погодили, що заставна вартість згаданого житлового будинку становить 1 438 800 грн, заставна вартість земельної ділянки – 181 200 грн.

30 червня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги № 30/06/2017 року, відповідно до якого ОСОБА_3 відступила ОСОБА_1 право вимоги до ОСОБА_2 за договором позики від 18 січня 2016 року.

30 червня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір відступлення прав за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н.Б., зареєстрований в реєстрі за № 1993, за умовами якого ОСОБА_3 відступила ОСОБА_1 права вимоги до ОСОБА_2 за договором іпотеки від 18 січня 2016 року, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н.Б., зареєстрований в реєстрі за № 115.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок  передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відтак, ОСОБА_1 набула статус нового кредитора ОСОБА_2 у правовідносинах, що виникли між нею та ОСОБА_3 , як первісним кредитором, у зв`язку з укладенням між ними договору позики від 18 січня 2016 року та договору іпотеки від 18 січня 2016 року.

Повідомленням про відступлення права вимоги за договором позики від 18 січня 2016 року та повідомленням про відступлення прав за договором іпотеки від 18 січня 2016 року, описами вкладення та квитанціями від 03 липня 2017 року стверджується, що ОСОБА_3 повідомляла ОСОБА_2 про зміну кредитора у зобов`язанні.

Вимогами про усунення порушень від 03 липня 2017 року, 06 липня 2018 року, описами вкладення та квитанціями від 04 липня 2017 року і від 09 липня 2018 року встановлено, що ОСОБА_1 вчиняла дії щодо направлення вимог ОСОБА_2 про виконання порушеного зобов`язання за договором позики від 18 січня 2016 року.

У травні 2020 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання недійсними Договору про відступлення права вимоги №30/06/2017 та Договору про відступлення прав за іпотечним договором, укладених 30.06.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відступлення права вимоги та відступлення прав за іпотечним договором з тих підстав, що відступлення права вимоги на користь фізичної особи суперечить положенням ч.3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України (справа №466/3732/20).

Постановою Львівського апеляційного суду від 29.07.2021 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Колегією суддів констатовано, що до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, обсяг зобов`язань за договором позики у позичальника ОСОБА_2 не змінився, тому колегія дійшла висновку, що відсутні підстави для визнання Договору про відступлення права вимоги № 30/06/2017 від 30 червня 2017 і, відповідно, для визнання недійсним Договору про відступлення прав за іпотечним договором від 18.01.2016 недійсними.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 11 224 580 грн 55 коп., що підтверджується розрахунками, наданими позивачем.

Відповідач не скористалася можливістю оспорити надані позивачем розрахунки ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час розгляду справи в апеляційному суді.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону.

У п. 3.2 договору іпотеки від 18 січня 2016 року сторони погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється способом за вибором Іпотекодержателя.

Визначені договором способи задоволення вимог Іпотекодержателя не перешкоджають Іпотекодержателю застосовувати інші встановлені законодавством способи звернення стягнення на предмет іпотеки (п.3.8 договору іпотеки).

Отже на підставі викладеного вбачається, що умовами іпотечного договору сторони узгодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися, зокрема, на підставі рішення суду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та звернення стягнення на предмет іпотеки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

       Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено:17.12.2021.

Головуючий        

Судді