Справа № 22- 7347 Головуючий в 1 інстанції- Реутова В.І.
Категорія-21 Доповідач- Бабенко П.М.
УХВАЛА Іменем України
08 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого- судді Пономарьової О.М..
судців- Бабенка П.М. ,Бондаренко Л.І. при секретарі - Лозняковій Т.В. за участю представника відповідача Ляхова В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 05 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
12.04.06 року позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, посилаючись на те,що під час проведення гірничо-рятувальних робіт на підприємстві ДП Вугільна компанія „Краснолиманська" він одержав каліцтво , втратив професійну працездатність , просив стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 66400 грн.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 05 червня 2006 року частково задоволені вказані позовні вимоги позивача, стягнуто на його користь на відшкодування моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності 12 000 грн., в решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення суду та повернути справу на новий розгляд ,посилаючись на те, що це рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповно встановив обставини справи, що рішення суду першої інстанції суперечить діючому законодавству, суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права, не врахував, що відповідно до п.27 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст..ст.21,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Також суд не врахував , що моральна шкода позивачеві може бути відшкодована лише на підставі висновку МСЕК, що відповідач не надав судові доказів про заподіяння йому моральної шкоди.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював у першому воєнізованому гірничо-рятувальному загоні ДП „Вугільна компанія „Краснолиманська" , де в результаті каліцтва, отриманого при виконанні трудових обов'язків, він втратив 50% професійної працездатності та отримав інвалідність.
Згідно висновку МСЕК від 06.12.04 року йому вперше була встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 50%, а під час повторного огляду у МСЕК 15.12.05 року - 40% втрати професійної працездатності через трудове каліцтво.
Позивачеві заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому ,що він переніс і зносить фізичні та душевні страждання через втрату здоров'я. Він вимушений постійно лікуватись в умовах стаціонару, приймати ліки, що призвело до порушення його звичного укладу життя та вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи ,перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає ,що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення та ухвали суду слід залишити без змін з наступних підстав:
Ухвалюючи рішення в частковому задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з вимог ст.ст. 1,21,28,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва..
Відповідно до ст..23 ЦК України, п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди ,якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як убачається з матеріалів справи 28.07.04 року позивач при виконанні трудових обов'язків одержав каліцтво у вигляді теплового удару середньої тяжкості та отруєння чадним газом ,що потягло за собою токсіко-гипоксичну та дисметаболічну енцефалопатію з двустороннньою рефлекторною пірамідною недостатністю, вегето-судинну дистонію та втрату професійної працездатності в розмірі 50% за висновком МСЕК від 06.12.04 року та 40% при огляді його МСЕК 15.12.05 року. Йому також встановлена 3 група інвалідності.
Через каліцтво позивачеві спричинена моральна шкода, оскільки він зносить постійно фізичний біль, вимушений постійно лікуватись, що вимагає від нього додаткові зусилля для організації свого життя. Крім того, позивач втратив роботу, оскільки його звільнено через неможливість продовжувати працю за станом здоров'я, він втратив також постійний заробіток. Вказане спричиняє йому душевні страждання.
Встановлені судом обставини про втрату професійної працездатності позивачем та спричинення йому моральної шкоди підтверджені як письмовими доказами (даними трудової книжки, актом розслідування профзахворювання, висновками Донецької ОКБП та МСЕК,виписками з лікарняних карток), так і поясненнями сторін.
За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт заподіяння потерпілому моральної шкоди.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив на його душевний стан, неможливість жити повноцінним життям, наявність інвалідності, ступеню втрати працездатності й з дотриманням вимог ч.З ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначив таке відшкодування в сумі 12 000 грн.
При встановленні зазначених фактів і постановленні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.Суд всебічно,повно і об'єктивно дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та правильно дійшов до висновку про підставність вимог позивача, та щодо розміру відшкодування.
Доводи представника відповідача про те ,що оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст..ст.21,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності",тому судові слід було відмовити в задоволенні позову , не заслуговують на увагу, оскільки спірні правовідносини і право позивача на відшкодування виникли до набрання чинності вказаним законом і цей закон зворотної сили не має, останнім законом не передбачений строк позовної давності за вимогами про відшкодування моральної шкоди.
Крім того, до Закону, який передбачає право потерпілого на відшкодування моральної шкоди, не внесено відповідні зміни і не скасована відповідальність відповідача перед позивачем в частині відшкодування моральної шкоди.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки не грунтуються на законі.
Виходячи з вказаного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляції та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.303, п.1 ч.1 ст.307 , ч.1 ст.308,-313-315 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛ ИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 05 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту набрання нею законної сили.