Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 707/529/20

провадження № 61-6113св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Білозірська сільська рада, товариство з обмеженою відповідальністю «Агронива-Черкаси, державного реєстратора виконавчого комітету Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області - Калюти Юлії Анатоліївни,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Білозірське-Агро»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області в складі колегії судді Суходольського О. М. від 17 вересня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду в складі колегії суддів: Єльцова В. О., Бородійчу В. Г., Нерушак Л. В. від 24 лютого 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білозірської сільської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Агронива-Черкаси» (далі - ТОВ «Агронива-Черкаси»), державного реєстратора виконавчого комітету Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області Калюти Ю. А., третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Білозірське-Агро» (далі - ТОВ «Білозірське-Агро»), про визнання незаконним правового акту органу місцевого самоврядування, визнання недійсним правочину та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ним на підставі розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 342 від 14 грудня 2015 року була замовлена у ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. Розроблена технічна документація разом з копією в електронному вигляді ним була подана до державного кадастрового реєстратора для перевірки на відповідність вимог чинного законодавства та електронного документа щодо проведення державної реєстрації земельної ділянки. Після перевірки державним кадастровим реєстратором технічної документації та успішної реєстрації земельної ділянки, їй був присвоєний кадастровий номер 7124981000:01:004:0517 та виданий йому витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10 серпня 2016 року з одночасним проставленням штампа-відмітки кадастровим реєстратором на титульній сторінці технічної документації. 18 серпня 2016 року позивач звернувся із заявою про затвердження йому технічної документації до Черкаської районної державної адміністрації, однак останньою було допущено протиправну бездіяльність, яка встановлена постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року. У зв`язку зі змінами у законодавстві, які набули чинності 01 січня 2019 року було внесено зміни у статтю 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та питання щодо надання земельних ділянок передано до компетенції органів місцевого самоврядування. На підставі вказаних змін, позивач, неодноразово, вперше 02 січня 2019 року звертався до Білозірської сільської ради із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою виготовленої позивачем та надання йому в оренду земельну ділянку площею 15 га, кадастровий номер 7124981000:01:004:0517, яка знаходиться в адміністративних межах Білозірської сільської ради. Так рішенням Білозірської сільської ради від 24 квітня 2019 року № 85-32/VII та від 25 вересня 2019 року № 94-55/ VII було відмовлено в затвердженні технічної документації із землеустрою та передачу в оренду ОСОБА_1 спірну земельну ділянку. Указані рішення Білозірської сільськї ради було визнано незаконними та скасовані відповідними рішеннями Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року № 580/1643/19 та від 26 грудня 2019 року № 580/3433/19 відповідно.

Рішенням Білозірської сільської ради від 20 грудня 2019 року № 99-82/VII затверджено технічну документацію та передано в оренду спірну земельну ділянку ТОВ «Агронива-Черкаси» та 02 січня 2020 року укладено договір оренди. Крім того, 04 травня 2020 року між ТОВ «Агронива-Черкаси» та ТОВ «Білозірське-Агро» укладено договір суборенди земельної ділянки площею 15 га, кадастровий номер 7124981000:01:004:0517 та саме ТОВ «Білозірське-Агро» на даний час є користувачем вказаної земельної ділянки.

Позивач вважає вказане рішення Білозірської сільської ради незаконним, оскільки порушено його законні права та інтереси та прийняте з порушенням норм законодавства, оскільки надана на затвердження технічна документація із землеустрою ТОВ «Агронива-Черкаси» виготовлена ФОП ОСОБА_2 не відповідає вимогам чинного законодавства України, а саме на титульній сторінці відсутня відмітка кадастрового реєстратора.

Посилаючись на те, що відсутня відмітка кадастрового реєстратора на титульній сторінці технічної документації, позивач просить: визнати незаконним рішення Білозірської сільської ради від 20 грудня 2019 року № 99-82/VII; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 15,000 га з кадастровим номером 7124981000:01:004:0517, укладеного між Білозірською сільською радою та ТОВ «Агронива-Черкаси»; зобов`язати ТОВ «Агронива-Черкаси» повернути Білозірській сільській раді земельну ділянку площею 15 га, кадастровий номер 7124981000:01:004:0517; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51230036 від 20 лютого 2020 року, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області Калютою Ю. А.; зобов`язати Білозірську сільську раду прийняти рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі виготовленої на замовлення позивача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що усі учасники земельних відносин мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається з кінцевим визначенням особи, що отримає право власності чи користування (оренду) на ділянку. Тому не має підстав зважати на пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що виключає наявність порушеного права позивача, отже посилання ОСОБА_1 на незаконність рішення Білозірської сільської ради від 20 грудня 2019 року № 99-82/VIІ у зв`язку з тим, що йому був наданий дозвіл на розробку технічної документації, є безпідставним. У позивача не виникло жодних прав на спірну земельну ділянку, щодо якої виник спір у справі. Надання позивачу згоди на розроблення технічної документації не свідчить про надання цієї земельної ділянки йому в користування.

Прийняте відповідачем (як суб`єктом владних повноважень) розпорядження про затвердження технічної документацією ненормативним актом, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власників земельних ділянок, відтак обраний спосіб захисту порушених прав - оскарження рішення суб`єкта владних повноважень про розпорядження земельною ділянкою, не забезпечує їх реального захисту.

Оскільки у позивача жодних прав щодо спірної земельної ділянки не виникло, то відповідне рішення Білозірської сільської ради щодо передачі цієї земельної ділянки в оренду не може порушувати прав позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про відмову в позові, зазначив про те, що місцевий суд правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

07 квітня 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судові рішення про задоволення позову

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач мав правомірні очікування щодо оформлення правовідносин оренди земельної ділянки, оскільки ним було дотримано всю процедуру, яка передує укладенню договору оренди землі, і ця процедура не завершилася внаслідок протиправної бездіяльності Білозірської сільської ради (не розгляду заяви позивача) та прийняття низки незаконних рішень про відмову позивачу у затвердженні його документації із землеустрою, що підтверджується рішеннями Черкаського окружного адміністративного суду справа № 580/195/19, 580/1643/19 та 580/3433/19.

Оскільки, рішенням сільської ради від 20 грудня 2019 року № 99-82/VIІ спірну земельну ділянку передано ТОВ «Агронива-Черкаси» з порушенням прав позивача та порядку встановленого статтею 123 ЗК України, порушене право підлягає судовому захисту, шляхом визнання такого рішення незаконним.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року в справі № 707/958/17, від 22 січня 2020 року в справі № 707/2230/18, від 18 квітня 2018 року в справі № 802/905/17-а, від 17 грудня 2018 року в справі № 509/4156/15-а (пункт 1 частини другої статі 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

22 червня 2021 року ТОВ «Агронива-Черкаси» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить відмовити в задоволенні зазначеної касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Зазначає, що оскаржуване рішення Білозірської сільської ради від 20 грудня 2019 року № 99-82/VIІ «Про затвердження технічної документації та надання в оренду земельної ділянки ТОВ «Агронива-Черкаси» прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відмову в позові.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року відкрито провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 707/529/20 з Черкаського районного суду Черкаської області.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року справу зазначену справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що відповідно до розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації від 14 грудня 2015 року № 342 «Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою», ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо передачі нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок, паїв загальною площею 15,0 га в оренду терміном на 10 років (до моменту отримання їх власниками документів на право власності на земельні ділянки) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в адміністративних межах Білозірської сільської ради, за межами населеного пункту.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7104040432016 від 10 серпня 2016 року, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 7124981000:01:004:0517 площею 15,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, форма власності - державна, що знаходиться на території Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області проведена 10 серпня 2016 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі.

Згідно заяви ОСОБА_1 від 02 січня 2019 року, яку прийнято Білозірською сільською радою він просить затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 15,00 га з передачею нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (піїв) в оренду на 10 років (до моменту отримання їх власниками документів на право власності на земельні ділянки) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населеного пункту в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

Згідно рішення Білозірської сільської ради від 11 липня 2019 року № 90-16/VIІ ТОВ «Агронива-Черкаси» було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в оренду нерозподілена (не витребувана), земельних ділянок (паїв), площею 15,00 га, кадастровий номер 71249881000:01:004:0517 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адмінмежах Білозірської сільської ради, за межами населеного пункту.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 18 квітня 2020 року, вбачається, що право власності на земельну ділянку площею 15,00 га, кадастровий номер 71249881000:01:004:0517 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адмінмежах Білозірської сільської ради, зареєстровано з 13 серпня 2018 року за Білозірською сільською радою, номер запису про право № 27567615.

Рішенням Білозірської сільської ради від 20 грудня 2019 року № 99-82/VII «Про затвердження технічної документації та надання в оренду земельної ділянки ТОВ «Агронива-Черкаси» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 15,00 га з передачею нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв) в оренду розроблену ФОП ОСОБА_2 надано ТОВ «Агронива-Черкаси» вказану земельну ділянку в оренду на 7 років до дня державної реєстрації права власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адмінмежах Білозірської сільської ради за межами населеного пункту с. Білозір`я Черкаського району Черкаської області, кадастровий номер 7124981000:01:004:0517.

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 202933595 від 04 березня 2020 року за ТОВ «Агронива-Черкаси» зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 15,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населеного пункту в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту на підставі договору оренди землі б/н від 02 січня 2020 року строком на 7 років з правом пролонгації, орендодавець - Білозірська сільська рада.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 209481382 від 19 травня 2020 року, земельна ділянка № 7124981000:01:004:0517, площею15 га, передана в суборенду від ТОВ «Агронива-Черкаси» до ТОВ «Білозірське-Агро», на підставі договору суборенди AGH-BLA-2020-01 від 04 травня 2020 року.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цим норм права на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу ого захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відповідно до статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що рішенням Білозірської сільської ради від 20 грудня 2019 року № 99-82/VII «Про затвердження технічної документації та надання в оренду земельної ділянки ТОВ «Агронива-Черкаси» порушено його право на отримання в оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. При цьому позивач посилався на недодержання сторонами оспорюваного правочину вимог закону та порушення умов і порядку передачі землі в оренду ТОВ «Агронива-Черкаси».

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регулюється статтями 123, 124 ЗК України.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

В силу частин другої, третьої, четвертої, шостої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За замовленням заінтересованої особи виконавець розробляє проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки у користування, яким затверджує проект землеустрою щодо відведення ділянки.

Передача в оренду земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеного рішення шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Отже, правовідносини оренди виникають лише в момент укладення договору оренди.

До цього моменту, починаючи з моменту звернення особи до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тривають переддоговірні відносини: сторони ведуть переговори щодо предмета договору, а саме - щодо можливості укладення договору оренди в майбутньому та визначення конкретної земельної ділянки на масиві земель державної або комунальної власності у встановленому законом порядку.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл здійснити певні дії на землі, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати земельну ділянку, яку особа бажає отримати в оренду в майбутньому.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 530/1856/18.

Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що надання позивачу згоди на розроблення технічної документації не свідчить про надання цієї земельної ділянки йому в користування.

Безпідставними з цього приводу є посилання позивача на його «правомірні очікування щодо оформлення правовідносин оренди земельної ділянки» від створення технічної документації на цю земельну ділянку. Колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що ОСОБА_1 отримав дозвіл на розробку документації із землеустрою від Черкаської районної державної адміністрації розпорядженням від 14 грудня 2015 року № 342.

У подальшому питання щодо надання земельних ділянок передано до компетенції органів місцевого самоврядування, тобто до Білозірської сільської ради, яка є власником земельної ділянки з 13.08.2018 року.

Отже позивач не звертався до Білозірської сільської ради за дозволом на розробку документації із землеустрою, тим самим орган місцевого самоврядування був позбавлений можливості на стадії надання дозволу на розробку відповідної документації можливості в подальшому точно визначити предмет оренди, питання доцільності укладення договору оренди з заявником. Позивач через значний проміжок часу після отримання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо передачі нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок від районної державної адміністрації звернувся із заявою до сільської ради про затвердження технічної документаціі із землеустрою, тому рада не мала обов`язку, передбаченого законом, для задоволення заяви.

Крім того, судами встановлено, що спірна земельна ділянка на час виникнення спірних правовідносин була сформованою, отже була об`єктом цивільних прав. Державна реєстрація спірної земельної ділянки площею 15 га здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 13 серпня 2018 року.

На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій правильного висновку, що оскаржуване рішення Білозірської сільської ради про надання земельної ділянки в оренду та укладений у подальшому спірний договір оренди відповідають закону, підстав вважати, що права позивача, з огляду на передачу земельної ділянки в оренду відповідачу, порушені, не має.

Оскільки у цій справі позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов`язання повернути земельну ділянку є похідними від вимог про визнання незаконним рішення Білозірської сільської ради та визнання недійсним договору оренди, то вони також не підлягають задоволенню.

При цьому, касаційний суд враховував правову позицію викладену у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 822/712/15 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 923/965/19, зокрема, що надання нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок - часток (паїв) у користування здійснюється без проведення земельних торгів, що передбаченні статтею 124 ЗК України, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування.

Безпідставним є посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування апеляційним судом норм ЗК України, оскільки останній вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. У мотивувальній частині постанови наведено посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права, на підставі яких визначено права та обов`язки сторін у спірних правовідносинах, й інші норми процесуального права, керуючись якими суд установив обставини справи, права та обов`язки сторін.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що спірна земельна ділянка була передана ТОВ «Агронива-Черкаси» без розробки останнім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження, оскільки відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Отже, якщо земельна ділянка сформована, то розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження позбавлені будь-якого сенсу. Подібний висновок вкладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц. Як встановлено вище, спірна земельна ділянка є сформованою, тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що виготовлення технічної документації щодо вже сформованої земельної ділянки для її отримання в оренду не вимагається.

Доводи касаційної скарги по суті зводяться до переоцінки зібраних у справі доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України перебуває поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року зупинено дію рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2020 року а постанови Черкаського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому дія вказаного судового рішення підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року залишити без змін.

Поновити дію Черкаського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2020 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді:С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов